Постанова

від 15.02.2023 по справі 910/1699/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. Справа№ 910/1699/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Разіної Т.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Англійська група»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022, повний текст якого складений 03.11.2022

у справі № 910/1699/22 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Англійська група»

до ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача штрафу в сумі 15 000,00 грн. нарахованого відповідно до положень укладеного між сторонами договору про надання послуг №/2 від 23.07.2021 за дострокове розірвання/припинення вказаного договору відповідачем в односторонньому порядку.

Крім того, у позові позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді, зазначивши, що вказані витрати складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 2 841,00 грн. та витрат на професійну правничу до послуг розмір яких становить 25 000,00 грн., а також просив здійснити розподіл судових витрат з урахуванням наданих документів та розрахунку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/1699/22 в позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що матеріли справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів того, що відповідач направляв позивачу повідомлення про дострокове припинення договору №/2 від 23.07.2021 в односторонньому порядку.

При оцінці наданих позивачем на підтвердження факту направлення відповідачем позивачу повідомлення про дострокове розірвання/припинення спірного договору доказів, суд першої інстанції зазначив про те, що:

- наявна у матеріалах справи заява відповідача до начальника Головного управління Держпраці у Київській області, у якій відповідач зазначає про звільнення, жодним чином не підтверджує припинення договірних відносин між сторонами даної справи, зокрема припинення договору № /2 від 23.07.2021 року в односторонньому порядку на вимогу відповідача;

- надані позивачем покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оформлені протоколами опитування адвокатом особи за її згодою від 12.01.2022, не є заявами свідків в розумінні ст. 88 ГПК України;

- показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, проте у цій справі на підставі показань свідків судом не можуть встановлюватися обставини, які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту мають бути документально доведені, а саме, повідомлення відповідачем позивача про дострокове припинення договору № /2 від 23.07.2021 в односторонньому порядку.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Англійська група» звернулось з апеляційною скаргою, у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/1699/22 та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а при його винесення судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені матеріали справи та не надано оцінку всім обставинам справи.

У обґрунтування вимог апеляційній скарзі апелянт постався на те, що:

- факт направлення повідомлення про припинення спірного договору в односторонньому порядку підтверджується відомостями, які містяться у наданій відповідачем зустрічній претензії (відповідь на претензію позивача щодо сплати штрафу - примітка суду), в якій відповідач підтверджує факт існування спірного договору та припинення на даний час будь-яких правовідносин між сторонами;

- висновки суду першої інстанції про те, що протоколи опитування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 12.01.2022 є неналежними доказами по справі є безпідставними, так як ці докази оформлені адвокатом в межах наданих йому повноважень та з дотримання вимог законодавства, а відтак, мають бути оцінені судом у сукупності з іншими доказами.

Також у апеляційній скарзі апелянт просить розглядати справу з обов`язковою участю представника позивача та, за умови наявності у суду відповідної технічної можливості, проводити всі судові засіданні у справі в режимі відео конференції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2022, справу №910/1699/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1699/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/1699/22.

Матеріали вказаної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду 19.12.2022.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3862/22 від 20.12.2022 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2022 справу № 910/1699/22 передано на розгляд колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя, судді - Шаптала Є.Ю., Разіна Т.І..

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Щодо розгляду справи розгляду справи з обов`язковою участю представника позивача, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом п. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

У апеляційній скарзі апелянтом не наведено конкретних обставин в обґрунтування розгляду апеляційної скарги з викликом сторін.

При цьому, у позові сам позивач просив здійснювати розгляд справи без участі позивача чи його представників.

Колегія суддів вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому колегія суддів враховує і те, що тривалі повітряні тривоги у місті Києві, постійне відключення електроенергії, зокрема і аварійне, яке відбувається без дотримання графіків відключення, ускладнить проведення судових засідань та ймовірно призведе до невиправданого збільшення строку розгляду апеляційної скарги, що, в свою чергу, позбавить сторін права на вирішення спору у розумний строк.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Англійська група» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 по справі №910/1699/22, апелянту поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/1699/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Англійська група» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/1699/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Станом на 14.02.2023 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

23.07.2021 позивач (замовник) та Фізична особа-підприємець Царенко Світлани Вікторівни (далі відповідач, виконавець) уклали договір про надання послуг № /2 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику освітні послуги з навчання англійської мови клієнтів замовника, визначені в пункті 2.1. цього договору, а замовник зобов`язується оплатити їхню вартість у порядку встановленому в договорі.

Згідно з п. 6.1 Договору виконавець надає послуги, визначені в п. 1.1 Договору, у період з 01.09.2021 по 31.05.2022.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору виконавець має право достроково розірвати наявний Договір відповідно до п. 2.1.8 цього Договору.

Пунктом 2.1.8 Договору передбачено, що виконавець може достроково розірвати/припинити наявний договір сплативши фіксовану оплату (штраф) на розрахунковий рахунок замовника коштів у сумі 15 000,00 грн., повідомивши про замовника за 10 (десять) діб до моменту відповідної оплати.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що відповідач скористався свої правом на дострокове розірвання/припинення Договору та з 25.09.2021 достроково припинив надання послуг за Договором, що є підставою для стягнення з останнього, передбаченого п. 2.1.8 Договору штрафу у розмірі 15 000,00 грн.

26.10.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією б/н від 23.10.2021 про сплату штрафу у розмірі 15 000,00 грн. протягом семи календарних днів з дати отримання даної претензії. Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.10.2021, фіскальним чеком від 26.10.2021 та накладною № 0215606761780.

У відповідь на претензію б/н від 23.10.2021, відповідач у зустрічній претензії вимогу про сплату штрафу у розмірі 15 000,00 грн. не визнав та вимагав протягом семи днів виплатити заробітну плату у розмірі 4 000,00 грн., компенсацію ЄСВ ФОП у розмірі 3 960,00 грн. та визнати Договір удаваним.

Позивач зазначає про те, що дострокове розірвання/припинення Договору відповідачем підтверджується також показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які оформлені протоколами опитування адвокатом особи за її згодою від 12.01.2022, а також відомостями, які містяться у наданій відповідачем зустрічній претензії (відповідь на претензію позивача щодо сплати штрафу - примітка суду), в якій відповідач підтверджує факт існування Договору та припинення на даний час будь-яких правовідносин між сторонами

Також позивач зазначив про те, що на станом на дату пред`явлення цього позову Фізична особа-підприємець Царенко Світлани Вікторівни втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом ст.ст. 51, 52, 598, 609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України та ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Зазначений висновок підтверджений постановами Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 335/4675/19 та від 17.02.2021 року у справі № 265/6586/19.

Якщо боржник фізична особа-підприємець ліквідований, то з позовом про стягнення заборгованості потрібно звертатися не до цивільного суду, а до господарського (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Колегія суддів зауважує на тому, що матеріали справи не містять доказів того, що Договір визнаний недійсним у встановленому чинним законодавством порядку, в тому числі удаваним, а відтак, вказаний договір, в силу приписів ст. 204 ЦК України, є правомірним, а з огляду на суб`єктний склад його учасників - спори сторін, які пов`язані його виконанням підлягають вирішенню саме господарськими судами.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобов`язання, які встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Зі змісту Договору слідує, що його умовами (п.п. 2.2.4, 2.1.8) передбачено право виконавця на дострокове розірвання/припинення Договору та, з огляду на вказане, сплату на користь замовника фіксованої оплати (штраф) у сумі 15 000,00 грн..

При чому, за змістом вказаних пунктів Договору реалізація вказаного права відповідачем відбувається шляхом повідомлення замовника про вказане рішення за 10 (десять) діб до моменту відповідної оплати.

За змістом ч. 3 ст. 651 ЦК України договір є розірваним у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так як позивач стверджує про те, що відповідач розірвав Договір в односторонньому порядку, саме він належними та допустимими доказами повинен довести вказані обставини.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів надсилання відповідачем позивачу повідомлення про дострокове припинення Договору матеріали справи не містять.

При оцінці наданих позивачем на підтвердження факту відмови відповідача від Договору доказів, колегія суддів зазначає таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявна у матеріалах справи заява відповідача до Начальника Головного управління Держпраці у Київській області, у якій відповідач зазначає про звільнення, жодним чином не підтверджує припинення договірних відносин між сторонами даної справи, зокрема, припинення Договору в односторонньому порядку на вимогу відповідача.

Щодо показів свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які оформлені протоколами опитування адвокатом особи за її згодою від 12.01.2022, слід зазначити таке.

Статтею 87 ГПК України встановлено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.

Колегія суддів зазначає про те, що подані позивачем протоколи опитування адвокатом особи за її згодою від 12.01.2022 не є заявами свідків в розумінні ст. 88 ГПК України, так як вони не оформлені у визначений ГПК України спосіб.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що, встановлене п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», право адвоката опитувати осіб за їх згодою не змінює та не скасовує встановленого ГПК України порядку оформлення показань свідків.

До того ж, показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Враховуючи те, що розірвання відповідачем Договору в односторонньому порядку має відбуватись шляхом направлення відповідного повідомлення, вказана обставина (направлення повідомлення - примітка суду) не може бути встановлена на підставі показань свідків, а має бути документально доведена.

Колегія суддів зауважує позивачу і на тому, що той факт, що відповідач у певний період часу відмовився від виконання обов`язків за Договором, що і слідує з його заяви до Начальника Головного управління Держпраці у Київській області, не свідчить про те, що він скористався наданим йому правом на розірвання Договору в односторонньому порядку.

Отже, з огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції про те, що позивач не довів факту відмови відповідача від Договору та, відповідно, про недоведеність позивачем припинення Договору.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на корить штрафу в сумі 15 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі № 910/1699/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Англійська група» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Англійська група» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/1699/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/1699/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1699/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

Т.І. Разіна