Постанова

від 07.02.2023 по справі 920/225/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2023 р. Справа№ 920/225/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання: Колосовська А.Р.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 07.02.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 (повний текст складено 13.12.2022)

у справі №920/225/22 (суддя К.В. Полякова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро»

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Розсоші»,

2. Міністерства юстиції України

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 ,

2.Охтирської районної державної адміністрації

про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розсоші» (далі, відповідач-1) та Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області (далі, відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення, прийнятого Великописарівським районним управлінням юстиції Сумської області, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 2,1393 га, з кадастровим номером 5921281700:12:004:0031, на підставі договору оренди землі б/н, укладеного між орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Розсоші» та орендодавцем - ОСОБА_1 ; припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю «Розсоші» права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5921281700:12:004:0031, площею 2,1393 га, яка розташована на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.07.2022 замінено відповідача у справі Реєстраційну службу Великописарівського районного управління юстиції Сумської області на належного відповідача - Міністерство юстиції України, передано справу №920/225/22 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі, третя особа-1) та Охтирську районну державну адміністрацію (далі, третя особа-2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Компанія «Суми-Агро» взяло в оренду на 25 років за Договором оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008, укладеним із ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 2,139 га ріллі, яка знаходиться на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області. Даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5921281700:12:004:0031.

Однак у подальшому позивачем з`ясовано, що 13.03.2015 право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5921281700:12:004:0031, яка перебувала у нього в оренді, було зареєстровано за відповідачем-1 - ТОВ «Розсоші» на підставі договору оренди землі б/н, укладеного ТОВ «Розсоші» з орендодавцем ОСОБА_1 , який є спадкоємцем ОСОБА_2 щодо названої земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16.02.2016.

За твердженнями позивача, через неналежне виконання державним реєстратором його обов`язків під час розгляду заяви ТОВ «Розсоші» про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою було прийнято спірне рішення, яким порушено права та інтереси ТОВ Компанія «Суми-Агро», оскільки відповідачі допустили існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №920/225/22 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Розсоші» про закриття провадження у справі. Провадження у справі №920/225/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розсоші», Міністерства юстиції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , Охтирської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняті за наслідками укладення ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки з відповідачем-1, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача-1, а й фізичної особи - власника цієї земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є також власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем, власником) договору, укладеного із відповідачем-1, відповідно, спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

При прийнятті ухвали суд послався на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №657/33/19.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 20.12.2022 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 про закриття провадження у справі №920/225/22 в повному обсязі, справу №920/225/22 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржена ухвала суду прийнята судом першої інстанції із порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що у позовній заяві ним самостійно визначено відповідачів, які порушили його права та законні інтереси. Апелянт при цьому не має позовних вимог до власника земельної ділянки ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю реальних та діючих правовідносин на підставі Договору оренди земельної ділянки від 04.03.2008.

Судом не встановлено взаємозв`язок між юрисдикцією розгляду даного спору та визначенням відповідачем власника земельної ділянки. Наявність стороною у справі власника земельної ділянки, на думку скаржника, не змінює його юрисдикції.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, а тому закриття провадження у даній справі є безпідставним.

Також скаржник звертає увагу на те, що Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.08.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №920/225/22 та призначив підготовче судове засідання, не виявивши підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення заяви чи відмови у відкритті відповідно до статей 174-175 Господарського процесуального кодексу України суд.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

26.01.2023 від представника Міністерства юстиції України

до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просив суд залишити її без задоволення.

Відповідач-1 наголосив на тому, що оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретних земельних ділянок. Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок.

Інші учасники справи письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» у справі №920/225/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Разіна Т.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №920/225/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №920/225/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

11.01.2023 матеріали справи №920/225/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 16.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №920/225/22, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 07.02.2023.

Ухвалами Північного апеляційного господарського від 30.01.2023 та 06.02.2023 задоволені клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Розсоші» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» про участь у судовому засіданні 07.02.2023 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 07.02.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка учасників судового процесу

У судове засідання 07.02.2023 з`явилися представники позивача та відповідачів.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд апеляційної скарги Північним апеляційним господарським судом повідомлялися належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 223) третій особі-1 та довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду) третій особі-2 у системі «Електронний суд».

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Представники відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу суду без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, оцінка аргументів учасників справи

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктами 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).

Водночас, юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно. Отже, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Звернувшись до суду з позовом у даній справі, позивач наголосив на тому, що 04.03.2008 між ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (земельного паю), за яким в оренду передано земельну ділянку загальною площею 2,139 га строком на 25 років. Даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5921281700:12:004:0031.

Водночас, 16.02.2015 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5921281700:12:004:0031 згідно з відомостями з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 31.10.2018 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Надалі, 17.02.2015 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розсоші», як орендарем, укладено договір оренди землі №28, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування, зокрема, земельну ділянку кадастровий номер 5921281700:12:004:0031.

Отже, зі змісту пред`явлених позовних вимог слідує, що позивач просить скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Розсоші» стосовно земельної ділянки, власником якої є фізична особа - ОСОБА_1 .

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Як вірно наголосив суд першої інстанції, у межах даної справи спір виник із приводу порушення права позивача, як орендаря, внаслідок укладення договору оренди щодо цієї же земельної ділянки її власником із іншим орендарем, і пов`язаний із діями фізичної особи - власника земельної ділянки.

Відтак, такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретних земельних ділянок.

Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок.

Посилання скаржника на неоспорювання позивачем дій власників земельних ділянок та відсутність заявлених вимог до ОСОБА_1 не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав та обов`язків цих фізичних осіб і спір у позивача виник саме із власниками земельних ділянок як орендодавцями.

Судом при цьому враховані зауваження позивача про те, що власник спірної земельної ділянки ОСОБА_1 приймає участь у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, унаслідок чого його суб`єктивні права та охоронювані законом інтереси є захищеними.

Проте, оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняті за наслідками укладення ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки з відповідачем-1, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача-1, а й фізичної особи - власника цієї земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є також власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем, власником) договору, укладеного із відповідачем-1.

Посилання скаржника на те, що наявність стороною у справі власника земельної ділянки не змінює його юрисдикції не ґрунтуються у даному випадку на нормах господарського процесуального законодавства, оскільки відповідно до пунктів 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України такий спір має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства, враховуючи, що власником спірної земельної ділянки є фізична особа, яка не має статусу фізичної особи-підприємця.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.11.2019 у справі №920/40/19, від 04.02.2020 у справі №910/7781/19, у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №902/416/20.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 не був визначений ним як відповідач не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору, виходячи з характеру спірних правовідносин, безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.

Відкриття провадження у даній справі, у свою чергу, не позбавляло суд у подальшому права за результатами проведення підготовчого засідання, одним із завдань якого згідно пункту 1 частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, закрити провадження у справі в зв`язку з встановленням факту її непідвідомчості господарському суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, зміст та суб`єктний склад спірних правовідносин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим позивач має звернутися із відповідним позовом до місцевого суду.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо непідвідомчості даної справи господарським судам узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №657/33/19.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу позивача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №920/225/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №920/225/22 залишити без змін.

Матеріали справи №920/225/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у статтях 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.02.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Т.І. Разіна