Рішення

від 06.02.2023 по справі 357/6882/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/6882/22

Провадження № 2/357/509/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Кононюк П.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Опера 2», про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В :

10.08.2022 представник позивача, адвокат Малиневський Павло Петрович, звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення позовної заяви через підсистему «Електронний суд», обґрунтовуючи тим, що 08.11.2017 з метою придбання для особистих потреб квартири ОСОБА_1 уклав з обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельній кооператив «Опера 2» договір № 12, відповідно до якого відповідач бере на себе зобов`язання щодо організації будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , здати об`єкт в експлуатацію до 31.03.2018 та передати позивачу квартиру, будівельний номер АДРЕСА_2 , що знаходиться на другому поверсі, проектною площею 40,35 кв.м., а також всі документи необхідні позивачу для реєстрації права власності (п. 1.1., 1.5., 4.2.1. Договору). Зі свого боку позивач взяв на себе зобов`язання не пізніше 09.11.2017 сплатити 480 165,00 грн., з яких 9 603,30 грн. - вступний внесок розміром 2%, 14 404,95 грн. - цільовий внесок розміром 3% та 456 156,75 грн. - майновий внесок (пай) за будівництво приміщення (п. 1.4. та додаток № 1 до Договору). 09.11.2017 позивач оплатив на користь відповідача суму в розмірі 480 165,00 грн. Також, на підставі повідомлення відповідача від 22.07.2020 позивач 31.07.2020 здійснив доплату за 1,45 кв.м. різниці між фактичною площею (за результатами технічної інвентаризації) та проектною площею приміщення на суму 17 255,00 грн. Відтак, загальна сума внесених коштів за будівництво приміщення склала (456 156,75 грн. + 17 255,00 грн.) = 473 411,75 грн. Згідно п. 4.2.2. Договору відповідач зобов`язався не пізніше 15 календарних днів з моменту введення будинку в експлуатацію, отримання відповідачем документу, що підтверджує присвоєння адреси будинку та сплати внеску (за наслідками технічної інвентаризації) передати позивачу за актом прийому-передачі приміщення. 02.07.2020 житловий будинок було введено в експлуатацію про що Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради було видано сертифікат серії КС №162201842326. Рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №474 від 18.08.2020 житловому будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Вказане рішення відповідач одержав 26.08.2020. Тобто, приміщення мало бути передане позивачу не пізніше 10.09.2020. Для цього відповідач повинен був надати позивачу на підписання акт приймання-передачі, а також передати належним чином оформлені документи для реєстрації за позивачем права власності, зокрема, довідку про внесення пайового внеску у повному обсязі, про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічний паспорт на приміщення, про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (п. 1.1., 2.9, 3.1.17, 4.1.12, 4.1.13, 4.2.2., 8.2 Договору). Проекти актів приймання-передачі приміщення, без підписів відповідача, були надані позивачу 05.08.2020. Будь-яких інших документів відповідачем не надавалося. У пункті 3 наданого відповідачем проекту акту приймання-передачі вказано, що: «З підписанням цього Акту Учасник підтверджує, що в нього немає претензій до ЖБК стосовно виконання умов Договору, в тому числі до якості Об`єкта нерухомості». Не погоджуючись із тим, що з відповідача знімається вся відповідальність за неналежне виконання умов Договору позивач своїми листами від 11.08.2020 та від 09.10.2020 проінформував останнього про свій варіант вказаного пункту: «Підписанням цього Акту Учасник підтверджує, що в нього немає претензій до ЖБК стосовно якості Об`єкта нерухомості». Перший лист відповідач одержав 14.08.2020, від одержання другого листа відповідач відмовився. Одночасно, у своїй відповіді на перший лист від 16.09.2020 № 16/09 відповідач повідомив про готовність передати об`єкт та готовність до розгляду будь-яких варіантів актів прийому-передачі приміщення. З урахуванням викладеного, а також п. 8.6 Договору, в якому вказано про обов`язок сторін досягати згоди по всіх спірних моментах, зокрема в даному випадку - до форми та змісту акту прийому-передачі, і лише після недосягнення згоди, вирішувати спір в судовому порядку, позивач своїми листами від 30.11.2021 та від 13.12.2021 додатково направив відповідачу заяви про підписання актів приймання-передачі, про повернення одного примірника акту разом з іншими належним чином оформленими для реєстрації права власності документами та надав акти приймання-передачі, в запропонованій позивачем редакції. Але, від одержання цих документів відповідач також відмовився, приміщення та документи необхідні для реєстрації за позивачем права власності до цього часу так і не передав.При цьому, позивач від одержання приміщення ніколи не відмовлявся, зацікавлений саме в фактичному одержанні квартири. Обов`язок по передачі приміщення, акту приймання-передачі та документів необхідних для реєстрації права власності покладено на відповідача (п. 1.1., 2.9, 3.1.17, 4.1.12, 4.1.13, 4.2.2., 8.2 Договору). На позивача покладено лише кореспондуючий обов`язок їх прийняти (п. 3.1.7., 4.1.12., 4.1.13. Договору). Натомість, відповідач повідомивши у своєму листі від 16.09.2020 № 16/09 про готовність передати об`єкт та готовність до розгляду будь-яких варіантів актів прийому-передачі, жодних реальних дій, спрямованих передачу приміщення, узгодження тексту акту приймання-передачі та надання документів для реєстрації права власності, не вчинив. Не пояснив і того, що саме заважало йому направити необхідні документи позивачу поштою. На момент надання відповіді від 16.09.2020 відповідач вже був обізнаний про зміст запропонованого позивачем пункту 3 акту приймання-передачі. При цьому, свого варіанту чи узгодженої редакції акту позивачу не направляв. Від одержання кореспонденції позивача, окрім першого листа, систематично ухиляється. Відтак, відповідач намагається створити оманливе враження про те, що він нібито не заперечує проти передачі приміщення позивачу, при цьому, свідомо створює штучні перешкоди для реалізації прав позивача. Сама по собі заява відповідача про готовність передати приміщення, без реального вчинення відповідних дій, підтвердженням належного виконання зобов`язання бути не може, оскільки така поведінка до юридичної передачі права власності не призводить, підставою реєстрації права власності не є. Позивач має статус споживача, що підтверджується наступним. Пунктом 1.2. Договору передбачено, що даний Договір також вважається заявою учасника про вступ до асоційованих членів ЖБК. Після зарахування вступного та цільового внеску на рахунок ЖБК даний Договір вважається рішенням голови ЖБК про прийняття учасника до асоційованих членів ЖБК. Тому, між сторонами можлива одночасна наявність як зобов`язальних так і корпоративних правовідносин. Діючому законодавству це не суперечить. З викладеного вбачається, що внесений позивачем пай був сплачений не на створення чи розвиток кооперативу, а для будівництва об`єкту нерухомості, який, за умовами Договору, підлягає передачі у власність позивача. Тобто, за своїм змістом є платою за будівництво приміщення. Отже, укладений між сторонами Договір є угодою про надання послуг з будівництва. Порядок одержання асоційованим членом кооперативу паю в межах корпоративних та договірних відносин також відрізняються. У нашому випадку отримання позивачем приміщення не є наслідком його асоційованого членства в кооперативі, а є наслідком укладення, виконання та оплати договору про реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг). Можливість виникнення між асоційованим членом та кооперативом саме відносин про надання послуг і поширення на них законодавства про захист прав споживачів. Таким чином, вважаю, що порушені права позивача підлягають захисту, згідно законодавства про захист справ споживачів. Також, зазначає, що укладений між сторонами Договір іншого розміру пені, ніж встановлений законом, не передбачає, а тому, до спірних правовідносин підлягає застосуванню розмір пені, визначений в ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів». Строк позовної давності для стягнення пені обмежено одним роком (ч. 2 ст. 258 ЦК України). Нарахування пені здійснюється за кожен день окремо та обмежується 12 місяцями, що передують зверненню позивача до суду . Враховуючи те, що останній лист позивача від 13.12.2021 (трек-номер 0911711856652) з актом приймання-передачі, в запропонованій позивачем редакції, надійшов на адресу відповідача 17.12.2021, але від його одержання відповідач відмовився, так само як відмовився від отримання всіх інших листів позивача, акт приймання-передачі приміщення з боку відповідача залишається не підписаним, саме приміщення та документи необхідні для реєстрації позивачу не передані, а тому нарахування пені за несвоєчасну передачу приміщення має здійснюватися починаючи з 18.12.2021 і до дня звернення позивача до суду. Таким чином, розмір пені за несвоєчасну передачу приміщення за період з 18.12.2021 до 09.08.2022 складає (473 411,75 вартість послуги з будівництва приміщення * 0,03 відсоток пені * 233 кількість днів) = 3 309 148,13 грн. Одночасно, позивач вважає за необхідне пред`явити позов лише на частину належних йому вимог, а саме, на суму пені у розмірі 500 000 грн. Таким чином, позивач вправі вимагати не лише сплати пені, але виконання відповідачем зобов`язання щодо передачі позивачу приміщення та документів необхідних для реєстрації права власності. Викладені обставини підтверджуються документами (доказами), що зазначені у додатках до цієї заяви. Тому, просив зобов`язати відповідача виконати умови Договору про сплату внесків у ОК «ЖБК «ОПЕРА 2» № 12 від 08.11.2017, а саме, передати позивачу квартиру, будівельний номер АДРЕСА_2 , яка знаходиться на другому поверсі, загальною площею 41,8 кв.м., а також всі належним чином оформлені документи необхідні для реєстрації за позивачем права власності, у тому числі, акт приймання-передачі квартири, довідку про внесення позивачем пайового внеску у повному обсязі, про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічний паспорт на об`єкт нерухомості, про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, а також надати позивачу можливість попереднього огляду і перевірки стану квартири, стягнути з відповідача на його користь за несвоєчасну передачу квартири по Договору про сплату внесків у ОК «ЖБК «ОПЕРА 2» № 12 від 08.11.2017, пеню, за період з 18.12.2021 до 09.08.2022, у розмірі 500 000 грн..

19.08.2022, після усунення позивачем недоліків позову, судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

17.10.2022 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено страву до розгляду по суті.

13.01.2023 відповідач, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Опера 2», в особі голови Володимира Смірнова, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, ними не визнаються частково. Відповідач підтверджує свої зобов?язання з передачі нерухомого майна та документів для отримання права власності окрім виготовлення технічного паспорта на об?єкт нерухомості, оскільки даний документ має право надавати третя особа, яка має право здійснювати та реєструвати технічну інвентаризацію об?єктів. Однак, відповідач готовий сприяти отриманню такого документа в третіх осіб. Відповідач готовий підписати запропонований акт приймання-передачі об?єкта нерухомого майна від 30.11.2021, який долучений як доказ до даної позовної заяви, який, слід зауважити, фактично повторює до своїй суті проект акту приймання-передачі, запропонований відповідачем на виконання своїх зобов?язань 27.07.2020. До цього моменту відповідачем не підписано такий Акт у зв?язку з тим, що відповідач його не отримував, та фізично не мав відповідно змоги ознайомитись чи підписати. Позовні вимоги стосовно сплати пені в розмірі 500 000,00 грн., відповідач не визнає з наступних причин. 08.11.2017 сторони уклали Договір №12 про сплату внесків у ОК «ЖБК «ОПЕРА 2» за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання сплатити вступний внесок, цільовий внесок та пай в загальній сумі 480 165,00 грн. Також, позивач сплатив різницю між проектною та фактичною площею як зазначено в позовній заяві в сумі 17 255,00 грн..Відповідач за умовами Договору взяв зобов?язання організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 , здати його в експлуатацію та передати позивачу квартиру АДРЕСА_2 на 2 поверсі, проектною площею 40,35 кв.м., та всі документи необхідні Позивачу для реєстрації права власності (п. 1.1., 1.5., 4.2.1). Так, відповідач виконав свої зобов?язання з будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 , ввів будинок в експлуатацію 02.07.2020, та здійснив дії щодо передачі квартири запропонувавши підписати Акт прийому-передачі квартири. Дії Відповідача спрямовані на передачу квартири позивачу підтверджуються в листах позивача від 11.08.2020 та відповідача №16/09 від 16.09.2020 відповідно. Зауважує, що листів від 09.10.2020, від 30.11.2021 та від 12.12.2022 відповідач не отримував, а тому не мав можливості відреагувати на нього. У зв?язку з виконанням мети створення та передачею будинку на обслуговування третім особам ОК «ЖБК «Опера 2» виконав мету створення кооперативу та фактично припинив свою діяльність, що унеможливлює утримання штату працівників чи забезпечення умов функціонування кооперативу ОК «ЖБК «Опера 2». Також, разом з обов?язком передачі квартири відповідачем позивачу, Договором встановлено обов?язок прийняти квартиру від відповідача за Актом прийому-передачі згідно п. 4.1.13 Договору, що позивачем, попри їхні намагання, зроблено не було, чим порушено умови Договору. Позивач уникав та таким чином штучно створював перешкоди для виконання відповідачем своїх зобов?язань, затягуючи процес передачі квартири позивачу, та таким чином зловживає своїми правами з корисливих мотивів, через що вони не можуть вчасно передати всі необхідні документи для можливості отримання позивачем квартири та реєстрації права власності на неї, оскільки одним з документів згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015№1127 є вищезазначений акт приймання-передачі. В листі відповідача №16/09 від 16.09.2020 року було чітко зазначено про готовність передачі об?єкта, та готовність до розгляду будь-яких варіантів Актів прийому-передачі приміщення, оскільки Договором та чинним законодавством не передбачено форму та вимоги до такого акту, а запропонований до підписання проект, що був підготовлений та наданий для ознайомлення Відповідачем Позивачу, Позивач не підписав, взявши час на ознайомлення. У позивача були всі можливості, щоб надати свій варіант акту, внести корективи, виправлення тощо, або скласти дефектний акт стосовно якості приміщення чи висловити або надіслати претензію до Відповідача стосовно порушення чи неналежного виконання умов Договору. Також в позивача були контакти представників для зв?язку телефоном, що могло б дозволити оперативно комунікувати сторонам. Однак, позивачем не було вчинено дій для розв?язання суперечностей, запропонований акт не підписано, дефектного акту щодо якості приміщення не складено, жодних претензій не висловлено, натомість відповідачем отримано вимогу від 11.08.2020 про передачу об?