Постанова

від 13.02.2023 по справі 640/29121/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/29121/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2022 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЕНКО" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27.07.2021 № 0563010701, винесене на підставі акту перевірки від 17.06.2021 № Д7635/Ж5/26-15-07-01-06/39330111;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27.07.2021 № 0562980701, винесене на підставі акту перевірки від 17.06.2021 № Д7635/Ж5/26-15-07-01-06/39330111;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27.07.2021 № 0563040701, винесене на підставі акту перевірки від 17.06.2021 № 47635/Ж5/26-15-07-01-06/39330111;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27.07.2021 № 0563060701, винесене на підставі акту перевірки від 17.06.2021 № 47635/Ж5/26-15-07-01-06/39330111.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2022 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27.07.2021 № 0563010701, винесене на підставі акту перевірки від 17.06.2021 № Д7635/Ж5/26-15-07-01-06/39330111, в частині грошового зобов`язання на суму 6353352 грн;

- визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27.07.2021 № 0562980701, винесене на підставі акту перевірки від 17.06.2021 № Д7635/Ж5/26-15-07-01-06/39330111;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27.07.2021 № 0563040701, винесене на підставі Акту перевірки від 17.06.2021 № 47635/Ж5/26-15-07-01-06/39330111;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27.07.2021 № 0563060701, винесене на підставі акту перевірки від 17.06.2021 № 47635/Ж5/26-15-07-01-06/39330111. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними у повному обсязі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК), на підставі наказів ГУ ДПС у м. Києві від 13.04.2021 №3080-п та від 26.05.2021 №4317-п та направлень від 27.04.2021 №7864/26-15-07-01-06, №7926/26-15-07-01-06, №7935/26-15-07-10-03, №7934/26-15-07-08-04, №7936/26-15-07-10-02, №7937/26-15-07-10-02, від 16.04.2021 №7196/26-15-07-09-06, від 27.04.2021 №7932/26-15-07-07-01, уповноваженими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Ксенко" (код: 39330111) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, валютного - за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.08.2014 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами перевірки складено акт від 17.06.2021 №47635/Ж5/26-15-07-01-06/39330111, відповідно до висновків якого за ТОВ "Ксенко" встановлено порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК, пунктів 6, 7, 9.4 П(С)БО №16 "Витрати", пункту 5 П(С)БО №15 "Дохід", пункту 5 П(С)БО №11 "Зобов`язання", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 6 751 262 грн., в т.ч. по періодам: за 2017 на суму 124804 грн., за 2019 рік на суму 135000 грн. та за 2020 рік на суму 6491458 грн.;

- пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК та вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 887 754 грн., у т.ч. по періодах: за грудень 2019 року у сумі 119139 грн., за лютий 2020 року у сумі 21065 грн., за березень 2020 року у сумі 671557 грн., за квітень 2020 року у сумі 75993 грн., а також завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1209341 грн., в т.ч. по періодам: за грудень 2020 року у розмірі 1209341 грн.;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК - не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 1 232 135 грн., в т.ч.: за грудень 2017 року у розмірі 1634 грн., за березень 2018 року на суму 11523 грн., за червень 2018 року на суму 4592 грн., за вересень 2018 року на суму 8795 грн., за грудень 2018 року на суму 3849 грн., за березень 2019 року на суму 4433 грн., за червень 2019 року на суму 19777 грн., за вересень 2019 року на суму 12412 грн., за грудень 2019 року на суму 2286 грн., за січень 2020 року на суму 2807 грн., за лютий 2020 року на суму 213 грн., за березень 2020 року на суму 29280 грн., за квітень 2020 року на суму 58793 грн., за травень 2020 року на суму 37218 грн., за червень 2020 року на суму 44399 грн., за липень 2020 року на суму 221938 грн., за серпень 2020 року на суму 95184 грн., за вересень 2020 року на суму 133743 грн., за жовтень 2020 року на суму 117489 грн., за листопад 2020 року на суму 198934 грн., за грудень 2020 року на суму 222836 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивачем до ГУ ДПС у м. Києві подавались заперечення (вх. №74935/6 від 07.07.2021), за результатами розгляду яких рішенням відповідача від 21.07.2021 №19723/І/26-15-07-01-06 висновки акта перевірки вирішено викласти в редакції, згідно якої проведеною перевіркою було встановлено порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК, пунктів 6, 7, 9.4 П(С)БО №16 "Витрати", пункту 5 П(С)БО №15 "Дохід", пункту 5 П(С)БО №11 "Зобов`язання", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 6 751 262 грн., в т.ч. по періодам: за 2017 на суму 124804 грн., за 2019 рік на суму 135000 грн. та за 2020 рік на суму 6491458 грн.;

- пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК та вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 886 400 грн., у т.ч. по періодах: за грудень 2019 року у сумі 119139 грн., за лютий 2020 року у сумі 21065 грн., за березень 2020 року у сумі 671557 грн., за квітень 2020 року у сумі 74639 грн., а також завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 673097 грн., в т.ч. по періодам: за грудень 2020 року у розмірі 673097 грн.;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК - не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 694 537 грн., в т.ч.: за грудень 2017 року у розмірі 1634 грн., за березень 2018 року на суму 11523 грн., за червень 2018 року на суму 4592 грн., за вересень 2018 року на суму 8795 грн., за грудень 2018 року на суму 3849 грн., за березень 2019 року на суму 4433 грн., за червень 2019 року на суму 19777 грн., за вересень 2019 року на суму 12412 грн., за грудень 2019 року на суму 2286 грн., за січень 2020 року на суму 2807 грн., за лютий 2020 року на суму 213 грн., за березень 2020 року на суму 29280 грн., за квітень 2020 року на суму 57439 грн., за травень 2020 року на суму 11214 грн., за червень 2020 року на суму 19320 грн., за липень 2020 року на суму 86371 грн., за вересень 2020 року на суму 59497 грн., за жовтень 2020 року на суму 92863 грн., за листопад 2020 року на суму 174912 грн., за грудень 2020 року на суму 91320 грн.

Надалі, на підставі висновків акта від 17.06.2021 №47635/Ж5/26-15-07-01-06/39330111, у зв`язку із виявленими порушеннями, відповідачем у відношенні позивача винесено податкові повідомлення-рішення від 27.07.2021 №0563010701, №0562980701, №0563040701, №0563060701.

Зазначені податкові повідомлення-рішення також оскаржувались позивачем в адміністративному порядку шляхом направлення відповідних скарг до контролюючого органу вищого рівня, однак згідно рішень ДПС України від 28.09.2021 №22024/6/99-00-06-01-01-06, №22019/6/99-00-06-01-01-06, №22016/6/99-00-06-01-01-06, №22014/6/99-00-06-01-01-06 останні залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов таких висновків:

- правомірними є висновки відповідача про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК, що мало наслідком заниження відповідного показника декларації з податку на прибуток підприємства "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)", за 2017 рік на загальну суму 693355 грн. (2311184,26 грн. * 30%). У зв`язку із цим, суд вказав про обґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, у т.ч за 2017 рік на суму 124 804 грн. (693355 грн. * 18%, згідно статті 136 ПК). З цих підстав, суд зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 27.07.2021 №05630107 01, винесене ГУ ДПС у м. Києві у відношенні ТОВ "Ксенко", є правомірним в частині грошового зобов`язання на суму 156005 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 124804 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 31201 грн;

- обґрунтованими є висновки відповідача про порушення ТОВ "Ксенко" у перевіряємий період вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, абзацу 8 статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 5 П(С)БО 15 "Дохід", пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", зокрема в частині заниження доходів у загальній сумі 1 704 755 грн та, відповідно, заниження податку на прибуток за 2020 рік на суму 306 856 грн.

