Рішення

від 18.01.2023 по справі 297/1120/21

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/1120/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Мартинишин О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог державний реєстратор Відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діана Василівна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поновлення порушених прав,

ВСТАНОВИВ:

АТ «АЛЬФА-БАНК» звернулося до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог державний реєстратор Відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діана Василівна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41669597 від 18.06.2018 року, державний реєстратор Лазар Діана Василівна Тячівської міської ради. Крім цього, позивач просить поновити в державному реєстрі запис про іпотеку 26679037 від 17.04.2008 року та заборони, які були скасовані державним реєстратором Лазар Д.В. Тячівської міської ради на земельну ділянку площею 0,0787 та кадастровий номер 2510200000:01:056:0006, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку та розташований на ній житловий будинок з приналежними надвірними спорудами і прибудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.03.2006 року АКЦІОНЕРНО-КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту №08/299/12, згідно якого кредитор зобов`язується надати позичальникові кредит у сумі 14000 доларів США. Також, 17.04.2008 року між цим сторонами укладено договір кредиту № 08/299/22 (Кредитний договір №2), відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальникові кредит у сумі 75000 доларів США.

З метоюзабезпечення належноговиконання зобов`язанняза кредитнимдоговором міжкредитором таіпотекодавцем ОСОБА_1 було укладеноІпотечний договір№08/299/22від 17.04.2008року.Відповідно довказаного договоруіпотекодавець передавкредитору віпотеку нерухомемайно,а саме:земельну ділянку,площею 0,0787га,кадастровий номер2110200000:01:056:0006,цільове призначенняобслуговування житловогобудинку,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 та житловийбудинок зприналежними надвірнимиспорудами таприбудовами,що знаходятьсяза адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно належало іпотекодавцю на праві приватної власності.

14.06.2010 року АКЦІОНЕРНО-КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ «УКРСОЦБАНК» було перейменовано в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК».

У зв`язку з неможливістю виконання умов за кредитним договором та значної заборгованості ОСОБА_1 , позивач був змушений розпочати процедуру стягнення на іпотечне майно. Так, 25.10.2011 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І. видано виконавчий напис №1310, відповідно до якого вирішено звернути стягнення на земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Закарпатського адміністративного суду від 17.12.2020 року прийнято рішення замінити стягувача ПАТ «УКРСОЦБАНК» у виконавчому написі №1310, вчиненому 25.10.2011 року на АТ «АЛЬФА-БАНК».

З метою примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, АТ «АЛЬФА-БАНК» пред`явив до примусового виконання виконавчий напис №1310 від 25.10.2011 року приватному виконавцю виконавчого округу Закарпатської області Ярошевському Д.А..

Однак, постановою приватного виконавця від 29.03.2021 року виконавчий напис №1310 від 25.10.2011 року був повернутий стягувану з тих підстав, що предмет іпотеки, на який звернуто стягнення не належить іпотекодавцю на праві приватної власності та стало відомо, що державним реєстратором Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д.В. здійснено незаконну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 41669597 від 18.06.2018 року) відносно нерухомого майна, яке є предметом іпотеки. В результаті чого, відповідач та третя особа зняли заборони відчуження з нерухомого майна, виключили записи про іпотеку, здійснили реєстраційні дії по відчуженню нерухомого майна на користь іншої особи. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, предмети іпотеки на підставі договору дарування належать ОСОБА_2 .

При цьому, ПАТ «УКРСОЦБАНК» не звертався до державного реєстратора Лазар Д.В. Тячівської міської ради із заявою про припинення іпотеки (зняття заборони в реєстрі іпотек). Однак, державний реєстратор прийняла незаконне рішення, яким позбавила іпотекодержателя примусово звернути стягнення на предмет іпотеки.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.

22 вересня 2022 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Печунка В.О., в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав обрання неналежного способу захисту. У своєму відзиві представник відповідача вказує, що позовна заява містить невідповідність та незрозумілість предмета позову, тобто предмет спору зазначений в позовній заяві не відповідає заявленим позовним вимогам. Також, представник відповідача вказує, що позивачем не надано належних доказів підтверджуючих підстави позову стосовно неправомірних реєстраційних дій державного реєстратора. Крім того, в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на яке посилається позивач відсутні відомості щодо відчуження іпотечного майна третій особі, а саме ОСОБА_2 , який мав би бути учасником даної справи.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 17.05.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано представнику позивача п`ятиденний строк для усунення недоліків.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області 29.06.2021 року провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 21.09.2021 року закрито підготовче засідання і справу призначено до розгляду по суті.

08 грудня 2021 року ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від виконавчого комітету Тячівської міської ради передані державним реєстратором Лазар Д.В. (а.с. 105-106).

На виконання вказаної ухвали суду, 26 січня 2022 року до Берегівського районного суду Закарпатської області було надіслано копію листа-повідомлення АТ «УКРСОЦБАНК» від 30.05.2018 року (а.с. 109-110).

Розгляд судової справи призначався та відкладався на 18.03.2022 року, 11.05.2022 року і 05.07.2022 року з різних причин.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2022 року повторно витребувано від виконавчого комітету Тячівської міської ради, який розташований за адресою: м. Тячів, вул. Шевченка, 2, Закарпатської області, передані державним реєстратором Лазар Д.В. на зберігання оригінали документів, що містяться у матеріалах про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41669597 від 18.06.2018 року (а.с. 134-135).

29 листопада 2022 року на виконання вищевказаної ухвали суду надійшли оригінали листів-повідомлень АТ «УКРСОЦБАНК» від 30.05.2018 року (а.с. 158-161).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином. При цьому, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив врахувати, що було змінено назву АТ «АЛЬФА-БАНК» на АТ «СЕНС БАНК», долучивши витяг з Державного реєстру банків та копію Статуту.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Печунка В.О. в судове засідання не з`явились. Про місце, дату і час розгулу справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, визнаних судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмету доказування.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що 17 квітня 2008 року між АКЦІОНЕРНО-КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/299/22, згідно умов якого передбачено, що надання траншів кредиту здійснюватиметься протягом з квітня 2008 року по червень 2008 року в сумі 75000 доларів США; після отримання всіх траншів кредиту подальше надання кредиту не здійснюватиметься.

Пунктом 1.3.1 вищевказаного договору передбачено, що в день укладення цього договору з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник та ОСОБА_3 (фінансовий поручитель), передають кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок садибного типу, загальною площею 165,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який належить позичальнику та фінансовому поручителю на основі свідоцтва про право власності (а.с. 9-15).

Так, 17 квітня 2008 року між АКЦІОНЕРНО-КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 08/299/22, згідно умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08/299/22 від 17.04.2008 року, наступне нерухоме майно:

-житловий будинок садибного типу, загальною площею 165,3 кв.м. з надвірними спорудами та прибудовами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 01.03.2006 року виконавчим комітетом Берегівської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради від 23.02.2006 року №107, та зареєстроване в КП «Берегівське БТІ БРР» в книзі за номером запису 4906 та в електронному реєстрі прав за реєстраційним номером 14007008;

-земельну ділянку, на якій розташований вищезазначений житловий будинок з приналежними надвірними спорудами та прибудовами розміром 0,0787 га, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 2110200000:01:056:0006, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК №027356, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2110200000-0107070100350, виданого 29.12.2007 року на підставі рішення Берегівської міської ради від 21.03.2007 року, № 262 11-ї сесії 5-го скликання.

Так, п. 1.10 та п. 1.11 вказаного Іпотечного договору визначено, що предмет іпотеки залишається в користуванні і володінні іпотекодавця відповідно до його функціонального призначення та технічних можливостей. Сторони погоджуються, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору нотаріус накладає, згідно з чинним законодавством України, заборону відчуження предмета іпотеки.

Згідно до п. 2.1.4 даного договору, встановлено, що без письмової згоди іпотекодержателя, що оформляється додатковою угодою до цього договору, не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Так, п. 2.4.3 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.5.2 зазначеного договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

17 квітня 2008 року приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Похил Н.М. та підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідченням даного договору іпотеки, накладено заборону відчуження зазначеного в договорі житлового будинку садибного типу і земельної ділянки за АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , до припинення договору іпотеки (а.с. 16-19).

Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.04.2021 року, судом встановлено наступне.

17 квітня 2008 року було внесено відомості до Державного реєстру Іпотек щодо іпотечного договору, реєстровий №2668, виданий 17.04.2008 року приватним нотаріусом та 12.07.2013 року на підставі постанови ВП№38755847 від 08.07.2013 року, виданої відділом ДВС Берегівського РУЮ накладено арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Зокрема, накладено арешт на:

- земельну ділянку, площею 0,0787 га, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 2110200000:01:056:0006, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, іпотекодержателем є АКЦІОНЕРНО-КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ «УКРСОЦБАНК» та іпотекодавцем ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 26-30).

Право позивача АТ «АЛЬФА-БАНК» на звернення до суду підтверджено наступним: ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року у справі № 308/1129/20; копією протоколу №1/2019 спільних загальних зборів акціонерів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» ТА АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСОЦБАНК»; копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцезнаходженням житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна або за місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону їх відчуження:

за повідомленням установи банку, іншої юридичної особи про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири);

за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона;

при посвідченні договору довічного утримання;

при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

за повідомленням іпотекодержателя;

в усіх інших випадках, передбачених законом.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Пунктом 5 глави 15 розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердженняПорядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України»№296/5від 22.02.2012року передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення:

кредитора про погашення позики;

про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки);

про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;

про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору;

органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини;

про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою;

про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;

про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;

про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;

про відчуження майна, переданого під виплату ренти;

за рішенням суду;

в інших випадках, передбачених законом.

Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.

Пункт 6.1 вказаного Наказу визначено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Разом з цим, судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.04.2021 року: 18 червня 2018 року державним реєстратором Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д.В. на підставі листів-повідомлень № 3371/18, №3372/18, №3373/18 та № 3374/18 від 30.05.2018 року, за підписом директора зі стягування кредитів члена правління ПАТ «УКРСОЦБАНК», в яких зазначено прохання про виключення іпотеки з Державного реєстру речових прав нерухомого майна, що є предметом іпотеки №08/299/22 від 17.04.2008 року, а саме: житловий будинок, загальною площею 165,3 кв.м., житловою 48,3 кв.м. та земельна ділянка розміром 0,0787 га, кадастровий номер 2110200000:01:056:0006, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , було припинено обтяження іпотечного майна (а.с. 158-163).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьце офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомоїстатті 37цього Закону,на підставірішення Міністерстваюстиції України,а такожу разівизнання напідставі судовогорішення недійснимичи скасуванняна підставісудового рішеннядокументів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ,скасування напідставі судовогорішення державноїреєстрації прав,що малонаслідком державнуреєстрацію зміни,припинення речовихправ,обтяжень речовихправ,відповідні правачи обтяженняповертаються устан,що існувавдо відповідноїдержавної реєстрації,шляхом державноїреєстрації змінчи набуттятаких речовихправ,обтяжень речовихправ.При цьомудата ічас державноїреєстрації набуттяречових прав,обтяжень речовихправ,що булиприпинені узв`язку зпроведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно дост.15ЦК України,кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 (провадження № 14-100цс19) зазначено, що відповідно до пункту 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 868від 17 жовтня 2013 року, під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, серед інших і щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 753/905/18 (провадження № 61-12528св19).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі 922/3537/17 вказала, що «добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень» (п. 38 постанови).

Іпотека підлягає публічній реєстрації, що робить її наявність доступним для всіх третіх осіб. Функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Через це відсутність відомостей про обтяження майна іпотекою істотно впливає на динаміку цивільних правовідносин та має враховуватися судом.

Враховуючи, що внесені державним реєстратором записи про припинення обтяження на іпотечне майно можуть порушити право позивача, як іпотекодержателя, на звернення стягнення на предмет іпотеки, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його прав є належним.

Отже,оскільки підставоюдля припиненняобтяження наіпотечне майнослугували лишелисти-повідомлення№ 3371/18,№3372/18,№3373/18та №3374/18від 30.05.2018року,за підписомдиректора зістягування кредитівчлена правлінняПАТ «УКРСОЦБАНК»,суд приходитьдо висновку,що державнимреєстратором Тячівськоїміської радиЛазар Д.В.було проведенопроцедуру припиненняобтяження іпотечногомайна зпорушенням вимогст.ст.73,74Закону України«Про нотаріат»та ст.ст. 2, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому, інших документів, визначених ст. 74 Закону України "Про нотаріат" та Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердженняПорядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України»№296/5від 22.02.2012року, на виконання ухвали суду від 05.07.2022 року, а саме витребування від виконавчого комітету Тячівської міської ради, який розташований за адресою: м. Тячів, вул. Шевченка, 2, Закарпатської області, переданих державним реєстратором Лазар Д.В. на зберігання оригіналів документів, що містяться у матеріалах про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41669597 від 18.06.2018 року, суду не надано.

При цьому, зазначені представником відповідача у відзиві посилання на невідповідність та незрозумілість предмета позову, зокрема предмету спору зазначеного в позовній заяві та заявленим позовним вимогам, не заслуговують на увагу, позаяк, 23.06.2021 року позивачем на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху було подано новий текст редакції позовної заяви. Із зазначеним представник відповідача був ознайомлений 09.09.2022 року про, що свідчить його власноручний підпис (а.с. 137).

Також, посилання щодо відсутності даних про нового власника іпотечного майна не мають суттєвого значення для вирішення даної справи, оскільки позивачем ставиться вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поновлення порушених прав, а не визнання права власності чи витребування його із незаконного володіння інших осіб.

Таким чином, підсумовуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, те, що відповідачем не надано документів, які спростовують встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог з підстав їх обґрунтованості та доведеності.

18 січня 2023 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано клопотання позивача, в якому зазначено про зміну назви АТ «АЛЬФА-БАНК» на АТ «СЕНС БАНК» та долучено витяг з державного реєстру банків від 02.12.2022 року і копію Статуту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК».

Статтею 90ЦК Українивизначено,що юридичнаособа повиннамати своєнайменування,яке міститьінформацію проїї організаційно-правовуформу таназву. Найменуванняустанови маємістити інформаціюпро характерїї діяльності. Юридичнаособа можемати крімповного найменуванняскорочене найменування. Юридичнаособа,що єпідприємницьким товариством,може матикомерційне (фірмове)найменування. Комерційне(фірмове)найменування юридичноїособи можебути зареєстрованеу порядку,встановленому законом. Найменуванняюридичної особивказується вїї установчихдокументах івноситься доєдиного державногореєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Отже, назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Назва юридичної особи може зазнавати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції.

Зміна назви юридичної особи тягне лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю правонаступника нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула та юридичної незмінності правопопередника учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

Відповідно до пункту 1.4. пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання тактики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно правова форма даної особи.

Із долучених позивачем документів не встановлено наявність обставин для заміни сторони правонаступником у порядку ст. 55 ЦПК України, а вбачається лише зміна найменування позивача. У даному випадку заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, не відбулася.

Так,згідно витягуз державногореєстру банківвід 02.12.2022року ікопії СтатутуАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«СЕНС БАНК»вбачається,що ідентифікаційнийкод юридичноїособи позивача не змінювався, а станом на дату винесення даного рішення найменуванням позивача є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК».

Тому, з підстав викладених вище, суд здійснює заміну найменування позивача у даній справі з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«АЛЬФА-БАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК».

Керуючись ст.ст. 15, 16, 90 ЦК України,ст.ст. 73, 74 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 2, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 141,158, 263, 264, 265,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог державний реєстратор Відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діана Василівна (м. Тячів, вул. Шевченка, буд. 2, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 40422969) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поновлення порушених прав задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41669597 від 18.06.2018 року, державний реєстратор Лазар Діана Василівна Тячівської міської ради.

Поновити в державному реєстрі запис про іпотеку 26679037 від 17.04.2008 року та заборони, які були скасовані державним реєстратором Лазар Діаною Василівною Тячівської міської ради на земельну ділянку площею 0,0787 га, кадастровий номер 2510200000:01:056:0006, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку та розташований на ній житловий будинок з приналежними надвірними спорудами і прибудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_1 в користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН