Ухвала

від 15.02.2023 по справі 916/425/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

"15" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/425/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., розглянувши в порядку ст.140 ГПК України заяву (вх. № 2-181/23 від 14.02.2023р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ЛТ" про забезпечення позову

В С Т А Н О В И В:

31.01.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ЛТ" через систему "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ТЕКОМ" про стягнення 15 345 000 грн. страхового відшкодування.

В порядку авторозподілу позовна заява призначена до розгляду судді Демешину О.А.

Ухвалою від 14.02.2023 року, після усунення Позивачем недоліків позовної заяви, суд відкрив провадження, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначив дату та час підготовчого засідання та встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

14.02.2023 року через систему "Електронний суд" Позивач надав заяву (вх. № 2-181/23) про забезпечення позову.

Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах, та належать приватному акціонерному товариству страхова компанія «ТЕКОМ» в межах ціни позову у розмірі 15 345 000,00 грн. та судових витрат у розмірі 184140грн.

Заява обґрунтована тим, що ухилення та невиконання Відповідачем зобов`язань, які покладені на нього договором добровільного страхування майна № 009-1555-21 Д/М//вм, призводять до грубого порушення вищевказаного договору та законодавства України.

Так, заявник вказує, що довготривалі відписки Приватного акціонерного товариства страхової компанії «ТЕКОМ» на заяви ТОВ «УКР-ЛТ» щодо виконання зобов`язань за договором, вбачається затягування процесу відшкодування страхових виплат, або ж взагалі відмова від виплат.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини вказав, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Більш того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача та інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення у випадку задоволення позову.

Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.

Положеннями ст. 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

В порушення наведених вимог, заявником не здійснено будь-якого обґрунтування, з наданням відповідних доказів, того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ускладнить подальший захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Так, позов ґрунтується на ухиленні Відповідача від виконання умов Договору добровільного страхування майна № 009-1555-21 Д/М//вм.

Заява ж про забезпечення позову мотивована тим самим ухиленням Відповідача від виконання зобов`язань, які покладені на нього договором добровільного страхування майна №009-1555-21 Д/М//вм, що призводять до грубого порушення вищевказаного договору та законодавства України.

Тобто, саме по собі послання в заяві на неналежне виконання умов Договору, або інше уникнення від виконання якихось зобов`язань іншою стороною - не є підставою для забезпечення позову, а може бути підставою для звернення до суду із відповідною позовною заявою.

Крім того, суд приймає до уваги загальновідому інформацію з мережі Інтернет, щодо відомостей стосовно Відповідача по справі (ПрАТ СК „ТЕКОМ), зокрема, про те, що це товариство з моменту його заснування (17.12.1997р.) вже більше 25 років здійснює діяльність у сфері страхування та має статутний капітал в розмірі 37 226 000грн.

З огляду на це, суд не вбачає можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також неможливості реального виконання рішення суду та виникненні будь-яких труднощів при виконанні такому виконанні у випадку задоволення позовних вимог.

За таких обставин, у задоволені заяви (вх. № 2-181/23) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ЛТ" про забезпечення позову - слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 136-140, 234 ГПК України , суд

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви (вх. № 2-181/23 від 14.02.2023р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ЛТ" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набрала законної сили 15.02.2023р.

та може бути оскаржена в порядку ст.ст.253-259 ГПК України

Суддя О.А. Демешин