Рішення

від 07.02.2023 по справі 909/700/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2023 Справа № 909/700/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури

м. Івано-Франківськ,

в інтересах держави в особі Позивача 1: Івано-Франківської обласної ради, м. Івано-Франківськ,

Позивача 2: Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» , м. Івано-Франківськ,

Позивача 3: Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум», м. Львів

про: визнання додаткових угод недійсними та стягнення 156 720, 78 грн

за участю представників сторін:

прокурор: Панькевич Р.В.;

від позивача - 1, 2, 3: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі позивачів: Івано-Франківської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та Західного офісу Держаудитслужби з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 156 720, 78 грн.

Ухвалою від 03.10.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 01.11.2022 року.

01.11.2022 на адресу суду надійшли пояснення позивача 3 (Вх. № 22613/22).

Ухвалою від 01.11.2022 суд відклав розгляд справи на 22.11.2022.

Ухвалою від 22.11.2022 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 06.12.2022.

Ухвалою від 06.12.2022 суд відклав розгляд справи на 23.12.2022.

Ухвалою від 23.12.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 24.01.2023.

Ухвалою віл 24.01.2023 суд відклав розгляд справи на 07.02.2023.

В судове засідання 07.02.2023 з`явився прокурор, надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задоволити. Представники позивачів 1, 2, 3 та відповідача не з`явились, причин не явки не вказали.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Так, ухвали суду надсилались за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Суд звертає увагу, що поштові конверти з ухвалами від ТОВ «Кастум» не повертались на адресу суду, відтак зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак відзиву на позовну заяву не подав.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні 07.02.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що додаткові угоди № 3 від 21.09.2020, № 4 від 28.09.2020, № 7 від 12.01.2021, № 8 від 14.01.2021 та № 9 від 15.01.2021, якими збільшено ціну за одиницю газу з 4530,00 грн з ПДВ до 8 230,05 грн з ПДВ, тобто на 81,7% більше від визначеної Договором ціни, укладені з порушенням істотних умов Договору та вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню судом недійсними. Внаслідок неправомірного збільшення цін на газ шляхом укладання спірних Додаткових угод має місце переплата КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» вартості газу на загальну суму 156 720,78 грн, що підлягає до стягнення з відповідача.

Правова позиція позивачів -1, 2, 3.

Позивач 1 та позивач 3 підтримали доводи прокурора та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач 2 письмових пояснень по суті спору не надав.

Правова позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи встановлені судом.

На виконання положень Закону України «Про публічні закупівлі», 29.01.2020 Комунальне некомерційне підприємство Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради (позивач-2 у справі, споживач за договором) та Товариство з обмеженою відповідальністю Кастум (відповідач, постачальник за договором) уклали договір постачання природного газу № 17 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Відповідно до пункту 1.3. договору річний плановий обсяг постачання газу 144,0 тис м3; ціна за 1000 куб метр природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги замовленої потужності з ПДВ становить 4530,00 грн (пункт 3.1 договору); загальна сума договору становить 652 320, 00 грн (пункт 3.4. договору).

У пункті 10.2. договору сторони домовились, ціна Договору може бути змінена у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни показників Рlatts, у порядку що визначається Сторонами в цьому Договорі.

Договір набрав чинності з 01.02.2020 зі строком дії до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 9.1 договору).

Згідно з п. 10.3 Договору зміни та доповнення до нього здійснюються шляхом складання та підписання Сторонами відповідних письмових угод, які є його невід`ємною частиною.

Таким чином, в укладеному сторонами Договорі на постачання природного газу № 17 від 29.01.2020 передбачено постачання природного газу упродовж 2020 року в кількості 144,0 тис. куб.м., за ціною 4530,00 грн. з ПДВ за 1 тис. куб.м., на загальну вартість 652 320,00 грн. з ПДВ.

В подальшому, між КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та ТОВ «КАСТУМ» укладено ряд додаткових угод до Договору, за умовами яких, поряд із зменшенням обсягів постачання, збільшено ціну за одиницю природного газу (1 тис. куб.м.), а саме:

- додатковою угодою № 1 від 27.02.2020 внесено зміни в пункт 3.1 розділу 3, яким збільшено ціну газу за 1000 м3 до 4983,00 грн з ПДВ (збільшено на 10%), не зменшено річний плановий обсяг постачання газу в кількості 144 000 м3;

- додатковою угодою № 2 від 28.02.2020 збільшено закупівельну ціну природного газу за 1000 м3 до 5111,63 грн з ПДВ, не зменшено річний плановий обсяг постачання газу в кількості 144 000 м3;

- додатковою угодою № 3 від 21.09.2020 збільшено закупівельну ціну природного газу за 1000 м3 до 5622,79 грн з ПДВ, не зменшено річний плановий обсяг постачання газу в кількості 144 000 м3;

- додатковою угодою № 4 від 28.09.2020 збільшено закупівельну ціну природного газу за 1000 м3 до 6185,06 грн з ПДВ, не зменшено річний плановий обсяг постачання газу в кількості 144 000 м3 як це передбачено п. 3.6. Договору;

- додатковими угодами № 5 від 31.12.2020 та № 6 від 11.01.2021 строк дії Договору продовжувався;

- додатковою угодою № 7 від 12.01.2021 збільшено закупівельну ціну природного газу за 1000 м3 до 6802,94 гри з ПДВ, а обсяг поставки природного газу не зменшено

- додатковою угодою № 8 від 14.01.2021 збільшено закупівельну ціну природного газу за 1000 м3 до 7482,55 грн з ПДВ, а обсяг поставки природного газу не зменшено;

- додатковою угодою № 9 від 15.01.2021 збільшено закупівельну ціну природного газу за 1000 м3 до 8230,05 грн з ПДВ (на 9,84%), а обсяг поставки природного газу не зменшено;

- додатковою угодою № 10 від 02.02.2021 продовжено строк дії Договору до повного використання коштів, але не довше як до 31.01.2021, в обсязі що не перевищує 20% суми Договору, а саме 130 464 грн в тому числі з ПДВ - 21 744,00 грн. Плановий обсяг постачання по даній додатковій угоді складає 28 800 м3;

- додатковою угодою № 12 від 26.02.2021 зменшено суму договору на 29187,67 грн, у тому числі ПДВ - 4864,62 грн. Остаточно встановлено ціну Договору в розмірі 753 569,33 грн (п. 3.4 Договору).

Зміна ціни в сторону збільшення за одиницю товару обґрунтована такими документами:

- інформаційною довідкою Львівської торгово-промислової палати № 19-09/143 від 11.02.2020, в якій зазначено ціни на природній газ за січень та лютий 2020 року різних газопостачальних товариств;

- інформаційною довідкою Львівської торгово-промислової палати № 19-09/747 від 01.09.2020, в якій зазначено, що згідно з даними офіційного веб-сайту Української енергетичної біржі: приведена вартість природного газу на Європейських хабах до кордону України за період з 22.08.2020 до 01.09.2020 по ресурсу ТТF до кордону України коливалась та становила на 22.08.2020 4087,20 грн. з ПДВ за 1000 куб. м газу, а станом на 01.09.2020 5595,71 грн з ПДВ за 1000 куб. м газу, а величина зміни за 01.09.2020 у порівнянні із 22.08.2020 становила +36,9%;

- інформаційною довідкою Львівської торгово-промислової палати № 19-09/832 від 15.09.2020, в якій зазначено, що згідно з даними офіційного веб-сайту Української енергетичної біржі: приведена вартість природного газу на Європейських хабах до кордону України станом на 22.08.2020 та станом на 14.09.2020 по ресурсу ТТF до кордону України коливалась та становила на 22.08.2020 - 4079,94 грн. з ПДВ за 1000 куб. м газу, а станом на 14.09.2020 - 5898,75 грн з ПДВ за 1000 куб. м газу, а величина зміни за 14.09.2020 у порівнянні із 22.08.2020 становила +44,6%;

- ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 1/21 від 04.01.2021, в якій зазначено, що згідно з даними офіційного веб-сайту Української енергетичної біржі середньозважена ціна на природний газ за результатами укладених угод станом на 04.12.2020 становить 7 682,33 грн, а станом на 04.01.2021 10 045,99 грн, тому величина зміни +30,76 %;

- ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 11/21 від 05.01.2021, в якій зазначено, що згідно з даними офіційного веб-сайту Української енергетичної біржі середньозважена ціна на природний газ за результатами укладених угод станом на 21.12.2020 становить 8323,66 грн, а станом на 05.01.2021 10 383,30 грн, тому величина зміни +24,74 %;

- ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 39/21 від 12.01.2021, в якій зазначено, що згідно з даними офіційного веб-сайту Української енергетичної біржі середньозважена ціна на природний газ за результатами укладених угод станом на 06.01.2021 становить 9 567,67 грн, а станом на 11.01.2021 10 606,88 грн, тому величина зміни +10,86 %.

Також, згідно Актів здачі-прийняття ТОВ «КАСТУМ» поставив позивачу 2 природний газ загальним обсягом 131,76059 тис. куб.м., а саме:

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0000041 від 11.02.2020 поставлено природного газу загальним обсягом 0,85634 тис. куб.м. на суму 3879,22 грн;

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0000264 від 28.02.2020 поставлено природного газу загальним обсягом 17,57036 тис. куб.м. на загальну суму 72 731,65 грн;

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0000378 від 31.03.2020 поставлено природного газу загальним обсягом 15,56667 тис. куб.м. на суму 79 571,03 грн;

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0000532 від 04.05.2020 поставлено природного газу загальним обсягом 11,92485 тис. куб.м. на суму 60 955,39 грн;

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0000648 від 31.05.2020 поставлено природного газу загальним обсягом 8,03257 тис. куб.м. на суму 41 059,51 грн;

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0000721 від 30.06.2020 поставлено природного газу загальним обсягом 3,82602 тис. куб.м. на суму 19 557,19 грн;

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0000808 від 31.07.2020 поставлено природного газу загальним обсягом 3,20965 тис. куб.м. на суму 16 406,53 грн;

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0000868 від 31.08.2020 поставлено природного газу загальним обсягом 3,23405 тис. куб.м. на суму 16 531,26 грн;

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0000952 від 30.09.2020 поставлено природного газу загальним обсягом 3,52862 тис. куб.м. на суму 21 824,73 грн;

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0001057 від 03.11.2020 поставлено природного газу загальним обсягом 8,74279 тис. куб.м. на суму 54 074,71 грн;

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0001358 від 30.11.2020 поставлено природного газу загальним обсягом 15,04605 тис. куб.м. на суму 93 060,78 грн;

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0001512 від 28.12.2020 поставлено природного газу загальним обсягом 27,91692 тис. куб.м. на суму 172 667,95 грн;

- згідно акту здачі-прийняття №РН-0000228 від 10.02.2021 поставлено природного газу загальним обсягом 12,3057 тис. куб.м. на суму 101 276,30 грн;

За передбаченими Додатковими угодами цінами, КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» сплатила на рахунок ТОВ «КАСТУМ» вартість природного газу на загальну суму 753 596,31 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи: №13 від 19.02.2020 на суму 3879,22 грн; №18 від 12.03.2020 на суму 72 731,65 грн; 34 від 27.03.2020 на суму 283 849,30 грн; № 40 від 18.12.2020 на суму 119 191,86 грн, №49 від 29.12.2020 на суму 172 667,95 грн та № 1 від 18.02.2021 на суму 101 276,33 грн.

Разом з тим, прокурором зазначено, що додаткові угоди № 1 від 27.02.2020 та № 2 від 28.02.2020 у відповідності до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 2 ст. 215, ч. 4 ст. 216 Цивільного кодексу України є нікчемними.

На думку прокурора, викладені вище обставини в сукупності дають підстави дійти висновку про те, що ТОВ «КАСТУМ», з метою одержання перемоги у відкритих торгів, штучно занижено вартість за одиницю природного газу, яку після укладення основного Договору безпідставно збільшено шляхом підписання Додаткових угод. Додаткові угоди № 3 від 21.09.2020, № 4 від 28.09.2020, № 7 від 12.01.2021, № 8 від 14.01.2021 та № 9 від 15.01.2021 якими збільшено ціну за одиницю газу з 4 530,00 грн. з ПДВ до 8230,05 грн. з ПДВ, тобто на 81,7% більше від визначеної Договором ціни, укладені з порушенням істотних умов Договору та вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню судом недійсними. А надмірно сплачені Споживачем кошти в сумі 156 720,78 грн внаслідок неправомірного збільшення цін на газ шляхом укладання спірних Додаткових підлягають до стягнення з відповідача.

