Рішення

від 15.02.2023 по справі 910/13382/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2023Справа № 910/13382/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЦ 10"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДМЕД"

про стягнення 213129,80 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЦ 10" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДМЕД" про стягнення 213129,80 грн заборгованості за договором суборенди та обслуговування від 21.12.2021, з яких 15 797,64 грн заборгованості за послуги з відновлення офісу, 300,16 грн інфляційних втрат, 98,68 грн 3% річних, 1200,62 грн пені та 195732,70 грн штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором суборенди та обслуговування від 21.12.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.12.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/13382/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

10.02.2023 та 13.02.2023 до суду від позивача надійшли пояснення по справі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.12.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 06.12.2022 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку 19.12.2022 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання за договором суборенди та обслуговування від 21.12.2021 та передав відповідачу приміщення в суборенду на строк до 31.12.2022. Відповідач, всупереч положенням договору та вимогам законодавства, на підставі листа від 19.08.2022 відмовився від договору.

Оскільки одностороння відмова від договору є порушенням умов договору, позивач нарахував та заявив до стягнення на підставі п. 8.4. додатку 1 до договору штраф у розмірі 195732,70 грн.

Крім того, позивач зазначає, що при звільненні приміщення, в порушення п. 4.4. додатку 1 до договору відповідач не сплатив за послуги з відновлення офісу у розмірі 15 797,64 грн.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання взятих на себе зобов`язань, позивач здійснив нарахування 300,16 грн інфляційних втрат, 98,68 грн 3% річних та 1200,62 грн пені.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЦ 10" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУДМЕД" (далі - клієнт) укладено договір суборенди та обслуговування (далі - договір), титульна сторінка якого містить наступні умови: номер офісу - 311; кв.м. - 18; кількість робочих місць - 5; орендна плата в місяць в дол.США без ПДВ - 1115,1; орендна плата в місяць в грн без ПДВ - 30408,78 грн; загальний щомісячний платіж (без ПДВ та послуг) - 30408,78 грн; строк, на який укладається договір оренди: дата початку - 01.01.2022; дата закінчення - 31.12.2022; невід`ємними частинами цього договору є наступні додатки: Додаток 1 (Офісні умови), Додаток 2 "Правила Бізнес Центру", Додаток 3 (Акт приймання-передачі) та Додаток 4 (Інвентарний Лист). Вказані ціни є гривневим еквівалентом в доларах США суми, що підлягає сплаті в гривнях та визначається за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку.

Відповідно до п. 1.1 Додатку № 1 до договору, за цим договором постачальник зобов`язується передати клієнту у тимчасове платне користування мебльовані офісні приміщення площею, зазначеною на титульній сторінці договору ("Приміщення") у бізнес-центрі, розташованому за адресою, зазначеною на титульній сторінці договору ("Бізнес Центр"), а також надати клієнту послуги згідно з пунктом 3 цього договору, а клієнт зобов`язується сплатити за користування такими приміщеннями та послугами відповідно до договору та додатків до нього.

У момент передачі приміщення постачальником в користування клієнта сторони підписують Акт приймання-передачі приміщення та інвентарний лист.

01.01.2022 на виконання умов договору, постачальником здано, а клієнтом прийнято приміщення №311 за Актом прийому-передачі приміщення.

У п. 1.4 Додатку 1 (Офісні умови) до договору сторони погодили, що за характером договір є договором суборенди та надання послуг, постачальник гарантує, що він має законні повноваження передавати приміщення в суборенду; приміщення не перебувають під арештом.

Згідно з п. 2.1 Додатку 1 (Офісні умови) до договору, цей договір укладено на строк, зазначений у ньому (дата набрання чинності та дата закінчення строку дії зазначені на титульній сторінці договору), та буде продовжено відповідно до пункту 2.3 цього договору на наступні періоди, що дорівнюють поточному строку, але не менше ніж на 3 місяці, доки клієнт або постачальник не припинять його (на основі попереднього письмового повідомлення відповідно до пункту 6.1 цього договору).

Відповідно до п. 4.4 Додатку 1 (Офісні умови) до договору вартість послуг з відновлення офісу при звільненні приміщення сплачується клієнтом у розмірі - 20 доларів США без урахування ПДВ, що стягується за квадратний метр кожного офісу, який займає клієнт, при виїзді клієнта або у випадку, коли клієнт із власної ініціативи вирішить переїхати в інші приміщення у межах Бізнес-Центру. Оплата послуг із відновлення офісу та/або вартості ремонту для усунення пошкоджень приміщення підлягають сплаті клієнтом у строки, зазначені у відповідних рахунках-фактурах.

Усі ціни на послуги постачальника зафіксовані у доларах США і виражені у національній грошовій одиниці - гривні. Постачальник виставляє клієнту рахунок-фактуру в українській гривні за офіційним курсом НБУ на дату виставлення такого рахунку-фактури. Усі платежі, передбачені цим договором, повинні оплачуватися впродовж строків, визначених у рахунках-фактурах, виставлених постачальником. Рахунки-фактури надсилаються клієнту на електронну адресу, вказану на титульній сторінці цього договору. Неотримання клієнтом рахунку-фактури за послуги постачальника не звільняє клієнта від оплати за послуги постачальника. Усі рахунки-фактури клієнт може знайти в своєму онлайн-обліковому записі або у застосунку Regus. (п. 4.7 Додатку 1 (Офісні умови) до договору).

У п. 6.1 Додатку 1 (Офісні умови) до договору встановлено, що постачальник або клієнт можуть припинити договір у день закінчення строку його дії або в день закінчення будь-якого періоду, на який його було подовжено або поновлено, надіславши запит на припинення договору через онлайн-обліковий запис або застосунок Regus щонайменш як за 3 календарні місяці до запланованої дати припинення.

Під час звільнення клієнтом приміщення стягуватиметься вартість послуг із відновлення офісу згідно з пунктом 4.4 цього договору (п. 6.4.1 Додатку 1 (Офісні умови) до договору).

У п. 8.4 Додатку 1 (Офісні умови) до договору сторони погодили, що за будь-яку односторонню відмову клієнта від виконання зобов`язань, у тому числі, але не виключно, дострокове розірвання клієнтом цього договору, постачальник може утримати на свою користь оплачений клієнтом Авансовий платіж згідно пункту 4.2 цього договору. Також клієнт сплачує на користь постачальника штраф у сумі, еквівалентній розміру Загальної Місячної Плати, розрахованої за весь строк до кінця дії цього договору (плюс ПДВ або будь-який інший податок, якщо застосовується).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом від 19.08.2022 вих. № 19/08-22, в якому, з посиланням на приписи ст. 651, 652 ЦК України, просив вважати 31.08.2022 останнім днем оренди приміщення та надіслати проект Додаткової угоди про припинення дії договору, зобов`язань за ним та Акт приймання-передачі приміщення з оренди для підписання.

У відповідь на вказаний лист позивач листом від 25.08.2022 вих № 36 повідомив, що датою закінчення договору є 31.12.2022 та до настання вказаної дати договір не може бути припинений.

Листом від 02.09.2022 вих. № 02/09-22 відповідач надіслав позивачу для підписання Акт приймання-передачі приміщення з оренди та проект Додаткової угоди про припинення дії договору.

У листі від 07.09.2022 вих. № 07/09-22 відповідач повідомив, що 06.09.2022 повернув приміщення з оренди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що одностороння відмова відповідача від договору є порушенням умов договору та вимог законодавства. Крім того, позивач зазначає, що при звільненні приміщення, в порушення п. 4.4. додатку 1 до договору відповідач не сплатив за послуги з відновлення офісу у розмірі 15 797,64 грн.

За порушення виконання зобов`язань позивач здійснив нарахування 300,16 грн інфляційних втрат, 98,68 грн 3% річних, 1200,62 грн пені та 195732,70 грн штрафу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою поєднує умови договорів оренди та надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У частині 1 статті 284 Господарського кодексу України законодавець серед істотних умов договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина 4 статті 284 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, у договорі сторони погодили строк, на який укладається договір - дата початку - 01.01.2022; дата закінчення - 31.12.2022.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина 4 статті 291 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач звернувся до позивача з листом від 19.08.2022 вих. № 19/08-22, в якому, з посиланням на приписи ст. 651, 652 ЦК України, просив вважати 31.08.2022 останнім днем оренди приміщення та надіслати проект Додаткової угоди про припинення дії договору, зобов`язань за ним та Акт приймання-передачі приміщення з оренди для підписання.

Листом від 02.09.2022 вих. № 02/09-22 відповідач надіслав позивачу для підписання Акт приймання-передачі приміщення з оренди та підписаний зі сторони відповідача проект Додаткової угоди про припинення дії договору з 02.09.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з частинами першою і третьою статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Тобто, з наведеного вбачається, що за загальним правилом розірвання правочину пов`язано з волевиявленням обох його сторін, а не одноособовими діями одного з контрагентів, якщо інше не встановлено домовленістю сторін або іншим законом.

Згідно з п. 6.1 Додатку 1 (Офісні умови) до договору встановлено, що постачальник або клієнт можуть припинити договір у день закінчення строку його дії або в день закінчення будь-якого періоду, на який його було подовжено або поновлено, надіславши запит на припинення договору через онлайн-обліковий запис або застосунок Regus щонайменш як за 3 календарні місяці до запланованої дати припинення.

Зазначений договір не містить підстав розірвання договору чи припинення ним дії (за виключенням закінчення строку, на який він був укладений), як і не містить посилання на можливість вчинення певних дій в односторонньому порядку щодо розірвання договору до закінчення строку його дії. Можливість надіслання запиту на припинення договору передбачена лише у випадках, якщо його було продовжено або поновлено.

Таким чином, ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "КИЇВ БЦ 10" у відповідь на ініціативу ТОВ "ГУДМЕД" щодо припинення дії договору згоди не надавав, а ТОВ "ГУДМЕД" не зверталось до суду щодо розірвання спірного договору в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що одностороннє розірвання відповідачем договору на підставі листів від 19.08.2022 вих. № 19/08-22, від 02.09.2022 вих. № 02/09-22 суперечить вимогам законодавства та є порушенням умов укладеного договору.

Як вбачається з листа від 07.09.2022 вих. № 07/09-22 відповідач повідомив, що 06.09.2022 повернув приміщення з оренди.

Відповідно до п. 4.4 Додатку 1 (Офісні умови) до договору вартість послуг з відновлення офісу при звільненні приміщення сплачується клієнтом у розмірі - 20 доларів США без урахування ПДВ, що стягується за квадратний метр кожного офісу, який займає клієнт, при виїзді клієнта або у випадку, коли клієнт із власної ініціативи вирішить переїхати в інші приміщення у межах Бізнес-Центру. Оплата послуг із відновлення офісу та/або вартості ремонту для усунення пошкоджень приміщення підлягають сплаті клієнтом у строки, зазначені у відповідних рахунках-фактурах.

Таким чином відповідач при звільненні приміщення повинен був сплатити послуги з відновлення офісу, відповідно до п.4.4 Додатку 1 (Офісні умови) до договору.

При цьому, всі розрахунки за договором здійснювались та належить здійснювати з нарахуванням на ціну послуг податку на додану вартість (ПДВ). Так, на титульній сторінці договору та в п.4.1 і 4.2 Додатку 1 до договору передбачено нарахування ПДВ на ціни місячної орендної плати та авансового платежу. Крім того, за пп. (іі) п.4.6 Додатку 1 до договору клієнт (відповідач) погоджується сплатити, якщо цього вимагає закон, будь-які податки, оплачені постачальником (позивач), які стосуються приміщення, у тому числі, але не лише будь-які податки на валові доходи, орендну плату та використання приміщення, гербовий збір або будь-які інші документарні податки та збори (проте, задля уникнення сумнівів, податок на прибуток підприємств, сплачений постачальником (позивачем) не повинен повторно стягуватися з клієнта.

Як зазначено вище у листі від 19.08.2022 вих. № 19/08-22 відповідач просив вважати 31.08.2022 останнім днем оренди приміщення.

Відповідно до п.4.7 Додатку 1 до договору усі рахунки-фактури клієнт може знайти в своєму онлайн-обліковому записі або у застосунку Regus.

Ураховуючи, що відповідачем було визначено останнім днем оренди 31.08.2022, позивач на підставі п.4.4, 4.7.Додатку 1 (Офісні умови) через застосунок Regus виставив відповідачу рахунок-фактуру №5519-2022-491-1 від 31.08.2022, що підтверджується роздруківкою прінт-скрін із застосунку Regus.

Відповідно до рахунку-фактури № 5519-2022-491-1 від 31.08.2022, вартість послуг з відновлення офісу становить 15797,64 грн, строк оплати - 31.08.2022.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до умов укладеного договору усі платежі, передбачені цим договором, повинні оплачуватися впродовж строків, визначених у рахунках-фактурах.

Одночасно судом враховано, що неотримання клієнтом рахунку-фактури за послуги постачальника не звільняє клієнта від оплати за послуги постачальника.

Враховуючи викладене вище, відповідач зобов`язаний був сплатити за послуги відновлення офісу у розмірі 15797,64 грн у строк до 31.08.2022 включно.

Доказів оплати відповідачем вартості відновлення офісу матеріали справи не містять.

Перевіривши обґрунтованість вартості за послуги відновлення офісу, враховуючи п.4.6 договору та офіційний курс НБУ на дату виставлення рахунку-фактури, суд дійшов висновку про обґрунтованість зазначеної в рахунку-фактурі № 5519-2022-491-1 від 31.08.2022 вартості послуг з відновлення офісу у розмірі 15797,64 грн.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вище наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 15797,64 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати у сумі 300,16 грн, 98,68 грн 3% річних, 1200,62 грн пені, нарахування здійснені за період прострочення з 01.09.2022 по 15.11.2022.

За змістом з ч.2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені встановлена сторонами в п. 8.1 договору, відповідно до якого якщо клієнт не сплачує загальну місячну плату або інші платежі, що підлягають до сплати за цим договором та усіма Додатками до нього одразу після їх отримання, постачальник має право нарахувати пеню у розмірі нуль цілих одна десята (0,1%) відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що застосований позивачем договірний розмір при розрахунку пені не перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України та є арифметично правильним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1200,62 грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Розрахунки інфляційних втрат у сумі 300,16 грн та 3% річних у сумі 98,68 грн є арифметично правильними, здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 195732,70 грн штрафу на підставі п. 8.4 Додатку 1 (Офісні умови) до договору.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, у п. 8.4 Додатку 1 (Офісні умови) до договору сторони погодили, що за будь-яку односторонню відмову клієнта від виконання зобов`язань, у тому числі, але не виключно, дострокове розірвання клієнтом цього договору, постачальник може утримати на свою користь оплачений клієнтом Авансовий платіж згідно пункту 4.2 цього договору. Також клієнт сплачує на користь постачальника штраф у сумі, еквівалентній розміру загальної місячної плати, розрахованої за весь строк до кінця дії цього договору (плюс ПДВ або будь-який інший податок, якщо застосовується).

Зі встановлених вище судом обставин вбачається, що відповідач в односторонньому порядку, без погодження позивача, ініціював дострокове розірвання договору та звільнив спірне орендоване приміщення до закінчення строку дії договору.

Таким чином, в даному випадку існують правові підстави для нарахування та стягнення штрафу на підставі п. 8.4 Додатку 1 (Офісні умови) до договору.

Перевіривши розрахунок штрафу, враховуючи, що офіційний курс НБУ гривні до долара США не змінювався в період з 31.08.2022 по 31.12.2022, враховуючи, що в листі від 19.08.2022 відповідач просив вважати договір розірваним з 31.08.2022, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 195732,70 грн штрафу.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЦ 10"до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДМЕД" про стягнення 15 797,64 грн заборгованості за послуги з відновлення офісу, 300,16 грн інфляційних втрат, 98,68 грн 3% річних, 1200,62 грн пені та 195732,70 грн штрафу повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДМЕД" (03186, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕВКА МАЦІЄВИЧА, будинок 5/1, ідентифікаційний код 42995667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЦ 10" (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОВКОВИЧНА, будинок 42-44, ідентифікаційний код 42028180) 15 797,64 грн заборгованості за послуги з відновлення офісу, 300,16 грн інфляційних втрат, 98,68 грн 3% річних, 1200,62 грн пені, 195732,70 грн штрафу та 3196,95 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.02.2023.

Суддя С.О. Турчин