Постанова

від 31.01.2023 по справі 911/3538/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2023 р. Справа№ 911/3538/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: адвокат Клапчук Ф.П.;

від відповідача: адвокат Дудник А.В.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3538/20 (суддя Бацуца В. М., м. Київ)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромцукор» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 911/3538/20

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромцукор»

про стягнення 5 459 059, 85 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі - позивач/ ТзДВ «Узинський цукровий комбінат») звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромцукор» (далі - відповідач/ТОВ «Укрпромцукор») про стягнення 5 459 059,85 грн основної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки у повному обсязі товару згідно з договором поставки № 3 від 10.01.2020.

Рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021 у справі №911/3538/21 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 5 459 059,85 грн основної заборгованості та судові витрати 81 885,90 грн судового збору.

08.06.2021 на виконання вказаного рішення суду від 09.04.2021 Господарським судом Київської області видано відповідний наказ.

Короткий зміст заяви ТОВ «Укрпромцукор» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

29.11.2021 відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою, у якій просив суд визнати наказ, виданий Господарським судом Київської області від 08.06.2021, про стягнення з ТОВ «Укрпромцукор» на користь ТОВ «Узинський цукровий комбінат» 5 459 059,85 грн основної заборгованості та 81 885,90 грн судового збору таким, що не підлягає виконанню на суму 588 700, 68 грн.

В обґрунтування своєї заяви відповідач (боржник) зазначає, що у зв`язку із направленням відповідачем (боржником) позивачу (стягувачу) заяви № 3 від 12.11.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої відповідач (боржник) провів зарахування зустрічних однорідних вимог із позивачем (стягувачем) на суму 588 700,68 грн, - зобов`язання відповідача (боржника) перед позивачем (стягувачем) по сплаті 5 459 059,85 грн основної заборгованості та 81 885,90 грн судового збору за наказом, виданим Господарським судом Київської області від 08.06.2021, вважаються такими, що припинено частково на суму 588 700,68 грн.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3245/20 заяву б/н від 22.11.2021 (вх. № 27421/21 від 29.11.2021) ТОВ «Укрпромцукор» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволено.

Визнано наказ Господарського суду Київської області від 08.06.2021 у справі №911/3538/20, виданий на виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021, про стягнення з ТОВ «Укрпромцукор» на користь ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» 5 459 059,85 грн основної заборгованості та судові витрати 81 885,90 грн судового збору, таким, що не підлягає виконанню, частково на суму 588 700,68 грн.

При ухваленні даного судового рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- вимоги позивача (стягувача) до відповідача (боржника) за рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2021 у справі № 911/3538/20 та вимоги відповідача (боржника) до позивача (стягувача) за видатковою накладною № 7 від 07.04.2021 на суму 588 700, 68 грн є однорідними вимогами, строк виконання яких настав;

- на виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021у справі № 911/3538/20 відповідачем (боржником) було лише частково погашено заборгованість на загальну суму 588 700,68 грн за наслідками проведення відповідачем (боржником) зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 588 700,68 грн, що підтверджується відповідною видатковою накладною № 7 від 07.04.2021 на суму 588 700, 68 грн, листом-вимогою № 3 від 28.10.2021 про сплату заборгованості, заявою № 3 від 12.11.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог;

- враховуючи наведенні обставини зобов`язання відповідача (боржника) перед позивачем (стягувачем), що виникли на підставі рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021 р. у справі № 911/3538/20, відповідно до ст.ст. 598, 601 Цивільного кодексу України частково припиняються на суму 588 700, 68 грн, а обов`язок відповідача (боржника) по сплаті позивачу (стягувачу) грошових коштів за наказом Господарського суду Київської області № 911/3538/20 від 08.06.2021 станом на момент розгляду даної заяви відсутній частково;

- оскільки, обов`язок відповідача (боржника) по сплаті позивачу (стягувачу) заборгованості за наказом Господарського суду Київської області № 911/3538/20 від 08.06.2021 відсутній частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява відповідача (боржника) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» (далі - скаржник) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3538/20 та винести ухвалу про відмову у задоволені заяви ТОВ «Укрпромцукор» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга ТОВ «Узинський цукровий комбінат» обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. - 598, 601, 602 Цивільного кодексу України, а також порушенням норм процесуального права, яке виражено у неповному з`ясуванні обставин справи.

Скаржник зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що видаткова накладна №7 від 07.04.2021 була відсутні на момент прийняття рішення від 09.04.2021 та таку поставку відповідач (боржник) не здійснював на користь позивача (стягуюча).

Також заявник апеляційної скарги вказує про те, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем (стягувачем) заяв відповідача (боржника) про зарахування зустрічних однорідних вимог, і, відповідно, відповідачем не доведено, що зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У письмових поясненнях відповідач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів неотримання останнім товару. Водночас, як вказує відповідач у матеріалах справи наявна видаткова накладна № 7 від 07.04.2021, яка підтверджує поставку ТОВ «Укрпромцукор» ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» на суму 588 700,68 грн. Вказана накладна та заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.12.2021 не оскаржені позивачем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2022 апеляційну скаргу ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3538/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 у справі вирішено витребувати матеріали справи №911/3538/20, а розгляд питання щодо відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкласти до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

11.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/3538/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 апеляційну скаргу ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3538/20 - залишено без руху, у зв`язку із ненаданням доказів сплати судового збору та доказами надіслання копії апеляційної скарги ТОВ «Укрпромцукор».

09.09.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3538/20 про виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №910/3538/20 з квитанцією про сплату судового збору (квитанція №0.0.2668054539.1 від 09.09.2022), але не надано суду доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу - ТОВ «Укрпромцукор», листом з описом вкладення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 апеляційну скаргу ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/3538/20 - повернуто скаржнику.

07.10.2022 повторно ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 03.10.2022, в якій просить:

- поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/3538/20;

- скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/3538/20 та винести ухвалу про відмову у задоволені заяви ТОВ «Укрпромцукор» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному (головуючому судді) автоматизованого системою складу суду від 07.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/3538/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 поновлено ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3538/20; відкрито апеляційне провадження у справі №911/3538/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 20.12.2022 розгляд справи №911/3538/21 відкладено на 31.01.2023.

Явка представників сторін

У судове засідання 31.01.2023 з`явився представники сторін.

Позиція учасників справи

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав у ній та просив її задовольнити. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3538/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Укрпромцукор» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Представник відповідача (боржника) у судовому засіданні просив апеляційну скаргу позивача (стягувача) залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно приписів ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 23 ч. 1 ст. 255 ГПК України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акта, дійшов висновку, що апеляційна скарга ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3538/20 не підлягає зміні чи скасуванню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.328 ГПК України: суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Зі змісту ч. 2 ст. 328 ГПК України також вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

Тобто в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, судом не може здійснюватись перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, не можуть досліджуватись докази, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 03.03.2018 у справі № 5011-9/15826-2012 , від 12.10.2018 у справі № 910/9026/13 та від 11.07.2019 у справі №910/8665/17.

Як убачається із матеріалів справи та місцевим господарським судом, що 07.04.2021 відповідачем (боржником) було передано у власність (продано) позивачу (стягувачу) товар на загальну суму 588 700,68 грн, що підтверджується накладною № 7 від 07.04.2021 на суму 588 700, 68 грн.

У жовтні 2021 відповідач (боржник) звернувся до позивача (стягувача) із листом-вимогою № 3 від 28.10.2021 про сплату заборгованості, у якій вимагав від останнього оплатити отриманий товар на загальну суму 588 700,68 грн.

Факт направлення відповідачем (боржником) листа-вимоги позивачу (стягувачу) підтверджується фіскальним чеком № 0104412 0096782 від 29.10.2021 і накладною № 0911200128039 від 29.10.2021 про відправлення цінного листа та описом вкладення до нього від 29.10.2021, фіскальним чеком № 0104411 0096781 від 29.10.2021 і накладною № 0911200128020 від 29.10.2021 про відправлення цінного листа та описом вкладення до нього від 29.10.2021 наявними у матеріалах справи.

У листопаді 2021 відповідач (боржник) звернувся до позивача (стягувача) із заявою № 3 від 12.11.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій зазначив, що у зв`язку із неоплатою позивачем (стягувачем) заборгованості за вищевказаною накладною на загальну суму 588 700,68 грн повідомив позивача (стягувача) про зарахування зустрічних однорідних вимог по заборгованості відповідача (боржника) перед позивачем (стягувачем) за рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2021 у справі № 911/3538/20 та по заборгованості позивача (стягувача) перед відповідачем (боржником) за вищевказаною накладною - на суму 588 700,68.

Факт направлення відповідачем (боржником) заяви позивачу (стягувачу) підтверджується фіскальним чеком № 253 від 16.11.2021 та накладною № 0910711195048 від 16.11.2021 про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 16.11.2021, фіскальним чеком № 254 від 16.11.2021 та накладною № 0910711195064 від 16.11.2021 про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 16.11.2021 наявними у матеріалах справи.

Як зазначалося вище, відповідач обґрунтовує заяву проведенням заліку зустрічних вимог на суму 588 700,68 грн. ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» (позивач) заперечував проти задоволення заяви відповідача про визнання наказу суду такими, що не підлягає виконанню, посилаючись на не визнання ним заборгованості (зустрічної вимоги), на яку посилається відповідач в обґрунтування своєї заяви.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Положення ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Статтями 202, 203 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами (аналогічний висновок міститься у п. п. 28, 29 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19).

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (ст. 601 ЦК України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

При цьому, у п. 51 постанови від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

У постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

У свою чергу місцевим господарським судом встановлено, що вимоги позивача (стягувача) до відповідача (боржника) за рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2021 у справі № 911/3538/20 та вимоги відповідача (боржника) до позивача (стягувача) за видатковою накладною № 7 від 07.04.2021 на суму 588 700, 68 грн є однорідними вимогами, строк виконання яких настав, та відповідно на виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021 у справі № 911/3538/20 відповідачем (боржником) було лише частково погашено заборгованість на загальну суму 588 700,68 грн за наслідками проведення відповідачем (боржником) зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 588 700,68 грн, що підтверджується відповідною видатковою накладною № 7 від 07.04.2021 на суму 588 700, 68 грн, листом-вимогою № 3 від 28.10.2021 про сплату заборгованості, заявою № 3 від 12.11.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог, наявними у матеріалах справи, і відповідно зобов`язання відповідача (боржника) перед позивачем (стягувачем), що виникли на підставі рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021 у справі № 911/3538/20.

З огляду на положення ст.ст. 598, 601 Цивільного кодексу України зобов`язання частково припиняються на суму 588 700, 68 грн, а обов`язок відповідача (боржника) по сплаті позивачу (стягувачу) грошових коштів за наказом Господарського суду Київської області № 911/3538/20 від 08.06.2021 станом на момент розгляду даної заяви відсутній частково.

Враховуючи вище наведене та те, що обов`язок відповідача (боржника) по сплаті позивачу (стягувачу) заборгованості за наказом Господарського суду Київської області № 911/3538/20 від 08.06.2021 відсутній частково, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заява відповідача (боржника) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у даній справі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, суд апеляційної вважає необґрунтованими доводи скаржника про відсутність зобов`язань позивача перед відповідачем і як наслідок, відсутність підстав для зарахування зустрічних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.18 у справі № 908/3039/16.

Доказів визнання позивачем одностороннього правочину недійсним матеріали справи не місять.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви відповідача (боржника) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3538/20, та, відповідно, ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3538/20 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3538/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №911/3538/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 14.02.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко