Постанова

від 07.02.2023 по справі 910/1335/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2023 р. Справа№ 910/1335/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від позивача : адвокат Войтюк Д.В.; від відповідача: адвокат Коваль О.С. від третьої особи-1: не з`явився; від третьої особи-2: не з`явився; від третьої особи-3: не з`явився.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 у справі №910/1335/22 (суддя Грєхова О.А., м. Київ, повний текст складено - 19.09.2022)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

2. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",

3. Кабінет Міністрів України

про стягнення основної суми заборгованості та штрафних санкцій (пені, штрафу) в розмірі 2 014 735,23 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» (далі - позивач/ПрАТ «Укргідроенерго») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач/ДП «Гарантований покупець»), за участю у справі треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - третя особа -1), Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - третя особа -2), Кабінету Міністрів України (далі - третя особа -3) про стягнення основної суми заборгованості та штрафних санкцій (пені, штрафу) в розмірі 2 014 735,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів № 05-ГП/21/1572/01/21 від 06.05.2021, в частині здійснення розрахунків.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 у справі №910/1335/22 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ПрАТ "Укргідроенерго" заборгованість в розмірі 1 745 118,58 грн, пеню в розмірі 146 343,90 грн, штраф в розмірі 122 158,30 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 30 204,31 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт неналежного виконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленої позивачем у травні 2021 року електричної енергії, з огляду на що вимоги про стягнення вартості такої енергії у сумі 1 745 118,58 грн є обґрунтованими. Також суд встановив факт прострочення виконання відповідачем свого обов`язку зі своєчасної оплати поставленої позивачем з 00:00 год. 08.05.2021 по 24:00 год. 31.05.2021 року електричної енергії.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу. Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем умов п. 4.5 Договору, які кореспондуються із положеннями ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України не враховано, в зв`язку з чим, стягнув відповідача пеню в розмірі 146 343,90 грн.

За наслідками розгляду поданого відповідачем клопотання про зменшення неустойки суд відмовив у його задоволенні, оскільки зменшення розміру неустойки до 1 гривні нівелюватиме саме значення неустойки як відповідальності за порушення зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасну сплату коштів (відповідно до строків, передбачених договором).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ДП "Гарантований покупець" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 у справі №910/1335/22 в частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" 1 745 118,58 грн, пеню в розмірі 146 343,90 грн, штраф в розмірі 122 158,30 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 30 204,31 грн та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог. Вирішити питання судових витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що оскаржуване рішення в частині стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 1 745 118,58 грн, пеню в розмірі 146 343,90 грн, штраф в розмірі 122 158,30 грн прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме статей 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 196 Господарського кодексу України, частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ, статей 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, статей 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236 та параграфів 2-4 Глави 6 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що доказ розміру бази нарахування неустойки - реєстр платежів позивача за підписом працівників ПрАТ «Укргідроенерго» не є ні розрахунковим документом, ні первинним документом, а є лише внутрішнім документом відповідача, однак вказане залишено поза увагою місцевого господарського суду.

Крім того, скаржник послався на те, що відповідно до п. 12.6 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів. Однак, на даний час розгляду справи регулятором не було затверджено розмір вартості послуги за травень 2021 року, відповідно різниця (дефіцит грошових коштів), що виникла (виник) під час виконання відповідач протягом спірного періоду покладених на нього зазначених спеціальних обов`язків, до теперішнього часу відповідачу не була компенсова.

Суд безпідставно не застосував положення статті 614 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності ДП «Гарантований покупець».

Із урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану Гарантованого покупця, характеру його діяльності, що не пов`язана із отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків, дій позивача, що спрямовані лише на отримання прибутку за рахунок державного підприємства, штрафні санкції підлягали зменшенню за клопотанням відповідача на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України до 1,00 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач до Північного апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 залишити без змін, посилаючись на те, що позивачем було надано належні та допустимі докази із змісту яких можна встановити наявність всіх елементів для застосування такої міри відповідальності як стягнення заборгованості та штрафних санкцій; у п. 6.2. Договору сторони визначили підстави, розмір, порядок нарахування та період нарахування пені; аргументи відповідача про відступіть необхідних коштів, як на підставу для зменшення розміру неустойки до 1 гривні є необґрунтованими; суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність виняткових обставин для зменшення нарахованих позивачем розмірів пені та штрафу, а, відтак, не застосував при розгляді даної справи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Треті особи 1, 2, 3 відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2022 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" у справі №910/1335/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга ДП "Гарантований покупець" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1335/22, відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження до надходження даної справи з суду першої інстанції.

02.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1335/22.

У зв`язку із перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 21.10.2022 по 04.11.2022, вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги у встановлені законом процесуальні строки у визначеному складі суду неможливо.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 07.11.2022 по 11.11.2022 перебувала у відрядженні (Національна школа суддів України).

У зв`язку із перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Іоннікової І.А., у відпустці з 17.11.2022 по 02.12.2022, вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги у встановлені законом процесуальні строки у визначеному складі суду неможливо.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 21.11.2022 по 04.12.2022 перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі №910/1335/22 - відмовлено в задоволенні клопотання ДП "Гарантований покупець про відстрочення сплати судового збору та залишено без руху.

16.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника на виконання вказаної ухвали надійшло клопотання про усунення недоліків з доданими до нього доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжне доручення №1107 від 09.012.2022).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 17.12.2023 відкрито провадження у справі №910/1335/22; розгляд апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 у справі №910/1335/22 призначено на 07.02.2023.

Явка сторін

У судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник третіх осоіб 1,2, 3 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Нормами ст. 120 ГПК України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2022 надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у справі та в електронні кабінети учасників.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від третіх осіб 1,2, 3 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що треті особи 1, 2,3 належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від третіх осіб 1,2,3 клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх.

Позиції сторін у справі

Представник скаржника у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 у справі №910/1335/21 скасувати. Водночас, у разі залишення судового рішення без змін, просив зменшити розмір неустойки.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача,

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги та клопотання про закриття провадження в частині, рішення суду першої інстанції просив скасувати. Водночас, у разі залишення судового рішення без змін, просив зменшити розмір неустойки.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.05.2021 року між ПрАТ «Укргідроенерго», як продавцем та «Гарантований покупець», як покупцем укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів № 05-ГП/21/1572/01/21 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язаний продати електричну енергію гарантованому покупцю, а гарантований покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому Договорі.

Обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску продавцем та відбору гарантованим покупцем електричної енергії (п. 2.2. Договору).

Положеннями п.п. 3.1., 3.2. Договору передбачено, що періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду.

Період постачання може визначатися кількістю календарних діб постачання, календарними датами початку і закінчення календарного тижня/місяця/кварталу тощо.

Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим Договором, у періоді постачання визначається за результатами проведеного електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для місяця періоду постачання.

З умовами п. 3.3. Договору відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що зазначається у Додатковій угоді для періоду постачання.

У відповідності до п. 3.7. Договору право власності та ризик втрати електричної енергії переходить від продавця до гарантованого покупця у точках комерційного обліку на відпуск, що розташовані на межі балансової належності електричних мереж продавця.

Згідно із п. 4.1. Договору купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання. Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється з нарахуванням податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.

Умовами п. 4.3. Договору гарантований покупець визначено, що здійснює оплату продавцю за електричну енергію, купівля-продаж якої здійснена у розрахунковому місяці, наступним чином:

- не пізніше 01 числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем - у розмірі 30% вартості електричної енергії, купівля-продаж якої здійснена у такому розрахунковому місяці;

- не пізніше 11 числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем - у розмірі 40% вартості електричної енергії, купівля-продаж якої здійснена у такому розрахунковому місяці;

- не пізніше 20-го числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем - остаточний платіж у розмірі 30% від вартості електричної енергії купівля-продаж якої здійснена у такому розрахунковому місяці.

У п. 4.4. Договору сторони обумовили, що сума гарантійного внеску, внесена гарантованим покупцем для участі в аукціоні, після його фактичного надходження від організатора аукціону на банківський рахунок продавця зараховується продавцем як оплата електричної енергії за цим Договором, із врахуванням строку та порядку оплати, визначених у п. 4.3 цього Договору.

