Постанова

від 15.02.2023 по справі 297/263/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 297/263/20

провадження № 61-17864св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Мирончук Оксана Василівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мензак Юлій Юлійович, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних заяв

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О. В., про усунення від права на спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що у 2001 році вона познайомилась із ОСОБА_3 , з яким невдовзі одружились та прожили до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2003 році вони придбали в розстрочку будинок АДРЕСА_1 і проживали увесь час у цьому будинку. Від колишнього шлюбу у нього була донька - ОСОБА_2 , якій він сплачував аліменти, дарував подарунки, однак вона з ним практично не спілкувалась, не надавала допомогу та підтримку, зокрема, моральну.

Зазначала, що перші серйозні проблеми зі здоров`ям її чоловіка проявились у 2012 році, коли він був шпиталізований. Згодом переніс два інсульти, після другого з яких помер. Після першого інсульту був у повністю безпорадному стані, при цьому всю допомогу у цьому стані йому надавала вона, її син ОСОБА_4 , її матір.

Посилалася на те, що вона вчила ОСОБА_3 всього з початку, проте, він так і не відновився повноцінно. З 08 лютого 2017 року він мав статус особи з інвалідністю. ОСОБА_2 одного разу прийшла на зустріч із батьком, буквально на пару хвилин, і після цього він був дуже засмученим, що свідчить про те, що він мав потребу у допомозі і підтримки саме її.

ОСОБА_2 не прийшла попрощатися з батьком в останні хвилини його життя, не прийшла і на його похорони. Водночас вона знала про те, що ОСОБА_3 тяжко хворів та був у безпорадному стані, про це їй повідомляли ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Крім того, вона мала можливість допомагати батькові.

Позивач вказувала, що ОСОБА_3 заповіту не залишив.

ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька, хоча не ставилася до нього як до близької людини, не спілкувалася з ним, а в 2012 році та починаючи з 2016 року, коли той був у безпорадному стані, взагалі не переймалася ним.

Вважала, що ОСОБА_2 повинна бути усунута від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України, яка передбачає, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на неї судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2021 року у складі судді Гецко Ю. Ю. позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 актовий запис № 229. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Витребувані з Комунального некомерційного підприємства «Берегівська центральна районна лікарня імені Бертолона Ліннера Берегівської районної ради Закарпатської області» історії хвороби ОСОБА_3 : № 5864 від 08 серпня 2016 року до 23 серпня 2016 року, № 7750 від 31 жовтня 2016 року до 05 грудня 2016 року, № 671 від 27 січня 2017 року до 08 лютого 2017 року, № 7192 від 06 листопада 2017 року до 16 листопада 2017 року, № 3503 від 29 травня 2018 року до 16 січня 2018 року, № 7173 від 05 листопада 2018 року до 16 листопада 2018 року, № 3423 від 10 червня 2019 року до 21 червня 2019 року, № 443 від 21 січня 2019 року до 29 січня 2019 року, № 5255 від 30 серпня 2019 року до 02 вересня 2019 року повернуто після набрання рішенням законної сили Комунальному некомерційному підприємству «Берегівська центральна районна лікарня імені Бертолона Ліннера Берегівської районної ради Закарпатської області».

Витребувана від приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О. В. оригінал заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 повернута після набрання рішенням законної сили приватному нотаріусу Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О. В.

Вирішено, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать ОСОБА_3 , продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що перебування спадкодавця у безпорадному стані є доведеним належними, допустимими доказами та підтверджено показаннями свідків. При цьому повнолітня, здорова та працездатна особа, якою була ОСОБА_2 , ухилялася від надання допомоги батькові за можливості її надання.

Районний суд зазначив, що потреба спадкодавця у допомозі саме доньки ОСОБА_2 підтверджується, зокрема, показаннями свідків стосовно зустрічі батька із донькою після першого інфаркту, стан якого до цієї зустрічі свідчить про те, що він її дуже сильно прагнув, а після неї його пригнічений стан свідчить про те, як негативно він сприйняв небажання доньки йому допомагати та підтримати, та навіть небажання посидіти з ним та поспілкуватись. Необхідність ОСОБА_3 у допомозі та підтримці саме рідної доньки прямо вказували у своїх показах свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2021 року скасовано, прийнято постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено перебування спадкоємця ОСОБА_3 у безпорадному стані, оскільки він до другого інсульту, який стався 31 серпня 2019 року і спричинив смерть, самостійно рухався, спілкувався з людьми, відвідував ринок, де здійснював певні торговельні операції тощо.

При цьому апеляційний суд зазначив, що у справі відсутні докази потреби ОСОБА_3 , який був одружений вдруге і яким опікувалися дружина та її син, в одержанні допомоги саме від доньки від першого шлюбу, що її він свого часу позбавив батьківського піклування залишивши в малолітньому віці.

Суд послався на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності доведення сукупності підстав для усунення від спадкування, які позивач не довела.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мензак Ю. Ю., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мензак Ю. Ю., мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України, відтак його слід скасувати та залишити в силі рішення районного суду, яке відповідає зазначеним положенням ЦПК України.

Зазначає, що показаннями свідків та дослідженою медичною документацією підтверджується факт. Що після перенесеного інсульту ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані та потребував постійної сторонньої допомоги, а 08 лютого 2017 року він визнаний інвалідом ІІ групи.

При цьому рухатися він міг виключно у супроводі інших осіб.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 233/6868/15-ц (провадження № 61-5921св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лемак Е. М. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, отож касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зазначає, що позивачем не доведено факт ухилення відповідача від надання ОСОБА_3 допомоги, хоча це є його процесуальним обов`язком. Водночас жоден зі свідків не підтвердив, що ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Фактичні обставини, встановлені судами

З 15 червня 1991 року до 16 травня 2002 року ОСОБА_3 і ОСОБА_8 перебували у шлюбі.

Під час перебування ОСОБА_3 і ОСОБА_8 у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_2

11 вересня 2003 року на підставі договору, посвідченого державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Мирончук О. В. за реєстровим № 2-3846, ОСОБА_3 купив у ОСОБА_9 за 32 000,00 грн домоволодіння АДРЕСА_1 на умовах сплати 18 700,00 грн до підписання договору, а решти 13 300,00 грн, що еквівалентно 2 500,00 дол. США, до 11 лютого 2005 року (а. с. 21).

Факт повного розрахунку за договором купівлі-продажу від 11 вересня 2003 року підтверджується заявою ОСОБА_9 , посвідченою державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Мирончук О. В. 19 лютого 2004 року за реєстровим № 2-631 (а. с. 22).

17 жовтня 2003 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уклали шлюб (а. с. 7).

Згідно з листками непрацездатності ОСОБА_3 з 03 січня 2012 року до 13 січня 2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної хірургії Закарпатської обласної клінічної лікарні, а з 14 січня 2012 року до 10 лютого 2012 року - на амбулаторному лікуванні (а. с. 10, 11).

ОСОБА_3 мав також індивідуальну програму реабілітації (а. с. 20).

З іншої медичної документації вбачається, що 31 жовтня 2016 року ОСОБА_3 переніс геморагічний інсульт, перебував на стаціонарному лікуванні у Берегівській центральній районній лікарні з 31 жовтня 2016 року до 05 грудня 2016 року, надалі внаслідок перенесеного інсульту перебував на стаціонарному лікуванні в цій лікарні з 28 січня 2017 року до 08 лютого 2017 року, з 06 листопада 2017 року до 16 листопада 2017 року, з 29 травня 2018 року до 11 червня 2018 року, з 05 листопада 2018 року до 16 листопада 2018 року, з 21 січня 2019 року до (день відсутній) лютого 2019 року, мав, зокрема, знерухомлення правих кінцівок, частково язика, які з часом змінилися слабкістю в правих кінцівках, утрудненою ходою, утрудненим мовленням, мав і ряд інших захворювань (гіпертонічна хвороба, початкова катаракта та інші) (а. с. 13-18). Лікувався й амбулаторно, проходив реабілітацію (а. с. 12 та ін.).

Поряд із цим, у виписках з історій хвороб зазначалося, що попри наслідки перенесеного інсульту свідомість хворого ясна, він орієнтований у всіх видах правильно, мовному контакту доступний.

ОСОБА_3 визнаний особою з інвалідністю ІІ групи, за результатом огляду від 21 лютого 2019 року інвалідність була встановлена безтерміново, в довідці МСЕК указано, що йому протипоказана регулярна праця в звичайних виробничих умовах (а. с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а. с. 6).

Дані про складення ОСОБА_3 заповіту у справі відсутні.

На момент смерті ОСОБА_3 за адресою його реєстрації в будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані дружина, яка пережила, ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 (а. с. 8).

09 січня 2020 року донька ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О. В. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , що була зареєстрована у заведеній цього дня спадковій справі № 8/2020 (а. с. 9 та ін.).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мензак Ю. Ю., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що спадкодавець перебував у безпорадному стані та потребував допомоги саме від відповідача ОСОБА_2 , а остання, у свою чергу, умисно ухилялася від надання такої допомоги, що могло бути підставою для усунення від права на спадкування.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що позивачем не доведено та не підтверджено, що ОСОБА_3 потребував допомоги саме від доньки ОСОБА_2 .

Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки підставою для усунення від права на спадкування на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України є сукупність обставин, які позивачем доведено не було.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги показання свідків та надані медичні документи померлого ОСОБА_3 , які підтверджують факт його безпорадного стану та потреби у сторонній допомозі, є безпідставними, оскільки апеляційний суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності. Крім того потреба у постійному сторонньому догляді за спадкодавцем не підтверджена медичними документами ОСОБА_3 .

Посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 233/6868/15-ц (провадження 61-5921св18) зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та оцінкою ними доказів. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у зазначених справах та справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено різні фактичні обставини.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мензак Юлій Юлійович, залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець І. А. Воробйова Д. Д. Луспеник