Ухвала

від 16.02.2023 по справі 922/2566/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"16" лютого 2023 р. м. ХарківСправа № 922/2566/22

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Добреля Н.С.

розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про стягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Мегабанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про стягнення заборгованості за договором оренди транспортних засобів № 35GKHZ1567-1 у розмірі 180955,10 грн. основної заборгованості та 34853,19 грн. пені, що разом складає 215808,29 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 9 днів з дня вручення даної ухвали суду.

10.01.2023 року позивач надав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрщеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 24.01.2023 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 23.01.2023 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.02.2023 року від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, з огляду на те, що сторонами у договорі було передбачено вирішення спорів за договором оренди транспортних засобів № 35GKHZ1567-1 третейським судом.

Через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав заперечення проти залишення позову без розгляду, посилаючись на неможливість виконання третейської угоди, у зв`язку з чим даний спір підлягає розгляду в господарському суді.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та заперечення позивача проти зазначеного клопотання, зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, предметом даного позову є стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" за договором оренди транспортних засобів № 35GKHZ1567-1 у розмірі 180955,10 грн. основної заборгованості та 34853,19 грн. пені, що разом складає 215808,29 грн.

Так, 14.11.2017 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди транспортного засобу від №35GKHZ1567-1.

Відповідно до п. 9.1. Договору, «Сторони домовились, що всі спори, що виникають за цим Договором між Сторонами, підвідомчі третейським судам та не заборонені чинним законодавством України на момент підписання цього Договору, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська Перспектива» (далі Третейський суд) у відповідності з його Регламентом. Сторони погоджуються, що розгляд спорів у Третейському суді буде здійснюватись одноособово. Сторони доручають Голові Третейського суду призначити третейського суддю зі списку суддів Третейського суду. Сторони ознайомленні з Регламентом Третейського суду».

Отже, сторони передбачили у договорі оренди транспортного засобу від №35GKHZ1567-1 від 14.11.2017 року третейське застереження щодо порядку розгляду спорів, що можуть виникнути у зв`язку із цим договором.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною першою статті 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Приписами статті 2 Закону України «Про третейські суди» визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

За змістом частин 1, 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Згідно з частиною 5 статті 4 зазначеного Кодексу угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Тобто, у разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/4272/18.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, зокрема, п. 9.1 між позивачем та відповідачем наявна третейська угода.

З матеріалів справи вбачається, що заява відповідача від 03.02.2023 року, в якій він просив суд залишити позов без розгляду з огляду на третейське застереження, яке міститься в договорі , надійшло до початку розгляду справи по суті та до подання першої заяви щодо суті спору, у строк, визначений ч. 8 ст. 165 ГПК України, оскільки відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 23.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсною третейської угоди. Обставин того, що третейська угода втратила чинність також судом не встановлено.

Щодо посилань позивача на неможливість виконання угоди та на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 з цього приводу, суд зазначає наступне.

Так, позивач вказує на те, що дане третейське застереження не може бути виконане, з огляду на те, що останній листом від 15.08.2022 р., вих. № 788 звернувся до постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива» з проханням надати інформацію щодо функціонування третейського суду, порядку прийняття до розгляду позовних заяв та в цілому можливості здійснення судочинства. Проте, відповідь на вказаний лист Банком не отримано, як свідчить тренінг Укрпошта лист повернуто за закінченням строку зберігання.

Таким чином,позивач вважає, що вказані вище обставини свідчать про неможливість виконання третейської угоди та відповідно даний спір не може бути розглянуто у третейському суді, а тому він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 викладено правовий висновок про те, що:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 921/421/18, від 24.07.2019 у справі № 904/3096/18, від 13.06.2019 у справі № 913/488/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18, від 26.07.2021 у справі № 908/16/21.

Тобто у згаданій постанові Верховним Судом було наголошено, що суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд.

Проте в даному випадку сторонами було чітко визначення найменування третейського суду, на розгляд якому передаються спори стосовно укладеного договору, а саме - постійно діючому третейському суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива».

Будь-які докази щодо відсутності згаданого третейського суду чи помилки у назві суду, в матеріалах справи відсутні.

Щодо наданого позивачем листа та трекінгу Укрпошти про повернення вказаного листа без вручення постійно діючому третейському суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива», то суд зазначає, що позивачем не надано опису вкладення про направлення вказаного листа із зазначенням штрих-коду, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість встановити який лист було направлено позивачем та чи відповідає трекінг, відповідно до якого поштове повідомлення було повернуто відправнику саме цьому листу.

Доказів звернення позивача до постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива» із позовною заявою, останнім до суду не надано.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про припинення або зупинення роботи відповідного третейського суду.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В даному випадку, позивач вказуючи на неможливість виконання третейського застереження, передбаченого сторонами умовами договору оренди транспортних засобів № 35GKHZ1567-1, проте останнім відповідних доказів неможливості його виконання до суду не надано.

Відповідно до наданого самим позивачем Витягу, судом встановлено, що постійно діючий третейський суд при Асоціації «Слобожанська Перспектива» зареєстровано у встановленому порядку, докази визнання недійсним третейського застереження в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в укладеному сторонами договорі сторони чітко встановили, що спори мають бути розглянутими та вирішеними третейським судом при Асоціації «Слобожанська Перспектива» . Отже, відсутні обставини неможливості виконання третейської угоди.

Щодо посилань позивача на те, що останній вважає приоритетним розгляд справи саме господарським судом, а не третейським судом, то суд зазначає наступне.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) визначено, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).

Право на суд в області господарського судочинства є не більш абсолютним, ніж в цивільно-правових справах. До нього застосовуються певні обмеження (пункт 49 рішення у справі Девір проти Бельгії, 27 лютого 1980 року). Тим не менш такі обмеження не повинні обмежувати здійснення права до такої міри, при якій спотворюється сама суть цього права. Вони повинні переслідувати законну ціль, крім того, має бути встановлена обґрунтована співмірність застосованих засобів необхідній меті (пункт 37 рішення в справі Герен проти Франції, від 29.07.1998 року).

Рішення Європейського суду з прав людини у справі Девір проти Бельгії від 27.02.1980 року вказує на те, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору.

Отже, в даному випадку відповідна третейська угода між позивачем та відповідачем є укладеною в передбачений чинним законодавством України спосіб та на виконання їх власного волевиявлення.

Крім того, як вже було зазначено, по-перше, сторонами було укладено третейське застереження. По-друге в матеріалах справи не міститься доказів неможливості виконання відповідної угоди та визнання її недійсною. По-трете відповідач не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, заперечив проти розгляду справи в господарському суді.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також приймаючи до уваги, що між сторонами наявна третейська угода та відповідач не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, заперечив проти розгляду справи в господарському суді, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів втрати чинності відповідної третейської угоди та визнання її недійсною, а також враховуючи відсутність доказів неможливості її виконання, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до п.4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, з урахуванням п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки позов АТ "Мегабанк" залишено без розгляду, сплачена позивачем сума судового збору, може бути повернута за письмовим клопотанням останнього.

Керуючись п. 7 ч. 1, ч. 2 ст. 226, ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов АТ "Мегабанк" залишити без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 16.02.2023 року.

СуддяН.С. Добреля