Постанова

від 06.02.2023 по справі 2-1300/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3843/23

Справа № 2-1300/11

Головуючий у першій інстанції Процик М.В.

Доповідач Кутурланова О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Орловської Н.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар судового засідання Виходець А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Одеси у складі судді Процик М.В від 10 квітня 2000 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним,

встановив :

У березні 2000 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування частини квартири АДРЕСА_1 , одночасно заявивши клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру, заборонивши вчиняти відносно неї будь-які юридичні дії (купівлю-продаж, дарування, обмін).

Ухвалою Центрального районного суду м.Одеси від 10 квітня 2000 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 до вирішення спору в суді.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Орез В.П., посилаючись на те, що вказаною ухвалою суд вирішив питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , як власника 207/1000 частки спірної квартири, оскільки обмежив її права на розпорядження належною їй часткою квартири на свій розсуд, без залучення ОСОБА_1 до участі у справі.

Крім того, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Сторони належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Від адвоката Орез В.П., який діє від імені ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката Орез В.П.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі -Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня2003 року № 3-рп/2003).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Постановляючи ухвалу про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду про наявність підстав для накладення арешту на всю квартиру з огляду на наступне.

Відповідно дост.149ЦПК України1963року (вредакції начас виникненняспірних правовідносин) суд чи суддя на прохання осіб, які беруть участь у справі, або

за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в усякій стадії справи, якщо

невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим

виконання рішення суду.

Залежно від обставин справи суд чи суддя може забезпечити

позов повністю або частково (ст.150 ЦПК України 1963 року).

За положеннями ст.155 ЦПК України 1963 року ухвала про забезпечення позову може бути скасована судом, який розглядає справу.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розглядові питання про скасування забезпечення позову.

Якщо в позові буде відмовлено, вжиті заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з постановленням рішення або після цього постановити ухвалу про скасування забезпечення позову.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

-розумності,

-обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

-запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 звернулася з позовом про визнання недійсним договору дарування 249/625 частини квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорта на вказану квартиру та плану квартири, остання складається із п`яти кімнат.

Згідно довідки (виписки із домової книги про склад сім`ї та прописки) в оспорюваній квартирі проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 (а.с.13 т.1).

За договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1485 від 23.09.1996 року затвердженого ТБ ЦОБ Рудакова О.А. придбала в ОСОБА_9 207/1000 частин квартири загального заселення під №2, яка знаходиться у АДРЕСА_2 , яка складається в цілому з п`яти кімнат жилою площею 103,2 м2 та підсобних приміщень, загальною площею 166,5 кв.м. (а.с.112-113 т.6).

Відповідно до листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради в записі реєстраційної книги 193пр, ст.98 р.№31 право власності на 207/1000 частини квартири АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору №1485 купівлі-продажу нерухомого майна затвердженого ТБ ЦОБ від 23.09.1996 року. Дата реєстрації 02.10.1996року (а.с.94 т.6).

Забезпечення позовупо суті-це обмеженнясуб`єктивнихправ,свобод таінтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача відможливих недобросовісних дій із боку відповідачаз тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Приймаючи рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всю квартиру, суд першої інстанції не врахував, що вона є квартирою загального заселення, належить на праві власності декільком особам, а оспорюваний договір дарування стосується лише певної частини квартири, при цьому накладення арешту на всю квартиру є порушенням охоронюваних законом прав та інтересів інших співвласників квартири, зокрема ОСОБА_1 , яка не є учасником даного судового процесу.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначене, а тому, з порушенням вимог процесуального права, дійшов помилкового висновку про задоволення поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

З огляду на встановлені обставини, враховуючи, що обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , є не співмірним із заявленими позовними вимогами та порушує права ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що в цій частині ухвала Центрального районного суду м.Одеси від 10 квітня 2000 року підлягає скасуванню.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення зазначених норм процесуального права при її постановленні частково знайшли своє підтвердження.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

В іншій частині оскаржувана ухвала прав та законних інтересів апелянта не порушує, іншими учасниками судового розгляду не оскаржується, а отже і не підлягає апеляційному перегляду.

Керуючись ст. ст.367,368,374, 381-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районногосуду м.Одеси від10квітня 2000рокускасуватив частинінакладення арештуна 207/1000частки квартири АДРЕСА_1 ,належної ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 13 лютого 2023 року.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: Н.В. Орловська

Т.Г. Чорна