Постанова

від 01.02.2023 по справі 917/1372/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1372/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Фізичної особи-підприємця Виповського Олексія Івановича-особисто та

ОСОБА_1

Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - не з`явився,

Лазірківської сільської ради

Оржицького району Полтавської області - не з`явився,

Селянського фермерського господарства «Татіана» - Потапенка А.М.,

ОСОБА_2 - не з`явився,

ОСОБА_3 - не з`явився,

ОСОБА_4 - не з`явився,

ОСОБА_5 - не з`явився,

ОСОБА_6 - не з`явився,

ОСОБА_7 - не з`явився,

ОСОБА_8 - не з`явився,

ОСОБА_9 - не з`явився,

ОСОБА_10 - не з`явився,

ОСОБА_11 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Виповського Олексія Івановича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 (у складі колегії суддів: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.)

у справі № 917/1372/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Виповського Олексія Івановича

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, Селянського фермерського господарства «Татіана», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок і зобов`язання поновити запис про земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Виповський О.І. звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок загальною площею 36,1097 га з кадастровими номерами: 5323683000:00:002:3001 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3002 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3003 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3004 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3005 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3006 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3007 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3008 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3009 (площею 0,8225 га), які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5323683000:00:002:3000 площею 36,11 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, та державну реєстрацію земельних ділянок загальною площею 7,9999 га з кадастровими номерами: 5323683000:00:002:4001 (площею 4,4109 га) та 5323683000:00:002:4002 (площею 3,589 га), які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5323683000:00:002:4000 площею 8,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельні ділянки з кадастровим номером 5323683000:00:002:3000 площею 36,11 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та з кадастровим номером 5323683000:00:002:4000 площею 8,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, шляхом поновлення записів в Поземельних книгах на вказані земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок протиправних дій посадових осіб ГУ Держгеокадастру земельні ділянки, які перебували в оренді позивача на підставі договору оренди землі від 04.12.2012, питання щодо поновлення якого на новий строк вирішується у судовому порядку, з порушенням встановленого законом порядку було поділено та сформовано нові земельні ділянки, а також проведено їх державну реєстрацію, у зв`язку з чим порушено права позивача на користування землею.

Ухвалами Господарського суду Полтавської області від 02.09.2020, 04.11.2020 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Лазірківську сільську раду Оржицького району Полтавської області (далі - Лазірківська сільрада), Селянське фермерське господарство «Татіана» (далі - СФГ «Татіана»).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.12.2020 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено фізичних осіб (власників земельних ділянок) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.12.2020 скасовано; справу передано на розгляд Господарського суду Полтавської області.

Постановою Верховного Суду від 23.06.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у частині скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 02.12.2020 у частині залучення фізичних осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справі № 917/1372/20 скасовано; у решті постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.11.2021 позов задоволено,

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 рішення Господарського суду Полтавської області від 25.11.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у жовтні 2022 року ФОП Виповський О.І. подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, а рішення Господарського суду Полтавської області від 25.11.2021 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1372/20 за касаційною скаргою ФОП Виповського О.І. з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.02.2023.

СФГ «Татіана», ГУ Держгеокадастру у відзивах на касаційну скаргу зазначили про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просили залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. ГУ Держгеокадастру у відзиві також просило розглянути касаційну скаргу за відсутності представника управління.

ГУ Держгеокадастру, Лазірківська сільрада та треті особи в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 04.12.2012 між фізичною особою Виповським О.І. (орендар) та Оржицькою районною державною адміністрацією (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за умовами якого орендодавець згідно з розпорядженням від 28.03.2012 № 195 надає, а орендар приймає у строкове платне користування на умовах оренди дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 44,11 га на території Лазірківської сільради, у тому числі: ділянка № 1 - 36,11 га ріллі в контурі № 14 кадастровий номер 5323683000:00:002:3000; ділянка № 2 - 8,00 га в контурі № 16 кадастровий номер 5323683000:00:002:4000, з них ріллі - 4,0 га, сіножатей - 4,00 га; ці земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства і надаються із земель запасу, не наданих у власність та користування (пункти 1-2, 12); дія договору розпочинається з дня його державної реєстрації (пункт 5).

У пункті 6 договору визначено, що договір укладено терміном на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Право оренди земельних ділянок зареєстроване за позивачем 31.03.2015 згідно з записом про інше речове право № 9241106 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20411876 та № 9239917 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20409196, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Також установлено, що протягом 2019 року позивач звертався до ГУ Держгеокадастру та Лазірківської сільради з питання поновлення договору оренди від 04.12.2012 на новий строк.

ГУ Держгеокадастру, зокрема, у листі від 13.03.2019 № 1547/0/26-19 повідомило позивача, що строк дії договору закінчується 31.03.2020, тому наразі звернення з цього питання є передчасним; додатково повідомлено, що зазначені земельні ділянки, які розташовано на території Лазірківської сільради (за межами населених пунктів), відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ № 10, виданого 08.12.1996 КСП «Лазірки», віднесено до земель колективної власності; 01.01.2019 набрав чинності Закон України від 10.07.2017 № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», що є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, що в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до рішення Лазірківської сільради від 19.07.2019 № 2/2 відмовлено Виповському О.І. у поновленні договору оренди на новий строк, у зв`язку із тим, що на розгляді та виконанні ради знаходяться заяви громадян щодо виділення та надання їм у власність земельних ділянок (паїв) (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) на виконання рішень Оржицького районного суду Полтавської області, які набрали законної сили та підлягають виконанню.

У цьому рішенні Лазірківської сільради зазначено, що відповідно до судових рішень Оржицького районного суду Полтавської області на сільраду покладено обов`язок щодо виділення із земель запасу Лазірківської сільради земельних часток (паїв), право на які визнано за громадянами (треті особи у справі, що розглядається); також відповідно до рішення комісії з питань регулювання земельних відносин від 10.06.2019 № 1 рекомендовано раді вжити заходів щодо виконання рішень Оржицького районного суду Полтавської області за рахунок земель колективної власності.

У листі-повідомленні від 05.11.2019 № 468 «Про заперечення щодо поновлення договору оренди № б/н від 04.12.2012» Лазірківською сільрадою зазначено, зокрема, що переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду, при цьому переважне право на поновлення договору оренди землі можливо реалізувати за умови дотримання відповідної процедури, наявності волевиявлення сторін та відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору; рада неодноразово заперечувала щодо поновлення договору на новий строк і таке питання було предметом розгляду на засіданні сесії сільради 19.07.2019, про рішення якої позивача було повідомлено в установленому законом порядку. Також рада з посиланням на положення розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» зазначила, що землі КСП, що припинено, вважаються власністю територіальних громад, на територіях яких вони розташовані, отже, на виконання судових рішень на раду покладено обов`язок щодо виділення та надання у власність фізичним особам із земель запасу (за рахунок земель колективної власності) земельних часток (паїв).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 17.01.2020 № 1901-СГ за Лазірківською сільрадою зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000 і 5323683000:00:002:4000.

16.01.2020 Виповський О.І. звернувся до ГУ Держгеокадастру з листом-повідомленням про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення б/н від 04.12.2012.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 05.02.2020 № 3594-СГ відмовлено позивачу у поновленні договору оренди, у зв`язку з передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність Лазірківської сільради на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 17.01.2020 № 1901-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».

Лазірківська сільрада у листі від 02.03.2020 № 122 повідомила позивача, що як розпорядник земельних ділянок вимагає після закінчення строку права оренди (31.03.2020) повернути зазначені земельні ділянки згідно з умовами договору оренди та підписати акти щодо їх повернення з оренди.

ФОП Виповський О.І. звернувся із позовом до Господарського суду Полтавської області в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі» про визнання незаконними та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 05.02.2020 № 3594-СГ, рішень державного реєстратора Виконавчого комітету Гребінківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексні номери 50977667 та 50981483 від 05.02.2020, змінивши запис про державну реєстрацію права державної власності та відомості у розділі «Відомості про суб`єктів іншого речового права», вказавши орендодавцем «Держава Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області»; поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 04.12.2012 шляхом затвердження додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення № б/н від 04.12.2012 у запропонованій редакції.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.03.2020 у справі № 917/530/20 цей позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, а ухвалою цього ж суду від 09.09.2020 зупинено провадження у справі № 917/530/20 до набрання законної сили рішенням у справі № 917/1372/20.

Предметом позову в справі № 917/1372/20, що розглядається, є вимога ФОП Виповського О.І., заявлена до ГУ Держгеокадастру, про визнання протиправною та скасування державної реєстрації 11 земельних ділянок, які виникли внаслідок скасування та поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000 і 5323683000:00:002:4000, розташованих на території Лазірківської сільради, та зобов`язання ГУ Держгеокадастру поновити у Державному земельному кадастрі запис про зазначені земельні ділянки шляхом поновлення записів в Поземельних книгах на ці земельні ділянки, обґрунтована тим, що внаслідок протиправних дій посадових осіб ГУ Держгеокадастру земельні ділянки, що перебували в оренді позивача на підставі договору оренди землі від 04.12.2012, питання щодо поновлення якого на новий строк вирішується у судовому порядку, з порушенням встановленого законом порядку було поділено та сформовано нові земельні ділянки, а також проведено їх державну реєстрацію, у зв`язку з чим порушено права позивача на користування землею.

ГУ Держгеокадастру у відзиві на позов заперечило проти доводів позивача та зазначило, зокрема, що відповідно до положень Закону України від 10.07.2017 № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» та виданого на його виконання наказу ГУ Держгеокадастру від 17.01.2020 № 1901-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Лазірківська сільрада є розпорядником земельних ділянок з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000, 5323683000:00:002:4000, право комунальної власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у встановленому порядку; термін дії договору оренди землі від 04.12.2012 закінчився 01.04.2020, після чого Лазірківська сільрада як розпорядник земельних ділянок комунальної власності прийняла відповідні рішення, а у подальшому 17.06.2020 на підставі заяв фізичних осіб (треті особи у справі), поданих до районного відділу ГУ Держгеокадастру, за останніми було зареєстровано право власності на земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які було утворено із раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000, 5323683000:00:002:4000 із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. Таким чином відповідно до положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» поземельні книги первісних земельних ділянок (з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000, 5323683000:00:002:4000) було закрито у зв`язку із скасуванням їх державної реєстрації.

Лазірківська сільрада як третя особа у поясненнях на позов зауважувала, зокрема, що відповідно до положень Закону України від 10.07.2017 № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (набрав чинності 01.01.2019) рада є розпорядником спірних земельних ділянок, а відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 17.01.2020 № 1901-СГ, акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність і додатків до акта, ці земельні ділянки передано у комунальну власність та проведено державну реєстрацію речових прав на це майно; на виконання положень законодавства (статті 148-1 ЗК, статті 31 Закону України «Про оренду землі») позивача у встановленому порядку було повідомлено про зазначені обставини; 01.04.2020 у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 04.12.2012 розпорядником земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права було внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) ФОП Виповського О.І. на земельні ділянки з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000, 5323683000:00:002:4000. Водночас на виконанні ради перебували судові рішення Оржицького районного суду Полтавської області і на сільраду згідно з цими рішеннями було покладено обов`язок щодо виділення із земель запасу Лазірківської сільради земельних часток (паїв), право на які визнано за фізичними особами в судовому порядку, тому після закінчення строку договору оренди землі від 04.12.2012, за відсутності інших вільних земельних ділянок, за рахунок яких можливо було б виконати зазначені судові рішення, окрім земельних ділянок з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000, 5323683000:00:002:4000, радою як розпорядником землі було прийнято рішення про виділення та надання у власність громадянам (працівникам) бувшого КСП «Лазірки» земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також Лазірківська сільрада наголосила, що ФОП Виповського О.І. неодноразово протягом 2019 року та у березні 2020 року було повідомлено про рішення ради стосовно заперечення щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди на новий строк.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що відповідно до рішень Лазірківської сільради від 06.04.2020 надано дозволи фізичним особам (яких залучено до участі у справі як третіх осіб) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення (рілля) із раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000, 5323683000:00:002:4000 на території Лазірківської сільради відповідно до рішень Оржицького районного суду Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; після розроблення громадянами проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх погодження через державну експертизу на підставі рішень ради від 19.06.2020 розроблені проекти землеустрою затверджено та надано земельні ділянки у власність громадянам, а 22.06.2020 зареєстровано право власності за фізичними особами (третіми особами у справі) на зазначені земельні ділянки.

За інформацією ГУ Держгеокадастру поземельні книги первісних земельних ділянок закриті. Відомості щодо земельних ділянок з кадастровим номером 5323683000:00:002:3000 та з кадастровим номером 5323683000:00:002:4000 на території Лазірківської сільради вилучено з Державного земельного кадастру в результаті поділу земельних ділянок на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розроблених згідно з рішеннями Лазірківської сільради. На місці земельної ділянки з кадастровим номером 5323683000:00:002:3000 площею 36,11 га сформовано 9 земельних ділянок з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3001; 5323683000:00:002:3002; 5323683000:00:002:3003; 5323683000:00:002:3004; 5323683000:00:002:3005; 5323683000:00:002:3006; 5323683000:00:002:3007; 5323683000:00:002:3008; 5323683000:00:002:3009; на місці земельної ділянки з кадастровим номером 5323683000:00:002:4000 площею 8,00 га сформовано 2 земельні ділянки з кадастровими номерами 5323683000:00:002:4001 та 5323683000:00:002:4002.

Суд першої інстанції у справі № 917/1372/20 позов задовольнив та дійшов висновку про доведеність позовних вимог. Водночас місцевим судом зазначено, що відповідачем не надано доказів припинення права позивача на користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000, 5323683000:00:002:4000, оскільки справа про поновлення договору оренди відповідних земельних ділянок перебуває на розгляді суду, тому дії щодо скасування державної реєстрації та поділу земельних ділянок суперечить чинному законодавству та є протиправними.

Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував і в задоволенні позову відмовив, мотивувавши таке рішення тим, що права позивача щодо користування земельними ділянками не порушено, оскільки дії щодо поділу спірних земельних ділянок і передачу їх у власність третім особам було вчинено після закінчення дії договору оренди землі та припинення права позивача на користування цими земельними ділянками.

У поданій касаційній скарзі ФОП Виповський О.І. послався, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Так, судом не взято до уваги вимоги частини 6 статті 116 ЗК, за змістом якої передача у власність земельних ділянок можлива лише після припинення права власності/права користування ними в порядку, визначеному законом, а відтак не враховано, що на момент скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок та формування в їх межах нових земельних ділянок, право користування позивачем земельними ділянками припинено не було; судом не враховано положення статті 152 ЗК і не взято до уваги, що передача новоутворених земельних ділянок у власність фізичних осіб, відбулася до вирішення судом питання про захист права позивача на користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000, 5323683000:00:002:4000; судом апеляційної інстанції не надано оцінки відповідності ведення державним кадастровим реєстратором Поземельних книг згідно з вимогами законодавства, у тому числі Закону України «Про Державний земельний кадастр»; судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не враховано порушення відповідачем при поділі спірних земельних ділянок положень, зокрема, статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр», частини 4 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, тому записи в Поземельних книгах про закриття земельних ділянок з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000, 5323683000:00:002:4000 та записи на новостворені земельні ділянки є недійсними відповідно до закону, а державна реєстрація новоутворених земельних ділянок підлягає скасуванню; судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не враховано переважного права позивача на користування спірними земельними ділянками та неправильно застосовано положення статті 33 Закону України «Про оренду землі»; судом порушено положення частини 1 статті 52 ГПК щодо незалучення до участі в справі Новооржицьку селищну раду як правонаступника Лазірківської сільради в спірних правовідносинах, а також порушено положення статей 236, 269 ГПК; суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, що не є подібними до спірних правовідносин. В обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 917/535/18, від 15.05.2019 у справі № 757/12726/18-ц, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 23.01.2019 у справі № 902/619/17, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

У статті 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до статті 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 2).

Отже, частина 1 статті 14 ГПК передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

ФОП Виповський О.І., вважаючи порушеним його право на поновлення договору оренди щодо користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000 і 5323683000:00:002:4000, обрав такий спосіб захисту порушеного права, як визнання протиправною та скасування державної реєстрації 11 земельних ділянок, які виникли внаслідок скасування та поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000 і 5323683000:00:002:4000, та зобов`язання ГУ Держгеокадастру поновити у Державному земельному кадастрі запис про ці земельні ділянки шляхом поновлення записів в Поземельних книгах на вказані земельні ділянки.

У статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано ЗК, згідно зі статтею 3 якого земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом статті 79-1 ЗК (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1). Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (частина 2). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина 3). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4). Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина 5). Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (частина 6). Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина 9). Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частина 10).

У частина 13 статті 79-1 ЗК визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначено Законом України «Про Державний земельний кадастр».

За змістом частини 1 статті 24, частини 4 статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У частині 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.

Крім того, відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною 1 статті 93 ЗК право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Судом апеляційної інстанції при вирішенні спору встановлено, що ФОП Виповський О.І., обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання протиправною та скасування державної реєстрації наведених вище земельних ділянок, послався виключно на обставини порушення його права на поновлення договору оренди землі та дотримання, на думку позивача, процедури реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, передбачену статтею 33 Закону України «Про оренду землі», що і було предметом дослідження суду першої інстанції.

Разом із тим, з огляду на предмет і підстави заявленого позову у справі, що розглядається, будь-яких обставин, які б стали підставою відповідно до вимог законодавства для визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок і зобов`язання ГУ Держгеокадастру поновити у Державному земельному кадастрі записів про земельні ділянки з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000 і 5323683000:00:002:4000 шляхом поновлення записів в Поземельних книгах на ці земельні ділянки, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції установлено не було, а позивачем належними і допустимими доказами таких обставин не доведено. При цьому судом апеляційної інстанції правомірно зауважено, що питання наявності/відсутності правових підстав для поновлення договору оренди, як і доводи учасників справи з цього приводу, не є предметом розгляду в межах справи № 917/1372/20.

Водночас судом апеляційної інстанції було враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, стосовно того, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Натомість судом апеляційної інстанції установлено, що строк дії договору оренди станом на 01.04.2020 закінчився та на час розгляду цієї справи на новий строк не укладався; згодом на виконання судових рішень Лазірківською сільрадою як розпорядником земель комунальної власності було вирішено питання про надання дозволу фізичним особам (яких залучено до участі у справі як третіх осіб) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення (рілля) із раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000, 5323683000:00:002:4000 на території Лазірківської сільради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а в подальшому - передачі сформованих земельних ділянок у власність фізичним особам, майнові права за якими на земельні ділянки зареєстровано в установленому законом порядку.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наявних в матеріалах справи, підтверджено майнові права зазначених фізичних осіб на відведені їм земельні ділянки.

Обставин того, що орендодавець спірних земельних ділянок передав їх в оренду іншим особам, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору встановлено не було.

Доводи, наведені ФОП Виповським О.І. у касаційній скарзі щодо не врахування судом апеляційної інстанції при вирішенні спору положень статті 116 ЗК, зокрема стосовно того, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, є безпідставними, оскільки питання правомірності передачі Лазірківською сільрадою земельних ділянок комунальної власності у власність третім особам не є предметом спору у цій справі і такими обставинами позов у цій справі не обґрунтовано.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні справи не враховано порушення відповідачем (ГУ Держгеокадастру) при поділі спірних земельних ділянок положень статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр», частини 4 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, пункту 4.4 Національного стандарту ДСТУ 4163-2003, не заслуговують на увагу, оскільки окрім посилання на ці норми права скаржником не наведено обставин того, в чому саме полягає порушення ГУ Держгеокадастру наведених норм, що мало бути враховано судом при постановленні оскарженого судового рішення.

Оскільки позивачем у встановленому законом порядку не доведено обставин порушення його прав, що стало підставою для звернення до суду з позовом у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ФОП Виповський О.І. підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтував тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 917/535/18, від 15.05.2019 у справі № 757/12726/18-ц, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 23.01.2019 у справі № 902/619/17, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16.

Скаржник послався на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не було взято до уваги, що в даному випадку існує «конфлікт очікування» між орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000, 5323683000:00:002:4000 та власниками новоутворених земельних ділянок, сформованих за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами 5323683000:00:002:3000, 5323683000:00:002:4000, та не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.03.2019 у справі № 917/535/18 (позов про визнання поновленим договору оренди землі).

Суд касаційної інстанції відхиляє такий аргумент скаржника, оскільки у справі № 917/535/18 (постанова від 06.03.2019) Верховний Суд скасував судові рішення попередніх судових інстанцій, а справу передав на новий розгляд, зазначивши, між іншим, що у цьому випадку має бути враховано не тільки право законного очікування третіх осіб, що виникли на підставі розпоряджень ГУ Держгеокадастру про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення частин спірної земельної ділянки для подальшої передачі у власність фізичним особам, а й право законного очікування позивача на поновлення договору оренди землі на підставі закону, з урахуванням дотримання останнім належної процедури такого поновлення.

Натомість у справі, що розглядається, судами встановлено, що строк дії договору оренди станом на 01.04.2020 закінчився та на час розгляду цієї справи на новий строк укладено не було, а майнові права (право власності) фізичних осіб на новостворені земельні ділянки на час розгляду цієї справи вже було зареєстровано; при цьому жодних обставин набуття цими особами права власності на зазначені земельні ділянки всупереч закону встановлено не було.

Посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 757/12726/18-ц (справу за позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про визнання права на умовно-дострокове звільнення), від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 (позов про поновлення договору оренди землі), від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 (за позовом про визнання недійсними рішень, визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі), від 23.01.2019 у справі № 902/619/17 (за позовом про продовження договору оренди та зобов`язання до вчинення дій), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (за позовом про визнання недійсним рішення), у контексті того, що обраний спосіб захисту цивільного права має бути ефективним та призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу, також не приймається до уваги, оскільки підставою для відмови позивачу у позові у справі № 917/1372/20 було не обставини обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, а не доведення позивачем наявності порушеного права, що підлягає захисту в обраний ним спосіб.

Зважаючи на викладене, Суд вважає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не підтвердилася.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга ФОП Виповського О.І. не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Разом із тим касаційна скарга ФОП Виповського О.І. не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

При цьому посилання у касаційній скарзі на обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК, на обставини того, що судом апеляційної інстанції у порушення частини 1 статті 52 ГПК не залучено до участі в справі правонаступника Лазірківської сільради - Новооржицьку селищну раду, на права і обов`язки якої впливає рішення у цій справі, також не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки відповідно до положень статті 287 ГПК саме особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на відповідне судове рішення, а звернення однієї особи в інтересах іншої особи з відповідного питання поза межами відносин представництва, процесуальним законом не передбачено.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованими, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені вище висновки суду апеляційної інстанції, окрім посилання лише на безпідставність таких висновків суду, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового акта не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Виповського Олексія Івановича залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 917/1372/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

В.Г. Суховий