Рішення

від 14.02.2023 по справі 922/2169/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2169/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, 61037); до Державного навчального закладу "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області (пр. Любові Малої, 30, м. Харків, 61020). про стягнення коштів у розмірі 1 249 533, 35 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного навчального закладу "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області, м. Харків, про стягнення заборгованості за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2301/21 від 28.01.2021, у розмірі 320 247, 51 грн, яка утворилася за період: листопад 2021 - грудень 2021; та за договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2301/22 від 08.02.2022, у розмірі 929 285, 84 грн, яка утворилася за період: січень 2022 - квітень 2022. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2169/22. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

19.12.2022 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 16552). в якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає, що заклад професійної освіти є державною установою і фінансується з бюджету Харківської міської територіальної громади. Заборгованість у сумі 597 342,63 грн - це заборгованість населення, що виникла за об`єктом теплоспоживання гуртожитком за адресою: вул. Селянська, 25, в якому з 90-х років мешкає 97 сімей - 210 осіб, які не мають відношення до закладу освіти. Здобувачі освіти в гуртожитку не проживають. Відповідач вказує, що оплата за спожиті комунальні послуги по гуртожитку, в тому числі, за теплоспоживання здійснюється тільки за рахунок надходжень від мешканців. Мешканці гуртожитку за адресою: вул. Селянська,25 мають борги по всім комунальним послугам. Отже, борги відповідача перед КП "Теплові мережі" виникли у зв`язку з не оплатою мешканцями отриманих послуг, або оплатою не в повному обсязі. Також вказує, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорною обставиною військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022. Отже, на думку відповідача, наявність даних форс-мажорних обставин звільняє особу від відповідальності у випадку несплати чи несвоєчасної сплати за комунальні послуги, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.12.2022 прийнято заяву позивача про зменшення розміру заявлених позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути на свою користь 975 399, 80 грн заборгованості за період: листопад 2021 - квітень 2022 та продовжено розгляд спору з урахуванням даної заяви.

06.01.2023 позивачем подано до господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 358), в якій, враховуючи часткову сплату відповідачем суми заборгованості за договором № 2301/21 від 28.01.2021, просить суд стягнути на свою користь 369 709, 55 грн. заборгованості за період: березень 2022 - квітень 2022 року.

06.02.2023 позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх. № 2703), яка долучена до матеріалів справи.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, приймає до розгляду дану заяву позивача та розглядає справу з урахуванням цієї заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без виклику учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд встановив таке.

28.01.2021 між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (далі - позивач, постачальник) та Державним навчальним закладом «Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області» (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2301/21 (далі - договір-1), відповідно до якого позивач зобов`язується постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору, в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляція; гаряче водопостачання.

Відповідно до розділу 10 договору, він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2021 і діє у частині поставки теплової енергії по 31.12.2021 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п. 4.2. договору, розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період.

Відповідно до п. 4.4. договору, розрахунки за показниками приладів комерційного обліку здійснюються наступним чином: якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в договорі, це перевищення окремо сплачується відповідачем не пізніше 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок майбутньої оплати заявленого обсягу за період, наступний за розрахунковим.

Згідно до п. 4.8. договору, відповідач з 29 числа розрахункового місяця до 1 числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від позивача, наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків; рахунки-фактури, акти виконаних робіт. По одному примірнику оформлених актів відповідач повертає позивачу протягом 10 днів після їх отримання.

На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2020-2021 позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача за адресами, зазначеними у додатку 4 до договору.

Станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення за договором в сумі 320 247,51 грн, яка утворилася за період: листопад 2021 - грудень 2021.

Відповідачу були направлені рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які сплачені не були.

Також, 08.02.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2301/22 (далі - договір-2), відповідно до якого позивач зобов`язується постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляція; гаряче водопостачання.

Відповідно до розділу 10 договору, він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2022 і діє у частині поставки теплової енергії по 31.12.2022 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п. 4.2. договору, розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період.

Відповідно до п. 4.4. договору, розрахунки за показниками приладів комерційного обліку здійснюються наступним чином: якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в договорі, це перевищення окремо сплачується відповідачем не пізніше 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок майбутньої оплати заявленого обсягу за період, наступний за розрахунковим.

Згідно до п. 4.8. договору, відповідач з 29 числа розрахункового місяця до 1 числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від позивача, наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків; рахунки-фактури, акти виконаних робіт. По одному примірнику оформлених актів відповідач повертає позивачу протягом 10 днів після їх отримання.

На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2021-2022 позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача за адресами, зазначеними у додатку 4 до договору.

Станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення за договором в сумі 929 285, 84 грн, яка утворилася за період: січень 2022 - квітень 2022.

Відповідачу були направлені рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які сплачені не були.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

В процесу розгляду даного спору, відповідачем була сплачена частина заборгованості за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, а отже, судом розглядаються позовні вимоги у розмірі 369 709, 55 грн. заборгованості відповідача за отриману теплову енергію за період: березень 2022 - квітень 2022 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов`язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб`єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Ч. 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В розумінні ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, на підставі договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2301/21 та № 2301/22 та на підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2020-2021 та 2021-2022 позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача.

Факт споживання відповідачем теплової енергії в опалювальних сезонах підтверджується актами підключення/відключення споживача та актами виконаних робіт по відпустку теплової енергії, відповідно до яких здійснювалося постачання теплової енергії відповідача.

Щомісячно відповідачу направлялись рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які не були сплачені в повному обсязі.

На час розгляд даного спору по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію за договором в сумі 369 709, 55 грн. за період: березень 2022 - квітень 2022 року.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази звернення до позивача про припинення теплопостачання або доказів на підтвердження відсутності опалення в будинках відповідача.

Натомість, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем за отриману теплову енергію за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді в сумі 369 709, 55 грн., сума боргу не спростована належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання щодо оплати вартості теплової енергії у сумі 369 709, 55 грн., а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача даної суми заборгованості є обґрунтованими та не спростованим відповідачем.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилається на офіційний лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, яким, на підставі ст. ст. 14, 14і Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

А, отже, на думку відповідача, заявлені позивачем в період форс-мажорних обставин позовні вимоги звільняють відповідача від відповідальності за порушення умов договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді.

Судом відхиляються зазначені заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

У ч. 2 ст. 218 ГК України також міститься визначення непереборної сили, як надзвичайних і невідворотних обставин.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Обґрунтовуючи неможливість виконання договірного зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, відповідач посилається на офіційний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента; підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання яких форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні":

- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно;

- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 01 червня 2021 року за № 910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року зі справи № 915/531/17, від 26 травня 2020 рок зі справи № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором.

За змістом листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 саме форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання зобов`язань у встановлений договором термін.

Крім того, і позивач, і відповідач є юридичними особами в Україні, відтак на обох них розповсюджується дія воєнного стану, що введений 24.02.2022.

Водночас відповідач не довів належними доказами, що саме воєнний стан спричинив відсутність у нього коштів для своєчасної сплати за спожитий газ позивачеві.

Отже, посилання відповідача на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили його виконання - є безпідставними, адже військовий стан діє по даний момент. Крім того, частково період поставки газу не підпадає під початок військового стану (січень-майже весь лютий 2022 року)

Доказів, які б підтверджували наявність таких обставин саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання суду не надані.

Відтак, твердження відповідача про те, що затримка оплати відповідачем за договором сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської Федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.

Щодо відсутності у відповідача відповідних бюджетних асигнувань для виконання зобов`язань перед позивачем, то вказана обставина не виключає вину відповідача, оскільки ним не додано до матеріалів справи доказів наявності або відсутності відповідних бюджетних асигнувань на оплату теплової енергії, що ним спожито в період березень - квітень 2022 року, а також не надано доказів, які б підтверджували подання на затвердження проекту кошторису на 2022 рік з сумою відповідних зобов`язань, відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, та про те, що такі суми не були затверджені.

Так, відповідно до пункту 14 вказаного Порядку, проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету.

Пунктом 20 Порядку визначено, що під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об`єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов`язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

З огляду на наведене, бюджетне фінансування відповідача не є винятковою обставиною для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

В той же час, загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи зазначене, доводи відповідача є необґрунтованими, а, отже не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, відповідачем не спростовані доводи позивача, суд вважає заявлені вимоги позивач щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 369 709, 55 грн за період: березень 2022 - квітень 2022 року, нормативно та документально обґрунтованими, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256, 263 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного навчального закладу "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області (пр. Любові Малої, 30, м. Харків, 61020, код ЄДРПОУ 05537638) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за невиконання зобов`язань за договором № 2301/22 від 08.02.2022 по оплаті теплової енергії у сумі 369 709, 55 грн за період: березень 2022 - квітень 2022 та витрати зі сплати судового збору у сумі 5 545, 64 грн (р/р НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МВФ 351823).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119);

Відповідач - Державний навчальний заклад "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області (пр. Любові Малої, 30, м. Харків, 61020, код ЄДРПОУ 05537638).

Повне рішення складено 14.02.2023.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2169/22