Постанова

від 08.02.2023 по справі 922/1406/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Харків Справа № 922/1406/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача Мудраченко І.В., адвокат

від відповідача 1 не з`явився

від відповідача 2 Ульяненко І.Г., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ (вх.42 Х/З/) на рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі № 922/1406/21 (повний текст складено та підписано 06.12.2022, суддя Погорелова О.В.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра», м.Харків до відповідача 1 відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс», м.Харків Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Київ про витребування майна з незаконного володіння, визнання недійсним документів та припинення права власності, -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2022 року Господарським судом Харківської області у справі №922/1406/21 ухвалене судове рішення (т.3, а.с.205-223).

Від представника позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ультра" до суду надійшла заява, в якій останній просить суд ухвалити у справі №922/1406/21 додаткове рішення про розподіл судових витрат (т.4, а.с.21-43).

Рішенням (додатковим) Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі № 922/1406/21 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ультра" про ухвалення додаткового рішення задоволено (т.4, а.с.55-60).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" на користь Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Ультра" 50233,50 грн судового збору та 6250,00 грн витрат на правову допомогу.

Стягнуто з Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Ультра" 50233,50 грн судового збору та 6250,00 грн витрат на правову допомогу.

Не погодившись з прийнятим рішенням (додатковим), відповідач 2, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю, м.Київ, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області (додаткове) від 29.11.2022 у справі № 922/1406/21 в частині задоволених вимог Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Ультра" про стягнення з Фірми «Т.М.М.»-ТОВ на користь позивача 50 233,50 грн судового збору та 6 250,00 грн витрат на правову допомогу, ухваливши нове рішення про залишення заяви Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Ультра" про винесення додаткового рішення в частині вимог про покладення на Фірму «Т.М.М.» - ТОВ витрат на правову допомогу без розгляду; покладення судового збору в загальній сумі 100 233,50 грн на відповідача 1 ТОВ «Укрімпекс».

Апеляційна скарга обґрунтовано наступними обставинами.

Так, на думку апелянта, Господарський суд Харківської області допустив порушення ст.ст.129,221,236 ГПК України та не врахував висновків Верховного Суду у складі колегії суддів КГС, викладених у постанові по справі № 911/2130/21 від 07.09.2022.

Зокрема, суд не звернув своєї уваги:

- чи є розмір судового збору пропорційним до розміру задоволених позовних вимог;

- дії сторін, які стали передумовою виникнення спору, значення даної справи для сторін та їх процесуальну поведінку;

-не подання позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку та доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу до ухвалення рішення від 08.11.2022 і не попередження до закінчення судових дебатів про подальше подання таких доказів;

-відсутність клопотання позивача про визнання причин пропуску строку на подання доказів, що підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, поважними та про поновлення строку для їх подання.

Як наслідок, господарський суд помилково прийняв докази, подані позивачем з порушенням встановленого строку; відступив від пропорційного розподілу судового збору без обґрунтування причин та дійшов хибного висновку про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, скаржник зазначив про наступне.

При новому розгляді даної справи суд першої інстанції ухвалою від 02.08.2022 встановив сторонам строк до 16.08.2022 для подання письмових пояснень у справі з урахуванням постанови Верховного Суду від 30.06.2022 з наданням можливих доказів. На виконання зазначеної ухвали суду позивач надав свої пояснення по справі, а попереднього (орієнтовного) розрахунку сум понесених та очікуваних судових витрат у зв`язку з розглядом справи не наводив та не заявляв вимог про їх відшкодування.

Позивач або його представник до ухвалення судового рішення від 08.11.2022, не долучали доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції; не заявляли про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення; не повідомляли поважних причин неможливості подання доказів до закінчення судових дебатів.

В оскаржуваному додатковому рішенні від 29.11.2022 суд першої інстанції також не визначив дату або стадію судового розгляду та форму надходження від позивача заяви щодо неможливості подання до закінченнях судових дебатів з поважних причин доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат.

З посиланням на норми ч.1-2 ст.24, ч. 1 ст.221, ч.8 ст.129 ГПК України, скаржник вважає, що позивач втратив право вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Щодо розподілу судового збору за подання позовної заяви у розмірі 11350,00 грн, доплаченого позивачем на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 22.04.2021; судового збору в розмірі 38 193,00 грн за подання до Східного апеляційного господарського суду апеляційної скарги від 26.09.2021 та судового збору в розмірі 50 924,00 грн за подання до Верховного Суду касаційної скарги від 28.12.2021, в загальній сумі 100 467,00 грн.

Так, судовий збір у розмірі 11 350,00 грн (2 270 x 5) був доплачений позивачем на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 за подання позову, в якому, окрім майнової вимоги заявлено п`ять вимог немайнового характеру: визнання частково недійсним укладеного обома відповідачами договору купівлі-продажу та визнання недійсними чотирьох свідоцтв про право власності відповідача 2. Тобто, до ТОВ «Укрімпекс» було заявлено чотири вимоги немайнового характеру (визнання недійсними чотирьох свідоцтв про право власності) та, відповідно, сплачений судовий збір у розмірі 9 080,00 грн (2 270,00 x 4).

Визнаний судом першої інстанції частково недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2010 № 2735, за яким відчужувались спірні приміщення, був укладений між ТОВ «Укрімпекс» та Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ.

Відтак, виходячи з принципу пропорційності, судовий збір, сплачений щодо вимоги про визнання частково недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна, може бути розподілений між обома відповідачами в розмірі по 1 135,00 грн.

Більш того, відповідач 2 при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2010 № 2735, добросовісно покладався на відомості про зареєстровані права власності відповідача 1 на нерухоме майно, не знав і не мав знати про існування прав інших осіб. Тобто, Фірма «Т.М.М.»-ТОВ, яка є добросовісним набувачем спірних нежитлових приміщень за відплатним договором, внаслідок задоволення вимог позивача про витребування майна та припинення права власності, втрачає майно, змушена шукати способи компенсації своїх втрат за втрачене майно та нести додаткові витрати.

Відповідач 2 добросовісно користувався своїми процесуальними правами та виконував обов`язки при вирішенні даної справи судом, тоді як ТОВ «Укрімпекс», здійснивши первісну реєстрацію та подальше відчуження спірних нежитлових приміщень, не забезпечив явку свого представника в судові засідання жодного разу та не висловлював свою позицію щодо підстав та предмету позову.

Також апелянт зауважує, що відповідно до прохальної частини апеляційної скарги ОСББ «Ультра» від 26.09.2021 та касаційної скарги від 28.12.2021 на стадії апеляційного та касаційного розгляду справи позивачем не було заявлено вимог про стягнення з відповідачів судових витрат у розмірі 25 462,00 грн за подання до Господарського суду Харківської області позову від 14.04.2021, у розмірі 38 193,00 грн за подання до Східного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2021, у розмірі 50 924,00 за подання до Верховного Суду касаційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021.

При новому розгляді даної справи позивач також не заявляв вимог про відшкодування сум судового збору, сплачених позивачем за перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2021.

Виходячи з викладеного, покладаючи судовий збір на обох відповідачів, суд першої інстанції не застосував положень п.2 ч. 1 ст.129 ГПК України щодо пропорційного розподілу судових витрат і не обґрунтував свого рішення щодо розподілу судових витрат в рівних частинах.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.01.2023 сформовано склад колегії Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі №922/1406/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми «Т.М.М.» - ТОВ, м. Київ на рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 29.11.2022; встановлено учасникам справи строк до 25.01.2023 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання всім учасникам справи; призначено справу до розгляду на 08.02.2023 о 14:45 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 131.

03.02.2023 через Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд долучити до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу; поновити ОСББ «Ультра» пропущений процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.»-ТОВ на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі №922/1406/21, апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.»-ТОВ на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі № 922/1406/21 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі № 922/1406/22 залишити без змін; стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Східний апеляційний господарський суд, розглядаючи апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.»-ТОВ на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі № 922/1406/21, поновив ОСББ «Ультра» пропущений процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.»-ТОВ на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі № 922/1406/21, визнав причини пропущення строку поважними.

Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу позивач навів свої доводи щодо апеляційної скарги на додаткове рішення стосовно судових витрат, які судом апеляційної інстанції розглянуті та прийняті до уваги.

Так, позивач зазначив, що вважає доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі на додаткове рішення, безпідставними та надуманими, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 є правомірним та таким, що винесене з урахуванням усіх положень процесуального законодавства.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що представником позивача було пропущено строк на подання заяви про розподіл судових витрат, проте відповідач 2 не звернув уваги, що рішення суду ухвалено 08.11.2022, заява про розподіл судових витрат з доказами понесених судових витрат направлена позивачем до господарського суду 14.11.2022, але перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Отже, зважаючи на те, що 13.11.2022 вихідний день неділя, заява про розподіл судових витрат подана позивачем у строк, визначений законом.

На момент подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач вже поніс наступні витрати:

-2500 грн за збір необхідної інформації, вивчення нормативно-правової бази, аналіз судової практики, підготовку та складання відзиву на апеляційну скаргу (відповідно до умов Договору про надання правової допомоги);

-2500 грн за підготовку та участь у підготовчому судовому засіданні;

-2500 грн за підготовку та участь у судовому засіданні на стадії розгляду апеляційної скарги по суті.

