Постанова

від 15.02.2023 по справі 826/3616/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 826/3616/18

адміністративне провадження № К/9901/6358/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Прод» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Епель О.В., суддів Губської Л.В., Шурка О.І.)

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Прод» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2017 №№ 00009341402, 00009351402, 00009361402.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що всі контрагенти позивача, щодо яких проводилась перевірка, а саме ТОВ «Юніон Брок» є діючим суб`єктом господарювання, всі господарські операції з цим контрагентом мають реальний характер та підтверджені необхідними документами, оформленими відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року позовні вимоги було задоволено.

3.1. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.12.2017 року №00009341402, №00009351402 та №00009361402. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначали, що господарські операції позивача із його контрагентом є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. 25 лютого 2021 року податковий орган не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судоми попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №826/3616/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №826/3616/18 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права (п. 198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198, п. 200.4 статті 200 ПК України), викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.04.2020 у справі № 826/26660/15, від 31.10.2019 у справі № 826/11162/15, від 14.01.2020 у справі № 826/9925/14, 24.10.2019 року по справі №826/532/16, 12.06.2020 у справі № 826/9334/16, від 05.05.2020 року у справі № 826/14426/16, від 24.10.2019 року по справі №826/532/16, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

5.3. Податковий орган указує, що до перевірки не було надано жодного документу, який підтверджував би транспортування, перевезення товару, який було придбано у ТОВ "Юніон Брок"; відомостей щодо матеріально-відповідальних осіб, тощо.

5.4. Відповідач звертає увагу на те, що саме товарно-транспортна накладна є єдиним юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а отже оприбуткування Позивачем товарів згідно умов договорів не підтверджено відповідними доказами.

5.5. Крім того, податковий орган акцентує увагу на тому, Товариство не мало реальної можливості для вчинення відповідних операцій, що позивачем не надано доказів транспортування товару, що директор ТОВ «Юніон Брок» Карчевський М.М. у рамках кримінального провадження № 32017100040000028 надав пояснення про те, що він не приймав участі в господарській діяльності цього товариства.

5.6. Контролюючий орган наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки та взагалі залишено поза увагою судів обставини щодо можливості виконання обсягу робіт на виконання укладених договорів з контрагентом, оскільки відсутні необхідні виробничі потужності, відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, а також позивачем не надано первинних документів, які повинні бути у позивача на виконання вимог договорів поставки,, надано пояснення посадової особи щодо, яким вона заперечує свою участь у здійсненні господарської діяльності підприємства чим грубо порушено принцип офіційного з`ясування обставин справи, що є прямою підставою для касаційного оскарження неправомірно винесених рішень судів першої та апеляційної інстанції відповідно до п. 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.

6. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

7. 08 липня 2021 року справа №826/3616/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Суди попередніх інстанцій установили, що у період із 05.11.2017 по 15.11.2017 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укр-Прод» щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Юніон Брок» за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 та з 01.11.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт перевірки № 482/26-15-14-02-01-14/39621432 від 22.11.2017.

9. Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 208000,00 грн., в тому числі за вересень 2016 р. в сумі 68616,00 грн., за листопад 2016 р. в сумі 69431,00 грн., за грудень 2016 р. в сумі 69953,00 грн.;

- п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено показники рядку 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» у грудні 2016 р. на суму 3205,00 грн.;

- п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, п. 5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», п.п. 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 № 27/4248, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 191205,00 грн.

10. За результатами адміністративного оскарження висновки акта перевірки його залишено без змін.

11. На підставі зазначеного акта перевірки 08.12.2017 відповідачем у відношенні позивача прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 00009341402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 239006,25 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 191205,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47801,25 грн.;

2) № 00009351402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 260000,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 208000,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 52000,00 грн.;

3) № 00009361402, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) по ПДВ за декларацією № 9265267548 від 15.01.2017 за грудень 2016 року, сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, - 3205,00 грн.

12. За результатами адміністративного (досудового) оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 16.02.2018 № 5677/6/99-99-11-01-02-25 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

13. Товариство, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 08.12.2017 №№ 00009341402, 00009351402, 00009361402, звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

V. Оцінка Верховного Суду

14. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ТОВ «Юніон Брок» за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 та з 01.11.2016 по 31.12.2016.

15. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

17. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

18. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

19. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

20. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

21. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

22. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

23. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

24. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

25. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

26. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

27. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

28. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

29. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

30. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

31. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

32. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

33. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентом на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

34. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Прод» (далі - ТОВ «Укр-Прод») (код ЄДРПОУ 39621432) зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник ПДВ.

35. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює такі види діяльності, зокрема: код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); код КВЕД 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

36. Між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Юніон Брок», як продавцем, укладені однотипні договори купівлі-продажу товарів № 14 від 19.08.2016, № 1129 від 25.11.2016 та № 1130 від 01.12.2016, за умовами яких продавець зобов`язувався передати у власність покупця побутову техніку в асортименті, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар, вартість якого визначається у видаткових накладних.

37. На виконання умов вказаних вище договорів купівлі-продажу товарів ТОВ «Юніон Брок» передано позивачу відповідний товар (ваги побутові, тепловентилятори, сковороди, каструлі, набори посуду, набори столових приладів, термоси, електрочайники та ін.) на загальну суму 1267227,76 грн., в т.ч. ПДВ 211204,62 грн., на підтвердження чого надано видаткові накладні №20 від 02.09.2016, №48 від 25.11.2016 та №51 від 02.12.2016, а також податкові накладні №22 від 02.09.2016, № 48 від 25.11.2016 та № 51 від 02.12.2016.

38. Крім того, на виконання умов вказаних вище договорів купівлі-продажу товарів ТОВ «Укр-Прод» сплачено за поставлений товар на користь ТОВ «Юніон Брок» 1261000,00 грн., в т.ч. ПДВ 210166,66 грн.

39. Зазначений товар було придбано позивачем з метою здійснення власної господарської діяльності, а саме, для його реалізації іншим контрагентам, зокрема, ТОВ «Олейс Вік», ТОВ «Паллант-Вікно», ТОВ «Матісс», з якими він уклад договори купівлі-продажу товарів, а в наступному, у ході виконання умови цих договорів, склав відповідні видаткові та податкові накладні.

40. Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що реальність операцій позивача з ТОВ «Юніон Брок» підтверджується відповідними первинними документами, зокрема видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

41. Щодо доводів податкового органу, що позивачем не були надані ТТН під час проведення перевірки, однак колегія суддів зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

42. Товарно-транспортні накладні не завжди складаються при наявності операцій з перевезення та відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється фактом перевезенням товарів власними силами.

43. Указана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 2а-10089/11/1370 та від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а.

44. Стосовно посилання контролюючого органу на недостатність трудових та матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами, Суд зазначає,, що висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

45. Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

46. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

47. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

48. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 №820/4648/13-а.

49. Крім того, платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у нашого підприємства відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

50. Натомість, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

51. Однак, згідно з матеріалами справи, зустрічна перевірка контрагентів позивача податковим органом не проводилась, податкові правопорушення щодо нарахування ПДВ та акцизного податку не встановлені, тому висновки акту перевірки є недоведеними.

52. Указана позиція щодо обов`язковості проведення зустрічних перевірок контрагентів викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №П/811/217/17 (адміністративне провадження №К/9901/38084/18).

53. Доводи податкового органу про те, директор ТОВ «Юніон Брок» Карчевський М.М. у рамках кримінального провадження № 32017100040000028 надав пояснення про те, що він не приймав участі в господарській діяльності цього товариства, Суд вважає необґрунтованими.

54. Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Більш того, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

55. Суд звертає увагу, що у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

56. У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

57. Колегія суддів зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

58. Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

59. Крім того, за інформацією наданою слідчим органом (лист СУ ГУ ДФС у м. Києві) досудове розслідування у кримінальних провадженнях відносно службових осіб ТОВ «Юніон Брок» не здійснювалося /т.2 а.с.183/.

60. Також, необхідно зазначити, що не всі договори з ТОВ «Юніон Брок», за операціями по яких позивачем сформовано спірні показники його податкової звітності, укладені від імені цього товариства ОСОБА_1 . Зокрема, договір купівлі-продажу від 19.08.2016 № 14 від імені цього товариства укладено і підписано іншим директором - Правило С.В.

61. Так, долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

62. Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

63. Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з контрагентом за період, що перевірявся.

64. За таких обставин Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, які дійшли висновку, щодо реальності господарських операцій з надання послуг.

65. Суд визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, ухвалені у постановах від 22.04.2020 у справі № 826/26660/15, від 31.10.2019 у справі № 826/11162/15, від 14.01.2020 у справі № 826/9925/14, 24.10.2019 року по справі №826/532/16, 12.06.2020 у справі № 826/9334/16, від 05.05.2020 року у справі № 826/14426/16, від 24.10.2019 року по справі №826/532/16, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначеній справі ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

66. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

67. Ураховуючи, що суд першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VII. Судові витрати

68. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

69. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко