Рішення

від 16.02.2023 по справі 910/9164/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2023Справа № 910/9164/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКЛАБ"

до фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича

про визнання договору припиненим

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОКЛАБ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича про визнання договору припиненим, а саме:

- визнати договір суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25 червня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДОКЛАБ" та фізичною особою-підприємцем Терновим Ігорем Віталійовичем припиненим з 21.06.2022;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича надати товариству з обмеженою відповідальністю "ДОКЛАБ" доступ до приміщення для звільнення його від власного майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

07.10.2022 до канцелярії суду позивач подав заяву щодо усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.10.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 92905352 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.09.2022 року, а саме: 03113, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 66, квартира 161.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 14.10.2022 р. повернута до суду у зв`язку з: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/9164/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

13.02.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про надання додаткових пояснень.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

25.06.2020 між фізичною особою-підприємцем Терновим Ігорем Віталійовичем (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДОКЛАБ" (суборендар) укладено договір суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД.

Відповідно до статті 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Передача приміщення в орендне використання орендарю та їх повернення по закінченню строку оренди оформлюється на підставі акту прийому-передачі за підписами уповноважених представників сторін, який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендар зобов`язується передати, а суборендар прийняти у строкове платне користування приміщення, розташоване в нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') та сплачувати плату за суборенду приміщення, а також інші платежі, передбачені договором.

Договір суборенди вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом строку суборенди приміщення, вказаного в додатку 1, а в частині зобов`язань фінансового характеру (щодо здійснення платежів і розрахунків) - до моменту їх повного виконання (п.2.1 договору).

Строк суборенди починає перебіг з моменту передачі приміщення суборендарю (п.2.2 договору).

Відповідно до п.8.1 договору приміщення передається суборендарю на підставі акту приймання-передачі приміщення (надалі - акт), що підписується уповноваженими представниками обох сторін, після чого акт стає невід`ємною частиною цього договору.

30.06.2020 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі приміщення за договором суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування приміщення №А3-08/ТД на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул.. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') площею 237,61 кв.м.

Як зазначено позивачем, суборендар належним чином, відповідно до умов договору та погоджених правил використовував приміщення та сумлінно виконував свої обов`язки, в тому числі по оплаті належних платежів.

Однак, вранці 24.02.2022 росія оголосила війну та розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Указом Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно з нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні військове командування разом із військовими адміністраціями встановлює заборони та обмеження при введенні воєнного стану в країні, які обмежують конституційні права і свободи людини і громадянина, а також тимчасово обмежують права і законні інтереси юридичних осіб.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що суборендар суворо дотримується чинного законодавства (включаючи, серед іншого, закони і цивільні акти відносно ліцензування і здійснення комерційної діяльності суборендаря, правила і положення з охорони здоров`я і дотримання санітарних норм, техніки безпеки, правил безпеки клієнтів, протипожежної безпеки, природоохоронних правил і загальних правил громадського порядку), яке у будь-який час може бути застосоване до будівлі, загальних площ, прилеглої до будівлі території, приміщення і до комерційної діяльності суборендаря.

Суборендар робить всі розумні кроки для організації та забезпечення безпеки приміщення, осіб і майна, що знаходяться в приміщенні, у будь-який час (п.10.5 договору).

Також, п.12.15 договору передбачено, що у зв`язку з використанням приміщення суборендар зобов`язаний самостійно забезпечити створення безпечних і нешкідливих умов праці у розумінні норм ст.. 153 Кодексу законів про працю.

Як зазначено позивачем, у зв`язку з вищевикладеним, веденням активних бойових дій в м. Києві, враховуючи реальну небезпеку пересування містом та відвідування офісу 24.02.2022 року суборендар своїм наказом запровадив дистанційну роботу на підприємстві до закінчення воєнного стану в Україні. На підприємстві діє режим дистанційної роботи по сьогоднішній день.

Листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Відповідно до п.18.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору у випадку дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання договору.

