Постанова

від 09.02.2023 по справі 405/1997/13-ц

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2023 року м. Кропивницький

справа № 405/1997/13-ц

провадження № 22-ц/4809/4/23

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Тищук Н.О. від 03 червня 2013 року у справіза позовомКредитної спілки«Реал Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У березні 2013 року Кредитна спілка «Реал Кредит» звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 19 жовтня 2007 року між кредитною спілкою та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50/К-1, відповідно до якого останній отримав цільовий кредит в розмірі 10000 грн. В цей же день між кредитною спілкою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникають згідно умов Договору. Відповідно до умов Кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язався повертати кредит щомісячно рівними частинами та сплачувати проценти за користування кредитом у відповідності до графіку здійснення платежів.

Позивач вказав, що впродовж терміну дії договору ОСОБА_1 частково сплачував заборгованість за кредитом, а саме було сплачено тіло кредиту в розмірі 2 грн. та проценти за користування кредитом в сумі 520 грн. Сума заборгованості за кредитним договором станом 27.02.2013 становить 127614 грн. 72 коп., з яких : 9998 грн. сума неповернутого кредиту; 37028 грн. 77 коп. несплачені проценти; 74467 грн. 34 коп. пеня: 3120 грн. 61 коп. штраф.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь зазначену суму боргу.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 червня 2013 року позов задоволено.

Суд стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Реал Кредит» заборгованість за кредитним договором № 50/К-1 від 19.10.2007 у розмірі 127614 грн 72 коп. Вирішив питання про судові витрати.

19.02.2020 ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення, в якій вказав, що про розгляд справи йому відомо не було, оскільки судових повісток та копію судового рішення не отримував, так як проживав за іншою адресою. Про наявність судового рішення дізнався у лютому 2020 року від нотаріусу, яка його повідомила про те, що на відчуження належного йому нерухомого майна є заборона. Також, зазначив, що розмір заборгованості за кредитним договором позивачем не доведений, не надано жодних первинних документів. Разом з цим, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

06.05.2020 ОСОБА_2 подала заяву про перегляд вказаного заочного рішення, в якій вказала, що причиною неявки в судові засідання є її неповідомлення про розгляд справи, судових повісток та рішення суду не отримувала. Вважає, що вимоги до неї як до поручителя задоволенню не підлягають, оскільки кредитор жодних вимог до неї не пред`являв. Крім того, вказала, що договір поруки є припиненим, а також позивачем пропущено строк позовної давності.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позов відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи у суді першої інстанції вона була позбавлена можливості подати заяву про застосування строків позовної давності, оскільки не була належним чином повідомлена про її розгляд. Крім того, вказала, що договір поруки є припиненим, оскільки кредитор протягом строку дії поруки з позовом до неї не звертався, а також не пред`являв жодних претензій.

ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування заочного рішення з підстав неповідомлення його про розгляд справи, що позбавило його можливості заявити про застосування строків позовної давності.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно достатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільногозаконодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття610ЦК України).

Судом встановлено, що 19.10.2007 між Кредитною спілкою «Реал Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50/К-1, відповідно до якого спілка надала позичальникові у тимчасове користування кредит в сумі 10000 грн, зі строком повернення до 19 жовтня 2010 року /т.1 а.с.4-5/.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 10000 грн., підтверджується копією видаткового касового ордера від 10.10.2007 /т.1 а.с. 6/.

Відповідно до п. 3.1 договору, позичальник зобов`язується сплачувати не пізніше ніж 25-го числа кожного наступного місяця плату за користування кредитом за попередній місяць та частину основної суми кредиту згідно табл.. 1 (Графік платежів) та/або таблиць у додаткових угодах до даного договору. Розмір процентів за користування кредитом, в разі належного виконання позичальником своїх обов`язків за даною угодою становить 0,1918 % за день, від залишкової суми кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом, не включаючи його.

Згідно п. 6.2 договору, за порушення терміну повернення отриманого кредиту та прострочення сплати суми процентів за користування кредитом до 30 календарних днів на вимогу спілки позичальник сплачує спілці пеню у розмірі 1 % від загальної суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 6.3 договору, за порушення терміну повернення отриманого кредиту та прострочення сплати суми процентів за користування кредитом більше як 30 календарних днів на вимогу спілки позичальник сплачує спілці пеню у розмірі 1 % від загальної суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, та додатково штраф у розмірі 30 % від загальної суми неповернутого кредиту, та суми нарахованих процентів.

19 жовтня 2007 року між Кредитною спілкою «Реал Кредит», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язалась перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором /т.1 а.с.7/.

Згідно карточки платежів по гривневому кредиту, ОСОБА_1 за період з 19.10.2007 по 27.02.2013 на погашення кредитної заборгованості було сплачено 700 грн, з яких 2 грн. на погашення тіла кредиту, 520 грн на погашення відсотків, 178 грн. пені /т.1 а.с.9/.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором виконував не належним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 27.02.2013 складає 127 614,72 грн., з яких: 9 998 грн. сума неповернутого кредиту, 37 028,77 грн. несплачені проценти, 74 467,34 грн. пеня, 3120,61 грн. штраф згідно п. 6.3 договору сторін, що підтверджується розрахунок заборгованості /т.1 а.с.8/.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 50/К-1 від 19 жовтня 2007 року здійснено з урахуванням умов кредитного договору та графіка погашення заборгованості.

Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позивних вимог, стягнувши солідарно з відповідачів на користь кредитної спілки заборгованість за кредитним договором в розмірі 127 614,72 грн.

Посилання ОСОБА_1 на те, що розрахунок заборгованості не може бути належним доказом підтвердження розміру заборгованості, оскільки не є первинним документом, не заслуговують на увагу суду з огляду на таке.

Згідно з положеннямист. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки за картковими рахунками ( по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

У даній справі виникнення заборгованості по боргових зобов`язаннях та їх розмір підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по кредитному договору (карткою платежів по гривневому кредиту), що свідчить про те, що позивачем на підтвердження заборгованості надані первинні документи.

Розрахунок заборгованостіперевірено судомта оціненов сукупностіта взаємозв`язкуз іншиминаявними усправі доказами,зокрема первиннимдокументом -випискою покредитному договору. Водночас, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем розрахунків сум заборгованості.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і не залежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18) зазначено, що строк, передбачений частиною четвертоюстатті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Пунктом п.5.1. статті 5 Договору поруки встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 19 жовтня 2010 року, з урахуванням положень ст. 4 цього Договору. Згідно п.4.1. статті 4 договору поруки, зобов`язання за цим договором припиняються одночасно з припиненням забезпечених порукою зобов`язань позичальника.

Враховуючи те, що в договорі поруки чітко встановлено строк його дії, а саме до припинення зобов`язань позичальника, на спірні правовідносини поширюється дія положення частини четвертої статті 559 ЦК України щодо припинення поруки після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

З огляду на те, що зобов`язання за кредитним договором на час подачі позову не припиненні, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки.

Доводи апеляційних скарг про неналежне повідомлення відповідачів про розгляд справи, спростовуються матеріалами справи, зокрема повідомленнями про вручення поштового відправлення № 2502200632338 та № 2502200630311 /т.1 а.с.36,37/.

Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 червня 2013 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

О.А.Письменний О.Л.Дуковський Л.М.Дьомич