Постанова

від 07.02.2023 по справі 640/31769/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/31769/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Сорочка Є.О. та Чаку Є.В.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз Продакшн" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз Продакшн" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграріан Фуд Технолоджиз Продакшн» (далі- позивач, TOB «Аграріан Фуд Технолоджиз Продакшн») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 25.01.2022, просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000494540701 від 29.06.2021 року ГУ ДПС у м. Києві, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями на 2639023,00 гривень, за штрафними санкціями на 659756,00 гривень;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000494550701 від 29.06.2021 року ГУ ДПС у м. Києві, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на 271092, 00 гривень, за штрафними санкціями на 48706,00 гривень;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000494560701 від 29.06.2021 року ГУ ДПС у м. Києві, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 48824,00 гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що господарські операції з контрагентами позивача, на підставі дослідження яких відповідачем складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та нібито виявлено порушення податкового законодавства позивачем, вже були предметом дослідження іншої податкової перевірки ГУ ДПС у м.Києві, за наслідками якої були складені податкові повідомлення-рішення від 28.02.2020 року.

Так, апелянт вказує, що аргументи відповідача стосовно ймовірних порушень товариством податкового законодавства, є незаконними та безпідставними, оскільки всі факти по взаємовідносинах товариства з спірними контрагентами, були досліджені судами у межах справи №640/10280/20 за результатом чого було прийняте рішення, яким встановлено відсутність у діях товариства порушень податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріан Фуд Технолоджиз Продакшн» (код 40674079) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 20.07.2016 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт від 20.05.2021 №39903/Ж5/26-15-07-01-03/40674079.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Аграріан Фуд Технолоджиз Продакшн»:

- п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №2908, п.5, п.6, п.7, п.11, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.2 ст.3, п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 271092,00 грн., в т.ч. за 2019 рік на суму 194825,00 грн., за 2020 рік на суму 76268,00 грн.;

- п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 48824,00 грн., в т.ч. за березень 2019 року на суму 48824,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 2639023,00 грн., в т.ч. за лютий 2019 року на суму 1502064,00 грн., за березень 2019 року на суму 982705,00 грн., за липень 2019 року на суму 1794,00 грн., за березень 2020 року на суму 959,00 грн., за червень 2020 року на суму 151501,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 29.06.2021 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№00000494540701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями - 2639023,00 грн., за штрафними санкціями - на 659756,00 грн.;

№00000494550701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями - 271092,00 грн., за штрафними санкціями - 48706,00 грн.;

№00000494560701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 48824,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПС України від 21.09.2021 №21571/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 29.06.2021 №00000494540701, №00000494550701, №00000494560701 - без змін.

Позивач не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.пп. «а», «б» п.185.1 ст.185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст.198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Дані висновки суду кореспондують правовій позиції Верховного Суду, що сформована за результатами правового аналізу норм п.44.1 ст.44, п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ст.1, ч. 1 і 2 ст.9 Закону №996-ХIV в тексті його постанови від 11.12.2018 у справі №804/6942/16. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Водночас, в текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 №К/9901/5042/17 Верховний Суд також відзначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з отриманням додаткової інформації та її документального підтвердження, за результатами якої встановлено нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «Аграріан Фуд Технолоджиз Продакшн» з ТОВ «Грін Скайнер», ТОВ «Компанія «Ліврея», ТОВ «Геліус Альфа Трейд», ТОВ «Блік Компані», контролюючим органом включено позивача до плану-графіка документальних планових перевірок на 2021 рік.

За результатами документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового обліку ТОВ «Аграріан Фуд Технолоджиз Продакшн», виписані ТОВ «Блік Компані» (код 41929572) щодо придбання основних засобів (стелажі палетні) та придбання ремонтно-будівельних робіт у ТОВ «Грін Скайнер» (код 41927575), ТОВ «Компанія «Ліврея» (код 42160472), ТОВ «Геліус Альфа Трейд» (код 42428701), які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з продажу товару, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, звітними документами, які посвідчують факт придбання товару, а тому віднесення відображених у них сум податку є безпідставними.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №640/10280/20 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.02.2020 №03312615050101, від 28.02.2020 №03322615050101, від 28.02.2020 №03332615050101, складені на підставі висновків акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аграріан Фуд Технолоджиз Продакшн» від 14.01.2020 №17/26-15-05-01-01/40674079.

Так, вказаною перевіркою було встановлено порушення п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 549 775,00 грн., в тому числі по періодам за лютий 2019 року у сумі 1 502 064,00 грн., за березень 2019 року у сумі 2 047 711,00 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 48 824,00 грн. в тому числі за березень 2019 року у сумі 48 824,00 грн.; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

При цьому, як встановлено судами у вказаній справі ТОВ «Аграріан Фуд Технолоджиз Продакшн» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «ГРІН СКАЙНЕР» за лютий 2019 року, з ТОВ «КОМПАНІЯ «ЛІВРЕЯ» за лютий 2019 року, з ТОВ «ГЕЛІУС АЛЬФА ТРЕЙД» за лютий 2019 року та березень 2019 року, з ТОВ «БЛІК КОМПАНІ» за березень 2019 року та з ТОВ «ФІРМА «ІСТА ТРЕЙД» за березень 2019 року.

Водночас, в межах даної справи підлягають дослідженню ті ж самі обставини відносно тих самих контрагентів, за той самий період, які вже були досліджені судами у справі №640/10280/20, та рішення за результатом розгляду набрало законної сили.

Зокрема, судами встановлено, що рішеннями у судових справах №820/61/18, №804/2579/18, №821/589/17, які набрали законної сили, спростовуються твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Так, на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів, у їх сукупності, суди дійшли висновку, що факт отримання позивачем товарів та послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Таким чином, оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки реальність господарських операцій між позивачем та спірними контрагентами, були досліджені та оцінені судами у справі №640/10280/20, то обставини встановлені рішенням у цій справі не підлягають доказуванню.

За таких обставин, враховуючи, що податковим органом не встановлено інших порушень позивачем вимог податкового законодавства в межах господарських операцій з його контрагентами, крім тих, які вже були предметом дослідження судом першої та апеляційної інстанції, то колегія суддів не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Крім того, суд зазначає, що за вказаних обставин, виникає ситуація, коли в межах даної справи судами фактично здійснюється перегляд висновків судів у справі №640/10280/20, що суперечить засадам адміністративного судочинства та є недопустимим.

При цьому, посилання контролюючого органу на лист Головного управління ДФС у м.Києві від 03.09.2020, згідно якого в рамках кримінального провадження було допитано в якості свідка засновника, директора та головного бухгалтера підприємства ТОВ «Блік Компані» громадянку ОСОБА_1 , яка в ході допиту пояснила, що немає жодного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємства, колегія суддів приймає до уваги, однак вказує, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Вказаний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19.

Виходячи зі змісту згаданого вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність вироку у кримінальній справі не є безумовною обставиною, що вказує на фактичне нездійснення господарської операцій, натомість, врахуванню підлягають саме встановлені у цьому судовому рішенні фактичні обставини.

Таким чином, слід зазначити, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 826/3687/18 від 14.12.2022.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

На підставі викладеного, з урахуванням норм права колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», відповідно до якої «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, враховуючи вищевикладене та приписи пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз Продакшн" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року скасувати, прийняти постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз Продакшн" задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м.Києві №00000494540701, №00000494550701, №00000494560701 від 29.06.2021 визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку

Повний текст постанови виготовлено 14.02.2023 року.