Постанова

від 15.02.2023 по справі 467/274/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.02.23

22-ц/812/98/23

Справа № 467/274/21 Головуюча у першій інстанції Кологрива Т. М.

Провадження №22-ц/812/98/23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 лютого 2023 рокум. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої: Ямкової О. О.,

суддів: Колосовського С.Ю.,Локтіонової О.В.,

із секретарем: Лівшенком О. С.

за участю: представника позивачки ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 7 листопада 2022 року, ухваленого під головуванням судді Кологривої Т. М. в смт Арбузинка Миколаївської області о 13 годині 50 хвилин із складенням його повного тексту 9 листопада 2022 року, по справі

за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ,

Арбузинської селищної ради Миколаївської області

(надалі - Арбузинської селищної ради),

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області

(далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області)

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння, припинення речових прав,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2021 року ОСОБА_4 , діючи через свого представника адвоката Сорочана В. О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Арбузинської селищної ради про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

1 лютого 2022 року ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Сорочан В. О., подала заяву про уточнення позову, де вимоги, пред`явлені до ОСОБА_2 , Арбузинської селищної ради, третя особа ГУ Держгеокадастр у Миколаївської області, вточнила та просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 належну позивачці земельну ділянку з кадастровим номером 4820382600:07:000:0010, площею 7,12, га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоселівської сільської ради. Просила припинити усі речові права ОСОБА_2 щодо земельної ділянки та їх обтяження у разі наявності.

В обґрунтування позову зазначала, що вона, як член колгоспу «Жовтневі сходи», спочатку отримала сертифікат на право власності на земельну частку (пай) площею 7,6 га, яку в подальшому виділила в натурі та оформила на неї право власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-МК №033765 від 29 грудня 2001 року.

Належну їй земельну ділянку, починаючи з 2001 року передала на праві оренди у тимчасове користування ТОВ «Агрофірма Вісла», після закінчення якого звернулася за складенням технічної документації на землю та внесенням даних про належну їй ділянку до відповідного реєстру.

Однак, рішенням № РВ-4800716282020 від 25 лютого 2020 року позивачці відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з тих підстав, що відомості про вказану ділянку 12 лютого 2016 року внесені до кадастру із присвоєнням номеру 4820382600:07:000:0010 на підставі державного акту на право власності на землю виданого на ім`я ОСОБА_2 ..

Оскільки державна реєстрація права власності на належну їй земельну ділянку (площа співпадає на 99,9994%) безпідставно здійснена на іншу особу відповідачку на підставі неіснуючого державного акту, просила про витребування її ділянки з чужого незаконного володіння.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_2 та її представниця адвокатка Іванова Л. М. вважали позов таким, що не підлягає задоволенню, а його доводи необґрунтованими. Вказували, що представник позивачки не мав повноважень на подачу позову від її імені, та посилалися на відсутність у позивачки документів про виділення спірної земельної ділянки в натурі.

Зазначали, що ОСОБА_2 , на відміну від позивачки, користується спірною земельною ділянкою, починаючи з квітня 2002 року та передала її в оренду ТОВ «Агрофірма Вісла».

Третя особа ГУ Держгеокадаструу Миколаївськійобласті надало до суду пояснення в яких зазначило, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки за їх наявності, що просило врахувати під час ухвалення рішення по суті справи.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 31 травня 2021 року клопотання представника позивачки задоволено, постановлено про витребування з Арбузинського районного суду Миколаївської області матеріалів цивільної справи №467/937/20, з ТОВ «Агрофірма Вісла» відомості щодо підстав оренди спірної земельної ділянки та докази сплати орендних платежів, та за клопотанням представника відповідачки докази перерахування податків та зборів сплачених за користування спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2021 року повернуто заяву представника позивачки про забезпечення позову.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 2 серпня 2021 року витребувано цивільну справу №467/147/18 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Агрофірма Вісла» про визнання договору оренди землі припиненим.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 2 лютого 2022 року частково задоволено клопотання представника відповідачки, витребувано з Головного управління ДПС у Миколаївській області інформацію про сплату ТОВ «Агрофірма Вісла» у 2006-2016 роках податків за ОСОБА_4 на підставі договору оренди.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 2 лютого 2022 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Арбузинської селищної ради Миколаївської області, третя особа ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області щодо вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_4 , Арбузинської селищної ради Миколаївської області, третя особа з самостійними вимогами Прокурор Первомайського району Миколаївської області про припинення права ОСОБА_4 на користування земельною ділянкою.

Ухвалами Арбузинського районного суду Миколаївської області від 4 серпня 2022 року, (описку в одній з яких виправлено ухвалою того ж суду від 6 вересня 2022 року), відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 та задоволено клопотання представника позивачки, витребувано від відповідачки оригінал державного акту про право власності на земельну ділянку виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 6 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_2 про відвід головуючого у справі судді.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 7 листопада 2022 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 4820382600:07:000:0010) , площею 7,12га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. В решті вимог відмовлено. Розподілено судові витрати.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з відсутності доказів, які б підтверджували право власності відповідачки на спірну земельну ділянку, та зробив висновок про володіння відповідачкою спірною земельною ділянкою без відповідної правової підстави, внаслідок чого позивачка має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про припинення усіх речових прав, їх обтяжень зареєстрованих щодо земельної ділянки суд виходив з неконкретності її змісту.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 , посилаючись на те, що рішення суду ухвалене внаслідок неповного з`ясування судом обставин справи та недоведеності обставин, які мають значення для справи, надання їм неналежної оцінки та з порушенням норм матеріального та процесуального права просила його скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів скарги вказувала, що подавши зустрічний позов додала до нього належним чином посвідчену копію державного акту на право власності на належну їй земельну ділянку. За такого вважала посилання суду на відсутність документу, що посвідчує її право на спірну земельну ділянку неправдивими.

Зазначала, що суд не задовольнив її клопотання про відкладення розгляду справи та ухвалив оскаржуване рішення за її відсутності та відсутності її представника, порушивши їх процесуальні права.

Вказувала, що суд безпідставно відмовив їй у задоволенні заяви про відвід, а також, що провадження у цій справі мало бути зупинене до розгляду іншої справи за її позовом про припинення права ОСОБА_4 на користування спірною земельною ділянкою.

Посилалася на те, що поза увагою суду залишився той факт, що технічна документація із землеустрою ОСОБА_2 розроблялась в 2015 році, тобто раніше замовлення технічної документації для ОСОБА_4 .

З урахуванням наведеного посилалась здебільшого на процесуальні порушення під час розгляду справи та безпідставність задоволених вимог.

Заперечуючи проти апеляційної скарги позивачка, від імені якої діє адвокат Сорочан В. О., вважала доводи скарги необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на спотвореному викладенні обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 отримала сертифікат МК №0091495 на земельну частку (пай), як акціонер АЗАТ «Жовтневі сходи», у відповідності до списку доданого до рішення 11 сесії 23 скликання Новоселівської ради Арбузинського району Миколаївської області від 20 березня 2001 року з дозволом на розроблення проекту організації земельних ділянок (паїв). На підставі рішення 15 сесії 23 скликання Новоселівської сільської ради від 28 листопада 2001 року позивачці видано державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-МК № 033765, який зареєстровано 29 грудня 2001 року за №599. Архівний примірник державного акту на ім`я ОСОБА_4 зберігається у відділі в Арбузинському районі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області та наданий місцевому суду для огляду (т. 1 а.с.158-159, 163, 164).

В подальшому належну земельну ділянку, площею 7,12 га, позивачкою передано в оренду ТОВ «Агрофірма Вісла» строком на 10 років шляхом укладення договору оренди, який зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії ГУ Держгеокадастру за №040600500773 від 29 травня 2006 року (т. 1 а.с.68-69). Від передачі майна в оренду ОСОБА_4 отримувала від товариства орендну плату, що засвідчено у повідомленні відділу Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області (т. 1 а.с.70) та у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів ОСОБА_4 з 2006 по 2016 роки, з яких вбачається, що з 1 кварталу 2006 року по 4 квартал 2016 року позивачка отримувала від ТОВ «Агрофірма Вісла» дохід від надання майна в лізинг та оренду (т. 1. а.с.239-242).

У листопаді 2019 року для розроблення технічної документації на належну їй земельну ділянку ОСОБА_4 звернулася до компетентної особи, яка виконала її замовлення у той же рік (т.1 а.с.195-222). Після чого разом з технічною документацію позивачка 24 лютого 2020 року подала заяву до державного реєстратора з метою внесення відомостей щодо належної їй на праві власності земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

Між тим, рішенням №РВ-4800716282020 від 25 лютого 2020 року державним кадастровим реєстратором відділу в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Вадан О. А. відмовлено у внесенні відомостей про земельну ділянку, оскільки заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги, та межі земельної ділянки, яку планується зареєструвати на 99,9994% співпадають з межами земельної ділянки з кадастровим номером 4820382600:07:000:0010 (т. 1 а.с.160).

З наявної у матеріалах цивільної справи копії технічної документації із землеустрою встановлено, що земельна ділянка, яка на 99,994% є однаковою за площею та конфігурацією, із земельною ділянкою позивачки, зареєстрована у Державному земельному кадастрі за відповідачкою ОСОБА_2 ..

Для реєстраціїправ власностіна земельнуділянку,належну направі власності ОСОБА_4 на підставідержавного акту ІІІ-МК№ 033765від 29грудня 2001року,за відповідачкою ОСОБА_2 , останньою надана технічна документація розроблена та складена у 2015 році, з наявною у її матеріалах копією державного акту ІV-МК № 002304 від 20 квітня 2002 року на право власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Новоселівської сільської ради народних депутатів від 28 грудня 2001 року, але з такою ж самою конфігурацією ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області (т. 1 а.с.174).

З наданого до суду апеляційної інстанції рішення, прийнятого 28 грудня 2001 року на 16 сесії 23 скликання Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області вбачається, що питання про передачу в приватну власність земельної ділянки відповідачці ОСОБА_2 з встановленням в натурі меж землі сільською радою не розглядалося та відповідного рішення за ним не приймалося, а отже державного акту на землю на підставі цього рішення сільської ради на ім`я відповідачки видано не мало бути.

Ці обставини підтверджені змістом відомостей, викладених у повідомленні відділу в Арбузинському районі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області за № 142/101-20 від 2 вересня 2020 року, згідно якого у відділі відсутній на зберіганні архівний примірник Державного акту ІV-МК 002304 від 20 квітня 2002 року про право власності на земельну ділянку, що міг бути виданий на ім`я ОСОБА_2 .. А також у повідомленні архівного відділу Арбузинської районної державної адміністрації № с-27/04-10 від 10 вересня 2020 року, за яким рішення про передачу у власність ОСОБА_2 та видачу їй державного акту на право приватної власності на землю відповідною сільською радою не приймалось (т. 1. а.с.161,162).

Між тим, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів не рухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право приватної власності на земельну ділянку 4820382600:07:000:0010 площею 7,12 га, зареєстровано за ОСОБА_2 .

На підставі наведених обставин, слід дійти висновку, що надана до суду першої інстанції копія державного акту та його оригінал, наданий до суду апеляційної інстанції, які видані на ім`я ОСОБА_2 містять ознаки підробки, так як рішень, на підставі яких особі видається правовстановлюючий документ на земельну ділянку компетентним органом не приймалося, а отже право власності на землю, яка є тотожною земельній ділянці, право власності на яку підтверджено позивачкою у встановленому законом порядку, зареєстровано відповідачкою ОСОБА_2 не у відповідності до закону.

Наявність чи відсутність кількості примірників державного акту, який видано без законних підстав за відсутності рішення відповідного органу, до компетенції якого відноситься прийняття рішень про надання земельних ділянок громадянам на праві власності, не має значення для оспорювання права власності належного власника, який отримав таке право у відповідності до процедури, встановленої законом, та ще раніше, ніж таке право посвідчено відповідачкою за документом, оформленим на підставі рішення, яке відносно нею не приймалося. Тому наданий до апеляційного суду примірник державного акту, оформленого на ім`я відповідачки, не може посвідчувати її право власності на спірну земельну ділянку за відсутності самого факту набуття цього права ОСОБА_2 у відповідності до положень статей 81, 116, 118, 125 ЗК України (в редакції, чинної на час прийняття рішень).

Так, за змістом частини 1 статті 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до статті 22 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

У відповідності до статті 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі наведеного та встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про припинення речових прав.

Зроблені судом першої інстанції висновки узгоджуються з висновками, викладеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16. Зокрема, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.

За такого, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції, застосувавши саме ті норми матеріального закону, які підлягають застосуванню в цьому випадку, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині витребування земельної ділянки та відмови в задоволенні позовної вимоги про припинення речових прав.

Оглянуті в судовому засіданні цивільні справи №467/937/20 та №467/147/18 за позовом ОСОБА_4 залишені без розгляду, рішення за цими позовами по суті не ухвалені.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, який розглянув справу за відсутності відповідачки та її представника не є слушними з огляду на таке.

Місцевим судом здійснювались судові виклики та повідомлення учасників цієї справи з дотриманням положень статей 128, 130 ЦПК України.

Так, за матеріалами справи відповідачка та її представник були присутніми в судовому засіданні 8 вересня 2022 року та особисто під підпис були повідомлені про призначення судового засідання 27 вересня 2022 року о 13.00 годині ( т. 2. а.с.43-45). Однак, відповідачка звернулась до суду з заявою про відкладення розгляду справи за сімейними обставинами (у зв`язку з необхідністю перевезти пораненого сина на лікування до іншого міста), без надання доказів на підтвердження зазначених обставин( т. 2. а.с.47). Судом таке клопотання задоволено, розгляд справи перенесено на 17 жовтня 2022 року на 13.00 год, про що відповідачку було повідомлено завчасно 4 жовтня 2022 року у встановленому законом порядку ( т. 2. а.с.50). Але зазначене судове засідання не відбулося з причини хвороби судді. Наступне засідання призначено на 7 листопада на 13.00 годину.

Разом з тим, будучи обізнаною про дату слухання справи, 4 листопада 2022 року відповідачка знову звернулась до суду з заявою про відкладення слухання справи, у зв`язку з відсутністю її захисника, яка в призначений час судового засідання, 7 листопада 2022 року о 13.00 знаходилась на розгляді іншої кримінальної справи у іншому суді, але підтверджень зазначених обставин знову не надала (т. 2 а.с.52).

Матеріали цивільної справи свідчать про те, що справа призначалася до слухання у судові засідання 26 разів, з яких 12 судових засідань перенесено за заявою відповідачки чи її представниці, в тому числі за відсутності документів на підтвердження поважності причин їх неявки.

Рішеннями Європейського суду визначається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Відтак, за тривалістю розгляду справи та поведінки сторін у справі, суд першої інстанції обґрунтовано визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_2 та її представниці на підставі наявних у справі доказів.

При цьому, після винесення судом першої інстанції ухвали про зобов`язання відповідачки надати оригінал державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, ОСОБА_2 в судові засідання по справі не з`явилася жодного разу.

Тому наведені обставини не дають суду апеляційної інстанції підстав вважати, що суд першої інстанції протиправно обмежив право відповідачки на участь у судовому засіданні чи не бажав її почути або заслухати її пояснення чи пояснення її представників.

Не мають ґрунтованого підтвердження і доводи відповідачки про безпідставність залишення без задоволення її заяви про відвід головуючого у справі судді, які пов`язані фактично з процесуальними діями суду та посиланнями відповідачки на наявність у позивачки громадянства іншої країни та незгодою з її позовними вимогами, які на її думку могли свідчати про зацікавленість судді у результатах розгляду справи.

Ця заява про відвід розглянута судом у встановленому процесуальним законом порядку та у її задоволенні відмовлено. Помилка в ухвалі суду щодо витребування у відповідачки оригіналу державного акту, яка стосується дати винесення рішення сільською радою рішення, виправлена, але по факту ні в дату, яку видано державний акт на ім`я позивачки, ні в дату, якою нібито прийнято рішення про визнання за відповідачкою права власності на землю, яка є датою видачі державного акту на її ім`я, компетентним органом не приймалося, а тому не могло бути порушенням прав відповідачки, як власника земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і безпідставне, на думку відповідачки, повернення її зустрічного позову та невстановлення строку для подання відзиву за уточненими позовними вимогами, не впливають на законність постановленого судового рішення, та здебільшого є помилковим тлумаченням законодавства, тим більше, що матеріали справи не містять жодних відомостей щодо заяв, заперечень чи відзивів відповідачки, які б були повернуті місцевим судом.

Таким чином, місцевим судом постановлене законне та правильне рішення, яке відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України не може бути скасовано.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до положень статті 141 ЦПК України відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 7 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді С. Ю. Колосовський

О. В. Локтіонова