Ухвала

від 15.02.2023 по справі 308/1746/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1746/23

1-кс/308/405/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участі прокурора ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 ,секретаря судових засідань ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу рослідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Зарпатській області майор поліції ОСОБА_6 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Мукачево, Закарпатської області, директора МПП«Андезіт», раніше не судимого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.240 КК України , -

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_2 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, у рамках кримінального провадження № 42021070000000336, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2021.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що як встановлено досудовим розслідуванням, видом діяльності малого приватного підприємства «Андезіт», код ЄДРПОУ 221012244, юридична адреса: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Сусково, 225А, є: добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сталцю; добування піску, гравію, глин і каоліну; добування інших корисних копалин і розроблення кар`єрів; надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин і розроблення кар`єрів; видобуток корисних копалин та їх переробка на умовах давальницької сировини та інших договірних умовах.

31.05.2006 МПП «Андезіт» отримано спеціальний дозвіл на користування надрами № 3832. Мета користування надрами - видобування андезито-базальту, в якості щебеню для будівельних робіт, асфальтобетонних сумішей, заповнювачів важких бетонів та каменю бутового строком на 10 років.

Наказом Держгеонадр від 22.11.2013 № 589 дію дозволу було зупинено. Підставами зупинення слугували протокол робочої групи від 21.11.2013 № 23-13 та акт планової перевірки Держгеонадр МПП «Андезіт» від 19.09.2013. За результатами зазначеної перевірки зафіксовані порушення вимог ст. ст. 24, 51, 53 Кодексу України про надра та п. 17 Порядку, зокрема: проект розробки і рекультивації родовища не затверджений та не погоджений в установленому порядку - відсутні погодження з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці; не проводиться геологічне обслуговування гірничих робіт; не виконуються основні умови користування ділянкою надр - ведення геологічної маркшейдерської та іншої документації в процесі геологічного вивчення і видобування корисної копалини, яка забезпечує нормальний цикл робіт, прогнозування небезпечних ситуацій, своєчасне виявлення і нанесення на плани гірничих робіт небезпечних зон; невнесення змін надрокористувачем до дозволу, у зв`язку із виявленням під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів.

Для усунення зазначених порушень надрокористувачу було надано 30 календарних днів.

В результаті невиконання зазначених вимог 17.01.2014 наказом Держгеонадр № 07, у зв`язку із порушенням п. 23 Порядку - «невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк» дозвіл було анульовано.

Після анулювання дії дозволу МПП «Андезіт» надано до Держгеонадр матеріали, які свідчать, що дорозвідка запасів корисної копалини проводилась не в межах дії дозволу, а іншого дозволу від 13.01.2011 № 4018, який анульовано, у зв`язку із виконанням мети спеціального дозволу, тому 21.02.2014 наказом Держгеонадр № 54 щодо часткового скасування наказу Держгеонадр від 17.01.2014 № 07 анулювання дозволу МПП «Андезіт» скасовано, проте його дія не відновлялася.

Слідчий зазначає, що як встановлено, у 2016 році термін дії дозволу закінчився, а 04.04.2018 на підставі наказу Держгеонадр № 118 він був продовжений на 13 років, тобто до 2029 року із внесенням змін до спецдозволу на підставі наказу Держгеонадр від 04.07.2018 № 229. Проте, незважаючи на продовження загального терміну дії дозволу до 2029 року, його статус зупиненого з 2013 року поновлено не було, тому подальший видобуток надр МПП «Андезіт» до поновлення дії дозволу був незаконним. Лише 13.09.2021 відповідно до наказу Держгеонадр від 13.09.2021 № 650 дія спеціального дозволу МПП «Андезіт» була поновлена. Тобто, у період часу з 22.11.2013 до 13.09.2021 дія дозволу на видобуток андезито-базальту МПП «Андезіт» була зупинена, що свідчить про незаконність видобування корисних копалин підприємством у зазначений період часу.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до інформації наданої Державною службою геології та надр України, а також звітних балансів запасів корисних копалин, обсяги видобутку та втрати відповідно до Держбалансу «Камінь будівельний» (андезито-базальту), внаслідок самовільного користування надрами (під час зупинення дії дозволу) МПП «Андезіт», у період з 01 січня 2015 року до 16 червня 2021 року склали: у 2015 році видобуто 10,82 тис. м/куб., що становить 10 526 431, 80 гривень збитку; у 2016 році видобуто 3,99 тис. м/куб., що становить 4 507 104 гривень збитку; у 2018 році видобуто 4,63 м/куб., що становить 12 169 667, 90 гривень збитку; у 2019 році видобуто 29,696 тис. м/куб., що становить 87 488 514 гривень збитку; у 2020 році видобуто 37,188 тис. м/куб., що становить 131 273 640 гривень збитку; у 2021 році (станом на 16.06.2021) видобувано 15,00 тис. м/куб., що становить 63 540 000 гривень збитку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» андезито-базальт відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.

Згідно з наказом МПП «Андезіт» від 10.06.2014 № 15 ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків директора вказаного підприємства.

Відповідно до Статуту МПП «Андезіт» виконавчим органом підприємства є директор, який здійснює оперативне керівництво повсякденною діяльністю підприємства у відповідності до статуту та рішень Загальних зборів учасників. Директор має право без довіреності представляти підприємство перед третіми особами, має право першого підпису фінансових документів та договорів (контрактів), в тому числі зовнішньоекономічних. Директор має право вирішувати будь-які питання діяльності підприємства, за винятком тих, які відносяться до компетенції Загальних зборів учасників. Крім того, директор підприємства має право без письмової згоди Загальних зборів учасників укладати угоди, спрямовані на виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Досудовим розслідуванням встановлено, що виконуючи обов`язки директора МПП «Андезіт», в період 2019-2021 років ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що дія дозволу була зупинена, умисно приховавши зазначений факт від своїх контрагентів, уклав угоди з проведення буровибухових робіт, які в результаті були виконані та оплачені з ДП «Західвибухпром» «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та ТОВ «Овручгран».

Таким чином, ОСОБА_3 , всупереч зазначеним нормативно правовим актам, зокрема вимогам ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 16, 19, 23, 24, 51, 53 Кодексу України про надра, обіймаючи посаду директора МПП «Андезіт», будучи службовою особою та виконуючи покладені на нього організаційно-розпорядчі функції, усвідомлюючи протиправний характер своїх умисних та цілеспрямованих дій, використовуючи своє службове становище, достовірно знаючи, що з 22.11.2013 наказом Держгеонадр № 589 дію дозволу на видобуток андезито-базальту зупинено, керуючи ввіреним підприємством, приймав у період з 01.01.2015 до 16.06.2021 організаційно-розпорядчі рішення щодо видобування корисних копалин загальнодержавного значення шляхом вибуху, зокрема, укладав угоди, підписував фінансові та звітні документи щодо обсягів видобутку корисних копалин. Зазначені дії призвели до незаконного видобування корисних копалин - андезито-базальту з Центральної ділянки Толоконського родовища, що знаходиться на відстані 0,5 км на північний захід від с. Сусково Мукачівського району (колишній Свалявський район) Закарпатської області загальним об`ємом 101,324 м/куб., що спричинило збитки державним інтересам у сумі 309 505 356 грн.

Такий забір андезито-базальтових запасів із вказаного родовища під час зупинення дії дозволу є бездозвільним видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення, що суперечить чинному природоохоронному законодавству, а відтак, є порушенням законодавства про надра у формі бездозвільного (самовільного) користування надрами, передбаченого ст. ст. 16, 19, 65 Кодексу України про надра від 27.07.1994 № 132/94 ВР.

31.01.2023 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.

Слідчий вказує, що у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець м. Мукачево, Закарпатської області, директор МПП «Андезіт», раніше не судимий, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зауважує слідчий, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: листом Державної служби геології та надр України від 27.08.2021; наказом Державної служби геології та надр України № 589 від 22.11.2013; наказом Державної служби геології та надр України № 07 від 17.01.2014; наказом Державної служби геології та надр України № 54 від 21.02.2014; наказом Державної служби геології та надр України № 650 від 13.09.2021; акт перевірки Державної служби геології та надр України від 19.09.2013 № 06-04/08/2013-44/п (302); висновком судової інженерно-екологічної експертизи № 156-Е від 21.04.2022; договором № 08-02-21 від 08.02.2021 на виконання буровибухових робіт та актами надання послуг; наказом № 15 від 10.06.2014 МПП «Андезіт» про призначення на посаду директора ОСОБА_3 ; статутом МПП «Андезіт»; допитом свідка ОСОБА_7 та іншими зібраними доказами і матеріалами досудового розслідування.

За твердженням слідчого, відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_3 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі від п`яти до восьми років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, сума збитків завданих внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 становить 309 505 356 гривень. Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме з такими республіками як Румунія, Угорщина, Словаччина та Польща, що дає підстави вважати, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України, так і поза межами таких, а також переховуватися на території України.

2. Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.

ОСОБА_3 може незаконно впливати шляхом підкупу, погроз чи застосування насильства на свідків та їх родичів, з метою зміни ними показань на його користь, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, впливати на свідка ОСОБА_7 , а також зважаючи на те, що на даному етапі досудового розслідування не встановлено всіх осіб, із якими можливо він має домовленість, про незаконний видобуток корисних копалин, а також осіб, які можуть дати показання щодо початку та мети здійснення такої злочинної діяльності, а перебуваючи на волі підозрюваний може вдатися до незаконно впливу на таких осіб, що негативно вплине на всебічність та неупередженість досудового розслідування і розгляд кримінального провадження у суді. Аналогічним чином ОСОБА_3 зможе впливати ще на спеціалістів, які проводили перевірки у МПП «Андезіт» у період з 2013 до 2021 роки та які будуть залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій, а також на експертів та спеціалістів, які в подальшому можуть бути залучені до проведення судових експертиз, зокрема судового експерта Львівського НДІСЕ ОСОБА_8 . Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до надання неправдивих показань або відмови від надання таких.

3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Знаходячись на волі, ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

4. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Знаходячись на волі, ОСОБА_3 може знищити, сховати, спотворити документи, які ще органом досудового розслідування не вилучені у законний спосіб, однак в подальшому можуть бути визнані як речові докази.

Слідчий наголошує, що вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_3 вказаного запобіжного заходу, не встановлено. Відтак, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вказаних ризиків.

Крім того, слідчий у клопотанні вказує, при виконанні вимог ч. 4 ст. 183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи передбачені ч. 4 ст. 182 КПК України обставини, зокрема майновий та сімейний стан підозрюваного, факт перебування на посаді керівника промислового підприємства з видобуванню надр та реалізації готової продукції понад 8 років, а також враховуючи суму збитків, завданих державним інтересам, внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 у розмірі 309 505 356 грн., є необхідним визначити останньому заставу у розмірі, який перевищує 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, орган досудового розслідування, вивчивши докази, здобуті під час досудового розслідування, а також дані, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3 , дійшов висновку про неможливість забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а також запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому слідчий просить застосувати до ОСОБА_3 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 42021070000000336, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю застосування застави та визначення її розміру. При ухваленні рішення про застосування застави та визначенні її розміру (суми), слідчий просить врахувати розмір (суму) завданих збитків державним інтересам, внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , а саме 309 505 356 грн., та визначити заставу у розмірі, який перевищує 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у поданому клопотанні, зауваживши, на наявності достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 обґрунтовано інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, а також, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які наведені у клопотанні.

Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме у виді особистого зобов`язання, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях та долучені до нього документи.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021070000000336, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 240 КК України.

31.01.2023 у рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України - незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене шляхом вибуху.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з ч. 2 цієї ж статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені статтею 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За приписами ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду даного клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 , а виходячи лише з фактичних даних, що містяться у доданих до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про наявність обґрунтованої підозри на даному етапі досудового розслідування, яка за матеріалами клопотання підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: листом Державної служби геології та надр України від 27.08.2021; наказом Державної служби геології та надр України № 589 від 22.11.2013; наказом Державної служби геології та надр України № 07 від 17.01.2014; наказом Державної служби геології та надр України № 54 від 21.02.2014; наказом Державної служби геології та надр України № 650 від 13.09.2021; актом перевірки Державної служби геології та надр України від 19.09.2013 № 06-04/08/2013-44/п (302); висновком судової інженерно-екологічної експертизи № 156-Е від 21.04.2022; договором № 08-02-21 від 08.02.2021 на виконання буровибухових робіт та актами надання послуг; наказом № 15 від 10.06.2014 МПП «Андезіт» про призначення на посаду директора ОСОБА_3 ; статутом МПП «Андезіт»; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 05.05.2022.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04), рішення від 21.04.2011) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Водночас, слідчий суддя зазначає, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_3 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 240 КК України, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, наявність у підозрюваного постійного місця проживання та постійного місця роботи, а саме обіймає посаду директора МПП «Андезіт», майновий стан підозрюваного, відсутність у нього судимостей.

Слідчий суддя бере до уваги ту обставину, що підозрюваний ОСОБА_3 затриманим у порядку, визначеному ст. ст. 208, 209 КПК України, не був, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з 22.09.2021, при цьому матеріали клопотання не містять жодних даних, що ОСОБА_3 переховувався від органу досудового розслідування, якимось чином перешкоджав досудовому розслідуванню, здійснював тиск на свідка чи експертів.

Також слідчий суддя виходить із забезпечення конституційного права ОСОБА_3 на працю, встановленого ст. 43 Конституції України, згідно з якою передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Між тим, тяжкість інкримінованого особі злочину, так само як суворість можливої санкції не можуть слугувати єдиними підставами для тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого правопорушення хоч і є важливим фактором, не може бути єдиною підставою для виправдання тривалого періоду запобіжного ув`язнення (рішення ЄСПЛ у справі «Калашников проти Росії, Kalashnikov v. Russia» від 24 червня 2002 року, заява № 47095/99, п. 116). Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. У цьому контексті мають враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, а також міжнародні контакти (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії, W v. Shitzerland» від 26 січня 1993 року Серія А, № 254-А, п. 33).

За результатами розгляду даного клопотання слідчим суддею встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється та суворість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного.

Ризик, який дає достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формі, що передбачена п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає наявним у зв`язку із встановленням обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваних зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Доводи сторони обвинувачення про існування інших ризиків, наведених у клопотанні, а саме: можливість незаконно впливу на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, належним чином не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв`язку із чим не враховується слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Стороною обвинувачення на підтвердження необхідності застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не надано жодного підтвердження та не наведено достатніх доводів на обґрунтування застосування саме такого запобіжного заходу. Відтак, оцінюючи доводи сторони обвинувачення про необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя констатує, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, передбаченому ст. 177 КПК України.

Виходячи з встановлених слідчим суддею обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється ОСОБА_3 , та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, стороною обвинувачення не доведено на даному етапі досудового розслідування необхідність застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою запобігання ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, а тому в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.

Разом з тим, беручи до уваги наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім та зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти вищезазначеному ризику.

Крім того, слідчий суддя враховує, що ухвалами слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.02.2023 у рамках даного кримінального провадження задоволено клопотання прокурора про арешт майна та накладено арешти на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_3 , зокрема транспортні засоби, а також на майно, що належить на праві власності МПП «Андезіт», зокрема нежитлові приміщення, земельні ділянки та транспортні засоби.

Застосування у кримінальному провадженні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, поряд із встановленими під час розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу обставинами, на думку слідчого судді, є достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у підозрюваного, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладені на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.

Керуючись ст. ст. 177-179, 186, 194, 196, 309, 376, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосувати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні процесуальні обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.

Виконання зазначених обов`язків, покласти на підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 13 квітня 2023 року, включно.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , письмово під розпис повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний західі на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 КПК України контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_6 .

Повний текст ухвали складено 16.02.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1