За умов, що судових засідань буде більше або виникне потреба в складанні додаткових заяв/клопотань/заперечень сума витрат на професійну правничу допомогу може змінюватись.

Представник апелянта, відповідача 2, в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області (додаткове) від 29.11.2022 у справі № 922/1406/21 в частині задоволених вимог Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Ультра" про стягнення з Фірми «Т.М.М.»- ТОВ на користь позивача 50 233,50 грн судового збору та 6 250,00 грн витрат на правову допомогу, ухваливши нове рішення про залишення заяви Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Ультра» про винесення додаткового рішення в частині вимог про покладення на Фірму «Т.М.М.» - ТОВ витрат на правову допомогу без розгляду; покладення судового збору в загальній сумі 100 233,50 грн на відповідача 1 ТОВ «Укрімпекс».

Відповідач 1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Представник позивача прийняв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зазначив про законність та обґрунтованість рішення (додаткового) місцевого господарського суду та заперечував проти доводів апелянта, просив рішення суду (додаткове) залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача 2 - без задоволення.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача 1, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Відповідно до приписів ст.ст.222, 223 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалось технічними засобами, було складено протокол судового засідання.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представників позивача, відповідача 2, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

19.04.2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрімпекс і Фірми Т.М.М. Товариства з обмеженою відповідальністю про:

1) витребування з незаконного володіння Фірми Т.М.М. ТОВ нежитлових приміщень технічного поверху: № 9 площею 334,5 м2, № 18 площею 14,8 м2, № 19 площею 9,7 м2, № 20 площею 13 м2; підвалу: № 2 площею 2,5 м2, № 61 площею 18,6 м2, № 62 площею 26,3 м2, № 63 площею 3,7 м2, № 70 площею 135,5 м2, № 74 площею 32,2 м2, № 75 площею 21,9 м2, № 130 площею 5,4 м2, № 132 площею 10,9 м2, № 139 площею 6,7 м2, № 141 площею 7,3 м2, № 142 площею 41,1 м2, № 143 площею 55 м2; виходу на дах: № 19 площею 23,6 м2, № 20 площею 32,4 м2, № 12 площею 44,9 м2 в літ. А-23 багатоквартирного будинку № 20 за адресою: м. Харків, провулок Отакара Яроша;

2) визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2010 № 2735, укладеного між відповідачами та припинення права власності Фірми на спірні приміщення;

3) визнання недійсними свідоцтв від 02.08.2010 про право власності на нерухоме майно (серії САЕ №№ 088579, 088576, 088580, 088582) на спірні приміщення технічного поверху, підвалу та виходу на дах, виданих виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі розпоряджень Харківського міського голови від 27.07.2010 №№ 2056, 2074, 2055 та припинення права власності ТОВ Укрімпекс на спірні приміщення, з посиланням на положення статей 330, 369, 382, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 4, 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статей 11, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем було зазначено, що між позивачем та адвокатом Мудраченко І.В., який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4846 від 26.07.2017 було укладено договір про надання правової допомоги. На підставі вищевказаного договору про надання правової допомоги адвокат уповноважений на ведення даної справи.

На момент подання позовної заяви позивач вже поніс наступні витрати:

-на професійну правничу допомогу: 3000 грн за збір необхідної інформації, вивчення нормативно-правової бази, аналіз судової практики, підготовку та складання позовної заяви; сплату судового збору.

Позивач також очікує понести у зв`язку із розглядом справи наступні витрати:

-2000 грн за вивчення відзиву на позовну заяву, додатковий аналіз судової практики за необхідності, підготовка та складання відповіді на відзив;

-2000 грн за підготовку та участь у підготовчому судовому засіданні;

-2000 грн за підготовку та участь у судовому засіданні на стадії розгляду справи по суті (т.1, а.с.1-13, 155-156).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.08.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021, у позові відмовлено повністю (т.2, а.с.38-48, 96-107).

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ОСББ «Ультра» на рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2021 у справі № 922/1406/21 позивач заявляв про те, що на момент подачі апеляційної скарги він поніс наступні витрати:

-5 000 грн за дослідження рішення суду першої інстанції, збір необхідної інформації, вивчення нормативно-правової бази, аналіз судової практики, підготовку та складання апеляційної скарги (відповідно до умов Додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги №3 від 5.07.2019 вартість підготовки та складання апеляційної скарги на позовну заяву 5000 грн);

- судовий збір у сумі 38 193,00 грн.