Оцінка суду.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, позивачами, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою відвернення особливих економічних і соціальних наслідків.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є очевидне порушення економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину, завдання шкоди у вигляді незаконних витрат місцевого бюджету що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі позивачів: Івано - Франківської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та Західного офісу Держаудитслужби.

При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, а також після подання прокурором позову, позивачі не зверталися до суду з позовом про повернення зайво сплачених сум за спірним договором.

Таким чином, дії позивачів (Івано - Франківської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби) свідчать саме про пасивність їх поведінки, які, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не зверталися.

У цій справі орган прокуратури не здійснює повноважень щодо управління майном, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, натомість просить визнати недійсними додаткові угоди та повернути позивачу-2 - КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради», зайво сплачені кошти внаслідок недотримання законодавства у сфері публічних закупівель.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" зайвою сплатою коштів відповідачу з Державного бюджету України.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку Івано - Франківської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби, у повноваження яких володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах належним майном.

Отже, протягом досить тривалого часу (розумного строку) позивачі 1, 3 знали про порушення їх прав та не зверталися до суду за захистом таких, що є підставою вважати про нездійснення захисту інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Івано - Франківської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачами в частині визнання недійсними п`яти спірних додаткових угод.

Стосовно звернення прокуратури до суду в інтересах держави в особі КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 156 720,78 гривень, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 № 911/2169/20.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі суб`єктів владних повноважень (Івано-Франківської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби) та КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в недопущенні порушень законодавства в сфері публічних закупівель.

Беручи до уваги наведене, Господарський суд Львівської області доходить висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Лікарні та про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради», без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними додаткових угод (№ 3 від 21.09.2020, № 4 від 28.09.2020, № 7 від 12.01.2021, № 8 від 14.01.2021, № 9 від 15.01.2021) до договору № 17 на постачання природного газу від 29.01.2020, укладеної між КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та ТзОВ «Кастум».

Так, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як встановлено судом у цій справі, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Таким чином, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору №17 від 29.01.2020 сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до обставин справи, необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни товару (природного газу) на європейському хабі, у зв`язку із збільшенням ціни ринку в Україні, на підтвердження якого (коливання) відповідачем було надано інформаційні довідки Львівської та Харківської торгово-промислової палати.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що надані відповідачем довідки не підтверджують коливання цін на природній газ до укладення додаткових угод до договору, оскільки такі довідки лише констатують рівень цін станом певні дати. Надані довідки не містять інформації саме щодо коливання ціни на товар. Довідка не містить інформації про коливання цін на ринку (не наведено розрахунок вартості газу станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення). Матеріали справи не містять доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни.

Таким чином, самі по собі дані, викладені у цінових довідках, не можуть підтверджувати наявність/відсутність коливання ціни станом на дату укладення спірних додаткових угод до договору.

Відповідно до приписів частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 названого Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи відсутність документального підтвердження підвищення ціни на природній газ станом на дату укладення спірних додаткових угод до договору; встановивши факт укладення оспорюваних додаткових угод до договору на порушення приписів пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до договору № 17 від 29.01.2020, у зв`язку із з порушенням приписів статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому суд звертає увагу на те, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 12 405,00 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Визнати недійсними Додаткові угоди № 3 від 21.09.2020, № 4 від 28.09.2020, № 7 від 12.01.2021, № 8 від 14.01.2021, № 9 від 15.01.2021 до Договору про постачання природного газу №17 від 29.014.2020, укладені між Комунальним некомерційним підприємством «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастум».

3. Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» на користь Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» 156 720.78 грн залишити без розгляду.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 63, код ЄДРПОУ 41087491) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 03530483, рахунок UA 668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) 12 405,00 грн судового збору.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2023

Суддя Запотічняк О.Д.