Ухвала

від 09.02.2023 по справі 953/5501/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа: № 953/5501/22 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1

Провадження: № 11-сс/818/240/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: продовження строку тримання під вартою

підозрюваній

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 01 2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та продовжено підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" в межах строку досудового розслідування до 25 березня 2023 року включно.

Зобов`язано слідчого негайно повідомити близьких родичів, членів сім`ї або інших осіб за вибором підозрюваної про продовження строку тримання під вартою останньої.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник підозрюваної ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що рішення щодо продовження слідчим суддею підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою було прийнято безпідставно, оскільки підозра ОСОБА_7 жодним чином не обґрунтована, а факти викладені в підозрі зовсім не відповідають дійсності. ОСОБА_7 ніколи не співпрацювала зі збройними формуваннями та представниками держави-агресора, не надавала їм ніколи будь-якої допомоги.

Крім того вказує, що під час судового розгляду не було встановлено наявності достатніх підстав вважати, що продовжує існувати хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

На підтвердження своєї позиції щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 захисник посилається на її вік, її бездоганну репутацію, а саме те, що вона протягом багатьох років працювала фермером, сформувала відповідний робочий колектив, в якому користується повагою, раніше не мала судимостей, має міцні соціальні зв`язки.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні апеляційного суду підозрювана ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_8 підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Прокурор, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, доводи підозрюваної та її захисника, думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №22022220000002245 від 05 07 2022 року, за ознаками кримінальногоня, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

04 10 2022 року ОСОБА_7 затримана в порядку ст. 615 КПК України.

Того ж дня ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05 10 2022 року щодо ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 02 12 2022 року.

28 11 2022 року постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 продовжено строк дії досудового розслідування у кримінальному провадженні до 3-х місяців, тобто до 04 01 2023 року.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 11 2022 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 04 01 2023 року.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28 11 2022 року строк досудового розслідування продовжений до шести місяців, тобто до 04 04 2023 року.

28 12 2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 продовжений до 30 01 2023 року.

25012023року дослідчого суддіКиївського районногосуду м.Харкова надійшлоклопотання слідчого пропродовження строкудії запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюстосовно ОСОБА_7 .Вобґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що у даному кримінальному провадженні виконано великий обсяг слідчих дій, спрямованих на отримання та перевірку доказів, проте закінчити розслідування у строк до закінчення строку тримання підозрюваної під вартою а саме до 30 01 2023 року можливість відсутня, оскільки для закінчення досудового розслідування, з метою неупередженого виконання вимог чинного кримінального процесуального кодексу України необхідно виконати низку слідчих та процесуальних дій, а саме: необхідно отримати висновок експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів, закінчити допит свідків, виконати вимоги ст.ст. 290, 291 КПК України.

Задовольняючи клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 , слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру у вчиненні останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, яке підтверджене зібраними під час досудового розслідування фактичними доказами, що є наявними в матеріалах справи, а саме: протоколами допитів свідків: ОСОБА_10 від 18 01 2023 року; ОСОБА_11 від 18 01 2023 року; ОСОБА_12 від 19 01 2023 року; ОСОБА_13 від 19 01 2023 року; ОСОБА_14 від 20 01 2023 року; ОСОБА_15 від 19 01 2023 року; ОСОБА_16 від 19 01 2023 року; ОСОБА_17 від 22 09 2022 року; ОСОБА_18 від 14 09 2022 року; ОСОБА_19 від 11 10 2022 року; ОСОБА_20 від 11 10 2022 року; ОСОБА_10 від 30 09 2022 року; ОСОБА_21 від 23 09 2022 року; ОСОБА_22 від 24 09 2022 року; ОСОБА_23 від 19 09 2022 року; ОСОБА_24 від 23 09 2022 року; ОСОБА_18 від 26 09 2022 року; ОСОБА_25 від 21 09 2022 року; ОСОБА_20 від 18 01 2023 року; ОСОБА_19 від 18 01 2023 року; ОСОБА_26 від 11 10 2022 року; ОСОБА_27 від 16 12 2022 року; ОСОБА_28 від 16 12 2022 року; ОСОБА_29 від 16 12 2022 року; ОСОБА_30 від 17 12 2022 року; ОСОБА_31 від 25 11 2022 року; ОСОБА_32 від 19 12 2022 року; ОСОБА_33 від 03 10 2022 року; ОСОБА_30 від 19 01 2023 року; ОСОБА_27 від 18 01 2023 року; протоколом огляду речей і документів від 23 11 2022 року.

Також, слідчий суддя вважав встановленими продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: переховування відорганів досудовогорозслідування та/абосуду;знищеннячи спотвореннябудь-якоїіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення,незаконного впливуна свідківу цьомуж кримінальномупровадженні таперешкоджання кримінальномупровадженню іншимчином.

Слідчим уклопотанні тасудом першоїінстанції воскаржуваній ухваліоб`єктивно врахованівідомості проособу підозрюваної,вагомість наявнихдоказів провчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення,згідно підозри,тяжкість покарання,що загрожуватимеїй уразі визнаннявинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення,а також необхідність проведення ряду слідчих дій для завершення досудового розслідування.

На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою до 25 03 2023 року включно.

Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченою переховуватися від суду, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні чи перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_7 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах кримінального провадження провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчиненого до того ж в умовах воєнного стану.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи характер обставин вчинення кримінального правопорушення, є ймовірність ризику того, що підозрювана може переховуватись від слідства та суду, враховуючи, що матеріали кримінального провадження містять відомості про її перебування за кордоном з літа 2022 року по вересень 2022 року, враховуючи наявність свідків, що є мешканцями однієї територіальної громади з підозрюваною та допит яких не закінчено, ймовірна можливість незаконного впливу на них, а з метою уникнення відповідальності за вчинене, підозрювана може знищити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкодивши тим самим кримінальному провадженню.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується фактичними доказами, що містяться в матеріалах провадження. Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваній, а саме того, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, тобто пособництво державі-агресору, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 без визначення застави, погоджується і колегія суддів.

Слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про особу та наявні докази, про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою, та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, згідно яких суд вправі не визначати розмір застави у відповідності до ст. 183 ч. 4 п. 1 КПК України.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, зазначених в клопотанні ризиків та беручи до уваги необхідність виконати низку процесуальних дій, результати яких мають значення для судового розгляду, а саме отримати висновок експертизи, закінчити допит свідків, а також виконати процесуальні дії, направлені на закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, колегія суддів приймає до уваги обґрунтування сторони обвинувачення щодо необхідності продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою.

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_7 під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваної та обставин кримінального провадження.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.

Твердження захисника про те, що підозрювана ОСОБА_7 є особою раніше не судимою, має стійкі соціальні зв`язки та має бездоганну репутацію за місцем роботи, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки ці обставини існували на час подій, які їй інкримінуються і вони не стали стримуючим фактором для підозрюваної при вчиненні протиправних діянь. Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

В апеляійній скарзі захисник наводить доводи з приводу хибності висновку слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 проте, виходячи зі стадії процесу досудового розслідування, колегія суддів не може взяти їх до уваги, оскільки дослідження вказаних питань можливо лише під час розгляду справи по суті, в тому числі наявності та відсутності підстав, які виключають кримінальну відповідальність, а також дослідження доказів з приводу їх належності, процесуальної допустимості та достатності для вирішення питання щодо винуватості або не винуватості підозрюваної в цьому кримінальному провадженні.

Крім того, аналізуючи доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, колегія суддів виходить з того, що свідки вже надали первинні показання щодо причетності ОСОБА_7 до інкримінованих їй дій.

За таких обставин, на цьому етапі кримінального процесу, вочевидь є недостатніми суб`єктивні твердження та оціночні судження сторони захисту щодо їх незгоди зі змістом оголошеної підозри.

З оглядуна викладене,колегія суддівкерується практикоюЄвропейського судуз правлюдини,зокрема рішенням в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., який встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості ОСОБА_7 в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

За таких обставин, з огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника підозрюваної.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 25 01 2023 року про продовження щодо підозрюваної за ч.1 ст. 111-2 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 25 03 2023 року, включно, без визначення застави, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3