єкту нерухомості без акту прийому-передачі або його проекту для розгляду та підписання сторонами. Проект акту приймання-передачі нерухомості позивачем було надіслано аж через рік 30.11.2021, після виникнення спору. Такі дії свідчать про те, що позивач цілеспрямовано уникав отримання квартири для звернення до суду з позовом про стягнення пені. З даними фактами погодився Верховний суд України, який у своїй постанові від 04.11.2021 (справа №357/10155/20) підтвердив безпідставність позовних вимог та дії позивача, як такі, що перешкоджають передачі нерухомого майна. Виходячи з положень Статуту кооперативу, та умов Договору, Позивач як асоційований учасник кооперативу мав всі можливості володіти інформацією стосовно порушення його прав та інтересів, та вживати відповідних заходів, однак з метою подальшого зловживання своїми правами та можливість стягнути кошти, не вчинив жодних дій стосовно захисту своїх прав та припинення їх порушень у раз, якщо вважав, що такі порушення мали місце, зокрема але не виключено і шляхом розірвання Договору як це передбачає п.3.1.5, у разі якщо він вважає, що його права порушено. Зазначає, що позивачем не доведено та не обґрунтовано розмір позовних вимог та збитків, завданих позивачу саме відповідачем та не надано відповідних доказів. Позовні вимоги щодо її стягнення суперечать п.6 ст.3, ч.3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Відповідач вчинив дії, спрямовані на передачу квартири та всіх відповідних документів ще 05.08.2020, що підтверджує позивач в листі від 11.08.2020, де вказує про отримання ним примірників актів прийому-передачі. Обов?язок щодо передачі квартири в новозбудованому будинку члену кооперативу не є грошовим зобов`язанням, а тому встановлення за порушення цього обов`язку такого заходу відповідальності як пеня є недопустимим з огляду на правову природу пені, договором відповідно не передбачено відповідальність відповідача у вигляді сплати пені відповідно до норм Цивільного законодавства. Адже, відповідно до п.8.6 Договору, вказано про обов?язок сторін досягати згоди по всіх спірних моментах, зокрема в даному випадку до форми та змісту акту прийому-передачі, і лише після недосягнення згоди, вирішувати спір в судовому порядку. Натомість позивач вказує на невживання заходів досудового врегулювання спору, чим порушує умови договору. Дана поведінка доводить незацікавленість у виконанні відповідачем умов договору та зловживання своїми правами збоку позивача. Стосовно вимоги надати документи для оформлення права власності, то вона не потребує судового захисту, оскільки право на отримання таких документів для реєстрації права власності квартири ніким не оспорюється. Відповідачем підтверджуються цивільно - правові відносини та висловлюється повна готовність щодо передачі квартири позивачу з усіма документами для реєстрації права власності на виконання ч.2 ст. 331 ЦК України, тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав. Щодо строків позовної давності до вимоги про стягнення пені зазначає наступне. Строк позовної давності для стягнення неустойки (пені) обмежено одним роком (ч.2 ст. 258 ЦК України). Згідно умов договору, позивач зобов?язаний отримати всі необхідні документи для оформлення права власності позивачем, протягом 15 днів з дня присвоєння адреси об?єкту будівництва, зокрема довідку про повну сплату внесків та прийняти квартиру за актом приймання передачі квартири. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов?язано його початок. Враховуючи вищевикладені обставини справи, позивач міг та мав дізнатися про порушення своїх прав 03.09.2020, а тому саме з цієї дати слід відраховувати строк позовної давності відповідно до ст. 253 ЦК України, який відповідно сплив 03.09.2021. Цивільним кодексом України чи іншим нормативно правовим актом не передбачено початок перебігу позовної давності з моменту останньої вимоги чи листа чи іншого документа, що спрямований на врегулювання спору. Житловий будинок був введений в експлуатацію 02.07.2020 та поштова адреса присвоєна 03.09.2020. Дата звернення позивача до суду 09.08.2022, що становить близько двох календарних років з дня, коли позивач міг дізнатись про порушення своїх прав. Для поновлення строку позовної давності, ч.5 ст. 267 ЦК України встановлює вимогу доведення позивачем поважності пропуску її строків. В позовній заяві не було наведено жодних причин пропуску строків позовної давності та не надано жодних доказів, які б вказували на те, що позивачем було пропущено строки позовної давності з поважних причин. Отже, позивачем пропущено строки позовної давності без поважних причин, не наведено жодних аргументів та доказів для їх поновлення, маючи можливість вчасно знати про порушення своїх прав та безпосередньо впливати на припинення їх порушення. Тому, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 500 000,00 грн..

Представник позивача, адвокат Малиневський Павло Петрович, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Опера 2» в судове засідання свого представника не направив, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи провести за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Отже, статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторонами в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 08.11.2017 між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Опера 2» та ОСОБА_1 було укладено договір №12 про сплату внесків (а.с. 25-32, 132-139), умовами якого передбачено, що ОК «ЖБК «Опера 2» бере на себе зобов`язання щодо організації будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок внесків власника та внесків асоційованих членів ЖБК, здати об`єкт в експлуатацію та передати учаснику приміщення в об`єкті будівництва, обумовленого цим договором, квартиру АДРЕСА_2 , що знаходиться на другому поверсі, проектною площею 40,35 кв. м, а також всі документи необхідні для реєстрації права власності.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору ЖБК зобов`язаний організувати будівництво Об`єкту будівництва та здачу його в експлуатацію у строк до 31 березня 2018 року при умові дотримання Учасниками порядку та строків сплати внесків.

Відповідно до п. 1.4 Договору та Додатку №1 до Договору, який є його невід?ємною частиною (а.с. 31, 138), ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання не пізніше 09.11.2017 сплатити 480 165,00 грн., з яких 9 603,30 грн. - вступний внесок розміром 2%, 14 404,95 грн. - пайовий внесок розміром 3% та 456 156,75 грн. - майновий внесок (пай) за будівництво самої квартири.

Встановлено, що 09.11.2017 позивач ОСОБА_1 оплатив на користь відповідача ОК «Житлово-будівельний кооператив «Опера 2» внесок в розмірі 480 165,00 грн. (а.с. 33).

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , на підставі повідомлення відповідача від 22.07.2020 № 22/07, 31.07.2020 здійснив доплату за 1,45 кв. м. різниці між фактичною площею (за результатами технічної інвентаризації) та проектною площею квартири на суму 17 255 грн., що підтверджується наявною копією квитанції (а.с. 36, 37).

02.07.2020 житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 , було введено в експлуатацію, про що Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради було видано сертифікат серії КС №162201842326 (а.с. 38).

