Рішення

від 13.02.2023 по справі 908/1923/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/143/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023 справа № 908/1923/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1923/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОМЕГА ВЕСТ ТРЕЙД (пр. В. Лобановського, буд. 119-А, офіс 5, м. Київ, 03039; поштова адреса: вул. П. Калнишевського, 6, кв. 308, м. Київ, 04159)

до відповідача комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129-а, м. Запоріжжя, 69057)

про стягнення 205278,09 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради 205278,09 грн., які складаються з: 149040,00 грн. основного боргу за договором № 1О/290819/ТАО/182/09/19 від 09.09.2019, 9439,53 грн. 3% річних та 46798,56 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 1О/290819/ТАО/182/09/19 від 09.09.2019 щодо оплати виконаних позивачем робіт по розробці проектно-кошторисної документації та проведення експертизи за договором, які прийняті відповідачем за актом № 1 здачі-приймання робіт від 05.06.2020 на суму 149040,00 грн. з ПДВ. Допущене порушення, за доводами позивача, є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Позивач відзначив, що 11.08.2022 за поданою ним заявою Господарським судом Запорізької області видано судовий наказ про стягнення з КП Облводоканал ЗОР 149040,00 грн. заборгованості за наведеним вище договором, втрат від інфляції та 3% річних, який 29.08.2022 скасований ухвалою суду за заявою боржника. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 16, 525, 526, 530, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 10500,00 грн. витрат на правову допомогу, які він просить стягнути з відповідача. В позовній заяві позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2022 справу № 908/1923/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1923/22, присвоєно справі номер провадження 18/143/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1923/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 01.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням по вручення поштового відправлення.

Від відповідача 25.11.2022 засобами електронного зв`язку до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач погодився із викладеними у позові обставинами щодо укладення сторонами договору №1О/290819/ТАО/182/09/19 від 09.09.2019 та прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт згідно з підписаним 05.06.2020 актом виконаних робіт, заперечивши твердження позивача про настання строку оплати за договором 27.07.2020. За доводами відповідача, строк оплати за договором настав 03.08.2020. Відносно нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначив, що Торгово-промисловою палатою України в оприлюдненому листі №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання за договором. Також відповідач вказав на те, що підприємство відповідача є об`єктом критичної інфраструктури, який забезпечує населення Запорізької області життєво необхідним ресурсом питною водою. В ході бойових дій були окуповані більшість населених пунктів Запорізької області, наразі під контролем російських військ перебувають шість з восьми структурних підрозділів підприємства, про що повідомлено органи СБУ листом від 05.09.2022 за вих. № 12/1194. Єдиним джерелом доходів КП Облводоканал ЗОР є здійснення споживачами оплат за надані послуги, рівень яких згідно довідки про стан розрахунків споживачів за надані послуги з водопостачання та водовідведення стрімко знизився, починаючи з лютого 2022 року та вже у вересні 2022 року рівень оплат мав максимально критичний стан і складав 14,3%. Низький рівень оплат також відображений у щомісячних довідках про стан дебіторської заборгованості за періоди станом з 01.03.2022 по 01.10.2022. Відповідач через наявність таких фінансових труднощів на сьогодні має значну кредиторську заборгованість по заробітній платі перед своїми працівниками. З фінансового результату за І півріччя 2022 року вбачається, що прибутку відповідач не отримав, а чистий збиток склав 36868 тис. грн. Відповідач всіма способами намагається покращити свій фінансовий стан, неодноразово звертався до власника Запорізької обласної ради та до Запорізької обласної адміністрації з проханням фінансової підтримки. Відсутність фінансової підтримки з боку власника та Запорізької обласної адміністрації, яка листом від 14.07.2022 № 06302/08-54 повідомила, що дохідна частина обласного бюджету низька (77,2%), наближає відповідача до банкрутства. За твердженням відповідача, наведене свідчить про те, що воєнна агресія російської федерації негативно вплинула на фінансовий стан відповідача, а отже відповідач звільняється від відповідальності за несвоєчасну оплату коштів за договором з 24.02.2022. За контррозрахунком відповідача, за період з 01.08.2020 по 23.02.2022 розмір 3% річних складає 6965,15 грн., а інфляційних втрат 26044,32 грн. Відносно заявлених позивачем витрат на правничу допомогу відповідач просив їх зменшити та вказав на те, що їх розмір є завищеним, не відповідає фактичному обсягу виконаних робіт (наданих послуг) з правової допомоги та необхідному для цього часу, є неспівмірним зі складністю справи та витраченим часом. Відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково в частині стягнення 149040,00 грн. основного боргу, 6965,15 грн. та 26044,32 грн. інфляційних втрат, зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката та розподілити судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У відзиві на позов відповідач просив поновити строк для надання відзиву.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, держава, яка створює суди першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах.

Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії» (Ваізашпа V. Киззіа), заява № 3932/02, її. 22).

З огляду на приписи ст. 119 ГПК України, зважаючи на введення воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, з метою дотримання принципу господарського судочинства щодо рівності та змагальності сторін, строк подачі відзиву на позов судом поновлений.

Від позивача відповіді на відзив не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1923/22 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом жовтня 2022 року січня 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 16.01.2023, рішення прийнято без його проголошення 13.02.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством Облводоканал Запорізької обласної ради (Замовник, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю ОМЕГА ВЕСТ ТРЕЙД (Виконавець, позивач у справі) 09.09.2019 укладений договір № 1О/290819/ТАО/182/09/19 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Виконавець зобов`язується виконати проектно-кошторисну документацію та провести експертизу проекту, а Замовник прийняти та оплатити роботи, ДК: 021:2015: 71320000-7 Послуги з інженерного проектування, по об`єкту: Технічне переоснащення системи водопостачання (обладнання будівель вузлами комерційного обліку питної води) у багатоквартирних будинках, де оператором інженерних мереж є КП Облводоканал ЗОР.

Згідно із п. 2.1 Договору вартість проектних робіт за даним договором згідно протоколу (Додаток № 4) складає 149040,00 грн., в т.ч. ПДВ 24840,00 грн.

В пункті 3.4 Договору визначено, що оплата за договором здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування відповідної грошової суми на вказаний у договорі рахунок Виконавця на підставі підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 60 (шістдесяти) днів від дня підписання відповідного акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 29.02.2020) термін виконання проектних робіт до 31 грудня 2020 року.

Договір дійсний з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.3 Договору в редакції додаткової угоди № 5 від 28.12.2021).

На виконання умов Договору сторонами підписаний Акт № 1 від 05.06.2020 прийому-передачі робіт за договором № 1О/290819/ТАО/182/09/19 від 19.09.2019, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв виконані роботи з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту: Технічне переоснащення системи водопостачання (обладнання будівель вузлами комерційного обліку питної води) у багатоквартирних будинках, де оператором інженерних мереж є КП Облводоканал ЗОР загальною вартістю 149040,00 грн., у т.ч. ПДВ. Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками без зауважень.

Матеріали справи свідчать, що в серпні 2022 року позивач звертався до Господарського суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з КП Облводоканал Запорізької обласної ради грошової заборгованості за договором №1О/290819/ТАО/182/09/19 від 19.09.2019 у розмірі 188307,94 грн. Ухвалою суду від 29.08.2022 судовий наказ від 11.08.2022 у справі №908/1339/22 скасований за заявою боржника, поданою в порядку ст. 157 ГПК України.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати виконаних позивачем робіт у визначений договором строк та скасування судового наказу стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів в позовному провадженні.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Обставини справи свідчать, що відповідачем виконані, а позивачем прийняті без зауважень передбачені Договором роботи, що підтверджується двостороннє підписаним Актом № 1 від 05.06.2020 прийому-передачі робіт за договором №1О/290819/ТАО/182/09/19 від 19.09.2019, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв виконані роботи з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту загальною вартістю 149040,00 грн. з ПДВ.

Жодних зауважень щодо виконаних робіт та їх оформлення від відповідача не надходило.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строк оплати виконаних робіт визначено п. 3.4 Договору протягом 60 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідач оплату виконаних робіт не здійснив.

Стосовно вартості виконаних робіт спір між сторонами відсутній. Відповідач щодо наявності заборгованості за виконані за Договором роботи не заперечив, позовні вимоги в частині стягнення 149040,00 грн. визнав.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідачем вартість виконаних позивачем робіт та розмір заборгованості не заперечується, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості виконаних робіт у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 149040,00 грн. основного боргу за виконані за Договором роботи заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім зазначеної вимоги про стягнення суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 9439,53 грн. 3% річних та 46798,56 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на умови пункту 3.4 Договору оплату виконаних робіт Замовник повинен був здійснити в термін 60 календарних днів з дати підписання 05.06.2020 сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт по 04.08.2020.

Факт порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт є доведеним і відповідачем не спростований.

Заперечення відповідача у відзиві на позов стосуються нарахованих позивачем відсотків річних та інфляційних втрат, з огляду на те, що затримка платежу пов`язана із виникненням форс-мажорних обставин у зв`язку із військовою агресією проти України та введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану; відповідач через наявність фінансових труднощів на сьогодні має значну кредиторську заборгованість по заробітній платі перед своїми працівниками; з фінансового результату за І півріччя 2022 року вбачається, що прибутку відповідач не отримав, а чистий збиток склав 36868 тис. грн.; відповідач всіма способами намагається покращити свій фінансовий стан та неодноразово звертався до власника Запорізької обласної ради та до Запорізької обласної адміністрації з проханням фінансової підтримки.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.

Відповідно до змісту ч.2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, але не виключно: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години.

Офіційним листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-Промисловою палатою України підтверджено, що обставини з 24 лютого 2022 року (військова агресія Російської Федерації проти України) до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Враховуючи вищевикладене, суд визнав, що в даному випадку наявність дії форс-мажорних обставин на території України (обставин непереборної сили), починаючи з 24.02.2022 та по теперішній час, є загальновідомою обставиною, що не потребує доказування.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року (зі змінами), затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого в тому числі входить Запорізька міська територіальна громада.

В пункті 7.1 укладеного сторонами Договору визначено, що у випадку настання обставин непереборної сили (повені, пожежі, землетруси, епідемії та інші природні лиха, що носять тривалий характер, військові конфлікти, військові перевороти, терористичні акти, громадські хвилювання, страйки), що роблять неможливим влив на виконання зобов`язань стронами за даним договором, чи інших обставин поза розумним контролем сторін, термін виконання цих зобов`язань відповідно переноситься на час дії цих обставин.

Верховним Судом у складі суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду і постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначено, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може бути визнаний беззаперечним доказом про їх наявність, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18).

Отже, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним та беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) та в будь-якому разі повинен оцінюватись у сукупності з іншими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство відповідача знаходиться в тяжкому матеріальному становищі, що пов`язано, в тому числі, з воєнною агресією російської федерації проти України та окупацією більшості населених пунктів Запорізької області (під окупацією перебувають шість з восьми структурних підрозділів підприємства); єдиним джерелом доходів КП Облводоканал ЗОР є здійснення споживачами оплат за надані послуги, рівень яких згідно довідки про стан розрахунків споживачів за надані послуги з водопостачання та водовідведення стрімко знизився з лютого 2022 року. Разом з тим, відповідач намагався покращити свій фінансовий стан і звертався до власника Запорізької обласної ради та до Запорізької обласної державної адміністрації з проханням фінансової підтримки, про що свідчить відповідь Запорізької обласної державної адміністрації листом від 14.07.2022 №06302/08-54.

Відповідно до положень ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України обставини щодо наявності непоборної сили є підставою для звільнення від відповідальності.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1,2 ст. 614 ЦК України).

Суд відзначає, що введений з 24.02.2022 у зв`язку з воєнною агресією російської федерації на території України воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною наявності надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин до їх офіційного припинення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України та, відповідно, є підставою для звільнення в період дії зазначених форс-мажорних обставин від відповідальності за порушення зобов`язання в силу закону.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанові Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

В пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що з огляду компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Верховний Суд зазначив, що конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за Контрактом, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).

Суд враховує, що відсотки річних по суті є компенсацією від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами і, з огляду на надані відповідачем докази, відповідач внаслідок військової агресії знаходиться в тяжкому фінансовому становищі.

За таких обставин, оцінивши у сукупності конкретні обставини справи, а саме: розмір основного зобов`язання, який відповідачем визнано у повному обсязі; ступінь вини боржника, а також з огляду на умови п. 7.1 Договору та введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, який триває й на час розгляду цієї справи, що є обставинами непереборної сили, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від 3% річних як відповідальності за час прострочення виконання грошового зобов`язання з часу введення воєнного стану на території України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% за визначений позивачем період: з 01.08.2020 по 10.09.2022, суд визнав правильним період нарахування з 05.08.2022 (наступний день з настання строку виконання зобов`язання) по 23.02.2022 (останній день до введення на території України воєнного стану), за який до стягнення з відповідача підлягає 6952,94 грн. 3% річних.

Нарахування позивачем інфляційних втрат на суму заборгованості суд визнав обґрунтованим, підстави для звільнення відповідача від їх сплати або зменшення її розміру відсутні.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: вересень 2020 року серпень 2022 року, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 54304,28 грн., однак, враховуючи відсутність у суду повноважень виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі 46304,28 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов`язання по оплаті виконаних позивачем робіт в повному обсязі і у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого зобов`язання, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 2438,86 грн. судового збору.

Стосовно розподілу інших судових витрат господарський суд зазначає наступне.

До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 10500,00 грн. витрат на правову допомогу, які він просить стягнути з відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

До позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги №КР000185/26 від 25.07.2022, який укладений Адвокатським об`єднанням Правекс партнер (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ОМЕГА ВЕСТ ТРЕЙД (Клієнт). Відповідно до змісту цього договору Клієнт доручає, а Виконавець зобов`язується надати йому, відповідно до умов договору, правову (правничу) допомогу шляхом усного та письмового консультування, підготовка та подача процесуальних документів (позовних заяв, відзивів, заперечень, клопотань, пояснень тощо) до суду, представництва Замовника в господарському суді першої інстанції з питань стягнення заборгованості за трьома договорами, в тому числі за договором від 09 вересня 2019 року №1О/290819/ТАО/182/09/19 по розробці проектно-кошторисної документації та проведення експертизи по об`єкту: Технічне переоснащення системи водопостачання (обладнання будівель вузлами комерційного обліку питної води) у багатоквартирних будинках, де оператором інженерних мереж є КП Облводоканал ЗОР на суму 149040,00 грн., а Клієнт зі свої сторони зобов`язався прийняти загачені послуги й оплатити їх (п. 1.1.).

Детальний опис робіт які надаються Клієнту наведено в додатку № 2 до цього Договору (п.1.2 цього договору).

В додатку № 1 до договору детальний опис робіт, які надаються Адвокатським об`єднанням (наданих послуг) визначено, що Адвокатське об`єднання Правекс Партнер на виконання умов Договору надання правової (правничої) допомоги від 25.07.2022 року № КР 000285/26 надає Замовнику правничої допомоги, що передбачені Договором, а саме:

Вид правової допомоги:

- проведення зустрічі та первинне консультування Клієнта щодо стягнення боргу, проведення узгодження правової позиції - витрата часу 3 год. сума винагороди 3000,00 грн.;

- попереднє вивчення матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини, юридична експертиза документів - витрата часу 6 год. сума винагороди 4500,00 грн.;

- вивчення (ознайомлення) із судовою практикою у подібних правовідносинах та правовими висновками Верховного Суду - витрата часу 2 год. сума винагороди 500,00 грн.;

- підготовка трьох позовних заяв (заяв про видачу судового наказу) про стягнення заборгованості з КП Облводоканал Запорізької обласної ради за трьома окремими договорами на виконання проектних робіт з розрахунком заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми - витрата часу 12 год. сума винагороди 9000,00 грн.;

- підготовка належних процесуальних документів (у тому числі відповіді на відзив клопотань, заяв тощо) - витрата часу 6 год. сума винагороди 6000,00 грн.;

- представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні - запланована витрата 6 год. сума винагороди 7500,00 грн.

Загалом на виконання умов Договору № КР 000285/26 від 25.07.2022 заплановані витрати 35 год. часу.

За змістом пунктів 4.1, 4.3, 4.4. Договору визначено, що Клієнт зобов`язується сплатити Виконавцю грошову суму гонорар в фіксованому розмірі 31500,00 грн. за надання правової допомоги, передбаченої в п. 1.1 договору, тобто по стягненню заборгованості по трьом договорам, в тому числі гонорар за правову (правничу) допомогу по стягненню заборгованості за договором №1О/290819/ТАО/182/09/19 від 19.09.2019 на виконання робіт по розробці проектно-кошторисної документації 10500,00 грн. Виплата винагороди проводиться протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього Договору. Клієнт проводить оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

До позовної заяви додано копію платіжного доручення № 435 від 26.08.2022 згідно з яким ТОВ ОМЕГА ВЕСТ ТРЕЙД перераховано на рахунок Адвокатського об`єднання суму 10500,00 грн. за надання правової допомоги.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус Адвокатського об`єднання Правекс партнер особі голови Омелькіна Олександра Михайловича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ ОМЕГА ВЕСТ ТРЕЙД є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між стонами.

Відповідач у відзиві на позов вказав на те, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає фактичному обсягу виконаних робіт (наданих послуг) з правової допомоги та необхідному для цього часу, є неспівмірним зі складністю справи та витраченим часом. Просив зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу та розподілити їх між сторонами.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу за договором підряду, 3% річних та інфляційних втрат. З огляду на обставини справи, справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.

Зважаючи не те, що справа в силу закону є малозначною та розглядалася у спрощеному позовному провадженні, а також те, що представництво адвокатом інтересів позивача в судових засіданнях не здійснювалось, оскільки справа розглядалась без повідомлення (виклику) сторін, з огляду на критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, наведених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуючи ціну позову, складність та обставини справи, суд визнав співмірним заявленим вимогам розмір витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Дана сума розрахована судом з огляду на умови Додатку № 1 до договору - Детальний опис робіт, які надаються адвокатським об`єднанням, виходячи з фактично наданих послуг - правову допомогу по стягненню заборгованості за одним договором - договором №1О/290819/ТАО/182/09/19 від 09.09.2019, а саме:

- проведення зустрічі та первинне консультування Клієнта щодо стягнення боргу, проведення узгодження правової позиції 1000,00 грн.;

- попереднє вивчення матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини, юридична експертиза документів - сума винагороди 1500,00 грн.;

- вивчення (ознайомлення) із судовою практикою у подібних правовідносинах та правовими висновками Верховного Суду - сума винагороди 500,00 грн.;

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з КП Облводоканал Запорізької обласної ради за одним договором на виконання робіт з розрахунком заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми - сума винагороди 3000,00 грн.

Інші послуги, а саме: підготовка належних процесуальних документів (у тому числі відповіді на відзив клопотань, заяв тощо); представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні, які зазначені в Додатку № 1 до договору - Детальний опис робіт, які надаються адвокатським об`єднанням, адвокатом не надавались.

На підставі викладеного, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5898,09 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/1923/22, пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства Облводоканал Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129-а, м. Запоріжжя, 69057; ідентифікаційний код 03327115) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОМЕГА ВЕСТ ТРЕЙД (пр. В. Лобановського, буд. 119-А, офіс 5, м. Київ, 03039; поштова адреса: вул. П. Калнишевського, 6, кв. 308, м. Київ, 04159; ідентифікаційний код 42418604) 149040,00 грн. (сто сорок дев`ять тисяч сорок грн. 00 коп.) основного боргу, 6952,94 грн. (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві грн. 94 коп.) 3% річних, 46798,56 грн. (сорок шість тисяч сімсот дев`яносто вісім грн. 56 коп.) інфляційних втрат, 2438,86 грн. (дві тисячі чотириста тридцять вісім грн. 86 коп.) судового збору та 5898,09 грн. (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто вісім грн. 09 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 16.02.2023.

Суддя В.В. Левкут