Рішення

від 16.02.2023 по справі 910/12428/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року Справа № 910/12428/22

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (01154, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41, літера А, офіс 310, код ЄДРПОУ 36716311, e-mail: 36716311@mail.gov.ua), пред`явлену до відповідача Фермерського господарства «КУШНІР О.Ф.» (56445, Миколаївська обл., Доманівський район, с.Прибужжя, вул. Прищепенко, будинок 7/1, код ЄДРПОУ 33110599), про відстрочення виконання зобов`язання за договором.

13.12.2022 року ухвалою господарського суду Миколаївської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Зазначену ухвалу суду позивач отримав 26.12.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 5400500940707, а відповідач 24.12.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 5400500940693.

У позові зазначається, що між позивачем та відповідачем 21.04.2022 року був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції. Внаслідок дії форс-мажорних обставин (оголошення воєнного стану на території України) позивач з незалежних від нього обставин не має можливості експортувати продукцію. Вказані обставин негативно вплинули на можливість виконання позивачем обов`язку по оплаті поставленої відповідачем продукції. Позивач просить відстрочити виконання зобов`язання з оплати продукції до закінчення дії форс-мажорних обставин.

Відповідач 03.01.2023 року надіслав на електронну пошту суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позов є безпідставним, невмотивованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач послався на те, що саме по собі існування форс-мажорних обставин, як об`єктивного явища, не є за будь-яких умов такими для кожного зобов`язання, строк виконання якого настав. Така обставина стане форс-мажорною лише у разі, якщо особа доведе неможливість виконання через неї передбачених умовами договору зобов`язань. Також відповідач вказав на те, що договір поставки було укладено вже після оголошення воєнного стану, тобто після 24.02.2022 року; позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між вказаними вище обставинами та неможливістю виконання конкретно визначеного грошового зобов`язання, оскільки наявність затримки у перетині кордону та реалізації продукції не свідчить про відсутність у позивача коштів для належного виконання грошового зобов`язання; за договором поставки оплата поставленого товару не пов`язується з обставинами наявності цього або іншого товару; лист Торгово-промислової палати України на який посилається позивач не є тим документом, який визначений у п. 7.1 договору поставки; позивачем не надано доказів направлення відповідачу письмового повідомлення про настання обставин непереборної сили відповідно до п. 7.2 договору; лист ТОВ «Грейнсвард» не підтверджує наявність договірних відносин з позивачем, наявність товару у вагонах та його належність позивачу. Відповідач вважає, що заявивши позов позивач не зазначив про порушення, невизнання або оспорювання його права відповідачем, а також норму закону або договору, яка надає позивачу право на захист шляхом відстрочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені докази на підтвердження обставин викладених у позові, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, позиції сторін, які викладені у заявах по суті, судом встановлено наступне.

21.04.2022 року у м. Києві позивач (покупець) та відповідач (постачальник) уклали договір поставки сільськогосподарської продукції №374-04/22С, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію - соняшник врожаю 2021 року у кількості, у строки та на умовах передбачених у Договорі.

Відповідно до п. 11.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Додатковою угодою №1 від 08.05.2022 року сторони погодили строк поставки товару - по 13.05.2022 року.

Письмових доказів факту поставки товару відповідачем, за який має розрахуватися позивач, до позову не прикладено.

Існування форс-мажорних обставин позивач підтвердив надавши листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

Відповідачем факт укладення договору не заперечувався.

З 24.02.2022 року в Україні діє воєнний стан, який введений Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, та який неодноразово продовжувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Прохання відстрочити виконання зобов`язання через форс-мажорні обставини є ініціюванням внесення змін до договору поставки в частині перегляду строків оплати товару.

Порядок внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин визначений ст. 652 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України визначено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Внесення змін із зазначених позивачем підстав неможливе з огляду на те, що договір поставки було укладено вже після запровадження воєнного стану, а саме 21.04.2022 року. Тобто, сторони при укладенні договору поставки виходили з обставин наявності воєнного стану. Доказів істотної зміни обставин на дату пред`явлення позову порівняно із датою укладення договору позивачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги щодо внесення змін до договору поставки задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 236, 237 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя А.П.Алексєєв