З копії рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №474 від 18.08.2020 (а.с. 39-41) вбачається, що об?єкту нерухомого майна, а саме: новозбудованому десятиповерховому багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (сертифікат серії КС №162201842326 ) присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються учасниками справи.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідач виконав свої зобов?язання щодо будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 , 02.07.2020 ввів житловий будинок в експлуатацію та 18.08.2020 житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі змісту ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошує на тому, що відповідач своїх зобов`язань до цього часу не виконав, а саме квартиру і документи необхідні для реєстрації права власності йому не передав, жодних реальних дій, спрямованих на передачу приміщення, узгодження тексту акту приймання-передачі та надання документів для реєстрації права власності, не вчинив, враховуючи, що проекти актів приймання-передачі приміщення, без підписів відповідача, були надані йому 05.08.2020. з яким він не погодився, через те, що з відповідача знімається вся відповідальність за неналежне виконання умов договору, про що він проінформував відповідача своїми листами від 11.08.2020 та від 09.10.2020, першого листа відповідач одержав 14.08.2020, від одержання другого листа відповідач відмовився. З урахуванням п. 8.6 Договору, він своїми листами від 30.11.2021 та від 13.12.2021 додатково направив відповідачу заяви про підписання актів приймання-передачі, про повернення одного примірника акту разом з іншими належним чином оформленими для реєстрації права власності документами та надав акти приймання-передачі, в запропонованій ним редакції, але від одержання цих документів відповідач також відмовився.

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження позивача, виходячи з наступного.

Так, в пункті 8.6 Договору, вказано про обов`язок сторін досягати згоди по всіх спірних моментах, зокрема в даному випадку до форми та змісту акту прийому-передачі, і лише після недосягнення згоди, вирішувати спір в судовому порядку.

Відповідно до пункту 4.2.2. Договору ЖБК зобов`язаний не пізніше 15 календарних днів з моменту введення Об`єкту будівництва в експлуатацію, отримання ЖБК документу, що підтверджує присвоєння адреси Об`єкту будівництва та сплати внеску (за наслідками технічної інвентаризації) передати учаснику за Актом прийому-передачі об`єкт нерухомості.

Відповідно до положень п. 1.1., 2.9., 3.1.7., 8.2. Договору після сплати учасником повного розміру внеску, учасник має право отримати від ЖБК довідку про внесення пайового внеску у повному обсязі та інші документи необхідні для оформлення права власності. Оформлення права власності здійснюється в реєстраційній службі після здачі об?єкту будівництва в експлуатацію, виготовлення уповноваженою особою технічної документації на об`єкт будівництва та надання учасником довідки про внесення пайового внеску у повному обсязі, акту прийому-передачі об`єкта нерухомості.

Водночас, разом з обов`язком передачі квартири ЖБК позивачу, договором встановлено обов`язок ОСОБА_1 , не пізніше 15 календарних днів після отримання ЖБК документу, що підтверджує присвоєння адреси об?єкту будівництва та повної оплати внеску, прийняти від ЖБК житлове приміщення (квартиру АДРЕСА_3 ) за актом прийому-передачі на підставі пункту 4.1.13 Договору.

Встановлено, що наданий відповідачем позивачу акт приймання-передачі житлового приміщення по договору про сплату внесків у ОК «ЖБК Опера 2» від 27 липня 2020 року, який був отриманий останнім 05.08.2020, не був підписаний, що підтверджується матеріалами справи та визнається позивачем (а.с. 42).

11.08.2020 позивач ОСОБА_1 направив на адресу ЖБК листа (а.с. 45-46, 47) з вимогою передати йому за актом приймання-передачі квартиру АДРЕСА_3 та виконати інші умови договору, який останній отримав 14.08.2020, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 48).

З листа-відповіді ОК «ЖБК Опера 2» №16/09 від 16.09.2020, на лист-вимогу позивача від 11.08.2020 (а.с. 49), вбачається, що відповідач повідомив позивача про готовність передати квартиру та виконати умови договору №12 від 08.11.2017 та про готовність передати нежитлове приміщення згідно Договору № 78 від 24.11.2017, та у зв`язку з відмовою підписати Акти приймання-передач запропоновані ЖБК, просили надати свої проекти Актів приймання-передачі для погодження ЖБК та можливості.

Разом з тим, 09.10.2020 позивач ОСОБА_1 повторно направив на адресу ЖБК листа-вимогу (а.с. 43) в якому зазначив, що він не погоджується із запропонованими відповідачем проектами актів приймання-передачі та повторно вимагає передати йому квартиру АДРЕСА_3 , згідно договору, а також усі необхідні документи необхідні для реєстрації права власності, включаючи довідку про внесення пайових внесків у повному обсязі.

Встановлено, що обов`язок позивача прийняти від ЖБК житлове приміщення за актом прийому-передачі на підставі пункту 4.1.13 Договору, не був виконаний останнім, враховуючи, що відповідач вчинив дії, спрямовані на передачу житлового приміщення і всіх відповідних документів, та не заперечує проти підписання акта приймання-передачі та передання всіх документів та ключів позивачу, але з боку позивача не були запропоновані свої варіанти актів приймання-передачі.

Вищевказані обставини підтверджуються постановою Верховного суду від 04.11.2021 у справі №357/10155/20 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Опера 2», про захист прав споживачів (а.с. 140-143) та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що 30.11.2021 та 13.12.2021 позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив на адресу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Опера 2» заяви про підписання актів приймання-передачі та про повернення одного примірника акту разом з іншими належним чином оформленими для реєстрації права власності документами та до заяв було надано проекти актів приймання-передачі в запропонованій позивачем редакції (а.с. 51-52, 53, 55-56, 57, 58).

Відповідач - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Опера 2», в особі голови кооперативу Володимира Смірнова, у відзиві на позовну заяву зазначає, що готовий підписати запропонований акт приймання-передачі об?єкта нерухомого майна від 30.11.2021, який був направлений позивачем аж через рік, та ним не підписано такий Акт, у зв?язку з тим, що він його не отримував і фізично не мав змоги з ним ознайомитись чи підписати. Також, вимога надати документи для оформлення права власності не потребує судового захисту, оскільки право на отримання таких документів для реєстрації права власності квартири ніким не оспорюється.

Так, згідно даних відстеження пересилання поштових відправлень (а.с.54, 59-60), вказані листи повернулися позивачу без вручення адресату за закінченням терміну зберігання, а тому твердження позивача, що відповідач від одержання цих документів відмовився, є хибним.

Отже, позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували що відповідач відмовляється від виконання своїх обов`язків щодо передачі йому квартири, всіх необхідних документів та ключів.

Крім того, відповідач не може передати всі необхідні документи для можливості отримання позивачем квартири та реєстрації права власності на неї, оскільки одним з документів згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 є вищезазначений акт.

Також, відповідно до п. 3.1.8. Договору учасник має право здійснювати контроль за якістю виконаних робіт на етапах будівництва: загально-будівельні роботи, монтаж мереж, внутрішні роботи.

Згідно з п. 4.2.3. Договору ЖБК зобов`язаний надавати учаснику інформацію, що стосується питань будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 .

Статутом ОК «ЖБК «Опера 2, який затверджений протоколом №2 Загальних зборів членів ОК «ЖБК «Опера 2» від 04.04.2016 (а.с. 16-24, 119-128) визначено, що кооператив є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Кооператив за типом є обслуговуючим, а за напрямом діяльності є житлово-будівельним.

Згідно положень п. 2.1, 2.2 Статуту предметом діяльності Кооперативу є забезпечення житловими та нежитловими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, а метою слугує задоволення житлових, економічних, соціальних та інших потреб членів та асоційованих членів кооперативу на основі поєднання особистих та колективних інтересів, трудової участі та майна, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності кооперативу. Розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю

Пунктом 3.1 Статуту передбачено, що Кооператив є юридичною особою, утвореною шляхом добровільного об`єднання громадян та/або юридичних осіб, на основі членства для ведення діяльності з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків для його членів, асоціації членів та членів їх сімей, для подальшої експлуатації та управління цими об`єктами на засадах самоврядування для задоволення потреб членів кооперативу без мети отримання прибутку.

Відповідно до положень п. 5.8. Статуту позивачу, як асоційованому члену кооперативу надано право користуватись послугами кооперативу, а також звертатись до органів правління кооперативу з запитами, пов`язаними з членством в кооперативі, його діяльністю та діяльністю посадових осіб кооперативу, та отримувати відповіді на свої запити.

Тобто, виходячи з положень Статуту кооперативу та умов Договору, позивач як асоційований учасник кооперативу, мав всі можливості володіти інформацією стосовно його прав та інтересів під час будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, та вживати відповідних заходів, зокрема але не виключно, і шляхом розірвання Договору ( п.3.1.5).

Тому, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача виконати умови Договору про сплату внесків №12 від 08.11.2017, а саме, ОК «ЖБК «Опера 2» передати позивачу квартиру АДРЕСА_2 , яка знаходиться на другому поверсі, загальною площею 41,8 кв.м., а також всі належним чином оформлені документи необхідні для реєстрації за позивачем права власності, у тому числі, акт приймання-передачі квартири, довідку про внесення позивачем пайового внеску у повному обсязі, про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічний паспорт на об`єкт нерухомості, про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, а також надати можливість попереднього огляду і перевірки стану квартири, є такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну передачу квартири по договору про сплату внесків № 12 від 08.11.2017 за період з 18.12.2021 до 09.08.2022 у розмірі 500 000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. А пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач в обґрунтування стягнення пені, зазначає, що укладений між сторонами договір №12 про сплату внесків розміру пені, ніж встановлений законом, не передбачає, а тому, до спірних правовідносин підлягає застосуванню розмір пені, визначений в ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Однак, суд критично оцінює зазначене твердження позивача виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 6.1 Договору за невиконання або належне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

За порушення термінів, встановлених додатком №1 до цього договору, учасник сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 6.2 Договору).

Відповідно до статуту ОК «ЖБК «Опера 2» кооператив створений для задоволення житлових, економічних, соціальних та інших потреб його членів та асоційованих членів кооперативу на основі поєднання особистих та колективних інтересів, трудової участі та майна, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності кооперативу, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, на основі членства для ведення діяльності з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків для його членів, асоціації членів та членів їх сімей, для подальшої експлуатації та управління цими об`єктами на засадах самоврядування для задоволення потреб членів кооперативу та є неприбутковою організацією.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

У статті 10 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У частині п`ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Аналіз вказаних норм свідчить, що не є споживачем особа, яка оплачує пай на виконання договору про сплату пайових внесків та статуту кооперативу. Договір про сплату пайових внесків не є договором про надання послуг чи підряду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.05.2021 у справі №569/15105/19

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, в даному випадку, неможливо застосовувати положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин, оскільки сплачені ОСОБА_1 кошти є пайовим внеском, який сплачений членом кооперативу на виконання його обов`язків, передбачених статутом кооперативу, а не платою за отримані послуги чи товар.

Крім того, обов`язок щодо передачі житлового приміщення в новозбудованому будинку члену кооперативу не є грошовим зобов`язанням, а тому встановлення за порушення цього обов`язку такого заходу відповідальності як пеня є недопустимим з огляду на правову природу пені, а договором відповідно не передбачено відповідальність відповідача у вигляді сплати пені відповідно до норм Цивільного законодавства. До того ж, матеріали справи свідчать, що відповідач вчинив дії після присвоєння об?єкту будівництва адреси спрямовані на передачу житлового приміщення та всіх відповідних документів ще 05.08.2020, що підтверджує сам представник позивача у вимозі про передачу об`єктів нерухомості від 11.08.2020, де вказує про отримання позивачем примірників актів прийому-передачі.

Вищевказані обставини встановлені постановою Верховного суду від 04.11.2021 у справі №357/10155/20 та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну передачу квартири по договору про сплату внесків у ОК «ЖБК «ОПЕРА 2» № 12 від 08.11.2017 за період з 18.12.2021 до 09.08.2022 у розмірі 500 000 грн. не підлягає до задоволення.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до норми ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Згідно ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах позовної давності за основною вимогою (постанова Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16).

Отже, відповідно до правової природи пені позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Позивач у позовній заяві, поданій 10.08.2022, здійснює розрахунок пені з 18.12.2021 і до дня звернення до суду, тобто з часу, коли 17.12.2021 на адресу відповідача надійшов лист позивача з актом приймання-передачі, в запропонованій ним редакції, але від його одержання останній відмовився, тому, акт приймання-передачі приміщення з боку відповідача залишається не підписаним, саме приміщення та документи необхідні для реєстрації позивачу не передані.

Однак, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування презумпції можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав, зокрема, з моменту коли будинок по АДРЕСА_1 , був введений в експлуатацію 02.07.2020 та 03.09.2020 йому присвоєна поштова адреса, тому саме з цього дня позивач дізнався про порушення його прав, що ним не заперечується.

Разом з тим, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

Тому, враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог, оскільки право позивача не порушено, та доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам поданим позивачем в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про кооперацію», ст. 11, 15, 16, 257, 258, 261, 266, 526, 527, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 626-629, 638 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 223, 258, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Опера 2» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 39598042, місцезнаходження: вул. Вишнева, 23, м. Хмельницький, 29025), про захист прав споживачів, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.02.2023.

Суддя О. В. Бондаренко