Рішення

від 07.02.2023 по справі 910/8625/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м. ЧернівціСправа № 910/8625/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Шехтер Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Громадської організації «Товариство захисту тварин «SOS» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 17-А, кв. 44, код ЄДРПОУ 22932827)

до фізичної особи-підприємця Ткачука Дмитра Васильовича (59214, Чернівецька область, Вижницький район, с. Замостя, код НОМЕР_1 )

про стягнення коштів в сумі 84 475,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Терещенко Марія Ігорівна

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Громадська організація «Товариство захисту тварин «SOS» 05.09.2022 звернулась до господарського суду міста Києва із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Ткачука Дмитра Васильовича про стягнення відповідно до договору підряду № 14 від 14.07.2021 року заборгованості в розмірі 84 475,10 грн. (вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят п`ять грн 10 коп.).

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду 14 від 14.07.2021. За твердженням позивача, на виконання умов договору, позивачем був перерахований відповідачу аванс розмірі 60 000,00 грн. Разом з тим, відповідач на час звернення до суду взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, до виконання робіт не приступив. Вказані обставини стали підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Київ від 08.09.2022 позовну заяву Громадської організації «Товариства захисту тварин «SOS» передано за підсудністю до Господарського суду Чернівецької області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2022, справу розподілено судді Ярошенко В. П.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2022 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 29.12.2022 о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.12.2022 задоволено заяву представника позивача - Терещенко Марії Ігорівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.12.2022 відкладено розгляд справи по суті на 16.01.2023 о 11:30 год. хв.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2023 задоволено заяву представника позивача - Терещенко Марії Ігорівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2023 відкладено розгляд справи по суті на 23.01.2023 о 12:30 год.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2023 продовжено строк проведення розгляду справи по суті на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відкладено розгляд справи по суті на 07.02.2023 о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2023 задоволено заяву представника позивача - Терещенко Марії Ігорівни про участь у всіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано.

23.12.2022 на адресу суду повернулась ухвала суду про відкриття провадження від 09.12.2022 направлена відповідачу з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

На адресу суду повернулись копії ухвал суду від 09.12.2022 та від 29.12.2022, що направлялись на адресу відповідача з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду винесені у даній справі направлені учасникам провадження рекомендованою поштою з повідомленням.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, вищевказані ухвали були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 59214, Чернівецька область, Вижницький район, с. Замостя.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Також судом враховано висновок Європейського суду з прав людини про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( Рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти зменшення пені та 3% річних.

В судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

14 липня 2020 року між Громадською організацією «Товариство захисту тварин «SOS» (далі за текстом рішення Замовник, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Ткачуком Дмитром Васильовичем (далі за текстом рішення Підрядник, Відповідач) було укладено Договір підряду №14 (далі за текстом рішення Договір).

Відповідно до п.1.1 до даного Договору Підрядник зобов`язується виконати бетонні роботи як вказані в додатку №1 кошторис який є невід`ємною частиною договору, всі матеріали закупляє заказник за адресою: заливка бетонної стіни - 40 кв.м. - Пирогівський шлях 186 далі по тексту - «Об`єкт», а Замовник зобов`язується оплатити роботу Підрядника згідно умов Договору визначених у Додатках до нього.

Згідно із Кошторисом на виконання робіт і матеріалів Додаток №1 Підрядником повинні бути виконані наступні роботи:

-Підготовка основи, в`язка арматури.

-Монтаж опалубки, заливка бетону.

-Демонтаж опалубки, зачистка стіни.

-Послуга бетононасоса.

-Опалубка «ДОКА» Крупнощитова металічна з комплектуючим.

Відповідно до п. 3.1 Сума робіт складає: 120 000 грн. Замовник здійснює передоплату 50% від загальної суми, пізніше по закриттю актів ще 30% і по закриттю робіт заключні 20%.

Згідно із п.3.2. Строк виконання робіт:

-початок робіт: 16 липня 2021 р.

-завершення виконання робіт: 10 серпня 2021 р.

Як визначено у п. 3.4. виконання-приймання кожного етапу робіт оформляється Актом здачі-приймання робіт згідно умов Договору.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав 16.07.2021 року, перерахувавши на реквізити Відповідача, вказану в Договорі, передоплату в розмірі 60 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №268 від 16.07.2021.

В порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов`язання по договору та не надав замовнику жодного Акту здачі-приймання робіт.

Матеріали справи свідчать, що позивач 26.11.2021 року звернувся до відповідача із претензією, відповідно до якої представник Замовника повідомив про розірвання договору і звернувся з вимогою про повернення сплаченої останнім передоплати в розмірі 60 000 грн.

За твердженням Позивача, на дату звернення до суду із позовом Відповідачем не повернуло грошові кошти у розмірі 60 000 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір підряду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (стаття 852 ЦК України).

Судом встановлено належне виконання позивачем умов пункту 3.1 Договору щодо здійснення попередньої оплати робіт в сумі 60 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №268 від 16.07.2021.

Статтею 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

При цьому, частина 4 статті 849 ЦК України передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

У п. 2.4.5 Договору сторони дійшли згоди про те, що Замовник має право в односторонньому порядку, попередньо повідомивши Підрядника за 10 робочих днів, розірвати договір, якщо Підрядник:

-не надасть Замовнику на узгодження проект Кошторису, в строк зазначений в п. 2.1.1. Договору;

-систематично (два і більше рази) прострочить строк виконання робіт, вказаний у Додатках;

-не виконає в строк свого обов`язку, зазначеного в п. 2.1.6. Договору;

-систематично (два і більше рази) використовуватиме неякісні матеріали при виконанні робіт та/або неналежно виконуватиме роботи.

Представник позивача зазначив, що скористався наведеним правом 26.11.2021, виклавши таку відмову в претензії, оскільки відповідач не виконав обумовлені Договором роботи у встановлений строк.

За наведеного, викладене у претензії від 26.11.2021 повідомлення відповідача про відмову від Договору не суперечить положенням ст.849 ЦК України та п. 2.4.5 укладеного між сторонами Договору.

Так, предметом спору, в тому числі, є вимога про стягнення з відповідача авансу в сумі 19080,79 грн.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 та Верховний Суд у постанові від 15.02.2019р. у справі №910/21154/17.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Наведене дозволяє дійти висновку, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховним Судом у постанові від 15.02.2019 по справі №910/21154/17, предметом позовних вимог, у межах якої була позовна вимога товариства про стягнення суми попередньої оплати за договором на виготовлення меблів по індивідуальному замовленню, було наголошено, що з припиненням дії договору підряду аванс втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відтак, ст. 1212 ЦК України, застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України та стягнення на користь позивача безпідставно отриманих коштів.

Як зазначено вище, пунктом 2.4.5 Договору передбачено право Замовника відмовитись від Договору в односторонньому порядку у випадку невиконання або неналежного виконання Виконавцем зобов`язань.

Враховуючи надане Замовнику право відмовитись від Договору у випадку невиконання або неналежного виконання Виконавцем зобов`язань, приймаючи до уваги направлення Громадською організацією «Товариство захисту тварин «SOS» претензії з повідомленням про відмову від Договору, господарський суд доходить висновку, що укладений між сторонами по справі договір є таким, що припинив свою дію.

При цьому, господарський суд зазначає, що до моменту припинення договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у якості авансу за договором в сумі 60 000,00 грн.

З огляду на викладене вище, враховуючи правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.02.2019 по справі №910/21154/17, господарський суд дійшов висновку про наявність у Громадської організації «Товариство захисту тварин «SOS» права вимагати повернення сплачених на користь ФОП Ткачука Дмитра Васильовича грошових коштів за умови припинення між сторонами договірних відносин, тобто у випадку, якщо підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України та стягнути з відповідача на користь позивача 60 000 грн.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17.

Враховуючи викладене суд зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору № 14 від 14 липня 2020 року, а також вищевказані приписи чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі 60 000,00 грн. - є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню з врахуванням наступного.

Згідно п. 4.1. за прострочення термінів виконання свої зобов`язань згідно умов Договору Підрядник зобов`язаний сплатити на користь Замовника пеню в розмірі 0,02% від суми вартості послуг Підрядника, вказаної у Кошторисі, за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України, пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами Договору не передбачено нарахування пені у строк понад шість місяців.

Судом перевірено правильність розрахунку пені та встановлено, що пеня нарахована позивачем за межами шестимісячного періоду, що є порушенням вимог ч.6 ст. 232 ГК України, у зв`язку з чим, суд додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

Розрахунок здійснюється за формулою:

Пеня = С x РП x Д : 100, де

С - Сума заборгованості за період,

РП - розмір пені, зазначений в договорі (в калькуляторі вказується користувачем в окремому віконці),

Д - Кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 11/08/2021 до 08/02/2022 120 000,00 x 0.02 x 182 : 1001824 368,00 грн.Таким чином пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за вказаний період складає 4 368,00 грн. та підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц дійшла висновку, що за змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 висловила позицію, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №908/1993/19, від 06.02.2020 у справі №910/13271/18.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та розрахунок 3% річних, суд зазначає про їх неправильність у зв`язку з неправильним визначенням початкової дати періоду розрахунків.

Так, матеріали справи свідчать, що позивач 26.11.2021 року звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплаченої останнім передоплати в розмірі 60 000 грн.

Відповідно до трекінгу, днем вручення вищевказаної претензії є 01.12.2021, тому початковою датою періоду розрахунку, відповідно до вимог ч. 2 ст 530 ЦК України є 08.12.2021.

Суд додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

Розрахунок інфляційних втрат:

Останній період (08/12/2021 - 31/08/2022)Індекс інфляціїгрудень 2021100,60січень 2022101,30лютий 2022101,60березень 2022104,50квітень 2022103,10травень 2022102,70червень 2022103,10липень 2022100,70серпень 2022101,10

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (100,60 : 100) (101,30 : 100) (101,60 : 100) (104,50 : 100) (103,10 : 100) (102,70 : 100) (103,10 : 100) (100,70 : 100) (101,10 : 100) = 1.20250205

Інфляційне збільшення:

60 000,00 x 1.20250205 - 60 000,00 = 12 150,12 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 150,12 грн.

Розрахунок 3% річних:

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 08/12/2021 до 31/08/2022 60 000,00 x 3 % x 267 : 365 : 1002671 316,71 грн.Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 316,71 грн.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ткачука Дмитра Васильовича (59214, Чернівецька область, Вижницький район, с. Замостя, код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації «Товариство захисту тварин «SOS» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 17-А, кв. 44, код ЄДРПОУ 22932827) грошові кошти в сумі 77 834,83, з яких: основна сума заборгованості в розмірі 60000 грн, пеня в розмірі 4 368,00 грн, інфляційне збільшення в розмірі 12 150,12, 3% річних в розмірі 1316,71 грн та суму судових витрат в розмірі 2285,98 грн.

3. В іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 15.02.2023 з урахуванням тимчасової непрацездатності з 10.02.2023 по 14.02.2023 включно.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду наофіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя Вікторія ЯРОШЕНКО