Рішення

від 16.02.2023 по справі 903/1061/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 лютого 2023 року Справа № 903/1061/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши матеріали по справі за № 903/1061/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Стоун», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестпол», м. Луцьк

про стягнення 34291,68 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Стоун» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестпол» у якому просить стягнути 34 291,68 грн. заборгованості в т.ч.: 25 000 грн. - основного боргу, 7 454,10 грн. - інфляційних втрат, 1015,07 грн.- 3% річних, 731, 51 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про організацію перевезень вантажів №01/04/19 від 01.04.2019 в частині своєчасної оплати за наданні послуги.

Ухвалою суду від 02.01.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дана ухвала суду від 02.01.2023 про відкриття провадження у справі, була надіслана та доставлена представнику позивача електронною поштою, що підтверджується відміткою відділу документального забезпечення та контролю суду.

Ухвала суду від 02.01.2023 про відкриття провадження у справі, яка була направлена з рекомендованим листом на адресу відповідача отримана останнім 04.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлені належним чином.

В порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України відповідачу запропоновано подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати до суду; належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Відповідач через відділ документального забезпечення та діловодства суду подав клопотання про закриття провадження у справі за вх. №01-74/48/23 від 17.01.2023, у якому просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором про організацію перевезень вантажів №01/04/19 від 01.04.2019 в розмірі 25 000 грн та долучив до даного клопотання копію платіжної інструкції №568 від 12.01.2023 на суму 25 000 грн.

Відзив та заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

01.04.2019 між ТОВ «БЕСТ СТОУН» (Експедитор) та ТОВ «ВЕСТПОЛ» (Клієнт) було укладено договір про організацію перевезень вантажів в залізничному рухомому складі № 01/04/19 та додаток «А» до договору від 01.04.2019.

У п.1.1. договору вказано, договір регулює взаємовідносини сторін, що виникають при організації перевезень вантажів в залізничному рухомому складі, організацію транспортно-логістичних послуг та й пов`язаних з цим послугах залізницями України, залізницями інших держав, в рухомому складі ПАТ «Укрзалізниця», рухомому складі власності, оренди, операторського управління експедитора або інших юридичних осіб України або інших держав та здійсненню розрахунків за надані послуги.

Згідно п.1.2. договору, Експедитор згідно договору, що є дорученням клієнта, на підставі клієнта за його розрахунок та за винагороду (плату) організує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов`язані з цим послуги шляхом укладання правочинів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами власниками (орендарями, балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах даного договору. Дані правочини здійснюються від імені експедитора за рахунок клієнта.

Відповідно до п.2.2.1. договору, обов`язок клієнта надавати експедитору заявки на організацію перевезень та відповідно до вимог, викладених в додатках до даного договору, зазначених в п.1.4 договору та в передбачені цими додатками терміни, здійснювати замовлення на перевезення відповідно до правил планування перевезень вантажів через АС МЕСПЛАН.

Згідно з п.2.2.2. договору, клієнт зобов`язаний, у термін встановлений договором (додатками до нього), підписувати акти наданих послуг, акти звірки розрахунків, інші документи, які потребують підпису клієнта. У випадку заперечень з боку клієнта стосовно будь-яких наданих експедитором документів, які потребують підписання або узгодження їх клієнтом, клієнт впродовж 3-х робочих днів має повідомити експедитора про свої мотивовані заперечення в письмовій формі. Якщо впродовж даного терміну не поступить письмових заперечень клієнта, документи будуть вважатись прийнятими сторонами.

Відповідно до п.3.1 договору, клієнт здійснює оплату організації перевезень вантажів і пов`язаних з цим послуг, відшкодування витрат експедитора на умовах додатків (додаткових угод) до даного договору.

У п.3.3. договору, зазначається, що винагорода (плата) експедитору встановлюється в розмірі, вказаному в додатках (додаткових угодах) до даного договору та сплачується клієнтом впрордовж 3-х робочих днів після надання послуг на підставі рахунків експедитора або утримується експедитором самостійно з авансових платежів клієнта.

Згідно п.3.4. договору, не рідше одного разу на місяць експедитор і клієнт проводять звірку повноти розрахунків, результати якої оформляють актами звірки взаєморозрахунків. Підписаний та скріплений печаткою експедитора акт звірки має бути розглянутий клієнтом впродовж 3-х робочих днів, підписаний, скріплений печаткою клієнта, та наданий експедитору. У випадку заперечень з боку клієнта стосовно акту звірки він діє відповідно до вимог абзацу другого пункту 2.2.2 даного договору.

Відповідно до п.4.5 договору, у випадку прострочення строків оплати, передбачених даним договором (додатками до нього), клієнт сплачує експедитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення. Сторони домовились, що стягнення неустойки здійснюється в межах загального строку позовної давності, встановленого для стягнення заборгованості за надані послуги.

У п. А.2.2.22. Додатку «А» договору, вказано, що клієнт зобов`язаний сплачувати експедитору плату за користування рухомим складом у випадках та розмірах, встановлених додатковими угодами до цього договору.

Пунктом А.3.1. Додатку «А» договору передбачено, що Клієнт для організації перевезень вантажів і пов`язаних з цим послуг та для відшкодування витрат Експедитора здійснює авансові платежі. Авансові платежі мають бути здійснені до початку кожного місяця здійснення перевезень. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, інших послуг та витрат Експедитора, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг. За згодою Експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку Експедитором.

Даний договір та додаток «А» до договору підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за договором організації перевезень вантажів в залізничному рухомому складі № 01/04/19 від 01.04.2019 та додатку «А» до нього.

Судом встановлено, що на виконання п.1.2. укладеного правочину позивач у період з 30.04.2019 по 23.12.2019 надав позивачу транспортно-логістичні послуги на загальну суму 206 715, 52 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі - прийняття робіт від 30.04.2019 № ОУ-0000030, від 13.12.2019 № 0000084, від 23.12.2019 №0000085, від 23.12.2019 №0000086 (а.с.19-22)

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Суд зазначає, що відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг виконав частково на суму 181 715, 52 грн., а вартість наданих послуг на суму 25 000 грн. не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання п.п.2.2.2. листом від 08.12.2021 року на адресу відповідача був надісланий акт звірки взаєморозрахунків по договору від 01.04.2019 № 01/04/19 станом на 01.11.2021 року., який був вручений представником ТОВ «Вестпол» 14.12.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 26)

Вищезазначений лист, залишений без належного реагування відповідача.

12.05.2022, позивач повторно направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків ТОВ «БЕСТ СТОУН» та ТОВ «ВЕСТПОЛ по договору від 01.04.2019 № 01/04/19 на адресу ТОВ «ВЕСТПОЛ», однак відповідач не надав відповіді на даний лист (а.с.27-28)

24.05.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією від 24.05.2022 до якої долучив акт звірки взаєморозрахунків по договору від 01.04.2019 № 01/04/19 станом на 30.04.2022 року із заборгованістю у сумі 25 000 грн., яка вручена представнику ТОВ «Вестпол» 01.06.2022 та залишена без належного реагування відповідача (а.с.29-34)

11.07.2022 по електронній системі «Медок» позивач знову надіслав відповідачу акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2022 по договору від 01.04.2019 № 01/04/19 на адресу ТОВ «ВЕСТПОЛ», який не був повернутий позивачу підписаним (а.с.35)

Отже, судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням сплатити заборгованість у сумі 25 000 грн. по договору від 01.04.2019 № 01/04/19.

Разом з тим, 17.01.2023 представник відповідача звернувся із заявою за вх.№01-74/48/23 про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач після відкриття провадження у справі оплатив основний борг в повному обсязі - 25 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 568 від 12.01.2023.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі №903/1061/22 в частині стягнення 25 000 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Щодо заявлених вимог до стягнення з відповідача неустойки за період з 26.12.2021 по 19.02.2022 в сумі 731, 51 грн., судом встановлено наступне.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Умовами п.4.5. договору визначено, що у випадку прострочення строків оплати, передбачених даним договором (додатками до нього), клієнт сплачує експедитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення. Сторони домовились, що стягнення неустойки здійснюється в межах загального строку позовної давності, встановленого для стягнення заборгованості за надані послуги.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення неустойки за період з 26.12.2021 по 19.02.2022 в сумі 731, 51 грн., вважає що останні підставні та підлягають до задоволення.

Щодо нарахованих 3% річних у сумі 1 015, 07 грн. у період з 20.08.2021 по 26.12.2022 та інфляційних втрат у сумі 7 545, 10 грн у період з 01.09.21 по 30.11.22 судом встановлено наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18.

Окрім того, суд зазначає і аналогічні правові позиції викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відтак, суд перевіривши розрахунки заборгованості, дійшов до висновку, що вимоги про стягнення нарахованих 3% річних у сумі 1 015, 07 грн. у період з 20.08.2021 по 26.12.2022 та інфляційних втрат у сумі 7 545, 10 грн у період з 01.09.21 по 30.11.22 підставні та підлягають до задоволення.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., однак не подав належні та допустимі докази на підтвердження їх понесення, а відтак у силу приписів ч.2 ст.126 ГПК України, правові підстави для задоволення такої вимоги відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пов`язані з оплатою судового збору у сумі 2481, 00 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТПОЛ» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, будинок 103, код ЄДРПОУ 37751410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ СТОУН" (02156, місто Київ, вулиця Братиславська, будинок 14-Б, літера А) 11 772, 68 грн. в т.ч.:

- 1015, 07 грн.- 3% річних;

- 7545, 10 грн. - збитків від інфляції;

- 731, 51 грн.- пені;

- 2481 грн. - в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Закрити провадження у справі №903/1061/22 в частині стягнення з відповідача 25 000 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяВ. М. Дем`як