Рішення

від 01.02.2023 по справі 914/2492/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2023 Справа № 914/2492/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», місто Київ

до відповідача Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, місто Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», місто Київ

про стягнення 715 361,04 грн.

За участю представників:

від позивача: Овчарук О.О. - присутній в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» адвокат (довіреність 04/08-2022/5 від 04.08.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000520 від 30.11.2018);

від відповідача: Бандирський А.С. - адвокат (довіреність №710 від 26.10.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001219 від 09.11.2018);

від третьої особи: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення 715 361,04 грн заборгованості, з яких 538 459,68 грн основний борг, 77 628,69 грн пеня, 8 191,36 грн три проценти річних, 91 081,31 грн інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 02.11.2022 до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Представник позивача в судове засідання 01.02.2023 для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 01.02.2023 для розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Крім того, просив зменшити розмір пені на 90%.

Третя особа, явки повноваженого представника у судове засідання 01.02.2023 для розгляду справи по суті не забезпечила. Заяви, клопотання від третьої особи станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили.

Ухвала від 09.01.2023 про відкладення розгляду справи по суті на 01.02.2023 до 13:30 год., надсилалась третій особі на електронну адресу третьої особи, вказану у поясненнях, а саме: ngt@naftogaztrading.com.ua .

Слід зазначити, що ухвалою суду від 09.01.2023 явка представників учасників справи та їх представників в судове засідання 01.02.2023 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Суд, враховуючи достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника третьої особи перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 01.02.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті за спожитий природний газ за період з листопада 2021 по грудень 2021, у зв`язку з чим виник борг перед в сумі 538 459,68 грн. Окрім того, за неналежне виконання грошових зобов`язань відповідачу нараховано пеню в розмірі 77 628,69 грн, три проценти річних в розмірі 8 191,36 грн, інфляційні втрати в розмірі 91 081,31 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 715 361,04 грн заборгованості, з яких 538 459,68 грн основний борг за спожитий природний газ, 77 628,69 грн пеня, 8 191,36 грн три проценти річних, 91 081,31 грн інфляційні втрати.

09.12.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло заперечення на доводи відповідача викладені у відзиві на позов та заперечення на клопотання про зменшення пені.

У запереченні позивач зазначив про те, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 12.12.2021 автоматично було включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів поставлених позивачем. Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем в період з листопада 2021 по 12.12.2021 до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-22-7030 від 05.07.2022 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10).

Щодо клопотання про зменшення пені позивач зазначив, що відповідно до умов типового договору підставою для оплати є рахунок, а не акт приймання передачі газу. Позивач стверджує, що рахунки надсилались відповідачу та отримані ним. З моменту отримання рахунків по дату звернення з позовом у відповідача було достатньо часу для погашення заборгованості. У червні позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату заборгованості, однак така вимога була проігнорована відповідачем. Відтак, на думку позивача несплата відповідачем отриманих рахунків стала наслідком свідомого вибору, та така бездіяльність не підтверджує відсутність вини у відповідача, а отже не може бути підставою для зменшення пені.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема, зазначив про те, що позов в частині вимог про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в період з 03.12.2021 по 12.12.2021, а також пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на вказану заборгованість, є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідач стверджує, що 23.10.2021 між ним та ТзОВ «Львівгаз збут» укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, а 02.11.2021 між відповідачем та ТзОВ «Львівгаз збут» укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 23.10.2021, якою вирішено припинити вказаний договір з 02.11.2021.

Покликаючись на положення пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496, відповідач зазначає, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Відповідач стверджує, що в період з 02.11.2021 по 01.12.2021 у нього не було укладеного договору постачання природного газу з жодним постачальником природного газу, відповідач здійснював фактичне споживання природного газу. А тому, на думку відповідача, з урахуванням вищенаведених норм законодавства постачальником природного газу для відповідача у вказаний період часу був позивач, якого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 917-р визначено постачальником «останньої надії» строком на три роки як переможця конкурсу.

02.12.2021 між відповідачем та ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальником) (ідентифікаційний код - 42399676) укладено договір постачання природного газу №12-450/21-БО-Т, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язувався прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Відповідно до п.2.1. договору постачання постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 02.12.2021 по грудень 2022 року (включно), в кількості 158,920 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис. куб.м.), зокрема, за розрахунковий період грудень 2021 року замовлений обсяг становить 24,000 тис. куб.м.

На думку відповідача ТзОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз Трейдинг» зобов`язане було забезпечити своєчасну реєстрацію відповідача у власному Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) в день укладення договору постачання - 02.12.2021.

У випадку належного виконання ТзОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз Трейдинг» свого обов`язку щодо забезпечення своєчасної реєстрації відповідача у власному Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС), договір постачання природного газу між позивачем як постачальником «останньої надії» та відповідачем як споживачем припинив би свою дію 03.12.2021. Однак, ТзОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз Трейдинг» зареєструвало відповідача у власному Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) лише 13.12.2021 (тобто через 11 календарних днів після укладення договору постачання). Тому договір постачання природного газу між позивачем та відповідачем припинив свою дію 13.12.2021, що стало підставою для пред`явлення позивачем вимог до відповідача про оплату вартості природного газу, поставленого відповідачу в період з 03.12.2021 по 12.12.2021, а також нарахованих штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Відповідач вказує, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання щодо оплати вартості поставленого йому природного газу у грудні 2021.

Несвоєчасна реєстрація відповідача у Реєстрі споживачів постачальника ТзОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз Трейдинг» відбулась з вини ТзОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз Трейдинг» та в інтересах позивача, оскільки позивач отримав право вимоги грошових коштів за поставлений природний газ після укладення договору постачання природного газу №12-450/21-БО-Т від 02.12.2021 у значно більшому розмірі ніж ТзОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Після отримання від позивача рахунку №2124 на оплату вартості природного газу, поставленого в період з 01.12.2021 по 11.12.2021 на суму 538 459,68 грн, відповідач звертався до позивача з листом №45 від 27.01.2022, в якому повідомив про відсутність підстав для оплати вартості природного газу, спожитого після 02.12.2021 у зв`язку з укладенням відповідачем договору постачання природного газу №12-450/21-БО-Т від 02.12.2021 із ТзОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз Трейдинг» та просив позивача переглянути виставлений рахунок за спожитий природний газ. Однак, відповіді на вказаний лист позивач відповідачу не надав.

Крім того, відповідач стверджує, що 21.01.2022 він звертався до ТзОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз Трейдинг» з листом №29 від 21.01.2022, в якому просив зробити перерахунок обсягів природного газу, спожитого в грудні 2021 року за період з 03.12.2021 по 31.12.2021. На даний лист відповідача №29 від 21.01.2022 ТзОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз Трейдинг» було надано відповідь (лист №125/05-757 від 11.02.2022), зокрема, про те, що інформацію від ЛДУФК ім.Боберського щодо переліку об`єктів, по яких буде здійснюватися постачання газу в рамках укладеного договору, постачальником отримано на електронну пошту 10.12.2021, відповідно постачальник включив споживача до реєстру споживачів постачальника після отримання вищевказаної інформації 13.12.2021.

На думку відповідача, інформація про ЕІС-коди точок комерційного обліку відповідача могла бути самостійно отримана ТзОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз Трейдинг» на сайті позивача.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Крім того відповідач подав клопотання б/н від 22.11.2022 (вх.№24237/22) в якому просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Позиція третьої особи

Третя особа виклала свою позицію у поясненні.

Зокрема зазначила, що при реєстрації споживача 02.12.2021 на інформаційній платформі Оператора ГТС, товариство отримало повідомлення, що ЕІС код споживача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об`єктів споживання). В зв`язку з цим, інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких споживачів виключно окремо по кожному об`єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС коду споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу. В свою чергу, інформацію від споживача щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору, отримано листом на електронну пошту 10.12.2021.

Третя особа покликається на пункт 3 розділу ІІІ Правил, яким визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідно, товариство 10.12.2021 подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Ці запити було підтверджено 10.12.2021 та зареєстровано споживача в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 13.12.2021.

Загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об`єктами споживача у грудні 2021 року з ресурсу товариства, а саме з 13.12.2021 по 31.12.2021 складає 17 595,93 куб.м, про що складено акт приймання-передачі, який направлено споживачу для підписання.

Обставини встановлені судом.

23.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (постачальник) та Львівським державним університетом фізичної культури імені Івана Боберського (споживач) було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

02.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (постачальник) та Львівським державним університетом фізичної культури імені Івана Боберського (споживач) було укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 23.10.2021, якою вирішено припинити вказаний договір з 02.11.2021.

В період з 02.11.2021 по 01.12.2021 у відповідача не було укладеного договору постачання природного газу з жодним постачальником природного газу, відповідач здійснював фактичне споживання природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (надалі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газотранспортна компанія «Нафтогаз України» визначене постачальником «останньої надії» строком на три роки, у рамках відкриття конкурентного ринку газу для споживачів.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» листом №ТОВВИХ-22-6785 від 27.06.2022 надало інформацію щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F, а саме: в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F був закріплений за постачальником «останньої надії» ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780В) у періоди з 02.11.2021 по 31.12.2021, з 02.01.2022 по 28.02.2022 та з 02.03.2022 по 31.03.2022 (з різними періодами постачання по окремим точкам обліку). Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F у вказані періоди та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780В), становить: з 02.11.2021 по 31.12.2021 - 16 070,20 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 10 093,40 м3; з 02.01.2022 по 31.01.2022 - 0,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 0,00 м3; з 02.03.2022 по 31.03.2022 - 0,00 м3.

Разом з тим надано довідку про об`єми поставленого ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу споживачу з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F та зазначило періоди реєстрації в Реєстрі ПОН, зокрема, дати початку та дати завершення щодо всіх ЕІС-кодів точок обліку споживача. Разом з тим надано роздруківку з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F.

02 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Газотранспортна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код: 56X930000010610Х) (постачальник) та Львівським державним університетом фізичної культури імені Івана Боберського (ЕІС-код: 56XS0000YGU1C00F) (споживач) укладено договір №12-1450/21-БО-Т постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язувався прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору). Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 02.12.2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 158,920 тис. куб. м, в тому числі по місяцях (розрахункові періоди) (п. 2.1. договору).

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

З 1 жовтня 2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої наді» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб. метр.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Згідно інформації з інформаційної платформи Оператора ГТС на підтвердження факту споживання обсягів газу з 02.11.2021 по 31.12.2021 - 16 070,20 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 10 093,40 м3; з 02.01.2022 по 31.01.2022 - 0,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 0,00 м3; з 02.03.2022 по 31.03.2022 - 0,00 м3; з 02.05.2022 по 31.05.2022 - 536,70 м3; з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 413,00 м3 саме з ресурсу позивача на виконання функції постачальника останньої надії (ПОН) в порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Відповідно до пункту 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

З листопада по грудень 2021 року позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 26,16360 тис. м3 на загальну суму 737 459,54 грн, проте, відповідачем, за цей період здійснено оплату вартості спожитого газу в сумі 198 999,86 грн.

Відповідно до акта приймання передачі газу №21265 від 30.11.2021, коригуючого акта №27030 від 23.12.2021, листа ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-22-7030 від 05.07.2022 відповідач в листопаді отримав природний газ в обсязі 16 070,20 м3.

Загальна вартість отриманого відповідачем газу в листопаді 2021 становила 269 979,36 грн. За поставлений у листопаді газ позивач виставив відповідачу рахунок № 34055 на загальну суму 269 979,36 грн.

Відповідно до акта приймання передачі газу №31489 від 31.12.2021, коригуючого акта №27030 від 23.12.2021, листа ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-22-7030 від 05.07.2022 відповідач в грудні отримав природний газ в обсязі 10 093,40 м3.

Загальна вартість отриманого відповідачем газу в грудні 2021 становила 467 480,18 грн. За поставлений у грудні газ позивач виставив відповідачу рахунок № 2124 на загальну суму 467 480,18 грн.

Факт відправлення на адресу відповідача зазначених рахунків на оплату підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих відправлень «Рекомендований лист», а саме: № 16.12.2021-Юріки КЦ-4 (штрихкодовий ідентифікатор №0600014388947) та 19.01.2022 (юріки) Ткаченко (штрихкодовий ідентифікатор №0600015903098), а також фіскальними чеками: №0059401 0049478 від 17.12.2021 та №0062842 0052391 від 21.01.2022.

Відповідачем здійснено оплату в сумі 198 999,86 грн, що підтверджується наявною в матеріалах інформацією про надходження 24.12.2021 коштів на рахунок позивача наданою в листі АТ «Держаний ощадний банк України» №16/2-09/1600 від 01.08.2022, а також наявною копією платіжного доручення №1606 від 24.12.2021.

Відтак, загальна сума заборгованості за спірний період, з врахуванням часткової оплати відповідачем, становить 538 459,68 грн.

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Тобто визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць в якому мав місце факт постачання газу. Саме кінець місяця поставки є початком обрахунок наступного (місячного) строку впродовж якого повинен бути здійснений платіж.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Кількість отриманого газу доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу на підставі якого складені акти приймання-передачі послуг розподілу газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційні платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом.

Позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі.

Таким чином у відповідача виник борг за спожитий природній газ за спірний період на загальну суму 538 459,68 грн.

Позивач звертався до відповідача із вимогою №119/4.3-7175-2022 від 07.06.2022, в якій просив сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) в сумі 538 459,68 грн до 20.06.2022 на поточний рахунок ТзОВ «ГК «Нафтогаз України».

Факт надсилання вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи списком згрупованих відправлень «Рекомендований лист», а саме: № 06.06.2022 Потєєв+7 (штрихкодовий ідентифікатор №0505078170195), фіскальним чеком №0072498 0060556 від 07.06.2022 та описом вкладення у цінний лист від 07.06.2022 (штрихкодовий ідентифікатор №0505078170195).

У зв`язку із порушенням строків оплати вартості спожитого відповідачем природного газу, позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 8 191,36 грн, інфляційні втрати в сумі 91 081,31 грн та пеню в сумі 77 628,69 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 715 361,04 грн заборгованості, з яких 538 459,68 грн основний борг за спожитий природний газ за період з 02.11.2021 по 12.12.2021 (включно), 8 191,36 грн три проценти річних, 91 081,31 грн інфляційні втрати, 77 628,69 грн пеня.

Висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами пункту 3 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493 (надалі по тексту- Кодекс ГТС) передбачено, що дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496, та за умовами включення споживачів до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС , постачальник який має намір постачати природний газ споживачу, який включений до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», має право за одну добу до кінцевого терміну подання номінації на газову добу (D), визначеного цим Кодексом, включити такого споживача до власного Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі, вказавши період постачання природного газу такому споживачу.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов`язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем газу в період з листопада 2021 по 12.12.2021 до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується наявним в матеріалах справи листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (у вигляді принтскрину з особистого кабінету Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Згідно інформації наданої ТзОВ «Оператор ГТС України» у листі №ТОВВИХ-22-6785 від 27.06.2022, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F був закріплений за постачальником «останньої надії» ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780В) у періоди з 02.11.2021 по 31.12.2021, з 02.01.2022 по 28.02.2022 та з 02.03.2022 по 31.03.2022 (з різними періодами постачання по окремим точкам обліку). Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F у вказані періоди та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780В), становить: з 02.11.2021 по 31.12.2021 - 16 070,20 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 10 093,40 м3; з 02.01.2022 по 31.01.2022 - 0,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 0,00 м3; з 02.03.2022 по 31.03.2022 - 0,00 м3.

Згідно довідки про об`єми поставленого ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу споживачу з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F зазначено періоди реєстрації в Реєстрі ПОН, зокрема, дати початку та дати завершення щодо всіх ЕІС-кодів точок обліку споживача.

