Постанова

від 14.02.2023 по справі 320/13215/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13215/20 Суддя першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МСВІТ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «МСВІТ» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2020 року позивач - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МСВІТ» про стягнення податкового боргу, в якому просив, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МСВІТ» (код ЄДРПОУ 33295805, місцезнаходження: вул. В. Чорновола, 1-А, офіс 18, м. Вишневе, Київська область, 08133) суму податкового боргу у розмірі 82 235 (вісімдесят дві тисячі двісті тридцять п`ять) гривень 50 копійок.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МСВІТ» звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління ДПС у м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління ДПС у м. Києві подав до суду належні та допустимі докази наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «МСВІТ» податкового боргу в розмірі 82235,50 грн., натомість, відповідач обставини наявності податкового боргу належними та допустимими доказами не спростував, що є підставою для стягнення вказаної суми з відповідача.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з інформації про податковий борг, наданої ГУ ДПС у м. Києві листом від 24.11.2020 року №29127/9/26-15-13-02-09, станом на 20.11.2020 року, сума податкового боргу, яка заявляється до стягнення по ТОВ «МСВІТ» (код ЄДРПОУ 33295805) становила 161153,68 грн по орендній платі з юридичних осіб (том 1, а.с. 6).

Згідно з детальним розрахунком податкового боргу (том 1, а.с. 7), відповідна сума боргу виникла за рахунок: самостійно визначених сум податку (на підставі податкових розрахунків земельного податку за грудень 2017 року квітень 2020 року, червень-жовтень 2020 року) та донарахованих штрафних санкцій за статтею 126 Податкового кодексу України по податковим повідомленням-рішенням за 2019-2020 роки.

Відповідно до інтегрованих карток платника податків (Відповідача) за 2017-2020 року (том 1, а.с. 8-20), за Відповідачем рахується податкова заборгованість.

Від`ємне сальдо розрахунків міститься також у наданих Відповідачем роздруківках інтегрованої картки платника податків (том 1, а.с. 80-115).

Відповідно до податкових декларацій з плати за землю за 2017-2020 року, поданих Товариством до Позивача, річна сума орендної плати визначена Товариством наступним чином: 2020 рік - 47934,84 грн, 2019 рік - 47934,84 грн, 2018 рік - 47934,63 грн, 2017 рік - 47934,84 грн (том 1, а.с. 21-32).

Згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2019 року №002954410 та від 01.06.2020 року №0574950410 (том 1, а. с. 33-37), у зв`язку зі встановленням порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного пунктом 287.3. статті 287 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання, Товариство було зобов`язано сплатити штраф в сумі 82751,40 грн та 23967,30 грн, відповідно.

Відповідачем не подано суду доказів оскарження зазначених рішень та їх скасування в адміністративному або судовому порядку, як і не надано доказів сплати Відповідачем податкового боргу.

Разом з тим, з матеріалів справи судом також встановлено, що податковим органом по Товариству була сформована податкова вимога форми "Ю" від 31.12.2014 року №29-23, згідно з якою станом на 30.12.2014 року загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 220764,23 грн (основний платіж 176111,53 грн, штрафні санкції 44652,70 грн).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2015 року у справі №826/4100/15, з Товариства стягнуто кошти на суму податкової заборгованості по орендній платі за землю у розмірі 223 360,29 грн.

Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції з`ясувалося, що Відповідач подав Позивачеві коригування податкових декларацій з плати за землю за 2018-2021 роки (том 1, а.с. 169-180).

У свою чергу, Позивач подав до суду детальний розрахунок податкового боргу (том 1, а.с. 198-199), відповідно до якого сума податкового боргу, яка підлягає стягненню становить 82235,50 грн (за рахунок самостійно визначених сум податку за липень 2019 року січень 2020 року, березень, квітень, червень-жовтень 2020 року та донарахованих штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2019 року №002954410 та від 01.06.2020 року №0574950410).

Зважаючи на те, що податковий борг в сумі 82235,50 грн, Відповідачем не сплачено, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У свою чергу, згідно з підпунктом 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком.

У відповідності до вимог статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 ПК України.

Згідно з пунктом 38.1. статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 38.2. статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з положеннями пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11. статті 56 ПК України).

У свою чергу, відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з статтею 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 287.3. статті 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 31.1. статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Так, відповідно до матеріалів справи, відповідачем подавалися Позивачу податкові декларації з плати за землю за 2017-2020 року, тобто самостійно визначалися податкові зобов`язання по платі за землю, які в силу наведеним норм податкового кодексу є узгодженими, відповідно, мали бути сплачені Відповідачем у встановленні строки.

Натомість, у зв`язку з несвоєчасною сплатою Відповідачем самостійно визначених податкових зобов`язань по платі за землю, податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 12.09.2019 року №002954410та від 01.06.2020 року №0574950410, за рахунок яких, у тому числі, сформований спірний податковий борг.

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 12.09.2019 року №002954410 та від 01.06.2020 року №0574950410 оскаржувалися Відповідачем у судовому порядку, внаслідок чого рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2021 у справі №640/6989/21 (залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022 року) у задоволенні позову Товариству було відмовлено. Зазначеними судовими рішенням серед іншого встановлено, що недоїмка по земельному податку виникла згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 13.11.2014 року №000272204 та від 18.04.2016 року №0007851103, які у судовому порядку визнані правомірними, а тому визначені ними податкові зобов`язання підлягали сплаті у встановлений строк.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що Головним управлінням ДПС у м. Києві надано до суду першої інстанції належні та допустимі докази наявності у Відповідача податкового боргу в розмірі 82235,50 грн., натомість, Відповідач, оскаржуючи в тому числі рішення суду першої інстанції посилається виключно на те, що судом вказаний розрахунок позивача детально не вивчено, в результаті чого постановлено незаконне рішення, втім останнім не надано іншого детального розрахунку, який би спростовував надані позивачем докази (розрахунок податкового зобов`язання у сумі боргу 82 235,50 грн.).

Інших доказів для спростування висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним податкового боргу в розмірі 82235,50 грн або щодо його спростування, така сума підлягає стягненню з Відповідача.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За приписами пунктів 95.3., 95.4. статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МСВІТ» - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МСВІТ» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Л.Т.Черпіцька

Повний текст виготовлено 14 лютого 2023 року.