Гарантований покупець не пізніше двох робочих днів з дати отримання продавцем гарантійного внеску додатково забезпечує перерахування продавцю суми податку на додану вартість за ставкою 20% від вартості електричної енергії, яка дорівнює сплаченому гарантійному внеску. Зарахуванням суми податку на додану вартість здійснюється продавцем з урахуванням порядку оплати, визначеного у п. 4.3 цього Договору.

Пунктом 4.5. Договору узгоджено, що якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Згідно із п. 4.7. Договору оплату за куплену електричну енергію гарантований покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті, що перераховуються на банківський рахунок продавця, вказаний у розділі 13 цього Договору, або на інший банківський рахунок продавця, про реквізити якого продавець повідомив електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) не менш ніж як за 2 календарні дні до дати платежу з подальшим підтвердженням цього у письмовому вигляді.

Оплата за цим Договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати Гарантованим покупцем за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Цей Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 20.06.2021. В частині виконання фінансових зобов`язань Договір діє до їх повного виконання (п. 11.1. Договору).

06.05.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1/1573/01/21 до Договору, за умовами якої відповідно до результатів електронного аукціону № ЕР-060521-GB-1-1, що відбувся 06.05.2021, аукціонного свідоцтва № 03-EP-060521-GB-1-1 та Договору гарантований покупець купує у продавця електричну енергію для загальносуспільних інтересів, на таких умовах:

- періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 годин 08 травня 2021 року по 24:00 годин 31 травня 2021 року (далі - період постачання);

- обсяг електричної енергії, що купується та продається у періоді постачання відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 290 880 МВт год.;

- ціна електричної енергії становить 10,00 грн. за 1 МВт год, крім того ПДВ - 2,00 грн., разом 12,00 грн.;

- вартість електричної енергії становить 2 908 800,00 грн., крім того ПДВ - 581 760,00 грн., разом - 3 490 560,00 грн.;

- гарантований покупець зобов`язується оплатити продавцю вартість електричної енергії відповідно до умов Договору;

- продавець продає, а гарантований покупець купує електричну енергію за графіком, що додається до цієї Додаткової угоди до цього Договору.

На виконання умов Договору, 31.05.2021 сторонами підписано без заперечень та зауважень акт купівлі-продажу електричної енергії за травень 2021 року, за яким позивач продав відповідачу електричну енергію обсягом 290 880 МВт/год загальною вартістю 3 490 560,00 грн.

Водночас, відповідач взятий на себе за Договором обов`язок щодо своєчасної оплати поставленої йому в травні 2021 року електричної енергії виконав неналежним чином, допустивши прострочення оплати, в зв`язку з чим, ПрАТ "Укргідроенерго" звернулося до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1 745 118,58 грн. заборгованості, 147 458,35 грн пені та 122 158,30 грн штрафу за прострочення оплати понад 30 днів.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що до матеріалів справи надано лише внутрішній реєстр отриманих платежів, який не може вважатися належним та допустимим документом, який підтверджує розмір суми, на які здійснюється нарахування неустойки. Також відповідач зазначає, що позивачем невірно визначено період прострочення при нарахуванні пені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні за змістом положення містяться у статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору, 31.05.2021 сторонами підписано без заперечень та зауважень акт купівлі-продажу електричної енергії за травень 2021 року, за яким позивач продав відповідачу електричну енергію обсягом 290 880 МВт/год загальною вартістю 3 490 560,00 грн.

Вказані акти підписані без будь-яких зауважень повноважними представниками обох сторін та є первинними документами, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач, натомість, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату поставленого позивачем товару здійснив частково у розмірі 1 745 441,42 грн, що підтверджується виписками з рахунку позивача.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення основного боргу позивач посилався на те, що відповідачем не оплачено вартість відпущеної позивачем електроенергії у травні 2021 року у розмірі 1 745 118,58 грн.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.3 Договору гарантований покупець здійснює оплату продавцю за електричну енергію, купівля-продаж якої здійснена у розрахунковому місяці, наступним чином:

- не пізніше 01 числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем - у розмірі 30% вартості електричної енергії, купівля-продаж якої здійснена у такому розрахунковому місяці;

- не пізніше 11 числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем - у розмірі 40% вартості електричної енергії, купівля-продаж якої здійснена у такому розрахунковому місяці;

- не пізніше 20-го числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем - остаточний платіж у розмірі 30% від вартості електричної енергії купівля-продаж якої здійснена у такому розрахунковому місяці.

Належних та допустимих доказів на підтвердження оплати на користь позивача іншої частини заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів № 05-ГП/21/1572/01/21 від 06.05.2021 у належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на одночасне поширення на відповідача дії постанови Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 з наступними змінами «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» та факт відсутності належних розрахунків від контрагента відповідача - НЕК «Укренерго» на ринках РДН/ВДР з січня 2020 року, а також статтю 9-1 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо механізму компенсації втрат від вартості послуги, яку надає відповідач третім особам.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначені аргументи відповідача не є підставами для звільнення останнього від господарської-правової відповідальності за порушення умов договору.

Так, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії, отриманої у травні 2021 року. Факт відсутності бюджетного фінансування, у тому числі, і через ненадходження коштів від ПАТ «НЕК «Укренерго», не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не визначені нормами закону як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Ані умовами Договору, ані положеннями закону обов`язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання ПАТ «НЕК «Укренерго» своїх зобов`язань перед гарантованим покупцем, а тому недодержання своїх обов`язків ПАТ «НЕК «Укренерго» не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за Договором.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 147 458,35 грн та штраф в розмірі 122 158,30 грн.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

В силу приписів статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За умовами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частин 2, 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відтак, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17, від 10.09.2020 року у справі №916/1777/19.

У пункті 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку незабезпечення гарантованим покупцем повної оплати за електричну енергію до 20-го числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем, гарантований покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діє на день прострочення) від простроченої суми вказаного платежу, без врахування дня фактичної оплати.

При цьому, пунктом 4.5 Договору узгоджено, що якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про те, що позивачем положень п. 4.5 Договору, які кореспондуються із положеннями ч. 5 ст. 254 ЦК України не враховано, в зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 146 343,90 грн.

В свою чергу, відповідно до п. 6.3 Договору за прострочення оплати гарантованим покупцем остаточного платежу, що передбачений п. 4.3 цього Договору, на строк понад 30 календарних днів, гарантований покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від простроченої суми вказаного платежу.

Таким чином, оскільки станом на дату подання позовної заяви до суду, за відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 1 745 118,58 грн, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 122 158,30 грн.

Щодо заявленого відповідачем під час розгляду даної справи у суді першої інстанції та під час розгляду справи апеляційним господарським судом клопотання про зменшення розміру неустойки до 1 гривні колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/1.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, значених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір неустойки, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про скрутний фінансовий стан.

Проте, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт скрутного фінансового становища відповідача не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування пені та штрафу за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків оплати за отриману електроенергію.

Виходячи з матеріалів справи, враховуючи як те, що відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України, який передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, так і ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, наявність на момент прийняття рішення судом першої інстанції заборгованості в розмірі 1 745 118,58 грн, проти сплати якої відповідач заперечував, і яка існувала тривалий період, оцінюючи співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, досліджуючи обґрунтованість доводів ДП "Гарантований покупець", суд першої інстанції правомірно відмовив у зменшенні суми неустойки та штрафу до 1 грн, оскільки це не буде забезпечувати балансу інтересів сторін.

За встановлених обставин справи скаржнкиом (відповідачем) не доведено правомірності вимог про неустойки та штрафу до 1 гривні, оскільки це також не буде забезпечувати балансу сторін.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пеню в розмірі 146 343,90 грн, штраф в розмірі 122 158,30 грн.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва 09.09.2022 у справі №910/1335/22, та, відповідно, апеляційна скарга ДП «Гарантований покупець» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги Господарського суду Києва 09.09.2022 у справі №910/1335/22 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 у справі №910/1335/22 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №910/1335/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 14.02.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко