Рішення

від 09.02.2023 по справі 335/4708/22

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/4708/22 2/335/208/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Огнев`юк Н.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Здорика О.І., представника відповідача Чумакової С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» про визнання протиправним наказу про звільнення з роботи, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

08.08.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 31 березня 2022 року Наказом № 29к-тр від 29.03.2022 року її було звільнено з посади сестри медичної амбулаторії № 9 згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату. Звільнення вважає незаконним, оскільки відповідачем були порушені вимоги ст. ст. 42-1,49-2,141 КЗпП України. При цьому роботодавець, не запропонував позивачу жодної вакантної посади на підприємстві, а також не звернувся в установленому законом порядку про погодження її звільнення з роботи, як члена профспілкової організації. Просить визнатипротиправним та незаконним наказ комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» № 29к-тр від 29.03.2022 року про її звільнення з посади сестри медичної амбулаторії № 9 ; скасувати наказ комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» департамента охорони здоров`я Запорізької міської ради № 29к-тр від 29.03.2022 року про її звільнення; поновити її на посаді сестри медичної амбулаторії № 9; стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. Крім того, просить поновити строк на подачу позовної заяви, оскільки воєнний стан є поважною причиною для поновлення процесуальних строків:

12.08.2022 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.

12.09.2022 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, та уточнена позовна заява.

16.09.2022 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25.10.2022 року від комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги №10» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд залишити позов без задоволення, оскільки процедуру звільнення позивача проведено згідно з вимогами чинного законодавства. 20.01.2022 року Наказом підприємства № 2-ш «Про внесення змін до штатного розпису» було заплановано скорочення вакантних посад та працівників, у зв`язку зі скороченням витрат на утримання підприємства та необхідністю проведення змін в організації виробництва та праці, оптимізації штатного розпису.Згідно з наказом №2-ш було скорочено 49.0 ставок вакантних посад, згідно переліку зазначеному у пункті 1.1.1. наказу та виведено із штатного розпису, шляхом скорочення чисельності 6 (шість працівників 6,0 ставок, за посадами згідно пункту 1.2.1. цього ж Наказу.27 січня 2022 року під особистий підпис Позивач ОСОБА_1 отримала попередження про майбутнє звільнення, яке відбулося 31 березня 2022 року. Також в попередженні було зазначено, про відсутність в закладі вакантних посад для можливого переведення.При вивільненні працівника були враховані норми ст. 42-1, 49-2, 141 КЗпП України, у зв`язку з тим що ставка, яку займала відповідач була виведена із штату, а аналогічні ставки були зайняті іншими працівниками. Вакантні ставки були також скорочені, про що свідчить штатний розпис, складений станом на 01.01.2022 та станом на 01.04.2022. Відповідач займала посаду сестри медичної та виконувала роботу з оформлення паперових листків непрацездатності.У зв`язку з впровадженням комп`ютерних технологій та електронного документообігу, станом на 01.01.2022 року підприємство в повному обсязі перейшло на електронний документообіг, щодо видачі висновків про тимчасову непрацездатність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 328 "Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього" та Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17 червня 2021 року № 1234 "Про затвердження Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності".Скорочення чисельності працівників було зумовлено впровадженням сучасних технологій та оптимізацією праці. Відповідач належно виконав всі умови, передбачені ч. 2 статі 40, ч. З статі 49-2 КЗпП України та повідомив працівника в належні строки та про те, що вакантні посади, які б відповідали кваліфікації працівника (Позивача), в закладі відсутні. Вбачаючи норми статті 42, 42-1 КЗпП України, та аналізуючи з іншими працівниками закладу, які займають аналогічні посади Позивач не мала переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Ч. 2 статті 5 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що уперіод діївоєнного станунорми статті43Кодексу законівпро працюУкраїни незастосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів. Згідно з абз. 9 статі 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша статті 43 КЗпП України) розглядає спір по суті.

06.12.2022 року ухвалою суду витребувано у відповідача відомості щодо наявності чи відсутності вакантних посад, яку позивач могла виконувати з урахуванням освіти,кваліфікацяіії, досвіду, з часу попередження її про звільнення до дати звільнення, та запитано згоду аба відмову у наданні згоди первинної профспілкової організації комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги №10» на звільнення позивача, провадження у справі зупинено.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у ньому.

Представник відповідача позов не визнала, просила у задоволенні позову відмовити, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву .

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, врахувавши пояснення учасників справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом № 9к/тр від 09.01.2014 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду сестри медичної амбулаторії № 9.

Наказом директора комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги №10» № 2-ш від 20.01.2022 внесені зміни до штатного розписуу зв`язку зі скороченням витрат на утримання підприємства на необхідністю проведення змін в організації праці, оптимізації штатного розпису, шляхом скорочення ставок вакантних посад, в т.ч. в амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 9 - 3,75 ставок: лікар-педіатр 0.75 ставки; сестра медична дільнична 1,0 ставка; сестра медична 1,0 ставка; реєстратор медичний 1,0 ставка.

27.01.2022 року позивач ОСОБА_1 на підставі ст.49-2 КЗпП попереджена про майбутнє звільнення 31 березня 2022 року, та про відсутність посад для переведення в закладі.

Наказом директора комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги №10» № 29к-тр від 29.03.2022 року у зв`язку із скороченням штату працівників звільнено сестру медичну амбулаторії № 9 ОСОБА_1 31.03.2022 згідно з п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату.

Згідно з протоколом засідання профспілкового комітету комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги №10» № 138 від 20.12.2022 року, на виконання ухвали суду від 06.12.2022 року, первинна профспілкова організація комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги №10» надала згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної амбулаторії № 9, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Вст. 43 Конституції Україникожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Врішенні КонституційногоСуду Українивід 04.09.2019№6-р (П)2019 по справа № 3-425/2018(6960/18)зазначено, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обгрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції Українита міжнародних правових актів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті49-2КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до частини першої статті 42КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного суду України №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992р. з наступними змінами і доповненнями роз`яснено про те, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ч.1ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи був він попереджений за 2 місяці про наступне вивільнення.

З наданих відповідачем документів, судом встановлено, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату працівників комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10, з необхідністю проведення оптимізації витрат на утримання персоналу шляхом вивільнення працівників, а саме шляхом скорочення 49,0 ставок вакантних посад у всіх підрозділах, серед яких в амбулаторії загальної практики сімейної медицини (за місцем безпосередньої роботи позивача) 3,75 ставок. Згідно зі штатним розписом комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» на 01 січня 2022 року затверджений штат у кількості 375 штатних одиниць, станом на 01 квітня 2022 року затверджений штат у кількості 322 штатних одиниць. При цьому в амбулаторії № 9 на 01.01.2022 року кількість штатних посад 29, з них фахівців з базовою та неповною вищою освітою (сестра медична) 12, станом на 01.04.2022 року кількість штатних посад 24,25, з них фахівців з базовою та неповною вищою освітою (сестра медична) 9.

Ч. 3 ст. 49-2 КЗпП Українипередбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Тобто, запропонована для переведення робота має відповідати професії чи спеціальності працівника, а у разі відсутності такої роботи допускається пропозиція нижчої за рівнем кваліфікації посада.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що позивача ОСОБА_1 письмово повідомлено про наступне звільнення та одночасно повідомлено, про відсутність вакантних посад або іншої роботи в комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10». Згідно із ст.42КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

В той же час, посилання позивачки на порушення її переважного права на залишення на роботі спростовуються положеннями ст. 42 КЗпП, де визначений перелік таких переваг.

В даному ж випадку позивачкою не надано доказів на підтвердження її переважного права на залишення на роботі згідно зазначеного переліку.

Пленум Верховного Суду у п.19 постанови „Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 6 листопада 1992 року роз`яснив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є доказами про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі. Таким чином, принцип доцільності під призмою ч. 1 ст.40КЗпП України передбачає свободу розсуду і розпорядження роботодавцем своїми суб`єктивними правами, виходячи з міркувань ефективного розвитку підприємства, установи, організації, що відповідає його потребам.

Правомочність роботодавця у застосуванні п. 1 ст.40КЗпП України не може виходити за межі його повноважень, які можуть бути визначені нормативними актами чи статутом юридичної особи.

З урахуванням цього, працівник не може обгрунтовувати чи заперечувати доречність, доцільність, користь чи ефективність, для підприємства, установи, організації, змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності чи штату працівників. Суд перевіряє лише дотримання роботодавцем законодавства про порядок розірвання трудового договору за ч. 1 ст. 40 КЗпП Україниі не може обговорювати питання про доцільність проведення скорочення штату на підприємствах, в установах, організаціях, а тому при вирішенні трудового спору не може поставити це питання на обговорення і з`ясовувати думку сторін трудового спору. Тобто, яких цілей бажав досягнути роботодавець, чим він керувався при прийнятті рішення про скорочення чисельності і штату, чи можна було б уникнути скорочення працівників, в судовому порядку не доводиться роботодавцем, та не оспорюється працівником.

Щодо доводів позивачки про те, що відповідач у порушення вимог ст.43КЗпП не звернувся до первинної профспілкової організації для отримання дозволу на її звільнення, незважаючи на те, що вона є членом комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до положеньст.43КзпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті40і пунктами 2 і 3 статті41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

За положеннями ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Указом ПрезидентаУкраїни від24.02.2022№ 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У подальшому, строк дії воєнного стану було продовжено.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України від 15березня 2022року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану нормистатті 43 Кодексу Законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Згідно з пунктом 2 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 2136-ІХглаву XIX «Прикінцеві положення»Кодексу законів про працю Українидоповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю- мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Так, відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги №10» № 138 від 20.12.2022 року, на виконання ухвали суду від 06.12.2022 року, первинна профспілкова організація комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги №10» надала згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної амбулаторії № 9, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Жодних порушень прав позивачки судом не встановлено, відповідач діяв у відповідності до діючого законодавства.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що позивачку було звільнено правомірно, а підприємством дотримано вимоги чинного трудового законодавства України при її звільненні.

Відповідно до частини першої статті 233КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Установлені ст.233КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. При необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки відсутнє порушене право. При обґрунтованості позовних вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення та вирішує його по суті. Натомість, у разі пропуску строку без поважних причин та обґрунтованості позовних вимог суд наводить у рішенні мотиви, чому позовні вимоги є обґрунтованими та чому він вважає неможливим поновити строк, та зазначає, що відмовляє в позові саме внаслідок пропуску такого строку.

Суд не вирішує питання про поновлення строку звернення з позовом до суду, оскільки відмовив у задоволенні позову за необґрунтованості вимог.

Судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.2,3,10-12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» про визнання протиправним наказу про звільнення з роботи, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,- залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Дата складання повного тексту рішення: 15.02.2023 року.

Суддя Рибалко Н.І.