Постанова

від 14.02.2023 по справі 910/6144/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. Справа№ 910/6144/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від прокуратури: Вакулюк Д.С.; від позивача: Онищенко Т.О. (самопредставництво); від відповідача-1: не з`явився;від відповідача -2: не з`явився;

від третьої особи -1: не з`явився;

від третьої особи -2: не з`явився.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гопки Олександра Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6144/18 (суддя Усатенко І.В., м. Київ) про видачу дублікату наказу

За заявою Київської міської ради про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дубліката виконавчого документу

за позовом Київської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1. Фізичної особи-підприємця Гопки Олександра Івановича

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП НЕРУХОМІСТЬ"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1.Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація

2.Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва"

про визнання недійсним договору та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

Київська місцева прокуратура № 5 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Гопки Олександра Івановича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП НЕРУХОМІСТЬ" про: визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 10.06.2016, який укладений ТОВ "ТОП НЕРУХОМІСТЬ" та Підприємцем; зобов`язання Підприємця усунути перешкоди Раді у користуванні майном територіальної громади м. Києва, а саме, приміщенням № 41 площею 134,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Йорданська (Лайоша Гавро), 14-А у Оболонському районі м. Києва, шляхом виселення Підприємця із вказаного приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021, позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення №41 по вул. Йорданський (Л.Гавро), 14-А у м. Києві, площею 134,4 кв.м, укладений 10.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП НЕРУХОМІСТЬ" та Фізичною особою-підприємцем Гопкою Олександром Івановичем. Виселено Фізичну особу - підприємця Гопку Олександра Івановича з нежитлового приміщення №41 площею 134,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Йорданська (Лайоша Гавро), 14-А в Оболонському районі м. Києва. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП НЕРУХОМІСТЬ" на користь Київської міської прокуратури судовий збір в сумі 881 грн 00 коп. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Гопки Олександра Івановича на користь Київської міської прокуратури судовий збір в сумі 2643 грн 00 коп.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/6144/18 12.01.2021 видано накази.

04.11.2022 до Господарського суду міста Києва від Київської міської ради надійшла заява про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та про видачу дублікату наказу.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її ухвалення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6144/18 відмовлено Київській міській раді у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Заяву Київської міської ради про видачу дублікату виконавчого документу задоволено.

Видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 №910/6144/18 про виселення Фізичної особи - підприємця Гопки Олександра Івановича з нежитлового приміщення № 41 площею 134,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Йорданська (Лайоша Гавро), 14-А в Оболонському районі м. Києва.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що із заявою про видачу дубліката наказу стягувач звернувся до суду 04.11.2022, тобто в межах строку для пред`явлення його до примусового виконання. Оскільки, стягувач звернувся із заявою в межах строку для пред`явлення його до примусового виконання, відсутні підстави для розгляду заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Гопка Олександр Іванович (далі - скаржник/ ФОП Гопка О.І.) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6144/18 та поновити пропущений з поважних причин строк;

- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6144/18, в частині задоволення заяви про видачу дублікату наказу та ухвали у відповідній частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Київської міської ради про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/6144/18 - відмовити;

- в іншій частині ухвали Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6144/18 - залишити без змін.

Скаржник зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишилися положення ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Заявник апеляційної скарги вказує, оскільки з наказів Господарського суду міста Києва вбачається, що вони дійні до пред`явлення до 05.04.2021, оскільки стягувачем є державний орган, тобто Київська міська рада звернулася із заявою про видачу дублікату наказу після закінчення строку, вставленого для його пред`явлення а саме - 04.11.2022.

Крім того скаржником було заявлено клопотння про понволення строку на пеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва 17.11.2022 у справі №910/6144/18.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відповідач-1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на те, що строк пред`явлення наказу щодо виселення Фізичної особи - підприємця Гопки Олександра Івановича з нежитлового приміщення № 41 площею 134,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Йорданська (Лайоша Гавро), 14-А в Оболонському районі м. Києва встановлено в наказі Господарського суду міста Києва до 05.01.2024, і, відповідно, Київська міська рада звернулась до суду із заявою про видачу дублікату наказ в межах строку для пред`явлення його до примусового виконання.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відповідач-1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на те, що строк пред`явлення наказу щодо виселення Фізичної особи - підприємця Гопки Олександра Івановича з нежитлового приміщення № 41 площею 134,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Йорданська (Лайоша Гавро), 14-А в Оболонському районі м. Києва встановлено в наказі Господарського суду міста Києва до 05.01.2024, і, відповідно, Київська міська рада звернулась до суду із заявою про видачу дублікату наказ в межах строку для пред`явлення його до примусового виконання. Крім того, вказує, що оскільки стягувачем з наказом Господарського суду міста Києва від 17.01.2021 виступає орган місцевого самоврядування - Київська міська рада, то підлягає застосуванню зальний строку пред`явлення наказу до виконання - протягом 3-х років. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що строк пред`явлення до виконання виконавчого документу на момент звернення Київською міською радою із заявою не сплив.

Відповідач -2 та треті особи 1, 2, відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022 апеляційну скаргу ФОП Гопки О.І. у справі №910/6144/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга ФОП Гопки О.І. подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 у справі вирішено витребувати матеріали справи №910/6144/18, а розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкласти до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

02.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6144/18.

У зв`язку із перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 26.12.2022 по 20.01.2023, вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги у встановлені законом процесуальні строки у визначеному складі суду неможливо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 задоволено клопотання ФОП Гопки О.І. та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6144/18; відкрито апеляційне провадження у справі №910/6144/18; розгляд апеляційної скарги ФОП Гопки О.І. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6144/18 призначено на 14.02.2023.

Явка сторін

У судове засідання 14.02.2023 з`явилися прокурор та представник позивача

Представники відповідачів 1, 2 та третіх осоіб 1,2, 3 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Нормами ст. 120 ГПК України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2022 надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у справі та в електронні кабінети учасників.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від третіх осіб 1,2, 3 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідачі 1,2 та треті особи 1, 2,3 належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від відповідачів 1 ,2 та третіх осіб 1,2,3 клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх.

Позиції сторін у справі

Прокурор просив апеляційну скаргу відповідача -1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Позивач просив апеляційну скаргу відповідача -1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. ч. 1, 2 ст. 327 ГПК України).

Відповідно до п. 19.4 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дублікату наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №18/113-53/81).

За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Разом із тим, необґрунтована відмова у видачі дублікату виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення Конституційного Суду України від 27.01.2010 №3-рп/2010 у справі №1-7/2010).

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, єдиною обставиною, яка потребує дослідженню з боку суду у разі звернення особи із заявою про видачу дубліката наказу є дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. З`ясування судом доказів вручення виконавчого документу стягувачу та його втрати не потребується.

Статтею 12 Закону України Про виконавче провадження встановлено трирічний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ видано Господарським судом міста Києва 12.01.2021.

Таким чином, строк пред`явлення до виконання наказу до 05.01.2024.

Враховуючи, що на момент звернення до суду з відповідною заявою (Київська міська рада звернулася до Господаського суду міста Києва із заявою - 04.11.2022) строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 не сплив, наявні підстави для видачі стягувачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2021.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

Згідно з ч. ч. 1, 6 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (статті 129, 129-1 Конституції України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Для мети отримання дублікату наказу, виданого на виконання чинного судового рішення, стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документа та, як наслідок, відсутність у нього можливості виконати чинне судове рішення.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру".

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності

Доводи скаржника про неврахуванням місцевим господарським судом положень ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», і як наслідок, безпідставне задоволення заяви Київської міської ради про видачу дубліката наказу апеляційний господарський суд оцінює критично з огляду на таке.

Стягувачем за наказом Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 є Київська міська рада і з позовом у даній справі звернувся прокурор в інтересах держави в особі в т.ч. цього органу.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. За рішення про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, зо позовом якого прийнято відповідне судове рішення (ч. ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місце самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно із ч. 5 вказаного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи вище наведені норми законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що стягувачем з наказом Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 є Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, тому відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» до цього наказу підлягає застосуванню загальний строк пред`явлення наказу до виконання - протягом трьох років.

Доводи скаржника щодо відсутності доказів, які підтверджували б факт втрати позивачем виконавчого документа, судовою колегією відхиляються, оскільки для мети отримання дубліката наказу, виданого на виконання чинного рішення (а іншого не доведено), стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до органів виконання, оскільки його прагненням є лише виконання чинного судового рішення (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 16 лютого 2022 року справа №10/246).

Твердження скаржника про неповідомлення останнього про розгляд заяви у суді першої інстанції судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки у «Перехідних положеннях» ГПК України прямо не зазначено, проте що заяви про видачу дублікату наказу, як частина виконавчого процесу, повинні розглядатися судом в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та в десятиденний строк, а також те, що явка учасників виконавчого процесу при розгляді такої заяви є обов`язковою.

З огляду на встановлені у справі обставини у їх сукупності та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення поданої Київською міської радою заяви про видачу дубліката судового наказу.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6144/18, та, відповідно, ФОП Гопки О.І. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6144/18 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гопки Олександра Івановича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6144/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №910/6144/18 повернути до Господарського суду міста Києва

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 15.02.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова