Рішення

від 19.03.2021 по справі 297/263/20

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/263/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого Гецко Ю. Ю.,

при секретарі Михайліченко І. А.,

за участю представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачки ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від спадкування, -

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до Берегівського районного суду із позовом до ОСОБА_4 про усунення від спадкування.

Позов, з урахуванням відповіді на відзив, мотивований тим, що у 2001 році позивачка познайомилась із ОСОБА_5 , з яким невдовзі одружились та прожили до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від колишнього шлюбу у нього була донька ОСОБА_4 , якій він сплачував аліменти, дарував подарунки, однак вона з ним практично не спілкувалась, не надавала допомогу та підтримку, зокрема, моральну. При цьому, перші серйозні проблеми зі здоров`ям чоловіка позивачки проявились у 2012 році, коли він був ургентно шпиталізований. Згодом переніс два інсульти, після другого з яких помер. Після першого інсульту був у повністю безпорадному стані, при цьому всю допомогу йому у цьому стані надавали позивачка, її син ОСОБА_6 , її матір. Позивачка з іншими всьому його вчила з нуля, і він так і не відновився повноцінно. З 08.02.2017 р. мав статус особи з інвалідністю. ОСОБА_4 одного разу прийшла на зустріч із батьком, буквально на пару хвилин, і після цього він був дуже засмученим, що свідчить про те, що він мав потребу у допомозі і підтримки саме її. ОСОБА_4 не прийшла попрощатися з батьком в останні хвилини його життя, не прийшла і на його похорони. ОСОБА_4 знала про те, що ОСОБА_5 тяжко хворів та був у безпорадному стані, про це йому повідомляли ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Крім того, вона мала можливість допомагати батькові. Те, що мати відповідачки сприяла ОСОБА_5 у влаштуванні у реабілітаційний заклад, не відповідає дійсності, адже вона просто підписувала відповідні направлення, роблячи свою роботу, будучи начальником відділу соцзахисту населення.

Враховуючи це, позивачка просила усунути відповідачку від права на спадкування.

Представником відповідача подано відповідь на відзив, згідно з якими заперечив проти позовних вимог, з наступних мотивів. Вказано, що вона дійсно отримувала аліменти від ОСОБА_5 , однак деякий період часу була заборгованість, яку він сплатив тільки під загрозою кримінальної відповідальності. Про те, що стався інсульт, повідомила матір тільки через 3 місяці, коли сама про це дізналась. Про те, що він знаходився у лікарні, вона також не знала. Дізнавшись про дану ситуацію, поїхала до нього та принесла свіжі фрукти. Почала з ним розмовляти, і він сказав, що допомоги не потребує, так як працює підприємцем. Крім того, вона попросила матір посприяти влаштуванню ОСОБА_5 у реабілітаційному закладі. На похорони до батька не могла прибути, так як роботодавець не надав їй відпустки. Крім того, вказано, що розмір витрат позивача на правову допомогу є сумнівно завеликим.

Допитана у судовому засіданні як свідок позивач ОСОБА_3 повідомила, що після розлучення із першою дружиною ОСОБА_5 намагався підтримувати хороші стосунки із донькою. Зокрема, він приходив до своїх батьків, коли у них у гостях була ОСОБА_4 , і там з нею спілкувався. Згодом через своїх батьків передавав їй різноманітні речі. Вона вийшла заміж за ОСОБА_5 у 2003 році, з того часу вони жили у мирі і злагоді. Доньці він сплачував аліменти регулярно, однак донька не відповідала йому взаємністю, а згадувала про батька тільки тоді, коли їй потрібні були кошти. У 2012 році мав проблеми із венами на ногах, робили йому операцію, при цьому дружина біля нього була і піклувалась про нього. У 2016 році отримав перший інсульт, і із-за тяжкої хороби був у безпорадному стані та потребував постійної сторонньої допомоги та підтримки. При цьому, ОСОБА_5 потребував підтримки та допомоги своєї доньки ОСОБА_4 . Доньці було відомо про його проблеми зі здоров`ям, як у 2012, так і в 2016 році, їй про це повідомляли, але вона не прийшла до нього жодного разу у лікарню. Після першого інсульту ОСОБА_5 не говорив, але видно було по його поведінці, ніби він когось чекає, когось шукає. І так як майже всі його близькі та колеги його провідали, у ОСОБА_11 виникла думка, що йому потрібно побачити доньку. Тому вона організувала їх зустріч, зв`язавшись з ОСОБА_4 , яка в результаті прийшла, принесла 3-4 фрукти та пробувши з батьком близько 4-х хвилин, протягом яких двічі їй дзвонила матір, і після чого ОСОБА_4 пішла геть. Після цієї зустрічі ОСОБА_5 був сумним. Допомогу померлому надавала вона, частково її син ОСОБА_6 , а також мати позивачки, яка інколи її підміняла. При цьому, син згодом поїхав на заробітки, а зароблені кошти у переважній більшості відсилав додому для їх потреб, адже вона не могла повноцінно працювати, не міг тим більше цього робити ОСОБА_5 , але потрібні були кошти на проживання та реабілітацію. При цьому ОСОБА_4 не надавала ніякої допомоги та підтримки. До смерті ОСОБА_5 не відновив працездатність, він так і не згадав, як проводити елементарні математичні розрахунки, а також після того жодного разу не сів за кермо автомобіля, і вони пересувались по місту на таксі, хоча до інсульту був вправним водієм.

Допитаний свідок ОСОБА_13 повідомив, що дружить з мамою ОСОБА_4 . Вони проводили свята разом, тісно спілкувались. Коли ОСОБА_4 було 3 роки, її батько покинув ОСОБА_14 , а в 2002 році розлучились. Аліменти спочатку не платив, а потім сплачував. ОСОБА_4 закінчила навчання у школі, однак він не прийшов на випускний. Він з нею у місті не вітався, її забирали до себе батьки ОСОБА_5 , однак його там не було. Зі слів ОСОБА_4 , вона була у нього 1-2 рази, однак він не просив допомоги.

Допитаний свідок ОСОБА_15 повідомила, що вона є матір`ю відповідачки. Десять років вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 . Вони жили спочатку у Боржаві, згодом переїхали у Мочолу. У 2002 році вони розлучилися, так як у 2001 році ОСОБА_5 часто не приходив додому. Після скандалів просити пробачення приходив батько ОСОБА_5 , і він просив їх помиритись, але не він. Був випадок, коли ОСОБА_4 приходила до дому в сльозах, і при цьому повідомляла, що батько від неї відвернувся на вулиці. Він не хотів надати дозвіл на поїздку доньки у Голандію , коли була така можливість. Як тільки дізнались про інсульт ОСОБА_5 , свідок привезла доньку до нього. Сама вона там присутня не була. Зі слів доньки, він сказав, що у нього все є. Донька не постійно доглядала за бабусею, інколи їздила на підзаробітки. ОСОБА_4 мала можливість доглядати за батьком, але не робила цього, адже у нього була дружина, яка власне і доглядала. У травні вони зустрілися з батьком, а у вересні він уже знову працював.

Допитана у якості свідка ОСОБА_19 повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_14 , колишньої дружини ОСОБА_5 . У 1998 році ОСОБА_14 придбала будинок у с. Мочола, вони з ОСОБА_5 розійшлись ніби нормально. Під час їхнього шлюбу ОСОБА_5 , будучи у гостях, напився, після чого вдарив ОСОБА_14 , із-за чого донька його боялась. Коли вона закінчувала школу, батько не прийшов. Він працював на ринку, у нього була хвороба, потім реабілітація, після чого бачила його знову на ринку 1 раз, він був за прилавком, однак не пам`ятає, стояв чи сидів. У бабусі ОСОБА_4 було онкологічне захворювання, і вона із-за цього постійно доглядала за бабусею, так як вона останні півроку життя була повністю лежачою. Припускає, що до цього часу ОСОБА_4 мала можливість піклуватися про батька та допомагати йому. Після закінчення школи вона працювала короткий період часу.

Допитаний свідок ОСОБА_22 показала, що вона працює у відділі соцзахисту населення. Наприкінці серпня 2019 року купувала м`ясо у ОСОБА_5 , і там посварилась із ним. У п`ятницю напередодні його смерті він стояв і обслуговував покупців, зокрема і нарізав м`ясо. При цьому, був дуже грубим. Їй відомо про інвалідність ОСОБА_5 . Їй відомо про те, що ОСОБА_4 за життя батька віталася з ним та питала, як у нього справи. Останні півроку життя бабусі вона доглядала за нею. Те, що ОСОБА_5 взяли на курс реабілітації, свідчить про те, що він мав навички самообслуговування, адже у протилежному випадку його б не взяли.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 повідомив, що є сином дружини покійного. ОСОБА_5 у 2012 році йому робили операцію із-за поганого стану вен, у 2016 році мав перший інсульт, який зі слів лікарів міг бути летальним, однак завдяки зусиллям ОСОБА_11 таким не став. На ОСОБА_5 було оформлено підприємництво, адже так було зручно, оскільки із-за його інвалідності не потрібно було платити податки. Після першого інсульту був у безпорадному стані, всьому його вчили заново - читати, писати, говорити, ходити, це було дуже важко, і до нормального стану ОСОБА_5 так і не повернувся. Для того, щоб йому було трохи цікавіше, а також щоб над ним був постійний сторонній догляд, його приводили вже коли він трохи краще себе став почувати, на ринок, де він пропрацював більшу частину життя. На ринку з нього люди сміялися, так як він не міг навіть нормально назвати ціну, адже після інсульту мав значні труднощі з математичними підрахунками. Потреба ОСОБА_5 у доньці була. ОСОБА_6 спілкувався з ОСОБА_4 , і можливість спілкуватися, допомагати та надавати підтримку батьку у неї була, однак вона цього не робила. Насамперед від доньки у ОСОБА_5 була потреба у підтримці спілкуванням. Між інсультами ОСОБА_5 ОСОБА_6 поїхав у Чехію на заробітки, адже потрібні були кошти на його реабілітацію, а також мати не могла із-за догляду за чоловіком нормально працювати. Працював у Чехії на хорошій роботі, і мати подзвонила йому, що у ОСОБА_5 другий інсульт. Свідок повідомив, що збирається і їде додому. Він подзвонив ОСОБА_4 , яка в цей час була на заробітках в Угорщині, що може по дорозі заїхати за нею і відвезти додому, адже її батько при смерті. Однак вона сказала, що не може приїхати.

Допитаний свідок ОСОБА_29 повідомила, що познайомилась із ОСОБА_5 близько 20 років тому. Досить тісно спілкувались, зокрема, він свідку постійно дзвонив та розповідав про обставини свого життя. В момент їх знайомства він був у процесі розлучення з першою дружиною та повідомляв, що хоче одружитись із ОСОБА_3 . Вже тоді у нього було захворювання тромбофлебіт. Стосовно доньки, він повідомляв, що аліменти платить, а подарунки для неї передавав, в основному, через своїх батьків. У ОСОБА_5 було бажання спілкуватись із донькою, вони бачились переважно у бабусі, матері померлого. Дарував доньці золотий ланцюжок, велосипед, грошові кошти. Він з ОСОБА_11 важко працювали, щоб придбати будинок. Після першого інсульту був у пригніченому стані. В один із днів після цього вони бачились, і ОСОБА_5 в той момент лежав, дивлячись на двері. Сказав она меня не любит , а після уточнення, кого, сказав, що донька. Під час перебування його у лікарні після інсульту ні донька, ні колишня дружина жодного разу його не навідали. Вона як лікар порадила ОСОБА_11 виводити його у люди. ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані орієнтовно з лютого 2016 року, з цього часу потребував сторонньої допомоги. Він потребував присутності саме доньки ОСОБА_4 .

Допитаний свідок ОСОБА_30 повідомив, що торгує у м`ясному відділі, знає ОСОБА_5 із 1993 року. Після розлучення ОСОБА_5 із першою дружиною йому потрібно було кидати колишню роботу, так як теща там була директором. З 2015 року працював поряд з ОСОБА_5 . Інсульт з ним трапився на день народження свідка. Він з іншими колегами приходили до ОСОБА_5 його навідувати. Говорити спочатку не міг і перший період часу був лежачим, треба було за ним повністю доглядати. Не міг самостійно їсти. У травні 2017 року бував на ринку разом з дружиною. Числа плутав, називав 1500 замість 15. Потреба у сторонній допомозі для ОСОБА_5 була від першого інсульту до самої смерті. Він не міг залишатись вдома. ОСОБА_5 потребував моральної підтримки.

Допитаний свідок ОСОБА_31 повідомила, що вона має медичну освіту та після першого інсульту ОСОБА_5 допомагала йому, заміняючи свою доньку, яка йшла торгувати на ринок. Батько до доньки ставився добре, вона заходила до нього на роботу. При цьому, після першого інсульту він був у безпорадному стані.

Позивач ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові, та доповнила, що її покійний чоловік ОСОБА_5 залишив своє здоров`я, будуючи будинок у Мочолі, де проживають його перша дружина та донька. Крім того, донька має квартиру в Берегові та будинок в Угорщині і цинічно з її сторони претендувати ще й на частку в будинку, де проживають вона, її син, дружина та двоє маленьких дітей, і де для інших осіб просто немає місця. І при цьому, іншої нерухомості для проживання вони не мають. Стосовно показів свідка, яка пояснила про те, що покійний продав їй кусок м`яса, в ході чого вони посварились, то це зайвий раз свідчить про його безпорадність, адже предметом сварки була ціна, яку він завищив у сто разів, при цьому не розуміючи, що саме він зробив не так.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, зазначивши, що в ході судового розгляду даної цивільної справи було здобуто більш ніж достатньо переконливих доказів на підтвердження позовних вимог. Що цікаво, відповідачка так жодного разу і не з`явилась на судовий розгляд, боячись подивитись у вічі правосуддю та позивачці. Було допитано численних свідків, які в тій чи іншій мірі висвітлили ситуацію, що склалась. Померлий ОСОБА_5 протягом свого життя намагався бути хорошим батьком для своєї доньки, багато чого для цього робив. При цьому у нього була нова сім`я - дружина та її син від першого шлюбу, який для нього став рідним. Ця сім`я повністю його підтримувала та піклувалась про нього до останнього його подиху. З іншого боку, незважаючи на намагання ОСОБА_5 бути хорошим батьком для доньки від першого шлюбу, ця донька не намагалась при цьому бути хорошою донькою для нього. В останні роки свого життя він переніс два інсульти, мав інші проблеми зі здоров`ям, в силу чого перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги.

При цьому, дружина ОСОБА_5 після першого інсульту організувала його зустріч із рідною донькою ОСОБА_4 . Ця зустріч була надзвичайно короткою, адже ОСОБА_4 не мала бажання підтримати батька у такий скрутний момент його життя. Після цього ОСОБА_5 був дуже сумним, і зокрема і дана зустріч батька із донькою схиляє нас до думки про те, що ОСОБА_5 потребував допомоги саме її, адже вона була його єдиною рідною донькою, яку він завжди любив та потребував її підтримки. При цьому, у той період часу, коли ОСОБА_5 потребував сторонньої допомоги, ОСОБА_4 була повнолітньою працездатною особою, мала можливість надавати йому допомогу і підтримку, в першу чергу - моральну підтримку, якої він так сильно потребував.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, згідно поданої заяви, просила справу розглядати за її відсутності, проти позовних вимог заперечила.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечив позовні вимоги, просив у задоволенні таких відмовити, адже ОСОБА_5 не був у безпорадному стані та він сам повідомив відповідачку про те, що сторонньої допомоги не потребує, а всю необхідну допомогу йому надавала позивачка.

Третя особа приватний нотаріус Мирончук О. В. на судовий розгляд не з`явилась, згідно поданої заяви, просила справу слухати за її відсутності.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Виходячи із змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Встановлено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 мав проблеми зі здоров`ям, як проявились у 2012 році, коли він більше місяця був непрацездатним, що підтверджується відповідними листками непрацездатності. 31.10.2016 року у нього трапився перший інсульт. Показами свідків та дослідженою медичною документацією підтверджується той факт, що після перенесеного інсульту ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані та потребував постійної сторонньої допомоги. 08.02.2017 у нього встановлена інвалідність. При цьому, необхідну допомогу йому надавали переважно його дружина ОСОБА_3 , її син ОСОБА_6 . Однак, ОСОБА_4 жодної допомоги батьку не надавала. При цьому, суд відкидає посилання представника відповідача щодо того, що батько їй повідомив про те, що він допомоги не потребує, адже такі не доведені жодними доказами, і спростовуються показами свідків, ряд з яких повідомляв, що він перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги, а також відповідною медичною документацією, адже він мав ряд діагнозів, а також встановлена інвалідність. Стосовно показів двох свідків, які повідомляли про те, що після зустрічі з батьком зі слів ОСОБА_4 вона не потребувала сторонньої допомоги, то такі не приймаються до уваги, адже є показаннями зі слів і дані свідки не були безпосередньо свідками даної розмови, а крім того необхідність потреби у допомозі ОСОБА_5 підтверджується показами інших свідків та знову ж таки, медичною документацією.

У січні 2019 року йому діагностовано початкову катаракту очей. На початку 2017 року ОСОБА_4 мала коротку зустріч із батьком, в результаті якої останній став сумним та пригніченим. Зокрема і це свідчить про той факт, що померлий ОСОБА_5 потребував допомоги та підтримки насамперед відповідачки ОСОБА_4 , яка тим не менш, її не надавала. Крім того, про необхідність у допомозі саме відповідачки вказували свідки ОСОБА_3 .

При цьому, ще до стану безпорадності ОСОБА_5 своєю поведінкою жодним чином не зумовив такого відношення до нього доньки, щоб вона йому допомоги не надавала. Так, він сплачував аліменти, дарував подарунки. Доказів тимчасової несплати аліментів, про які вказувалось представником відповідача, не наведено.

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Суд відкидає посилання представника відповідача щодо того, що мовляв ОСОБА_4 не могла надавати допомогу батькові, адже доглядала за престарілою бабусею, з таких мотивів. По-перше, згідно показів свідків, бабуся потребувала догляду тільки в останні півроку її життя, коли була лежачою із-за раку, однак ОСОБА_5 потребував допомоги і до цього періоду. Більше того, згідно показів матері позивачки, донька не постійно доглядала за бабусею, тобто і в цей період вона могла навідувати батька. Крім того, після смерті бабусі батько був живий деякий період часу, однак знову ж таки, донька його навіть не навідувала. Крім того, сам факт того, що ОСОБА_4 доглядала за бабусею підтверджує і той факт, що вона мала змогу доглядати за батьком, який є для неї більш близьким родичем.

За таких обставин, повнолітня, здорова та працездатна особа, якою була ОСОБА_4 , ухилялася від надання допомоги батькові за можливості її надання.

Перебування спадкодавця у безпорадному стані є поза всяким сумнівом, доведено належними та допустимими доказами, підтверджено показами свідків. При цьому, покази окремих свідків стосовно того, що вони бачили його на ринку та він продавав м`ясо цього не спростовують, адже це слідує також із пояснень самої позивачки, а саме, що після часткової реабілітації його від постінсультного стану для покращення його стану було прийнято рішення його брати з собою на ринок для того, щоб він бачив людей та щоб йому було трохи цікавіше, ніж у чотирьох стінах, а також щоб за ним був постійний сторонній догляд, якщо раптом щось відбудеться. Крім того, покази свідка, яка повідомила, що купувала м`ясо у померлого, цього не спростовують, адже вона сама також повідомила, що він був дуже грубим та вони посварилися, а згідно показів інших свідків, він не міг правильно назвати суму коштів, що також підтверджує те, що він був у безпорадному стані.

Потреба спадкодавця у допомозі саме доньки ОСОБА_4 підтверджується, зокрема, показами свідків стосовно зустрічі батька із донькою після першого інфаркту, стан якого до цієї зустрічі свідчить про те, що він її дуже сильно прагнув, а після неї його пригнічений стан свідчить про те, як негативно він сприйняв небажання доньки йому допомагати та підтримати, та навіть небажання посидіти з ним та поспілкуватись. Необхідність ОСОБА_5 у допомозі та підтримці саме рідної доньки прямо вказують у своїх показах як свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_29 та ОСОБА_6 .

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року по справі № 766/810/17, провадження № 61-37615св18 (ЄДРСРУ № 80783119), від 11 лютого 2019 року по справі № 756/11676/16-ц, провадження № 61-34600св18 (ЄДРСРУ № 79806136) та ін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 10.05.2010 у справі Серявін та інші проти України суд вказав, що хоча пункт 1 частини 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

При цьому, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду, слід скасувати, а витребувані документи - повернути до організацій, від яких такі були витребувані.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 840,80 грн. та 12500 грн. коштів за надання професійної правничої допомоги, що підтверджується належними та допустимими доказами та узгоджується із актуальною судовою практикою ВС. При цьому, суд відкидає посилання представника відповідача щодо завищеного розміру судових витрат позивачки, адже представником позивача було проведено значну підготовчу роботу до подачі позову, складено позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву, ряд клопотань (про виклик свідків, забезпечення позову, витребування доказів), прийнято участь у численних судових засіданнях.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 5, 1224, 1261 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Усунути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від права на спадкування за ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 № 229.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 понесені судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень судового збору, та 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень за надання правової допомоги.

Витребувані з Комунального некомерційного підприємства "Берегівська центральна районна лікарня імені Бертолона Ліннера Берегівської районної ради Закарпатської області" (ідентифікаційний код 01992430, адреса: 90202, Закарпатська обл., місто Берегове, вул. Ліннера Бертолона, 2) історії хвороби ОСОБА_5 , № 5864 від 08.08.2016 по 23.08.2016, № 7750 від 31.10.2016 по 05.12.2016, № 671 від 27.01.2017 по 08.02.2017, № 7192 від 06.11.2017 по 16.11.2017, № 3503 від 29.05.2018 по 16.01.2018, № 7173 від 05.11.2018 по 16.11.2018, № 3423 від 10.06.2019 по 21.06.2019, 443 від 21.01.2019 по 29.01.2019, № 5255 від 30.08.2019 по 02.09.2019 року повернути після набрання рішенням законної сили Комунальному некомерційному підприємству "Берегівська центральна районна лікарня імені Бертолона Ліннера Берегівської районної ради Закарпатської області".

Витребувана від Приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Мирончук Оксани Василівни (90202, м. Берегове, пров. Мукачівський, 8-2) оригінал заяви ОСОБА_4 про прийняття спадщини за померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 повернути після набрання рішенням законної сили Приватному нотаріусу Берегівського районного нотаріального округу Мирончук Оксані Василівні.

Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ), суду від 07.02.2020 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Берегівський районний суд до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Гецко Ю. Ю.