- висновок відповідача про безпідставне формування позивачем витрат на збут у перевіряємий період на загальну суму 1674000 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 334800 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Управляюча компанія «Ксенко», а отже про порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 6, 7, 9.4 П(С)БО 16 "Витрати", було зроблено передчасно, без належного з`ясування та врахування всіх обставин справи.

- щодо виявлених податковою перевіркою порушень ТОВ "Ксенко" вимог податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток при комплектуванні товарів, суд зазначив, що господарські операції були здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також що наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку свідчать на користь підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Ксенко" з відповідними контрагентами позивача.

- відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо його висновків про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту в березні 2020 року загальної суми ПДВ в розмірі 530160,36 грн.

- висновок відповідача про заниження ТОВ "Ксенко" податкових зобов`язань з ПДВ при списанні поліграфічної продукції зі складу на загальну суму ПДВ 102 570 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинами справи.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять, окрім інших, обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Щодо оподаткування послуг ТОВ «Управляюча компанія «Ксенко» з іншої допоміжної діяльності у сфері транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (клієнт) та ТОВ «Управляюча компанія «Ксенко» (експедитор) украдено договір від 01.10.2018 №01-10-18/8, згідно якого Експедитор зобов`язувався за плату і за рахунок Клієнта виконувати або організовувати виконання визначених цим Договором послуг за кодом КВЕД 52.29 "Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту" (послуги), а Клієнт - прийняти і оплачувати такі Послуги у порядку, визначеному цим Договором (підпункт 1.1 пункту 1 договору).

Згідно підпункту 1.2 пункту 1 Договору, Експедитор зобов`язувався за завданням Клієнта надавати наступні Послуги, пов`язані з перевезенням експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів територією України та іноземних держав:

1) експедицію вантажів - забезпечення відправки і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням;

2) організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом і за маршрутом, обраним Експедитором або Клієнтом;

3) організацію групових або індивідуальних відправлень вантажів (у т.ч. вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій);

4) перевірка кількості і стану вантажу під час його перевезення, навантаження та розвантаження вантажу, контроль за сплатою мита, зборів та витрат, покладених на Клієнта, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних процедур.

Підпунктом 5.4 пункту 5 договору також передбачалось, що відповідно до умов цього Договору перевезення вантажів може здійснюватись як безпосередньо Експедитором, наявним в нього автомобільним транспортом, так й іншими перевізниками, що можуть залучатись Експедитором до здійснення перевезень.

Права і обов`язки Сторін за Договором визначались його пунктом 6, зокрема підпунктом 6.1.3 підпункту 6.1 встановлювалось, що до інших обов`язків Клієнта належало за необхідності видати Експедиторові належним чином оформлену довіреність з усіма повноваженнями, що є необхідними для надання Послуг за цим Договором.

В свою чергу, за підпунктами 6.4.4-6.4.6 підпункту 6.4 пункту 6 Договору права Експедитора включали в себе можливість:

- обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах Клієнта, згідно з умовами цього Договору;

- залучити до виконання своїх обов`язків за цим Договором інших осіб та нести відповідальність за будь-яке порушення ними цього Договору. У разі залучення Експедитором до виконання його зобов`язань за цим Договором іншої особи - у відносинах з нею виступати від свого імені або від імені Клієнта;

- укладати від свого імені договори на перевезення вантажу Клієнта.

На підтвердження виконання у мов вказаного договору, позивачем були надані відповідні акти наданих послуг надання послуг іншої допоміжної діяльності у сфері транспорту.

При цьому, переведення, організацію яких згідно згаданого договору здійснювало ТОВ «Управляюча компанія «Ксенко», фактично здійснювали ТОВ "ФТП", ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ "Сантранс Київ".

Зокрема, як вбачається зі змісту договорів транспортного експедирування (від 21.06.2019 №216, від 15.11.2016 №1511/1, від 30.06.2016 №ФТП/117) укладених ТОВ "Ксенко" (замовник) з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "ФТП" (перевізники), предметом останніх було забезпечення експедирування, організації та здійснення перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом Перевізника в межах території України, а також у міжнародному сполученні - за відповідним договором з ТОВ "ФТП". Згідно додаткової угоди ТОВ "Ксенко" (клієнт) з ТОВ "ФТП" (експедитор) (від 01.10.2018 №2 до договору від 30.06.2016 №ФТП/117), сторонами було внесено зміни до договору від 30.06.2016 №ФТП/117, згідно яких від імені Клієнта залучені та уповноважені на це Клієнтом особи, зокрема працівники ТОВ "Управляюча компанія "Ксенко" могли робити заявки на здійснення транспортування конкретної партії вантажу по визначеному Клієнтом або від імені уповноважених Клієнтом осіб маршруту та транспорту.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ТОВ "Управляюча компанія "Ксенко", ТОВ "ФТП", ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , виступали експедиторами, що надавали позивачу транспортно-експедиторські послуги, при цьому, експедитори ТОВ "ФТП", ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 також виконували і функцію перевізника, що полягала у безпосередньому здійсненні доставки (перевезення) імпортованого Клієнтом товару та пов`язаних з цим послуг (здійснення пакування, організація завантаження, розвантаження, підготовка документів та ін.).

Висновки відповідача в цій частині виявлених перевіркою порушень ґрунтуються на неможливості встановлення, які саме послуги у сфері транспорту надавалися позивачеві ТОВ «Управляюча компанія «Ксенко».

Обґрунтовуючи такі висновки, відповідач вказує на те, що згідно актів наданих послуг на користь позивача виконувались послуги з організації перевезень вантажів (у т.ч. територією іноземних держав), однак у контрактах ТОВ «Ксенко» із постачальниками товару (медичного обладнання), а також у товарно-транспортних накладних до ВМД (CMR) відсутня інформація про перевізника - ТОВ «Управляюча компанія «Ксенко», при тому, що перевізниками вантажу були ТОВ «ФТП», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 та ін., а подальшим митним оформленням вантажів на митниці займалися брокери ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 .

На спростування наведених висновків позивачем вказано, що ТОВ «Ксенко» не має в своєму штаті менеджерів з логістики, для здійснення допоміжної діяльності у сфері транспорту позивачем і було укладено відповідний договір з ТОВ «Управляюча компанія «Ксенко». При цьому, позивач за відповідними довіреностями уповноважило працівників ТОВ «Управляюча компанія «Ксенко», які виступати від імені ТОВ «Ксенко», зокрема щодо здійснення контролю готовності товару до відвантаження у постачальників, перевірки інвойсів та пакувальних листів, організації забору вантажу, надання документів на вивезення, організації процесу розмитнення, тощо. Натомість, зобов`язання перевізників та брокерів, не дублювались із зобов`язаннями ТОВ «Управляюча компанія «Ксенко».

Надаючи оцінку наведеним доводам сторін, у першу чергу слід відмітити, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на користь того, що надані позивачем первинні документи не містили обов`язкових реквізитів чи певних недоліків, які б позбавляли можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зважаючи на відсутність у штаті позивача спеціалістів відповідного напрямку логістики, характер наданих ТОВ "Управляюча компанія "Ксенко" послуг, свідчать що працівники останнього фактично представляли інтереси позивача у сфері переведення придбаного позивачем товару. Враховуючи специфіку спірних операцій, застосований позивачем спосіб їх організації та виконання, шляхом залучення кількох експедиторів вантажу із поділом сфери їх відповідальності, не є таким, що суперечить нормам чинного законодавства чи звичаям ділового обороту.

Відповідачем не наведено переконливих спростувань поясненням позивача щодо характеру виконуваної працівниками ТОВ "Управляюча компанія "Ксенко" роботи та наявності економічного ефекту від залучення ТОВ "Управляюча компанія "Ксенко", пов`язаного із оптимізацією транспортного обслуговування та виконання митних процедур, зокрема в частині підготовки від імені позивача необхідних документів по ланцюгу постачання та роботи перевізниками.

Зокрема, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідачем не досліджено, яке саме місце у ланцюгу постачання позивачеві товару займали вищевказані учасники транспортно-експедиторської діяльності та чи залучення позивачем ТОВ "Управляюча компанія "Ксенко" призвело до оптимізації транспортного обслуговування і виконання митних процедур, а відтак, як результат, мало стверджуваний позивачем економічний ефект.

За даних обставин, відсутність посилань на ТОВ "Управляюча компанія "Ксенко" у первинних документах щодо транспортних переведень позивача не може бути розцінена як обставина нереальності наданих контрагентом послуг. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає частково доречними доводи відповідача щодо недостатності документування номенклатури та обсягу конкретних робіт, які виконували працівники ТОВ "Управляюча компанія "Ксенко" згідно спірного договору, проте на переконання суду, такі недоліки у даному випадку не можуть бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань.

На переконання суду апеляційної інстанції, у цій частині позовних вимог, пов`язаних із взаємовідносинами з ТОВ "Управляюча компанія "Ксенко", позивач діяв добросовісно.

У зв`язку із цим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем у перевіряємий період витрат на збут на загальну суму 1674000 грн. та податкового кредиту на загальну суму 334800 грн.

Щодо оподаткування ПДВ операцій із рекламною продукцією.

Суд першої інстанції доречно звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 10.04.2020 по справі №813/165/16, згідно якої економічна мета від передачі рекламної продукції полягає у перспективі отримати дохід у майбутньому не від власне розповсюдження рекламної продукції як передачі відповідних матеріалів у власність іншим особам, а від популяризації імені Товариства, розповсюдження інформації про його товари з ціллю привернення уваги невизначеного кола осіб до діяльності позивача.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, ТОВ "Ксенко" придбавались рекламні матеріали у ТОВ "Прінт Маркет", а також зразки останньої, з яких, зокрема, вбачається, що позивачем замовлялась реклама продукції, реалізацію якої здійснює ТОВ "Ксенко".

Позиція відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов`язань при списанні поліграфічної продукції зі складу полягає у ненаданні позивачем детального документального підтвердження щодо відповідальних осіб за списання поліграфічної продукції зі складу, переліку осіб, які здійснювали розповсюдження рекламних матеріалів та яким було списано ці матеріали, зокрема не надано будь-якого документального підтвердження щодо строків, періодів та місця використання поліграфічної продукції (рекламних матеріалів) у господарській діяльності, у т.ч. її подальшого використання.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, згідно наявної в матеріалах справи копії наказу директора ТОВ "Ксенко" ОСОБА_5 від 16.01.2017 №1/рк "Про розповсюдження та списання поліграфічної продукції (рекламних матеріалів)", для визначення мети використання поліграфічної продукції (рекламних матеріалів) в господарській діяльності ТОВ "Ксенко", визначення відповідальних осіб за розповсюдження та списання такої продукції, вирішено:

1) Використовувати у господарській діяльності ТОВ "Ксенко" поліграфічну продукцію (рекламні матеріали), що виготовляються на замовлення ТОВ "Ксенко", а саме: буклети, брошури, проспекти, каталоги, листівки, тощо, з метою інформування споживачів (потенційних клієнтів) і формування у них інтересу щодо товару, а також популяризації імені ТОВ "Ксенко" та привернення уваги невизначеного кола осіб до діяльності ТОВ "Ксенко";

2) Для ознайомлення з асортиментом товару, буклети, брошури, проспекти, каталоги, іншу друковану продукцію розповсюджувати шляхом роздачі потенційним клієнтам (споживачам);

3) Для привітання з новорічними та різдвяними святами, Міжнародним жіночим днем тощо, щорічно розповсюджувати привітальні листівки шляхом їх роздачі клієнтам (споживачам);

4) Постійно-діючій комісії по списанню ТМЦ ТОВ "Ксенко" здійснювати списання поліграфічної продукції (рекламних матеріалів) на підставі звітів про використані рекламні матеріали.

Вказаним наказом також передбачено, що відповідальність за розповсюдження поліграфічної продукції (рекламних матеріалів) та складення звітів про використання рекламних матеріалів, залишалась за директором позивача, у т.ч. відповідальність за виконання цього наказу.

В матеріалах справи також наявні копії звітів про списання товарів, використаних в господарській діяльності, за підписами уповноважених осіб комісії ТОВ "Ксенко", та копії звітів про використані рекламні матеріали.

Наведені докази підтверджують факт наявності відповідної рекламної продукції, її списання, дозволяють ідентифікувати відповідальних осіб, які брали участь у її здійсненні, містять всі необхідні реквізити, у т.ч. в частині щодо змісту та обсягу господарської операції.

Оскільки вказані докази надавались позивачем у ході проведення спірної податкової перевірки, то висновок відповідача про відсутність детального документального підтвердження використання позивачем поліграфічної продукції (рекламних матеріалів) у господарській діяльності, у т.ч. її подальшого використання, є безпідставним.

Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, збільшення позивачу податкових зобов`язань з ПДВ при списанні поліграфічної продукції зі складу є необґрунтованим.

Щодо оподаткування операцій, пов`язаних із доукомплектуванням товарів (медичного обладнання).

Згідно з відомостями по бухгалтерському рахунку 281 "Товари" ТОВ "Ксенко" здійснені операції зі списання з балансу певних видів товарів та включення їх вартості до собівартості фактично реалізованих покупцям товарів іншої номенклатури та інших кодів УКТЗЕД, як комплектуючі.

Так, як зазначає позивач, специфіка господарської діяльності ТОВ "Ксенко", основними видом якої є оптова торгівля фармацевтичним товарами, обумовлює необхідність комплектування товару для конкретного замовника в залежності від заявлених ним медико-технічних вимог до цього товару.

Позивачем наданий до суду першої інстанції був наданий детальний опис та підтверджуючі документи щодо здійсненого ТОВ "Ксенко" комплектування спірного товару, який постачався його замовникам.

У цій частині позовних вимог, відповідачем зазначено, що до перевірки не було надано документів (видаткових накладних) та податкових накладних, які підтверджують, що списані товари були дійсно включені до комплектації інших товарів і їх реалізація (отримання) підтверджена покупцями/замовниками.

Як зазначає позивач, з метою отримання відповідних роз`яснень зі спірного питання ТОВ "Ксенко" зверталось за податковою консультацією до ГУ ДФС у м. Києві листом від 03.06.2016 №03/06-16 та отримало роз`яснення від 23.06.2016 №14027/10/26-15-12-01-18 про відсутність заборон у чинному законодавстві на проведення комплектації придбаних товарів відповідно до первинних документів.

Згідно листа ДФС України від 04.01.2019 №65/6/99-99-15-03-02-15/ІПК операції з постачання набору (комплекту) товарів, який містить декілька видів однієї товарної позиції та один (чи декілька) видів іншої товарної позиції, в податковій накладній відображається одним рядком.

Колегія суддів звертає увагу, що необхідність вказівки у документах первинного бухгалтерського (податкового) на перелік комплектуючих певного товару, норми чинного законодавства не передбачають.

Зважаючи на наявність у бухгалтерському обліку позивача відомостей, які надавалися до перевірки, про списання комплектуючих товарів шляхом їх приєднання до основного товару, який було реалізовано, то відсутність окремого документального оформлення реалізації таких комплектуючих частин, не може бути визнане законною підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань.

Щодо звільнення оподаткування ПДВ операцій з медичним обладнанням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту за березень 2020 року ТОВ "Ксенко" було включено 530160,36 грн. за відповідними податковими накладними, а саме:

- за видатковою накладною від 20.03.2020 №324 (Центрифуга лабораторна CM-6M, на загальну суму 70269,79 грн.) сума ПДВ 4597,09 грн., на підставі податкової накладної від 20.03.2020 №167 (зареєстровано в ЄРПН 06.04.2020);

- за видатковою накладною від 18.03.2020 №24 (Бронхоскоп FB-18RBS на загальну суму 475000 грн.) сума ПДВ 31074,77 грн., на підставі податкової накладної від 18.03.2020 №14 (зареєстровано в ЄРПН 07.04.2020);

- за видатковою накладною від 19.03.2020 №25 (Бронхоскоп FB-15V на загальну суму 498750 грн.) сума ПДВ 32628,50 грн., на підставі податкової накладної від 19.03.2020 №16 (зареєстровано в ЄРПН 07.04.2020);

- за видатковою накладною від 25.03.2020 №5 (Приліжковий монітор пацієнта CSM-1502 на загальну суму 549980 грн.) сума ПДВ 35980 грн., на підставі податкової накладної від 25.03.2020 №3 (зареєстровано в ЄРПН 10.04.2020);

- за видатковою накладною від 30.03.2020 №11 (Апарат штучної вентиляції легенів Hamilton-C3 на загальну суму 6509880 грн.) сума ПДВ 425880 грн., на підставі податкової накладної від 30.03.2020 №6 (зареєстровано в ЄРПН 15.04.2020).

Відповідачем зазначено, що ТОВ "Ксенко" нараховано податкові зобов`язання на загальну суму ПДВ 547893 грн. на придбання товарів, постачання яких звільняються від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Надіючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів звертає увагу на таке.

17.03.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-IX яким, підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК доповнено пунктом 71 такого змісту:

« 71. Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України».

У подальшому, 20.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №224, що набрала чинності 21.03.2020 та якою затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Зазначений Перелік містив розділ щодо медичного обладнання для закладів охорони здоров`я, що надають допомогу хворим на COVID-19.

Отже, з 21.03.2020 було звільнено від сплати податку на додану вартість операції з ввезення митну територію України медичного обладнання для закладів охорони здоров`я, що надають допомогу хворим на COVID-19.

Надалі, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX, яким пункт 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України викладено в такі редакції:

« 71. Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020».

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 №271 до постанови від 20.03.2020 №224 було внесено зміни, згідно яких пункт 1 останньої викладено в такій редакції:

«Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість».

Відтак, із прийняттям Закону України від 30.03.2020 №540-IХ та постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 №271 до операцій, які звільняються від оподаткування з 17.03.2020 включено операції постачання та митній території України медичного обладнання для закладів охорони здоров`я, що надають допомогу хворим на COVID-19.

Так, як вірно встановив суд першої інстанції, та що не заперечується відповідачем, ТОВ "Ксенко" не є закладом охорони здоров`я, а податковий кредит сформований від вартості медичного обладнання, яке постачалося на митній території України. При цьому, як вбачається із наведених позивачем пояснень та наданих доказів, відповідні господарські операції мали місце станом на час діючих пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в редакції Закону України №530-IX від 17.03.2020, та постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 у її першій редакції, які не звільняли від оподаткування ПДВ операції з постачання на митній території України медичного обладнання не для закладів охорони здоров`я, що надають допомогу хворим на COVID-19.

Відтак, оскільки при придбанні відповідного обладнання позивачем у складі вартості товару був сплачений ПДВ, то позбавлення його права на формування відповідного податкового кредиту при реалізації таких товарів є неправомірним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що посилання відповідача на завищення ТОВ "Ксенко" податкового кредиту у загальній сумі 530160,36 грн. є необґрунтованим.

Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У пункті 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1.

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 (№21-1376во06), зазначивши, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи, що позивачем було надано на підтвердження правомірності формування спірних сум податкової звітності всі необхідні документи, а підстави для висновку про нереальність спірних господарських операцій у ході судового розгляду встановлено не було, то підстави для визначення позивачу податкових зобов`язань в оскаржуваній частині були відстуні.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2022 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких