Постанова

від 24.01.2023 по справі 185/6699/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/101/23 Справа № 185/6699/15-ц Головуючий упершій інстанції: Гаврилов В. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

03 червня 2015 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ТОВ "Діджи Фінанс", звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 21.05.2008 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 90000,00 доларів США зі сплатою 14,5 % річних за весь час користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 10.05.2018 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком, позичальником та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед банком за невиконання боржником свої зобов`язань у тому ж обсязі, що і боржник. Позичальник повинен був щомісяця здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитним договором шляхом внесення щомісячного платежу. ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в зв`язку з чим, за ним виникла заборгованість, яка станом на 15.06.2015 року становить 1282044,40 грн. та складається із заборгованості за кредитом та відсотками - 58615,00 дол. США, що еквівалентно 1205756,68 грн., комісії за розрахункове обслуговування кредиту в сумі 5057,13 грн. та штрафу за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 71230,59 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів вказану заборгованість в загальному розмірі 1282044,40 грн.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №377 3Н/08-1 від 21.05.2008 року на користьПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в розмірі 1282044,40 грн. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача витрати пов`язанні з опублікуванням оголошення в газеті «Урядовий курєр» в сумі 420,00 грн. Стягнуто з відповідачів на користь держави судові витрати в розмірі 1827,00 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 155-157).

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшли заяви про слухання справи без їх участі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного заочного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 21.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №377 3Н/08-1, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 90000,00 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 14,5 % річних за весь час користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 10.05.2018 року, що також підтверджується копією заяви на видачу готівки №258084 від 21.05.2008 року (а.с. 6-13, 24).

За змістом пункту 1.4.1 вказаного вище договору, за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 454,50 грн., що становить 0,1% річних від суми кредиту.

Додатком №1 до кредитного договору №377 3Н/08-1 від 21.05.2008 року погоджено Графік погашення заборгованості по кредиту і відсотків, яким визначено погашення заборгованості щомісячними платежами (а.с. 14-15).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, 21.05.2008 року між банком, позичальником та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки, згідно якого поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором №377 3Н/08-1 від 21.05.2008 року (а.с. 22-23).

17 вересня 2009 року між банком, позичальником та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір №1 до договору поруки від 21.05.2008 року, яким погоджено зміну процентної ставки 14,5%, який застосовується з 17.09.2009 року (а.с. 5, 21).

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором №377 3Н/08-1 від 21.05.2008 року, станом на 15.06.2015 року, банком нарахована заборгованість, а саме: заборгованість за кредитом - 51093,01 доларів США, що еквівалентно 1050983,22 грн., відсотки за користування кредитом - 7521,99 дол. США, що еквівалентно 154727,33 грн., комісія за розрахункове обслуговування кредиту - 5057,13 грн., неустойка (штраф/пеня) - 71230,59 грн. (а.с. 25-27).

Також встановлено, що 05 липня 2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №21844, відповідно до якого право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором №377 3Н/08-1 від 21.05.2008 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», що також підтверджується копією витягу з додатку №1 до цього договору (102-103, 104).

Згідно пункту 1 вказаного вище договору, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників/заставодавців зазначених у додатку №1 до цього договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту, договорами застави та договорами поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору та розширеного електронного реєстру (основні договори). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

15 серпня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Юніон Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №377 3Н/08-1 від 21.05.2008 року, перейшло до ТОВ «ФК «Юніон Капітал», що також підтверджується копією витягу з додатку №1 до цього договору (а.с. 105-106, 107).

За змістом пункту 1 вказаного вище договору, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до позичальників/заставодавців зазначених у додатку №1 до цього договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту, договорами застави та договорами поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору та розширеного електронного реєстру (основні договори). Новий кредитор сплачує первісному кредиторуза права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

03 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Юніон Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір №399/ФК-20 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №377 3Н/08-1 від 21.05.2008 року, перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс», що також підтверджується копією додатку №1 до цього договору (а.с. 34-36, 37, 38 матеріалів №2-п/185/2/22).

Також між ТОВ «ФК «Юніон Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» 03 серпня 2020 року укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами поруки, за умовами якого право грошової вимоги за договором поруки від 21.05.2008року допоручителя ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс», що також підтверджується копією додатку №1 до цього договору (а.с. 39 матеріалів №2-п/185/2/22).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її дії, частина 4 ст.559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення ч. 4 ст. 559 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14 зроблено висновок, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/12 (провадження №14-145цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком у справі №6-53цс14 і не вбачає підстав для відступлення від нього.

У даній справі договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки згідно із пунктом 3.3 договору порука припиняється на підставах та у порядку, що передбачений чинним законодавством та цим договором.

Встановлено, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості здійснено 10.07.2014 року на суму 396,87 дол. США, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 27).

Згідно умов кредитного договору №377 3Н/08-1 від 21.05.2008 року, погоджено погашення кредиту щомісячними платежами до дати, встановленої в Графіку (пункт 2.5.1) та у повному обсязі до 10.05.2018 року (п. 1.3).

Таким чином, виходячи з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, умов кредитного договору, зокрема щодо періодичності сплати платежів, умов договору поруки; встановивши,що позивачзвернувся досуду зданим позовом03.06.2015року,що підтверджуєтьсявідбитком штемпеляна поштовомуконверті (а.с.44), колегія дійшла висновку, що порука в даному випадку припинена лише в частині обов`язків поручителя, що існували у період до 03.12.2014 року, тобто за межами шестимісячного строку, що передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Такий висновок відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі №6-272цс16.

Отже, за період з 03.12.2014 року по 03.06.2015 року заборгованість підлягаєсолідарному стягненнюз позичальникаі поручителя;заборгованість,що сформуваласьу періоддо 03.12.2014 року, підлягає стягненню лише з позичальника.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги встановлення апеляційним судом факту припинення поруки відповідача ОСОБА_2 в частині зобов`язань, що існували у строк до 03.12.2014 року; враховуючи зміст позовних вимог, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованості за кредитним договором №377 ЗН/08-1 від 21.05.2008 року:

- солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за період з 03.12.2014 року по 03.06.2015 року у загальному розмірі 1053940,04 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 46910,00 дол. США, що еквівалентно 964938,70 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 4177,08 дол. США, що еквівалентно 85922,47 грн. та комісії у розмірі 3078,87 грн.;

- з позичальника ОСОБА_1 станом на 03.06.2015 року у загальному розмірі 150914,43 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4183,01 дол. США, що еквівалентно 86044,52 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 3084,53 дол. США, що еквівалентно 63448,78 грн. та комісії у розмірі 1421,13 грн.

Розмір наведеної вище заборгованості підтверджується представленим банком розрахунком, із застосуванням курсу долара до гривні 20,57 грн. за 1 дол. США, у межах заявлених позовних вимог (а.с. 25-27).

У задоволенні вимог про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 260,38 дол. США, що еквівалентно 5356,08 грн. та комісії у розмірі 557,13 грн. необхідно відмовити. Зазначена заборгованість нарахована позивачем на майбутнє за період з 04.06.2015 року по 15.06.2015 року, враховуючи, що з позовом до суду позивач звернувся 03.06.2015 року, що підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті (а.с. 44).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», зокрема, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції такий Закон втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України №28-р від 23.01.2019) місто Донецьк належить до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Встановлено, що позивачем нарахована неустойка у вигляді пені за несвоєчасне погашення кредиту в період з 11.06.2015 року по 15.06.2015 року на суму 71230,50 грн. (а.с. 27).

Місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване у АДРЕСА_1 з 20.03.2008 року, а відповідача ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 з 21.12.1990 року, що підтверджується копіями їх паспортів (а.с. 28-36).

Отже, колегія дійшла висновку про неправомірне нарахування позивачем неустойки на суму 71230,50 грн. та відсутність підстав для її стягнення з відповідачів.

Більше того, зазначена вище неустойка також нарахована позивачем на майбутнє за період з 11.06.2015 року по 15.06.2015 року, адже з позовом до суду позивач звернувся 03.06.2015 року, що підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті (а.с. 44).

Щодо строків позовної давності, про які заявлено відповідачем в апеляційній скарзі (а.с. 156-157), колегія зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За положеннями частин 1 та 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу».

У пунктах 71-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц (провадження №14-59цс18) зроблено висновок, що «створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що позичальник систематично здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, сплачуючи щомісячні платежі. Останній платіж на погашення боргу було здійснено 10.07.2014 року.

З даним позовом до суду позивач звернувся 03.06.2015 року, що підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті (а.с. 44).

Отже, строки позовної давності до вимог про стягнення тіла кредиту, відсотків та комісії переривались, у зв`язку з добровільним систематичним погашенням позичальником боргу у період по 10.07.2014 року включно. Тому позивачем не пропущено загальний трирічний строк позовної давності до обґрунтованих позовних вимог.

Колегія також звертає увагу, що на час розгляду даної справи апеляційним судом, строк повернення кредиту, який був погоджений у кредитному договорі, минув. Доказів належного виконання позичальником зобов`язань за вказаним вище кредитним договором на час розгляду справи - суду апеляційної інстанції не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань відповідача ОСОБА_1 на відсутність оригіналів письмових доказів, колегія зазначає наступне.

Статтею 204 ЦК України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем представлені належним чином завірені та у задовільній якості копії письмових доказів на підтвердження укладення з відповідачами кредитного та договору поруки, а також доказів видачі позичальнику кредитних коштів.

Саме лише посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи оригіналів договорів не спростовує факту укладення між сторонами цих договорів та не спростовує презумпцію правомірності правочину.

Доказів визнання кредитного договору, або договору поруки у встановленому законом порядку недійсними (нікчемними, неукладеними, тощо) повністю або частково, суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом, а також оригіналів кредитного та договору поруки - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань.

При цьому,згідно змістуапеляційної скарги, ОСОБА_1 не заперечує факту укладення з позивачем кредитного договору №377 3Н/08-1 від 21.05.2008 року, або невідповідності конкретних його умов.

На викладені вище факти місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі обставини справи не встановив, що спричинило неправильне застосування матеріального закону та ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційною скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішенняПавлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від18січня 2016року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №377 ЗН/08-1 від 21.05.2008 року у загальному розмірі 1053940 (один мільйон п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сорок) грн. 04 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 46910,00 дол. США, що еквівалентно 964938,70 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 4177,08 дол. США, що еквівалентно 85922,47 грн. та комісії у розмірі 3078,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №377 ЗН/08-1 від 21.05.2008 року у загальному розмірі 150914 (сто п`ятдесят тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн. 43 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4183,01 дол. США, що еквівалентно 86044,52 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 3084,53 дол. США, що еквівалентно 63448,78 грн. та комісії у розмірі 1421,13 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова