Постанова

від 13.02.2023 по справі 904/2207/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2207/22

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Антоніка С.Г. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу судової колегії від 13.02.2023 року)

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

Учасники процесу не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі №904/2207/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопром"

до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків"

про стягнення боргу в розмірі 858 367, 55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛОПРОМ" звернувся до Акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД ПРОКАТНИХ ВАЛКІВ" із позовом про стягнення боргу в розмірі 858 367, 55 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 671 247,91 грн., пеня в розмірі 31 263,61 грн., 3% річних у розмірі 24 495,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 131 360,08 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі № 904/2207/22 позов задоволено.

Суд стягнув з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопром" основну заборгованість в розмірі 671 247, 91 грн, пеню в розмірі 31 263, 61 грн., 3% річних у розмірі 24 495, 95 грн., інфляційних втрат у розмірі 131 360, 08 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 875, 51 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення в повному обсязі та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зменшити розмір пені, що позивач просив стягнути з відповідача, на 75% до 7 815, 91 грн., судові витрати покласти на позивача.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції допущено неповне встановлення обставин, які мають значення для розгляду справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, порушення норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану з 24.02.2022 року, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 62/2022, внаслідок простою та призупинення роботи АТ ДЗПВ, відповідач не був обізнаний про розгляд справи та об`єктивно не міг забезпечити участь свого представника в судовому засіданні, і тому АТ ДЗПВ не приймало участь в судовому засіданні по розгляду даної справи.

Апелянт вважає, що в результаті таких форс-мажорних обставин (війна, військова агресія, запровадження обмежень у розрахунках між контрагентами на державному рівні, криза в економіці, неплатоспроможність контрагентів через форс-мажорні обставини, призупинення роботи підприємства), які діють з лютого (з 24 числа) до жовтня 2022 року і продовжують діяти надалі, Відповідач не мав та не має можливості сплатити заборгованість перед Позивачем за договором через брак коштів, який виник у зв`язку з причинами, які не залежать від волі Відповідача. Відсутність у Відповідача грошових коштів не є різновидом випадку в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК України. Не виконання свого обов`язку зі сплати за договором спричинено саме дією форс - мажорних обставин, які знаходиться поза волею Відповідача та на які Відповідач не може вплинути, у зв`язку з чим відсутня вина Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" у невиконанні свого зобов`язання.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2022 року у справі №904/2207/22, відмови у позові та зменшенні розмір пені на 75 % до 7 815,91 грн.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Березкіна О.В., судді Іванов О.Г., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі №904/2207/22 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору у відповідному розмірі 19 313, 26 грн.

21.11.2022 від представника відповідача/скаржника на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, якою долучено до матеріалів справи квитанцію від 17.11.2022 про сплату судового збору у розмірі 19 313, 26 грн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 (у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Березкіної О.В. (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження, тощо)) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді: Іванов О.Г., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2022 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі №904/2207/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі №904/2207/22. Про дату та місце судового засідання учасники провадження у справі будуть повідомлені додатково.

12.12.2022 року у зв`язку з виходом на роботу судді-доповідача Березкіної О.В. призначено повторний перерозподіл судової справи, відповідно до якого визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Іванов О.Г.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2022 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Березкіна О.В., судді Іванов О.Г., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022 року ( колегією суддів у складі : головуючий суддя -доповідач Березкіна О.В., судді Дармін М.О., Іванов О.Г.) прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі №904/2207/22 - до свого провадження. Розгляд справи №904/2207/22 призначено в судовому засіданні на 01.02.2023 року об 10:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.

01.02.2023 року у зв`язку з відпусткою судді-доповідача Березкіної О.В. розгляд справи призначений не відбувся.

02.02.2023 року у зв`язку з виходом на робту головуючого судді Березкіної О.В. (доповідавча), колегія суддів визначила нову дату слухання справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2023року розгляд справи №904/2207/22 призначено в судовому засіданні на 13.02.2023 року об 10:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.

Відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О.

призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/2207/22.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.02.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Березкіна О.В., судді Іванов О.Г., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.002.2023 року прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі №904/2207/22 - до свого провадження. Розгляд справи №904/2207/22 призначено в судовому засіданні на 13.02.2023 року об 10:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю « Металопром» надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

13.02.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2020 між Товариством з додатковою відповідальністю "МЕТАЛОПРОМ" (постачальник ) та Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (покупець) укладено договір №67.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі прийняти та оплатити продукцію.

Пунктом 1.2. договору, сторони визначили, що найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна продукції, що є предметом поставки за цим договором визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях. (п.2.1 договору).

У разі зміни ціни на продукцію, сторони підписують додаткову угоду до цього договору не менш ніж за 5 днів, до виставлення постачальником рахунку-фактури. З моменту перерахування передоплати (авансу), ціна на продукцію зміні не підлягає (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3. договору, загальна сума договору становить суму всіх підписаних сторонами специфікацій.

Ціни на продукцію за договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату продукції, інших документах до договору вказуються в національній валюті України (п. 2.4 договору).

Вартість тари, пакування входить у ціну продукції (п.2.5 договору).

Розрахунки за продукцію здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі, на підставі рахунку на оплату постачальника (п.3.1. договору).

Покупець здійснює оплату продукції протягом 10 календарних днів з дати отримання продукції та оригіналу рахунку на оплату продукції, якщо інше не вказується в специфікаціях (п.3.2. договору).

22.01.2021 до договору поставки № 67 від 19.10.2020 сторонами підписано специфікацію №1, за змістом якої погоджено поставку товару - феромолібден Фмо 60 у кількості 1 т., за ціною 470 000,00 грн. за т. Загальна сума поставки 564 000,00 грн. з ПДВ.

02.03.2021 до договору поставки №67 від 19.10.2020 сторонами підписано специфікацію №2, за змістом якої погоджено поставку товару - феромолібден Фмо 60 у кількості 1 т., за ціною 490 000,00 грн. за т. Загальна сума поставки 588000,00 грн. з ПДВ.

Умовами пунктів 2.3 специфікацій №1, №2 сторонами погоджено порядок розрахунків: 100% оплата вартості поставленої продукції не пізніше 45 календарних днів з дати постачання. Строк постачання - протягом 3 банківських днів з дати підписання специфікації.

Звертаючись до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" із позовом про стягнення боргу в розмірі 858 367, 55 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 671 247,91 грн., пеня в розмірі 31263,61 грн., 3% річних у розмірі 24 495,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 131360,08 грн., позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Металопром" посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 67 від 19.10.2020 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором є підставою для стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 671 247,91 грн., пені в розмірі 31263,61 грн., 3% річних у розмірі 24495,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 131360,08 грн.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склались правовідносини поставки товару.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки та специфікацій до нього, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 616 472,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №39 від 19.10.2020 на суму 468 000,00 грн., №1 від 21.01.2021 на суму 564 000,00грн., №3 від 03.03.2021 на суму 584 472,00 грн. Факт отримання продукція відповідальною особою відповідача, підтверджується довіреностями та приймальними актами (а.с. 21 - 31).

Позивачем виставлено відповідачу рахунки для здійснення оплати №39 від 19.10.2020 на суму 468 000,00 грн., №1 від 21.01.2021 на суму 564 000,00 грн., №3 від 03.03.2021 на суму 584 472,00 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, Відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, сплативши на користь Позивача суму 945 224,91 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №15080 від 05.11.2020 на суму 350 000,00 грн., №394 від 19.02.2021 на суму 95 224,09 грн., №16698 від 01.03.2021 на суму 100000,00 грн., №16732 від 03.03.2021 на суму 100000,00 грн., №17363 від 13.04.2021 на суму 100000,00 грн., №17378 від 14.04.2021 на суму 100000,00 грн., №17396 від 16.04.2021 на суму 100000,00 грн., а тому господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача заборгованості в розмірі 671 247,91 грн.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.1 договору, у разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач порушив строки оплати поставленого товару, господарський суд першої інстанції також дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пеню у розмірі 31 263,60 грн. за період з 05.07.2021 по 17.10.2021.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, господарський суд першої інстанції також дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 3% річних за період з 18.04.2021 по 05.07.2022 в сумі 24 495,95 грн. та інфляційні втрати за період з 01.05.2021 по 31.05.2022 в розмірі 131 360,08 грн.

Доводи апелянта, про те, що розглянувши справу без участі його представника суд першої інстанції порушив вимоги ГПК України щодо рівності прав сторін перед законом та судом, колегія суддів відхиляє як безпідставні, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2022 р. про відкриття провадження у справі № 904/2207/22 в електронному вигляді направлено на електронну адресу dzpv@dzpv.dp.ua Відповідача (а.с.62,63). Документ доставлено до електронних скриньок 08.08.2022 р.. Отже, судом першої інстанції були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення Відповідача про розгляд справи.

Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

Щодо доводів апелянта стосовно існування форс-мажорних обставин та відповідно передчасності звернення Позивача до суду із вимогами про сплату заборгованості за договором, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в силу приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції доречно врахував те, що 28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, однак такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Крім того, одне лише передбачене законом віднесення військового стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання договору поставки.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Проте, в матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, твердження відповідача про те, що затримка оплати послуг відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.

Колегія суддів констатує, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд обґрунтовано відхилив заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому слід взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Разом з цим, відповідачем не надано належного обгрунтування необхідності зменшення розміру пені на 75%.

При цьому, колегія суддів вважає, що стягнутий судом першої інстанції розмір пені у сумі 31 263,61 грн., є розумним, справедливим та співмірним із розміром заборгованості у сумі 671 247,91

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року у справі №904/2207/22- залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.02.2023року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя С.Г.Антонік