Форс-мажорні обставини включають, зокрема, але не виключно, стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, антитерористичні операції, епідемії, кібератаки, страйки, повстання, акти тероризму, авіакатастрофи, масові безпорядки, пожежі, повені, археологічні розкопки, суттєва зміна законодавства щодо орендних відносин, рішення органів державної влади (п.18.2 договору).

Сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин (п.18.3 договору).

Листом №202200301 від 01.03.2022 позивач повідомив відповідача про настання форс-мажорних обставин, через що орендоване приміщення не може використовуватися за його призначенням, а саме: для розміщення офісу та роботи працівників, через наявну пряму загрозу їхньому життю та здоров`ю.

Потерпіла від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до чинного законодавства, зокрема, шляхом надання сертифікату/висновку Торгово-промислової палати України (п.18.4 договору).

В матеріалах справи наявний висновок Івано-Франківської Торгово-промислової палати про настання істотної зміни обставин №Ф-455/09 від 08.09.2022р. в якому засвідчено настання істотної зміни обставин, що складається з сукупності негативних факторів, обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які впливають на виконання товариством з обмеженою відповідальністю "ДОКЛАБ" своїх зобов`язань за договором суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020.

У випадку дії форс-мажорних обставин, виконання зобов`язань за цим договором може бути повністю або частково призупинене на строк дії таких обставин (п. 18.5 договору).

Відповідно до п.18.5 договору якщо форс-мажорні обставини тривають понад дев`яносто календарних днів, кожна сторона має право припинити договір шляхом надіслання іншій стороні письмового повідомлення не менше ніж за десять календарних днів до очікуваної дати дострокового припинення договору.

10.06.2022 позивачем направлено відповідачу повідомлення про припинення договору №20220610-2 від 10.06.2022, в якому зазначено, що станом на дату написання цього повідомлення, форс-мажорні обставини тривають понад дев`яносто календарних днів, у зв`язку з цим повідомлено про припинення договору суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 з 21.06.2022 у зв`язку із дією форс-мажорних обставин.

Вищезазначений лист направлений позивачем на адресу відповідача 10.06.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №074500621820 від 10.06.2022. накладною Укрпошти №0740500621820 від 10.06.2022 та фіскальним чеком від 10.06.2022.

Відповідно до п.22.2 договору, будь-які повідомлення відповідно до цього договору оформлюються в письмовій формі і вважаються наданими належним чином сторонами одна одній одним з наступних способів: персональним врученням стороні, що є адресатом, або рекомендованим листом, із підтвердженням факту отримання.

Момент часу, коли повідомлення фактично одержане адресатом вважатиметься моментом доставки такого повідомлення; у випадку, коли надіслане на зазначену в цьому пункті адресу повідомлення повертається до сторони, що належним чином вислала таке повідомлення в зв`язку із неотриманням такого повідомлення стороною, якій призначалось таке повідомлення - моментом доставки вважатиметься дата відправлення повідомлення (п.22.3 договору).

Відповідно до ч.1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки договором прямо передбачене право припинити дію договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами, які тривають понад дев`яносто днів в односторонньому порядку та беручи до уваги належне повідомлення позивачем відповідача про дане припинення, суд вважає договір суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 є припиненим з 21.06.2022.

Оскільки, судом встановлено припинення договору, тому вимога позивача щодо визнання договору суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25 червня 2020 року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "ДОКЛАБ" та фізичною особою-підприємцем Терновим Ігорем Віталійовичем припиненим з 21.06.2022 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Листом №20220705-2 від 05.07.2022 позивач направив відповідачу лист щодо договору суборенди в якому нагадав, що договір є припиненим з 21.06.2022 у зв`язку із дією форс-мажорних обставин відповідно до п.18.6 договору та повторно вимагав направити уповноваженого представника для огляду приміщення та підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення 19.07.2022 о 12 годині 00 хв. за місцезнаходженням приміщення (м. Київ, вул.. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А')).

Вищезазначений лист направлений позивачем відповідачу 06.07.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0305718831607 від 06.07.2022 та накладною Укрпошти №0305718831607 від 06.07.2022.

Як зазначено позивачем, 19.07.2022 р. о 12 годині 00 хвилин уповноважений представник суборендаря з`явився за місцезнаходженням приміщення для огляду та підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення. Уповноважений представник орендаря не з`явився. Крім того, доступ до приміщення досі був обмежений - опломбоване та повішені ланцюги на вхідних дверях.

19.07.2022 р. о 12 годині 50 хвилин уповноваженим представником суборендаря у складі комісії було складено акт про неявку уповноваженого представника орендаря та посвідчення факту, що доступ до приміщення обмежене - опломбоване та повішені ланцюги на вхідних дверях.

Відповідно до п.8.5 договору повернення приміщення підтверджується актом приймання-передачі (повернення) приміщення, що підписується уповноваженими представниками обох сторін, після чого акт стає невід`ємною частиною цього договору. Якщо суборендар без поважної причини не забезпечує присутність свого представника для підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення, орендар має право направити суборендарю повідомлення з вимогою забезпечити підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення. П`ятий календарний день з дня направлення суборендарю повідомлення вважатиметься датою підписання суборендарем акту приймання-передачі (повернення) приміщення за цим договором.

Судом враховано, що укладеним між сторонами договором не передбачено умови коли представник орендаря не з`явився для підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення. А тому, суд вважає за можливе застосовувати даний пункт договору і у випадку коли орендар не з`явився для підписання відповідного акту.

Листом № 20220719-2 від 19.07.2022 р. позивач надіслав орендарю копію акту від 19.07.2022 р. та оригінал акту приймання передачі (повернення) приміщення (два екземпляри за підписом і печаткою суборендаря) із вимогою підписати акт приймання-передачі (повернення) приміщення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0200252786316 від 22.07.2022 та накладною Укрпошти №0200252786316 від 22.07.2022.

Позивачем зазначено, що відповідач не надіслав акт приймання передачі (повернення) приміщення.

Оскільки, акт приймання-передачі (повернення) приміщення за договором №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 року направлений відповідачу 22.07.2022, тому враховуючи п.8.5 договору він вважається підписаним останнім 27.07.2022.

Крім того, відповідно до п.8.6 договору, не пізніше останнього дня строку дії цього договору (у т.ч. у разі його дострокового припинення) суборендар зобов`язаний за власний рахунок без пошкодження приміщення і майнового комплексу звільнити приміщення від власного майна та повернути приміщення орендарю у стані не гіршому за той, у якому приміщення було передано суборендарю у користування з урахуванням нормального зносу. Суборендар повинен за власний рахунок вивезти з приміщення все своє майно, товари та обладнання, якщо їх можливо відділити без шкоди для приміщення, конструкцій, стін та інших елементів майнового комплексу.

Однак, як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи орендар обмежив можливість суборендаря в доступі до приміщення для його звільнення від майна - опечатав вхідні двері (нанесена клейка стрічка) та додатково повісив ланцюги на вхідні двері.

У відповідності до ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів відноситься, зокрема: відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За положеннями ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні таких спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Отже, можна зробити висновок, що порушені, невизнані або оспорювані права можуть бути захищені судом лише у такий спосіб, який має бути у будь-якому випадку ефективним, тобто спрямованим на реальний захист та відновлення порушеного права (або запобігання його порушенню як превентивний спосіб захисту, передбачений, зокрема, ч. 2 ст. 386 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо зобов`язання фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича надати товариству з обмеженою відповідальністю "Доклаб" доступ до приміщення для звільнення його від власного майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) надати товариству з обмеженою відповідальністю "ДОКЛАБ" (01135, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 97, літера 3, ідентифікаційний код 38945023) доступ до приміщення (№А3-08/ТД на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул.. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') площею 237,61 кв.м.) для звільнення його від власного майна.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКЛАБ" (01135, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 97, літера 3, ідентифікаційний код 38945023) судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Мудрий