Постанова

від 14.02.2023 по справі 600/1542/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1542/22-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов Олег Валерійович

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

14 лютого 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Боровицького О. А.,

представника позивача: Кусмарцева М.О.,

представника відповідача: Гросу Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення грошового утримання,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати винесені у відношенні нього Головним управлінням Національної поліції у Чернівецькій області наказ №108 від 10.03.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» про його звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, та наказ №87 о/с від 10.03.2022 року «По особовому складу» про його звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення;

- поновити його на посаді начальника відділу диспетчерської служби управління оперативно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з моменту звільнення 10.03.2022 року по день його поновлення на службі із розрахунку 567,94 гривень за кожен день на дату фактичного поновлення на службі.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Додатково зазначив, що оскільки на роботі в стані алкогольного сп`яніння він не перебував, а ознаки, які уповноважені представники поліції, сприйняли як характерні ознаки сп`яніння, обумовлені наявністю у нього гіпертонії, вживання ліків та хворобливого стану. Крім цього, додатково зазначив, що згідно пояснень працівників поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у позивача під час перевірки виявлено почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з рота, нечітка мова, поведінка, яка не відповідає обстановці, характерний блиск очей та розширення зіниць. Однак, під час спілкування з вказаними особами, позивач дотримувався дистанції більше півтора метра, оскільки на той час у нього була підвищена температура і нежить, тому і сльозились очі. Як пізніше стало відомо в приміщенні ЧОНД у позивача високий тиск 205 на 112. Також, його погане самопочуття було пов`язане як з гіпертонічним кризом так і з підтвердженим захворюванням на короновірусну хворобу «COVID» зі всіма супутніми та характерними для цієї хвороби симптомами, які вплинули на підвищення тиску та його загальне самопочуття.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 07.11.2015 року по 10.03.2022 року проходив службу в поліції.

Згідно із наказом т.в.о. начальника ГУ НП від 23.07.2020 року, №137 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Чернівецькій області, увільнивши з посади інспектора з військово-мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Чернівецькій області.

21.01.2022 року на ім`я начальника Департаменту головної інспекції Національної поліції України Володимира Голубоша начальником Управління головної інспекції ГУ НП надіслано інформаційну довідку по факту виявлення на службі із ознаками алкогольного сп`яніння начальника відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУНП в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_1

21.01.2022 року (17:10) уповноваженими особами ГУНП складено акт про виявлення співробітника у стані сп`яніння, яким зафіксовано перебування ОСОБА_1 на робочому місці у службовому кабінеті із зовнішніми ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, порушення мови.

21.01.2022 року уповноважена особа ГУНП склала акт про відмову ОСОБА_1 від добровільного проходження медичного освідування (огляду) у зв`язку з підозрою в перебуванні на службі (роботі) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння №176/123/12/01-2022.

Відповідно до висновку обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» №191 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.01.2022 року (16:15), ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду та обстеження.

На підставі доповідної записки начальника управління головної інспекції ГУ НП від 21.02.2022 року «По факту виявлення на службі із ознаками алкогольного сп`яніння начальника відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУНП в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_1 » 21.01.2022 року начальником ГУ НП винесено наказ №83 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», яким: призначено службове розслідування у формі письмового провадження відносно ОСОБА_1 ; на час проведення службового розслідування ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків .

18.02.2022 року, на підставі рапорту члена дисциплінарної комісії ОСОБА_5 , начальником ГУ НП прийнято наказ №217 «Про продовження строку проведення службового розслідування».

09.06.2022 року начальником ГУ НП затверджено Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни, допущеного начальником відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУНП в Чернівецькій області майором поліції ОСОБА_1 , яким поміж іншого запропоновано:

- службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни, допущеного начальником відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУНП в Чернівецькій області майором поліції ОСОБА_1 , закінчити;

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.179 КУпАП, у частині перебування на роботі в нетверезому стані, вчинення порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог Присяги, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,6,8,14 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ, абзацу 2,3 пункту 1, абзацу 7 пункту 2 розділу ІІ Правил етичного поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року, №1179, до начальника відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУНП в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_1 , застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

10.03.2022 року, наказом начальника ГУНП №108 «Про застосування дисциплінарного стягнення» за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.179 КУпАП, у частині перебування на роботі в нетверезому стані, вчинення порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог Присяги, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,6,8,14 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ, абзацу 2,3 пункту 1, абзацу 7 пункту 2 розділу ІІ Правил етичного поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року, №1179, до начальника відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУНП в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_1 , застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом начальника ГУНП від 10.03.2022 року, №87 о/с «По особову складу» відповідно до статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Не погоджуючись з вказаним наказом позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем доведено суду правомірності застосування до позивача виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. При цьому суд вважає, що допущення подібних проступків впливає на авторитет Національної поліції, як суб`єкта публічного права, який має забезпечувати законність і бути зразком доброчесності для громадян. Толерування посадовою особою вживання алкоголю на робочому місці або перебування у стані сп`яніння, ставить таку особу в ряд співучасників правопорушення, наслідком якого може бути заподіяння значної шкоди здоров`ю людини або позбавлення її життя. А тому орган, який уповноважений приймати рішення щодо осіб, які перебувають в стані сп`яніння на робочому місці або за кермом, має проявляти принципову та жорстку позицію щодо цих осіб, а надто щодо працівників поліції.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно пунктів 1, 3 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Статтею 12 Закону України № 580-VIII визначено види дисциплінарних стягнень, до яких належать: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За визначенням частин 1 та 2 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Пунктами 1, 3, 6, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

Згідно з частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно частин 1 3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Згідно частин 5 та 6 статті 26 Дисциплінарного статуту за результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого звільнення зі служби в поліції. У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

Щодо перебування 21.01.2022 року ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння на робочому місці колегія суддів апеляційної інстанції зауважує наступне.

Під алкогольним сп`янінням розуміють зазвичай психічний стан людини, який виникає внаслідок вживання алкогольних напоїв (алкогольної інтоксикації), що призводить до фізіологічних, психічних, вегетативних і неврологічних розладів.

Загальновизнаними ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, факт перебування особи в стані алкогольного сп`яніння може бути підтверджений зовнішніми ознаками, перелік яких наведений вище.

У даній справі підставою для ствердження про алкогольне сп`яніння ОСОБА_1 21.01.2022 року стала наявність у нього зовнішніх ознак сп`яніння, зокрема різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінка, що не відповідає загальним уявленням про службу в поліції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час розгляду судом першої інстанції було допитано свідків свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 які стверджували, про наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.

Однак, суд апеляційної інстанції критично ставиться до показів вказаних свідків та посилання суду першої інстанції на вказані свідчення як на доказ у справі, оскільки з числа допитаних в судовому засіданні свідків діючими працівниками ГУНП в Чернівецький області є ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які є підлеглими особами за своїми посадами керівнику ГУНП в Чернівецький області та їх покази у повній відповідності до показів їх начальника були надані в судовому засіданні та під час проведення службового розслідування, на яких і будується висновок службового розслідування та протиправне рішення відповідача.

Однак, судом апеляційної інстанції було допитано в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , який пояснив що ОСОБА_1 21.01.2022 року вживав лікарські засоби, оскільки у нього був підвищений тиск у зв`язку з чим почервоніння обличчя у позивача, оскільки останній хворіє на гіпертонічну хворобу. Також він зауважив, що був відсутній запах алкоголю у позивача, натомість відчутний запах лікарських засобів, тому що ОСОБА_1 вживав лікарські засоби.

Також судом апеляційної інстанції було переглянуто відео які долучено до матеріалів справи.

Так, зокрема, під час перегляду відеозапису у відеофайлі №0064А судом встановлено, що відмова проходження медичного огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатору «Драгер» мотивована позивачем необ`єктивністю внаслідок вживання ним спиртовмісних лікарських засобів та станом його здоров`я, позивач просить надати йому медичну допомогу, жаліється серцебиття на тиск, якій після виміру становить 205 на 117 із серцебиттям (пульсом) 122.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що під час проходження медичного огляду ОСОБА_1 наполягав та просив провести аналіз крові на вміст алкоголю в крові.

Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судом першої інстанції не взято до уваги відповіді на запит відповідача, надані КНП «Міська поліклініка №2» Чернівецької міської ради, за якими у продовження хворобливого стану позивача з 21.01.2022 року у ОСОБА_1 було після здачі ПЛР тесту встановлено та підтверджено діагноз COVID-19 із відповідним симптомами.

Посилання суду першої інстанції на те, що підтвердження наявності стану алкогольного сп`яніння у позивача здійснювалося згідно з посиланням на Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстровану в MIO України 11.11.2015 року за №1413/27858.

Так, згідно з вимогами п. 2. Розділу І Інструкції та гі.2.5 ПДР України обов`язковому огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, як запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Зі змісту п. 7 Розділу І Інструкції вбачається, що у разі відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до п. 6 Розділу І та п. 1,2,3 Розділу III Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, перелік яких затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

Більше того, як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами по справі у місті Чернівці таким закладом охорони здоров`я є ОКНП «Чернівецький обласний наркологічний диспансер», а на території районів області це лікарі - наркологи районних лікарень, які пройшли тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. На території міста Чернівці, окрім зазначеного спеціального медичного закладу, інші заклади хорони здоров`я, яким надано право проведення огляду на стан сп`яніння, - відсутні.

З викладеного правового обґрунтування вбачається, що обов`язковий характер проходження медичного огляду на стан сп`яніння законодавством визначено лише для осіб, керуючих транспортними засобами - водіїв, і всі інші випадки проходження медичного огляду на стан сп`яніння - вживання психоактивних речовин, в тому числі алкоголю, є добровільними та проводяться виключно за добровільною згодою особи, яка оглядається.

Такий принцип добровільності надання психіатричної допомоги, до якої належить система наркологічних медичних закладів і наркологічних кабінетів в закладах охорони здоров`я, закріплено і ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Відмова від проходження добровільного огляду на стан алкогольного сп`яніння це законне конституційне право позивача, як громадянина України, і примусити його до проходження такого огляду не може керівник ГУНП в Чернівецький області, а реалізація такого права виходячи з принципу добровільності може бути здійснена у будь-якому закладі охорони здоров`я згідно затвердженого переліку, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, лікарем, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

Більше того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 21.01.2022 року о 20:15 год ОСОБА_1 звернувся до комунального некомерційного підприємства «Заставнівська багатопрофільна лікарня» де йому було проведено забір крові з кубітальної вени у двох зразках по особистій заяві. Один флакон із крові переданий для подальшого вивчення адвокату ОСОБА_10 ..

Крім цього, в комунальному некомерційному підприємстві «Заставнівська багатопрофільна лікарня» проведено медичний огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння, яким встановлено, що він є тверезий (мова не порушена, гіперемія обличчя, хода не змінена, запах алкоголю з рота відсутній).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що з 13.04.2022 року по 18.04.2022 року, на підставі заяви адвоката Кусмарцева М.О. від 12.04.2022 року комунальною медичною установою «Обласне бюро судово-медичної експертизи» проведено судово-медичне дослідження крові гр. ОСОБА_1 на наявність етилового спирту. Висновок: при судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_1 , етиловий спирт не виявлений.

Також, комунальною медичною установою «Обласне бюро судово-медичної експертизи» на підставі ухвали суду проведена судово-медична експертиза крові ОСОБА_1 . На вирішення експерту постановлене питання «…чи міститься у відібраних 21.01.2022 року в ОСОБА_1 біологічних зразках крові спирт етиловий, наявність якого зумовлює стан алкогольного сп`яніння?».

Підсумок: при судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_1 , етиловий спирт не виявлений.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2021 року у справі №420/2916/20 вказав, що застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах; при прийнятті рішень суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що висновок службового розслідування не містить повного та об`єктивного дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку позивачем, що полягає у перебування ОСОБА_1 на робочому місці у службовому кабінеті із зовнішніми ознаками алкогольного сп`яніння

Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, які стали підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення та його звільнення не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та не вказують у достовірний спосіб на протиправну поведінку позивача, яка може мати своїм наслідком звільнення зі служби в поліції у порядку дисциплінарного стягнення.

Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за вчинення останнім дисциплінарного проступку, що є підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваних наказів №108 від 10.03.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, та наказ №87 о/с від 10.03.2022 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення та поновлення останнього на роботі.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У пункту 6 Розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260(далі - Порядок № 260) зазначено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 Розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

В свою чергу пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, у справі, що розглядається, період вимушеного прогулу позивача тривав з 10.03.2022 по 14.02.2023 року.

Таким чином, середній заробіток за час вимушено прогулу позивача за період з 10.03.2022 по 14.02.2023 становить 193667,54 грн (341 робочих днів Х 567,94 грн).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби-у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ №108 від 10.03.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за порушення службової дисципліни.

Визнати протиправним та скасувати наказ №87 о/с від 10.03.2022 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу диспетчерської служби управління оперативно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 193667,54 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.