Рішення

від 14.02.2023 по справі 185/6883/21

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/6883/21

Провадження № 2/185/60/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 лютого 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Дробота В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позиція позивача

Позивач посилається на те, що ОСОБА_2 , який є адміністратором групи «ГО» Шахтар Дніпропетровщини» соціальної мережі Facebook, з квітня 2021 року викладає на сторінці вказаної групи образливі повідомлення, що не відповідають дійсності, порочать його честь, гідність та ділову репутацію як очільника громадської організації «Спілка шахтарів-інвалідів шахтоуправлінь Західного Донбасу» та члена правління Фонду соціального страхування України.

14 липня 2022 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, сформулювавши їх таким чином:

-інформацію, розповсюджену відповідачем у групі «ГО» Шахтар Дніпропетровщини» соціальної мережі Facebook визнати недостовірною та такою, що порушує його право на повагу до його гідності, честі та недоторканність ділової репутації,

-зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, поширену відносно нього, шляхом створення відповідного тексту на сторінці групи «ГО» Шахтар Дніпропетровщини» соціальної мережі Facebook із посиланням на рішення суду,

-стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем розповсюджена така інформація: «лживая мразь», «мерзкое, наглое, циничное и до вершины человеческого понимания подлое существо, имя ему ОСОБА_3 », «что происходит, когда папа с мамой пожалели деньги на презерватив, получается такая мразь, как ОСОБА_4 , уникальный подонок и лжец», «зарабатывает на инвалидах», «проворовавшись за пять лет на членских взносах инвалидов», «дурачит постоянно инвалидов».

Заперечення відповідача

За змістом поданого відзиву та письмових пояснень відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає, посилається на те, що ОСОБА_3 з метою залучення нових членів до організації, яку він очолював, повідомляв шахтарям-інвалідам завідомо неправдиву інформацію, розповсюджував відомості про нібито вчинену ОСОБА_5 крадіжку бюджетних коштів, неправомірно втручався в діяльність громадської організації «Спілка шахтарів-інвалідів України».

Також відповідач ОСОБА_2 зазначає, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не конкретизовані. Зокрема не зазначено дати публікацій у Facebook, їх кількості. В деяких публікаціях, наданих у додатках до позову, взагалі не згадується прізвище ОСОБА_1 , а висловлюється думка щодо діяльності профспілкової організації без вказівки та її назву.

Додані позивачем до позовної заяви роздруківки постів, які нібито були викладені ОСОБА_2 , на думку відповідача, сфальсифіковані, позивачем не надано жодного підтвердження, що ці тексти були надруковані на сторінці відповідача у соціальній мережі, позовна заява подана з метою помсти за критичні висловлювання відповідача.

Відповідач зазначає, що неодноразово висловлював критичні зауваження з приводу дій ОСОБА_1 , вважає їх суттєвими та достовірними.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, пояснив, що ОСОБА_2 систематично викладає на своїй сторінці у Facebook неправдиві відомості щодо нього, називає його «паханом», «злочинцем, що розкрадає кошти», називає його сім`ю «виродками», ображає його батьків, які начебто «пожаліли коштів на презерватив» тощо. Такі висловлювання відповідача образливі для його честі, гідності та ділової репутації.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що дійсно висловлював критичні зауваження щодо роботи позивача і вважає, що ОСОБА_1 зловживає своєю посадою і допускає численні порушення. Позивач у свою чергу розповсюджує про нього неправдиві відомості, що він нібито краде бюджетні кошти. Він дійсно писав критичні статті з приводу роботи ОСОБА_1 , однак не вживав таких слів і оборотів, яка зазначено у позові, не допускав некоректних висловлювань. Додані позивачем до позовної заяви «скріншоти» - це підробка, такого він на своїй сторінці не писав і не розповсюджував.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та пояснень сторін судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є керівником громадської організації «Спілка шахтарів-інвалідів шахтоуправлінь Західного Донбасу» (ЄДРПОУ 38548320) та членом правління Фонду соціального страхування України (а.с.45).

Відповідач ОСОБА_2 є головою громадської організації «Спілка шахтарів-інвалідів України» (ЄДРПОУ 25337798).

За змістом наданих сторонами пояснень та письмових заяв по суті справи, як позивач, так і відповідач «займають активну громадянську та життєву позицію», належать до різних громадських організацій, створених з однаковою метою - захисту інтересів шахтарів-інвалідів. Обидві громадські організації займаються вирішенням аналогічних питань і заінтересовані у прийнятті до свого складу нових членів і таким чином конкурують між собою, тому стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можна визначити як конкурентні. Як позивач так і відповідач неодноразово критикували один одного у своїх висловлюваннях, у тому числі із залученням засобів масової інформації.

Зокрема газетою «Бегемот» була опублікована стаття, за змістом якої ОСОБА_1 звинувачує ОСОБА_2 у розкраданні коштів, отриманих з державного бюджету для допомоги інвалідам. (а.с.65)

Також у додатку Facebook у групі ГО «Шахтар Дніпропетровщини» публікувалися дописи він імені ОСОБА_6 , в яких ОСОБА_1 звинувачується у брехні, безконтрольному витрачанні коштів, використанні своєї посади для особистого збагачення.(а.с.9-14)

При цьому критика відповідача на адресу ОСОБА_1 має емоційний характер, оскільки продиктована особистою неприязню та тривалим конфліктом між сторонами, містить некоректні та грубі вислови, що зачіпають як позивача так і його батьків і можуть завдати образи та емоційного стресу. Відповідач критикує дії ОСОБА_1 , вчинені ним як посадовою особою, і висловлює свою думку про мету цих дій, надає свою власну оцінку вчинкам позивача та його висловлюванням, але не повідомляє будь-яких конкретних фактів, які можна спростувати.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 його друг та колега, він є членом громадської організації, яку очолює ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 постійно пише про ОСОБА_1 «усілякий бруд», який не відповідає дійсності, це дуже ображає ОСОБА_1 і впливає на його здоров`я.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він працював на шахті імені Героїв Космосу разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 виключив його з профкому через те, що він відмовився підписувати деякі акти. Було таке, що ОСОБА_2 писав щось про ОСОБА_1 , але таких висловлювань, як зазначає позивач, він не сторінці ОСОБА_2 не читав.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що він постійно читає у Facebook все, що пише ОСОБА_2 і жодного разу не читав образливих чи лайливих слів на адресу ОСОБА_1 , написаних від імені ОСОБА_2 . Він особисто вважає, що в діяльності ОСОБА_1 на посаді голови профспілки є деякі порушення.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що раніше вважав ОСОБА_1 своїм однодумцем, «соратником» за діяльністю у професійній спілці, а потім змінив свою думку, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на керівній посаді, поводив себе зухвало, використовуючи людей для своїх власник цілей, а потім «виживаючи» їх з профспілки. ОСОБА_1 нікому не звітує з приводу використання ним грошових коштів, що належать організації, тих людей, що ставлять незручні запитання, він «з`їдає». У нього особиста образа на ОСОБА_1 , який «бреше на кожному кроці».

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що він регулярно читає сторінку ГО «Шахтар Дніпропетровщини» у додатку Facebook, там публікує свої дописи ОСОБА_2 . Він особисто читав ці дописи, в них ОСОБА_2 критикує ОСОБА_1 , але ніяких образливих чи принизливих слів на адресу ОСОБА_1 там не було, ОСОБА_2 таких слів ніколи не вживає. З Житником він раніше дружив, а потім відносини зіпсувалися через те, що він поцікавився у Житника розміром зарплати, яку отримує керівництво профспілки. На теперішній час він з Житником не спілкується, але не має на нього особистої образи.

Кожний з допитаних свідків деякою мірою втягнутий у конфліктну ситуацію, що склалася між позивачем та відповідачем та виражає своє особисте ставлення до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та висловлює власну думку стосовно їх діяльності.

З наданих свідками пояснень можна зробити висновок про те, що ОСОБА_2 критично ставиться до виконання позивачем своїх обов`язків голови спілки шахтарів-інвалідів, надає власну оцінку діям позивача, висловлює сумніви в тому, що кошти спілки використовуються за призначенням і що діяльність позивача є корисною для членів спілки.

Свої критичні зауваження ОСОБА_2 висловлював як в усні формі, так і шляхом створення дописів у додатку Facebook.

Позивачем надані в якості доказу роздруківки текстів, які він визначає, як скріншоти зі сторінки у Facebook групи ГО «Шахтар Дніпропетровщини», де від імені ОСОБА_6 зроблені дописи, в яких згадується ОСОБА_1 . Загальний зміст цих повідомлень зводиться до критики діяльності ОСОБА_1 як голови спілки шахтарів-інвалідів. Однак у текстах вживаються слова і вирази, які є грубими та різкими, і можуть бути образливими для людської гідності, викликати обурення і гнів.

Норми права, які застосував суд

Як передбачено частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як визначено Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з висновком Верховного Суду, що зроблений у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 380/951/17, оціночні судження, які не містять фактичних даних, не підлягають спростуванню. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

За змістом статті 201 Цивільного кодексу України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 Цивільного кодексу України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

У пунктах 15, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

В рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню.

Висловлювання ОСОБА_2 на адресу позивача є оціночними судженнями, оскільки вони мають загальний характер, не містять інформації про вчинення позивачем конкретних злочинних дій, зводяться до власних припущень ОСОБА_2 щодо наявності фінансових порушень у діяльності організації, яку очолює позивач, свідчать про недовіру до позивача як до громадського діяча.

Незважаючи на те, що така недовіра, а також різкі висловлювання ОСОБА_2 можуть бути образливими для позивача, ОСОБА_1 як особа, що обіймає керівну посаду у громадській організації, має бути готовим до можливого критичного сприйняття своєї діяльності з боку громадян.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки поширена відносно позивача негативна інформація є оціночним судженням ОСОБА_2 , та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів та переконань.

Якщо деякі висловлювання ОСОБА_2 , слова, які він вживає по відношенню до ОСОБА_1 та його родичів у своїх дописах в додатку Facebook, розцінюються позивачем як ворожі чи образливі, такі, що порушують його особисті немайнові права, існує позасудовий спосіб вирішення цієї проблеми, а саме додаток Facebook передбачає можливість для користувача поскаржитися на недоречний чи образливий контент, що містить зокрема ворожі висловлювання чи погрози, має ознаки цькування або переслідування.

Поскаржитися на матеріали, які порушують «Норми спільноти Facebook», можливо за допомогою посилання «отримати підтримку чи поскаржитися» поряд з публікацією у Facebook. Такі матеріали можуть бути видалені з Facebook за результатами розгляду скарги користувача.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на сплату судового збору.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Судові витрати по справі покласти на осіб, які їх понесли.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя У.М. Болдирєва