Згідно з абзацами 8-10 пункту 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупиненого чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Максимальний строк, на який споживача або оператора газорозподільної системи реєструють у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», визначається Правилами постачання природного газу.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 оператор газорозподільної системи АТ «Львівгаз» вніс до інформаційної платформи Оператора ГТС дані про те, що споживача з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F до категорії «бюджетні установи».

Таким чином відповідач, як споживач з категорією «бюджетна установа» автоматично зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Отже, споживач з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F, тобто відповідач, закріплений в Реєстрі постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) з 02.11.2021 по 31.12.2021, з 02.01.2022 по 28.02.2022 та з 02.03.2022 по 31.03.2022 (з різними періодами постачання по окремим точкам обліку).

Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F (відповідачем) в зазначений період віднесено в алокацію постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) та становлять: з 02.11.2021 по 31.12.2021 - 16 070,20 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 10 093,40 м3; з 02.01.2022 по 31.01.2022 - 0,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 0,00 м3; з 02.03.2022 по 31.03.2022 - 0,00 м3.

Згідно інформації наданої ТзОВ «Оператор ГТС України», постачальник ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС код 56Х930000010610Х) 13.12.2021 включив споживача з ЕІС-кодом 556XS0000YGU1C00F, тобто відповідача, до свого Реєстру споживачів.

Таким чином, споживач з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F, тобто відповідач, з 13.12.2021 закріплений в інформаційній платформі товариства в Реєстрі споживачів за постачальником ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х).

Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F в період з 13.12.2021 по 31.12.2021 віднесено в алокацію постачальника ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х) та становлять 17 595,93 м3.

Відповідно до п.2 глави 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496 (у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції, надалі - Правила), дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Інформаційна платформа - це електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи; новий постачальник - постачальник природного газу, з яким споживач, що має діючого постачальника, уклав договір постачання природного газу та який буде здійснювати постачання природного газу у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником; підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору (п.5 глави 1 розділу І Правил).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Правил підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Згідно п.9 розділу ІІ Правил постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу; за умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу постачальник, крім постачальника «останньої надії», зобов`язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Правил за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем; на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника; споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу; у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку; до прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Фактичне постачання природного газу новим постачальником може починатись виключно з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів нового постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи (п.6 розділу ІV Правил).

Враховуючи інформацію надану ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» (лист №ТОВВИХ-22-6785 від 27.06.2022) про періоди поставки газу відповідачу та постачальників, які це проводили, покликання відповідача на те, що у спірному періоді, за який позивач просить стягнути борг, у відповідача був укладений з третьою особою договір від 02.12.2021 року, є безпідставним.

Отже, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 538 459,68 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Тобто визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць в якому мав місце факт постачання газу. Саме кінець місяця поставки є початком обрахунок наступного (місячного) строку впродовж якого повинен бути здійснений платіж.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Кількість отриманого газу доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу на підставі якого складені акти приймання-передачі послуг розподілу газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційні платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом.

Таким чином, неотримання рахунку на оплату товару не впливає на обв`язок покупця оплатити товар.

Позивачем виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 77 628,69 грн, три проценти річних на загальну суму 8 191,36 грн, інфляційні втрати на загальну суму 91 081,31 грн.

Суд перевірив розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановив, що позивачем пеня в сумі 77 628,69 грн, три проценти річних в сумі 8 191,36 грн та інфляційні втрати в сумі 91 081,31 грн нараховані правильно.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені на 90% суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до частини 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У п. п. 34-35 постанови від 29.09.2020 р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19) Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд повинен об`єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Здійснивши оцінку долучених позивачем доказів, взявши до уваги:

- ступінь виконання основного зобов`язання;

- наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання;

- відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором;

- відсутність в матеріалах справи доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача;

- стягнення пені та передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань не є основним доходом АТ НАК «Нафтогаз України» і не може безпосередньо впливати на його господарську діяльність;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;

- необхідність реального виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені підлягає частковому задоволенню, шляхом зменшення пені на 50% від заявленого розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 38 814,34 грн пені.

Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві, суд зазначає наступне.

Укладення з ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» договору від 02.12.2021 №12-1450/21-БО-Т на постачання газу з 02.12.2021 року не підтверджує постачання газу в грудні 2021 року з ресурсів ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг». Відповідачем не надано належним чином оформленого Акта приймання-передачі газу в грудні 2021 року на виконання договору від 02.12.2021 №12-1450/21-БО-Т у спірний період. Вказане спростовується наданою позивачем інформацією з інформаційної платформи Оператора ГТС на підтвердження факту споживання обсягів газу з 02.11.2021 до 31.12.2021 саме з ресурсу позивача на виконання функції постачальника останньої надії (ПОН) в порядку п. 2 постанови КМУ № 1102.

Щодо порушення ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» обов`язку з реєстрації відповідача на інформаційні платформі Оператора ГТС суд зазначає, що між ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір постачання природного газу від 02.12.2021 № 12-1450/21-БО-Т, відповідно до умов якого, вказаний договір набирає чинності з дати його укладання. Разом з тим, відповідно до умов пункту 3.2 договору постачання природного газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

На інформаційній платформі Оператора ГТС за ЕІС код споживача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об`єктів споживання), що підтверджує сам відповідач у відзиві на позов та відомості від Оператора ГТС в листі від 27.06.2022 № ТОВВИХ-22-6785.

В зв`язку з цим, інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких споживачів виключно окремо по кожному об`єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС-коду споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу.

В свою чергу, інформація від споживача щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору не вказана. Доказів надання таких відомостей постачальнику разом з договором від 02.12.2021 №12-1450/21-БО-Т суду не надано.

Згідно пункту 3 розділу ІІІ Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідач 10.12.2021 надав третій особі інформацію про ЄІС-коди точок комерційного обліку.

10.12.2021 третя особа подала запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Ці запити було підтверджено 10.12.2021 та зареєстровано споживача в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 13.12.2021.

Загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об`єктами споживача у грудні 2021 року з ресурсу третьої особи, а саме з 13.12.2021 по 31.12.2021 складає 17 595,93 куб.м, про що складено акт приймання-передачі, який направлено споживачу для підписання.

Враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС, в період з 01.11.2021 по 12.12.2022 саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу, як постачальник «останньої надії». У зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу у період з 01.11.2021 по 12.12.2022 третьою особою.

Таким чином, доводи відповідача про порушення ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» обов`язку реєстрації відповідача на платформі Оператора ГТС з моменту укладення договору від 02.12.2021 №12-1450/21 -БО-Т безпідставні.

Постачання природного газу відповідачу за договором від 02.12.2021 № 12-1450/21-БО-Т здійснюється з 13.12.2021.

З огляду на те, що договірні відносини відповідача з третіми особами не ставлять в залежність виконання зобов`язань перед позивачем з оплати поставленого газу на виконання ПСО відповідачем, а факт отримання газу відповідачем від позивача у спірний період не заперечується, доводи про звільнення від обов`язку оплатити газу не підтверджуються.

Стосовно доводів про розбіжності обсягів споживання газу суд зазначає, що відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

За таких обставин, розбіжності відповідача у правовідносинах з Оператором ГРМ впливають виключно на його стосунки щодо визначення вартості наданих послуг розподілу газу за договорами розподілу газу і не впливають на передні Оператором ГРМ до інформаційної платформи Оператора ГТС дані про кількість спожитого газу.

Отже, заперечення наведені відповідачем у відзиві не спростовують позовних вимог.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити частково. До задоволення підлягає 538 459,68 грн основного боргу, 91 081,31 грн інфляційних втрат, 8 191,36 грн три проценти річних, 38 814,34 пені. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 10 730,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5099 від 20.09.2022.

Відповідно до частини 1 частини 3 статі 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що коли господарський суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Вказане було роз`яснено у п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 10 730,42 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського (79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Костюшка, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи 34606048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, Київська область, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 40121452) 538 459,68 грн основного боргу, 91 081,31 грн інфляційних втрат, 8 191,36 грн три проценти річних, 38 814,34 пені, та 10 730,42 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 13.02.2023

Суддя Сухович Ю.О.