Позивач також заявив, що очікує понести у зв`язку із розглядом справи наступні витрати:

-2000 грн за підготовку та участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції (за кожне судове засідання) (т.2, а.с.64).

Позивачем при подачі касаційної скарги був наданий попередній розрахунок суми понесених судових витрат, які скаржник поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в касаційній інстанції (т.3, а.с.15. зворотній бік).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2022 рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №922/1406/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області (т.3, а.с.79-84).

З п.45 зазначеної постанови вбачається, що з огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа передачі на новий розгляд, то з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

08.11.2022 року Господарським судом Харківської області у справі №922/1406/21 ухвалено судове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі (т.3, а.с.205-223).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" та Фірми "Т.М.М."-Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «УЛЬТРА» по 7056,00 грн. судового збору відповідно (т.3, а.с.222).

14.11.2022 позивачем на адресу Господарського суду Харківської області була направлена заява про винесення додаткового рішення, в якій позивач просив суд прийняти додаткове рішення про покладання солідарно на Фірму «Т.М.М.»-ТОВ та ТОВ «Укрімпекс» суми судових витрат: судового збору в сумі 100233,50 грн; витрат на правову допомогу в сумі 12500 грн (т.4, а.с.21-43).

Рішенням (додатковим) Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/1406/21 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ультра" про ухвалення додаткового рішення задоволено (т.4, а.с.55-60).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс"на користь Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Ультра» 50233,50 грн. судового збору та 6250,00 грн. витрат на правову допомогу;

стягнуто з Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Об`єднання співвласників багатоповерхового «Ультра» 50233,50 грн. судового збору та 6250,00 грн. витрат на правову допомогу.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн.

Суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.129 ГПК України, враховуючи документи, що підтверджують сплату судового збору за подання позову до суду, за подання апеляційної та касаційної скарг, а також те, що рішенням господарського суду позовні вимоги були задоволені повністю, дійшов висновку, що витрати, понесені ОСББ «Ультра» зі сплати судового збору, покладаються на відповідача.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частинами першою, другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 126 ГПК України).

За загальним правилом питання, як розподілити між сторонами судові витрати, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України), а в суді апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови (підпункти б) та в) пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України).

Водночас, згідно з частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1).

Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин другої та третьої статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).

Згідно ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Як вбачається з заяви позивача про винесення додаткового рішення та матеріалів справи, судом не вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 38193,00 грн. та 50924,00 грн. відповідно. Крім того, на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 22.04.2021, позивачем за подання позову до суду був доплачений судовий збір у розмірі 11350,00 грн.

Розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи суд має право прийняти додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

У постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №922/1406/21 (п. 45) вказано, що оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд, то з урахуванням ст. 129 ГПК України, розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на послугу адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі задоволення позову, судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (п.1 ч.4 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчиняються.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем згідно квитанції №651 від 29.04.2021 був доплачений судовий збір у розмірі 11350,00 грн. за подання позову до суду (т.1, а.с.167).

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 38193,00 грн., що підтверджується квитанцією №820 від 23.09.2021 (т.2, а.с.65).

За подання касаційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 50924,00 грн. платіжним дорученням №917 від 24.12.2021 (т.3, а.с.17).

Суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що враховуючи, що рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені повністю, витрати, понесені ОСББ "Ультра" зі сплати судового збору, покладаються на відповідача.

Верховний Суд в постанові від 25.11.2021 по справі № 904/5929/19 звернув увагу на необґрунтоване з огляду на суть касаційної скарги звуження скаржником змісту пропорційності, який застосовується до розподілу судових витрат, зокрема визначення скаржником розміру задоволених судами немайнових позовних вимог в контексті застосування приписів частини четвертої ст.129 ГПК України виключно кількістю таких позовних вимог та без урахування того, що пропорційність у цьому випадку визначається через співвідношення між поставленою метою позову в цілому (захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права та законного інтересу), конкретними матеріально-правовими вимогами як способами її досягнення та отриманим результатом.

Пропорційність, яка застосовується судами в розподілі судового збору і визначається виключно через кількісний критерій заявлених немайнових вимог (з урахуванням приписів Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру) не є тотожною пропорційності, яка в цьому випадку не пов`язується виключно з кількісним аспектом і визначається через співвідношення між поставленою метою позову в цілому (захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права та законного інтересу), конкретними матеріально-правовими вимогами як способами її досягнення та отриманим результатом.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо розподілу судового збору дотримані вимоги п.1 ч. 4 ст.129 ГПК України, а доводи апелянта з цього приводу є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Так, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про винесення додаткового рішення від 14.11.2022, позивач, посилаючись на норму ч.8 ст.129 ГПК України, зазначив, що подавав заяву про реалізацію свого права на встановлення судом розміру витрат, які мають сплатити відповідачі у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, їх розподіл у відповідності до приписів ГПК України у разі задоволення позовних вимог (т.4, а.с.22).

Так, в матеріалах справи є заява позивача від 30.08.2021, в якій останній просить прийняти заяву в порядку ч. 8 ст.129 ГПК України про визначення порядку подання доказів щодо понесених судових витрат по справі; вирішення питання про стягнення остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу здійснити на підставі заяви про ухвалення додаткового рішення та погодження обсягу отриманої позивачем професійної правничої допомоги на стадії судового розгляду справи у суді першої інстанції (т.2, а.с.34).

Крім того, з протоколу судового засідання від 30.08.2021 вбачається, що позивач до початку судових дебатів надав заяву, в якій просив суд прийняти заяву позивача в порядку застосування ч. 8 ст.129 ГПК України про визначення порядку подання доказів щодо понесених судових витрат; остаточний розмір витрат здійснити на підставі заяви про ухвалення додаткового рішення та погодження обсягу отриманої позивачем професійної правничої допомоги на стадії судового розгляду у суді першої інстанції, відносно якої суд постановив протокольну ухвалу про долучення заяви позивача до матеріалів справи, керуючись ст.42, 232 ГПК України (т.2, а.с.35-36).

Суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача про те, що позивачем докази на понесення судових витрат подані з порушенням строку, встановленого ст. 129 ГПК України, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішення суду ухвалено 08.11.2022, заява про розподіл судових витрат разом з доказами понесених судових витрат направлена позивачем до господарського суду 14.11.2022.

Відповідно до ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, зважаючи на те, що 13.11.2022 вихідний день - неділя, заява про розподіл судових витрат подана позивачем у строк, визначений законом.

Колегія суддів вважає даний висновок суду правомірним та обґрунтованим, а доводи апелянта з цього приводу неспроможними.

Згідно правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС по справі № 911/2130/21 від 07.09.2022, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі 910/16803/19).

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та пункт 20 постанови від 31 травня 2022 у справі № 917/304/21).

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом надані наступні документи: договір №3 про надання правової допомоги від 05.07.2019; додаткова угода №2 від 09.04.2021 до договору про надання правової допомоги №3 від 05.07.2019; акт від 17.08.2022; платіжна інструкція №1071 від 15.09.2022; акт від 06.09.2022; платіжна інструкція №1072 від 15.09.2022; акт від 20.09.2022; платіжна інструкція №1085 від 11.10.2022; акт від 04.10.2022; платіжна інструкція №1086 від 11.10.2022; акт від 08.11.2022; платіжна інструкція № 1111 від 10.11.2022; детальний опис робіт та надання послуг до договору про надання правової допомоги № 3 від 05.07.2022 у справі №922/1406/21 в суді першої інстанції після направлення Верховним Судом справи на повторний розгляд; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №4846 від 26.07.2017; ордер серії АН №1032386( т.1, а.с.155-156, т.4, а.с.24-37).

Суд першої інстанції, дослідивши умови укладеного договору №3 про надання правової допомоги від 05.07.2019 та детальний опис робіт та надання послуг до договору про надання правової допомоги № 3 від 05.07.2022 у справі №922/1406/21 в суді першої інстанції після направлення Верховним Судом справи на повторний розгляд, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позову, а також з огляду на обставини справи та складність справи, прийнявши надані позивачем до суду документи як належні докази, що підтверджують реальний розмір понесених стороною судових витрат, дійшов висновку про задоволення заяви позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн., з чим погоджується колегія суддів.

Вирішуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Вимога статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів щодо прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Враховуючи зазначене, викладене судом обґрунтування та оцінка доводів учасників справи були здійснені в тому обсязі, який охоплює коло обставин, які підлягають встановленню та доказуванню, виходячи з предмету та підстав позову.

Відповідно до п.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів вважає, що в оскаржуваному рішенні (додатковому) суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права у спірних правовідносинах, що узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС по справі № 911/2130/21 від 07.09.2022.

Не посилання судом на постанову касаційної інстанції не є порушенням норм процесуального права, тому доводи апелянта з цього приводу колегія суддів відхиляє.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні (додатковому) Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/1406/21, які відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення (додаткового) у справі №922/1406/21 відсутні.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Київ на рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі № 922/1406/21 залишити без задоволення.

2. Рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі № 922/1406/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15.02.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота