Постанова

від 28.06.2023 по справі 185/6883/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4406/23 Справа № 185/6883/21 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_2 , який є адміністратором групи «ГО» Шахтар Дніпропетровщини» соціальної мережі Facebook, з квітня 2021 року викладає на сторінці вказаної групи образливі повідомлення, що не відповідають дійсності, порочать його честь, гідність та ділову репутацію як очільника ГО «Спілка шахтарів-інвалідів шахтоуправлінь Західного Донбасу» та члена правління Фонду соціального страхування України.

Зокрема, позивач стверджував, що відповідачем розповсюджена така інформація: «лживая мразь», «мерзкое, наглое, циничное и до вершины человеческого понимания подлое существо, имя ему ОСОБА_3 », «что происходит, когда папа с мамой пожалели деньги на презерватив, получается такая мразь, как ОСОБА_4 , уникальный подонок и лжец», «зарабатывает на инвалидах», «проворовавшись за пять лет на членских взносах инвалидов», «дурачит постоянно инвалидов».

З огляду на викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, просив суд інформацію, розповсюджену відповідачем у групі «ГО» Шахтар Дніпропетровщини» соціальної мережі Facebook, визнати недостовірною та такою, що порушує його право на повагу до його гідності, честі та недоторканність ділової репутації; зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, поширену відносно нього, шляхом створення відповідного тексту на сторінці групи «ГО» Шахтар Дніпропетровщини» соціальної мережі Facebook із посиланням на рішення суду, а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, відповідно до ст.360 ЦПК України, подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є керівником ГО «Спілка шахтарів-інвалідів шахтоуправлінь Західного Донбасу» та членом правління Фонду соціального страхування України (а.с.45).

ОСОБА_2 є головою громадської організації «Спілка шахтарів-інвалідів України».

За змістом наданих сторонами пояснень та письмових заяв по суті справи, як позивач, так і відповідач «займають активну громадянську та життєву позицію», належать до різних громадських організацій, створених з однаковою метою - захисту інтересів шахтарів-інвалідів. Обидві громадські організації займаються вирішенням аналогічних питань і заінтересовані у прийнятті до свого складу нових членів і таким чином конкурують між собою, тому стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можна визначити як конкурентні. Як позивач так і відповідач неодноразово критикували один одного у своїх висловлюваннях, у тому числі із залученням засобів масової інформації. Зокрема, газетою «Бегемот» була опублікована стаття, за змістом якої ОСОБА_1 звинувачує ОСОБА_2 у розкраданні коштів, отриманих з державного бюджету для допомоги інвалідам (а.с.65).

Також у додатку Facebook у групі ГО «Шахтар Дніпропетровщини» публікувалися дописи він імені ОСОБА_5 , в яких ОСОБА_1 звинувачується у брехні, безконтрольному витрачанні коштів, використанні своєї посади для особистого збагачення (а.с.9-14). При цьому, критика відповідача на адресу ОСОБА_1 має емоційний характер, оскільки продиктована особистою неприязню та тривалим конфліктом між сторонами, містить некоректні та грубі вислови, що зачіпають як позивача так і його батьків і можуть завдати образи та емоційного стресу. Відповідач критикує дії ОСОБА_1 , вчинені ним як посадовою особою, і висловлює свою думку про мету цих дій, надає свою власну оцінку вчинкам позивача та його висловлюванням, але не повідомляє будь-яких конкретних фактів, які можна спростувати.

Також у судовому засіданні судом першої інстанції було допитано свідків, а саме:

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_1 його друг та колега, він є членом громадської організації, яку очолює ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 постійно пише про ОСОБА_1 «усілякий бруд», який не відповідає дійсності, це дуже ображає ОСОБА_1 і впливає на його здоров`я;

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він працював на шахті ім.Героїв Космосу разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 виключив його з профкому через те, що він відмовився підписувати деякі акти. Було таке, що ОСОБА_2 писав щось про ОСОБА_1 , але таких висловлювань, як зазначає позивач, він не сторінці ОСОБА_2 не читав;

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він постійно читає у Facebook все, що пише ОСОБА_2 і жодного разу не читав образливих чи лайливих слів на адресу ОСОБА_1 , написаних від імені ОСОБА_2 . Він особисто вважає, що в діяльності ОСОБА_1 на посаді голови профспілки є деякі порушення;

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що раніше вважав ОСОБА_1 своїм однодумцем, «соратником» за діяльністю у професійній спілці, а потім змінив свою думку, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на керівній посаді, поводив себе зухвало, використовуючи людей для своїх власник цілей, а потім «виживаючи» їх з профспілки. ОСОБА_1 нікому не звітує з приводу використання ним грошових коштів, що належать організації, тих людей, що ставлять незручні запитання, він «з`їдає». У нього особиста образа на ОСОБА_1 , який «бреше на кожному кроці»;

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він регулярно читає сторінку ГО «Шахтар Дніпропетровщини» у додатку Facebook, там публікує свої дописи ОСОБА_2 . Він особисто читав ці дописи, в них ОСОБА_2 критикує ОСОБА_1 , але ніяких образливих чи принизливих слів на адресу ОСОБА_1 там не було, ОСОБА_2 таких слів ніколи не вживає. З ОСОБА_1 він раніше дружив, а потім відносини зіпсувалися через те, що він поцікавився у ОСОБА_1 розміром зарплати, яку отримує керівництво профспілки. На теперішній час він з ОСОБА_1 не спілкується, але не має на нього особистої образи.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що поширена відносно позивача негативна інформація є оціночним судженням ОСОБА_2 й відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів та переконань, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як передбачено частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц Верховним Судом визначено, що особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з висновком Верховного Суду, що зроблений у постанові від 19 червня 2019 року у справі №380/951/17, оціночні судження, які не містять фактичних даних, не підлягають спростуванню. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

За змістом статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

У пунктах 15, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

В рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню.

У своїй скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції взагалі не вник в суть спору, не дослідив усі наявні факти та обставини, не звернув увагу на практику інших судів в аналогічних спорах та постановив безпідставне, необґрунтоване та абсурдне рішення. При цьому, скаржник наголошував, що ОСОБА_2 систематично викладає на своїй сторінці у Facebook неправдиві відомості щодо нього, називає його «паханом», «злочинцем, що розкрадає кошти», називає його сім`ю «виродками», ображає його батьків, які начебто «пожаліли коштів на презерватив» тощо. Такі висловлювання відповідача образливі для честі, гідності та ділової репутації позивача та завдають моральної шкоди, яка виражається в моральних стражданнях, переживаннях та порушенні душевної рівноваги, а тому наявні правові підстави для задоволення даного позову.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, кожний з допитаних свідків деякою мірою втягнутий у конфліктну ситуацію, що склалася між позивачем та відповідачем та виражає своє особисте ставлення до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та висловлює власну думку стосовно їх діяльності.

З наданих свідками у суді першої інстанції пояснень, можна зробити висновок про те, що ОСОБА_2 критично ставиться до виконання позивачем своїх обов`язків голови спілки шахтарів-інвалідів, надає власну оцінку діям позивача, висловлює сумніви в тому, що кошти спілки використовуються за призначенням і що діяльність позивача є корисною для членів спілки.

При цьому, судом установлено, що свої критичні зауваження ОСОБА_2 висловлював як в усні формі, так і шляхом створення дописів у додатку Facebook.

Так, у справі, яка переглядається, позивачем на підтвердження своїх вимог було надано роздруківки текстів, які він визначає, як скріншоти зі сторінки у Facebook групи ГО «Шахтар Дніпропетровщини», де від імені ОСОБА_5 зроблені дописи, в яких згадується ОСОБА_1 . Загальний зміст цих повідомлень зводиться до критики діяльності ОСОБА_1 як голови спілки шахтарів-інвалідів. У текстах вживаються слова і вирази, які є грубими та різкими, і можуть бути образливими для людської гідності, викликати обурення і гнів.

Разом з тим, висловлювання ОСОБА_2 на адресу позивача є оціночними судженнями, адже вони мають загальний характер, не містять інформації про вчинення позивачем конкретних злочинних дій, зводяться до власних припущень ОСОБА_2 щодо наявності фінансових порушень у діяльності організації, яку очолює позивач, та свідчать про недовіру до позивача як до громадського діяча.

Проте, незважаючи на те, що така недовіра, а також різкі висловлювання ОСОБА_2 можуть бути образливими для позивача, ОСОБА_1 як особа, що обіймає керівну посаду у громадській організації, має бути готовим до можливого критичного сприйняття своєї діяльності з боку громадян.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції не надав.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки поширена відносно позивача негативна інформація є оціночним судженням ОСОБА_2 та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів і переконань.

Крім того, місцевим судом було роз`яснено позивачу позасудовий спосіб вирішення цієї проблеми, а саме, що додаток Facebook передбачає можливість для користувача поскаржитися на недоречний чи образливий контент, що містить, зокрема, ворожі висловлювання чи погрози, має ознаки цькування або переслідування.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, надавши вибірково оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки міськрайонний суд належно обґрунтував прийняття чи відхилення того чи іншого доказу, допитав свідків та надав вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, в цілому зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.

Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова