Ухвала

від 15.02.2023 по справі 308/1746/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1746/23

1-кс/308/406/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,з участюсекретарясудових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту майна у кримінальному провадженні №42021070000000336, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.240 та ч.4 ст.240 КК України.

В С Т А Н О В И В:

Слідчою групою відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42021070000000336, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст. 240 КК України відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2021

Досудовим розслідуванням встановлено, що видом діяльності Малого приватного підприємства «Андезіт», код ЄДРПОУ 221012244, юридична адреса: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Сусково, 225А є:

-добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сталцю;

-добування піску, гравію, глин і каоліну;

-добування інших корисних копалин і розроблення кар`єрів;

-надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин і розроблення кар`єрів;

-видобуток корисних копалин та їх переробка на умовах давальницької сировини та інших договірних умовах.

Так, МПП «Андезіт» 31.05.2006 року отримано спеціальний дозвіл на користування надрами № 3832 (далі Дозвіл). Мета користування надрами видобування андезито-базальту, в якості щебеню для будівельних робіт, асфальтобетонних сумішей, заповнювачів важких бетонів та каменю бутового строком на 10 років.

Наказом Держгеонадр від 22.11.2013 № 589 дію Дозволу було зупинено. Підставами зупинення слугували протокол Робочої групи від 21.11.2013 № 23-13 та акт планової перевірки Держгеонадр МПП «Андезіт» від 19.09.2013. За результатами зазначеної перевірки зафіксовані порушення вимог ст. ст. 24, 51, 53 Кодексу України про надра та п. 17 Порядку, зокрема:

- проект розробки і рекультивації родовища не затверджений та не погоджений в установленому порядку відсутні погодження з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці;

- не проводиться геологічне обслуговування гірничих робіт;

- не виконуються основні умови користування ділянкою надр ведення геологічної маркшейдерської та іншої документації в процесі геологічного вивчення і видобування корисної копалини, яка забезпечує нормальний цикл робіт, прогнозування небезпечних ситуацій, своєчасне виявлення і нанесення на плани гірничих робіт небезпечних зон;

- невнесення змін надрокористувачем до Дозволу, у зв`язку із виявленням під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів.

Для усунення зазначених порушень надрокористувачу було надано 30 календарних днів.

В результаті невиконання зазначених вимог 17.01.2014 наказом Держгеонадр № 07, у зв`язку із порушенням п. 23 Порядку «невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк» Дозвіл було анульовано.

Після анулювання дії Дозволу МПП «Андезіт» надано до Держгеонадр матеріали, які свідчать, що дорозвідка запасів корисної копалини проводилась не в межах дії Дозволу, а іншого дозволу від 13.01.2011 № 4018, який анульовано, у зв`язку із виконанням мети спеціального дозволу, тому 21.02.2014 наказом Держгеонадр № 54 щодо часткового скасування наказу Держгеонадр від 17.01.2014 № 07 анулювання Дозволу МПП «Андезіт» скасовано, проте його дія не відновлялась.

Встановлено, що у 2016 році термін дії Дозволу закінчився, а 04.04.2018 на підставі наказу Держгеонадр № 118 він був продовжений на 13 років, тобто до 2029 року із внесенням змін до спецдозволу на підставі наказу Держгеонадр від 04.07.2018 № 229. Проте, незважаючи на продовження загального терміну дії Дозволу до 2029 року, його статус зупиненого з 2013 року поновлено не було, тому подальший видобуток надр МПП «Андезіт» до поновлення дії Дозволу був незаконним.

Лише 13.09.2021 відповідно до наказу Держгеонадр від 13.09.2021 № 650 дія спеціального Дозволу МПП «Андезіт» була поновлена.

Тобто, у період часу з 22.11.2013 по 13.09.2021 дія Дозволу на видобуток андезито-базальту МПП «Андезіт» була зупинена, що свідчить про незаконність видобування корисних копалин підприємством у зазначений період часу.

Досудовим розслідуванням встановлено,що відповіднодо інформаціїнаданої Державноюслужбою геологіїта надрУкраїни,а такожзвітних балансівзапасів кориснихкопалин,обсяги видобуткута втративідповідно доДержбалансу «Каміньбудівельний» (андезито-базальту), внаслідок самовільного користування надрами (під час зупинення дії Дозволу) МПП «Андезіт», у період з 01 січня 2015 року по 16 червня 2021 року склали:

-у 2015 році видобуто 10,82 тис. м/куб., що становить 10 526 431, 80 гривень збитку;

-у 2016 році видобуто 3,99 тис. м/куб., що становить 4 507 104 гривень збитку;

-у 2018 році видобуто 4,63 м/куб., що становить 12 169 667, 90 гривень збитку;

-у 2019 році видобуто 29,696 тис. м/куб., що становить 87 488 514 гривень збитку;

-у 2020 році видобуто 37,188 тис. м/куб., що становить 131 273 640 гривень збитку;

-у 2021 році (станом на 16.06.2021) видобувано 15,00 тис. м/куб., що становить 63 540 000 гривень збитку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» андезито-базальт відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до наказу МПП «Андезіт» від 10.06.2014 № 15 ОСОБА_4 приступив до виконання обов`язків директора вказаного підприємства.

Відповідно до Статуту МПП «Андезіт» виконавчим органом підприємства є Директор, який здійснює оперативне керівництво повсякденною діяльністю підприємства у відповідності до статуту та рішень Загальних зборів учасників. Директор має право без довіреності представляти підприємство перед третіми особами, має право першого підпису фінансових документів та договорів (контрактів), в тому числі зовнішньоекономічних. Директор має право вирішувати будь-які питання діяльності підприємства, за винятком тих, які відносяться до компетенції Загальних зборів учасників. Окрім того, Директор підприємства має право без письмової згоди Загальних зборів учасників укладати угоди, спрямовані на виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Досудовим розслідуванням встановлено, що виконуючи обов`язки директора МПП «Андезіт», в період 2019-2021 років ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що дія Дозволу була зупинена, умисно приховавши зазначений факт від своїх контрагентів, уклав угоди з проведення буровибухових робіт, які в результаті були виконані та оплачені з ДП «Західвибухпром» «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та ТОВ «Овручгран».

Таким чином, ОСОБА_4 , всупереч зазначеним нормативно правовим актам, зокрема вимогам ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 16, 19, 23, 24, 51, 53 Кодексу України про надра, обіймаючи посаду директора МПП «Андезіт», будучи службовою особою та виконуючи покладені на нього організаційно-розпорядчі функції, усвідомлюючи протиправний характер своїх умисних та цілеспрямованих дій, використовуючи своє службове становище, достовірно знаючи, що з 22.11.2013 наказом Держгеонадр № 589 дію Дозволу на видобуток андезито-базальту зупинено, керуючи ввіреним підприємством, приймав у період з 01.01.2015 по 16.06.2021 організаційно-розпорядчі рішення щодо видобування корисних копалин загальнодержавного значення шляхом вибуху, зокрема, укладав угоди, підписував фінансові та звітні документи щодо обсягів видобутку корисних копалин. Зазначені дії призвели до незаконного видобування корисних копалин андезито-базальту з Центральної ділянки Толоконського родовища, що знаходиться на відстані 0,5 км на північний захід від с. Сусково Мукачівського району (колишній Свалявський район) Закарпатської області загальним об`ємом 101,324 м/куб., що спричинило збитки державним інтересам у сумі 309505356 грн.

Такий забір андезито-базальтових запасів із вказаного родовища під час зупинення дії Дозволу є бездозвільним видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення, що суперечить чинному природоохоронному законодавству, а відтак є порушенням законодавства про надра у формі бездозвільного (самовільного) користування надрами, передбаченого ст. ст. 16, 19, 65 Кодексу України про надра від 27.07.1994 № 132/94 ВР.

31січня 2023року стороноюобвинувачення,відповідно дост.278КПК Україниповідомлено пропідозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Мукачево, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, українцю, директору МПП «Андезіт» у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: листом Державної служби геології та надр України від 27.08.2021; наказом Державної служби геології та надр України №589 від 22.11.2013; наказом Державної служби геології та надр України №07 від 17.01.2014; наказом Державної служби геології та надр України №54 від 21.02.2014; наказом Державної служби геології та надр України №650 від 13.09.2021; акт перевірки Державної служби геології та надр України від 19.09.2013 №06-04/08/2013-44/п«302», висновком судової інженерно-екологічної експертизи №156-Е від 21.04.2022; договором №08-02-21 від 08.02.2021 на виконання буровибухових робіт та актами надання послуг; наказом №15 від 10.06.2014 МПП «Андезіт» про призначення на посаду директора ОСОБА_4 ; статутом МПП «Андезіт»; допитом свідка ОСОБА_5 та іншими зібраними доказами і матеріалами досудового розслідування.

В судове засідання слідчий не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, жодних заяв до суду не надходило.

Власник майна в судове засідання не з`явився, причина неявки суду невідома.

Вивчивши зміст клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив наступні обставини.

Сторона кримінального провадження прокурор ставить питання про застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на вилучене майно з тих підстав, що вилучені речі є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, предметом кримінального правопорушення та збереження яких необхідне для проведення відповідних слідчих дій.

Згідно зі ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Ч. 2 вказаної норми закону передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру

щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Положеннями ст. 98 КПК України законодавцем визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частинами другою та третьою ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та може накладатись на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначених у статті 98 КПК України.

Відтак матеріали провадження містять достатньо даних, які вказують на відповідність зазначеного слідчим майна критеріям ст. 98 КПК України, а відповідно і можливості його використання стороною обвинувачення як доказу у кримінальному провадженні.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України суд зобов`язаний при розгляді клопотання про накладення арешту на майна враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно Першого протоколу допередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або за загальними принципами міжнародного права.

Відтак, на підставі викладеного вище, слідчий суддя приходить до переконання, що з метою належного забезпечення потреби досудового розслідування, зокрема збереження вказаних у клопотанні речових доказів, з врахуванням того, що в даному випадку вилучені органом досудового слідства речі по суті є предметом кримінального правопорушення, прокурором наведені правові підстави для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, власником майна не спростовано наведені у клопотання обставини вчинення кримінального правопорушення, тому слід застосувати арешт вказаного в клопотанні майна і таке втручання у права та інтереси власника майна буде виправданим.

Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Ужгородської окружноїпрокуратури ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12022071030001845, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 грудня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України задовольнити.

1.Накласти арешт, шляхом заборони відчуження на рухоме майно належне ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на транспортні засоби марки «Volkswagen Passat» 2017 р. в., д.н.з. НОМЕР_1 та марки «Mercedes-Benz», 2013 р. в., д.н.з. НОМЕР_2

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції можна подати протягом п`яти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду (особою, яка не була присутньою під час її оголошення на протязі 5-и днів з дня отримання її копії)

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонногосуду ОСОБА_1