Постанова

від 15.05.2023 по справі 914/2492/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2023 р. Справа №914/2492/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Желіка М.Б.,

Скрипчук О.С.

Секретар судового засідання:Чудяк Х.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Овчарук О.О.,

від відповідача: Бандирський А.С.,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України за вих.№Овч/79 від 20.02.2023 (вх.№01-05/572/23 від 27.02.2023) та Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського б/н від 03.03.2023 (вх.№01-05/6442/23 від 06.03.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2023 (повний текст 13.02.2023)

у справі № 914/2492/22 (суддя Сухович Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, м. Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м. Київ

про стягнення 715 361,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.02.2023 у справі № 914/2492/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 538 459,68 грн. основного боргу, 91 081,31 грн. інфляційних втрат, 8 191,36 грн. три проценти річних, 38 814,34 пені, та 10 730,42 грн. судового збору.

Суд першої інстанції, перевіривши наявні в справі докази, дійшов до висновку, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити частково. До задоволення підлягає 538 459,68 грн основного боргу, 91 081,31 грн інфляційних втрат, 8 191,36 грн три проценти річних, 38 814,34 пені. В решті позову слід відмовити.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 27.02.2023. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2023 у справі №914/2492/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 38 814, 35 грн. та прийняти нове в цій частині.

В апеляційній скарзі позивач вважає, що рішення суду першої інстанції було винесено з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідач отримував рахунки в грудні 2021 року та в січні 2022 року відповідно, однак свідомо не здійснив погашення заборгованості. Позивач не звертався до суду з позовними вимогами тривалий проміжок часу, оскільки надавав Відповідачу додатковий час на врегулювання ситуації в позасудовому порядку.

Також, позивач вказує, що підстави, які застосував суд першої інстанції для зменшення пені не є передбачені законодавством та висновок суду, що «позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі» є безпідставними та необґрунтованим, оскільки в судових засідання таке питання не досліджувалось.

Окрім того, Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського, не погоджуючись із прийнятим рішенням, також оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 06.03.2023. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2023 у справі №914/2492/22 в частині стягнення з відповідача в користь позивача 503 420,11 грн., в тому числі заборгованості за поставлений природний газ в період з 03.12.2021 по 12.12.2021 в сумі 400 855,64 грн. пені в сумі 29 597,43 грн., інфляційних витрат в сумі 67 003, 63 грн. та трьох процентів річних в сумі 5 963, 41 грн., нарахованих на вказану заборгованість та прийняти нове в цій частині.

В апеляційній скарзі позивач вважає, що рішення суду першої інстанції було винесено з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що 02.12.2021 між відповідачем та ТзОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальником) (ідентифікаційний код - 42399676) укладено договір постачання природного газу №12-450/21-БО-Т, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язувався прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Відповідно до п.2.1. договору постачання постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 02.12.2021 по грудень 2022 року (включно), в кількості 158,920 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також розрахункові періоди) (тис. куб.м.), зокрема, за розрахунковий період грудень 2021 року замовлений обсяг становить 24,000 тис. куб.м.

На думку відповідача ТзОВ Газопостачальна Компанія Нафтогаз Трейдинг зобов`язане було забезпечити своєчасну реєстрацію відповідача у власному Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) в день укладення договору постачання - 02.12.2021. У випадку належного виконання ТзОВ Газопостачальна Компанія Нафтогаз Трейдинг свого обов`язку щодо забезпечення своєчасної реєстрації відповідача у власному Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС), договір постачання природного газу між позивачем як постачальником останньої надії та відповідачем як споживачем припинив би свою дію 03.12.2021. Однак, ТзОВ Газопостачальна Компанія Нафтогаз Трейдинг зареєструвало відповідача у власному Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) лише 13.12.2021 (тобто через 11 календарних днів після укладення договору постачання). Тому договір постачання природного газу між позивачем та відповідачем припинив свою дію 13.12.2021, що стало підставою для пред`явлення позивачем вимог до відповідача про оплату вартості природного газу, поставленого відповідачу в період з 03.12.2021 по 12.12.2021, а також нарахованих штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Відповідач вказує, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання щодо оплати вартості поставленого йому природного газу у грудні 2021. Несвоєчасна реєстрація відповідача у Реєстрі споживачів постачальника ТзОВ Газопостачальна Компанія Нафтогаз Трейдинг відбулась з вини ТзОВ Газопостачальна Компанія Нафтогаз Трейдинг та в інтересах позивача, оскільки позивач отримав право вимоги грошових коштів за поставлений природний газ після укладення договору постачання природного газу №12-450/21-БО-Т від 02.12.2021 у значно більшому розмірі ніж ТзОВ Газопостачальна Компанія Нафтогаз Трейдинг.

Також, 13.03.2023 від відповідача надійшов відзив б/н від 12.03.2023 (01-04/1706/23) на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує, що відповідач є бюджетною установою (закладом вищої освіти), діяльність якого (зокрема, витрати на оплату вартості поставленого природного газу) фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Зважаючи на те, що відповідачу не було виділено фінансування з державного бюджету на оплату вартості природного газу, поставленого позивачем в листопаді 2021 року в сумі 70 959,50 грн. позивач не мав можливості оплатити вказану суму відповідачу, а тому просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2023 у справі №914/2492/22 без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2023 року у справі №914/2492/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача в користь позивача 38 814,35 грн. пені без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було належним чином повідомлено про розгляд справи, правом на подання відзиву не скористалось.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Желіка М.Б., Матущака О.І.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та 08.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України та Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського та призначено розгляд справи на 03.04.2023.

Ухвалою суду від 03.04.2023 розгляд справи відкладено на 15.05.2023.

У судовому засіданні 15.05.2023 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу із підстав викладених у ній та заперечив щодо доводів апеляційної скарги позивача. Представник позивача підтримав апеляційну скаргу із підстав викладених у ній та заперечив щодо доводів апеляційної скарги відповідача.

Третя особа явку уповноваженого представника не забезпечила, про час і місце була належним чином повідомлена.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу відповідача, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

23.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (постачальник) та Львівським державним університетом фізичної культури імені Івана Боберського (споживач) було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

02.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (постачальник) та Львівським державним університетом фізичної культури імені Івана Боберського (споживач) було укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 23.10.2021, якою вирішено припинити вказаний договір з 02.11.2021.

В період з 02.11.2021 по 01.12.2021 у відповідача не було укладеного договору постачання природного газу з жодним постачальником природного газу, відповідач здійснював фактичне споживання природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (надалі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газотранспортна компанія Нафтогаз України визначене постачальником останньої надії строком на три роки, у рамках відкриття конкурентного ринку газу для споживачів.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

ТзОВ Оператор газотранспортної системи України листом №ТОВВИХ-22-6785 від 27.06.2022 надало інформацію щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F, а саме: в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F був закріплений за постачальником останньої надії ТзОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56X930000008780В) у періоди з 02.11.2021 по 31.12.2021, з 02.01.2022 по 28.02.2022 та з 02.03.2022 по 31.03.2022 (з різними періодами постачання по окремим точкам обліку). Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F у вказані періоди та внесений в алокацію постачальника останньої надії ТзОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56X930000008780В), становить: з 02.11.2021 по 31.12.2021 16 070,20 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 10 093,40 м3; з 02.01.2022 по 31.01.2022 - 0,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 0,00 м3; з 02.03.2022 по 31.03.2022 - 0,00 м3.

Разом з тим надано довідку про об`єми поставленого ТзОВ ГК Нафтогаз України природного газу споживачу з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F та зазначило періоди реєстрації в Реєстрі ПОН, зокрема, дати початку та дати завершення щодо всіх ЕІС-кодів точок обліку споживача. Разом з тим надано роздруківку з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F.

02 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Газотранспортна компанія Нафтогаз Трейдинг (ЕІС-код: 56X930000010610Х) (постачальник) та Львівським державним університетом фізичної культури імені Івана Боберського (ЕІС-код: 56XS0000YGU1C00F) (споживач) укладено договір №12-1450/21-БО-Т постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язувався прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору). Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 02.12.2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 158,920 тис. куб. м, в тому числі по місяцях (розрахункові періоди) (п. 2.1. договору).

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

З 1 жовтня 2021 ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб. метр.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Згідно інформації з інформаційної платформи Оператора ГТС на підтвердження факту споживання обсягів газу з 02.11.2021 по 31.12.2021 16 070,20 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 10 093,40 м3; з 02.01.2022 по 31.01.2022 - 0,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 0,00 м3; з 02.03.2022 по 31.03.2022 - 0,00 м3; з 02.05.2022 по 31.05.2022 - 536,70 м3; з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 413,00 м3 саме з ресурсу позивача на виконання функції постачальника останньої надії (ПОН) в порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Відповідно до пункту 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

З листопада по грудень 2021 року позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 26,16360 тис. м3 на загальну суму 737 459,54 грн, проте, відповідачем, за цей період здійснено оплату вартості спожитого газу в сумі 198 999,86 грн.

Відповідно до акта приймання передачі газу №21265 від 30.11.2021, коригуючого акта №27030 від 23.12.2021, листа ТзОВ Оператор газотранспортної системи України №ТОВВИХ-22-7030 від 05.07.2022 відповідач в листопаді отримав природний газ в обсязі 16 070,20 м3.

Загальна вартість отриманого відповідачем газу в листопаді 2021 становила 269 979,36 грн. За поставлений у листопаді газ позивач виставив відповідачу рахунок № 34055 на загальну суму 269 979,36 грн.

Відповідно до акта приймання передачі газу №31489 від 31.12.2021, коригуючого акта №27030 від 23.12.2021, листа ТзОВ Оператор газотранспортної системи України №ТОВВИХ-22-7030 від 05.07.2022 відповідач в грудні отримав природний газ в обсязі 10 093,40 м3.

Загальна вартість отриманого відповідачем газу в грудні 2021 становила 467 480,18 грн. За поставлений у грудні газ позивач виставив відповідачу рахунок № 2124 на загальну суму 467 480,18 грн.

Факт відправлення на адресу відповідача зазначених рахунків на оплату підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих відправлень Рекомендований лист, а саме: № 16.12.2021-Юріки КЦ-4 (штрихкодовий ідентифікатор №0600014388947) та 19.01.2022 (юріки) Ткаченко (штрихкодовий ідентифікатор №0600015903098), а також фіскальними чеками: №0059401 0049478 від 17.12.2021 та №0062842 0052391 від 21.01.2022.

Відповідачем здійснено оплату в сумі 198 999,86 грн, що підтверджується наявною в матеріалах інформацією про надходження 24.12.2021 коштів на рахунок позивача наданою в листі АТ Держаний ощадний банк України №16/2-09/1600 від 01.08.2022, а також наявною копією платіжного доручення №1606 від 24.12.2021.

Відтак, загальна сума заборгованості за спірний період, з врахуванням часткової оплати відповідачем, становить 538 459,68 грн.

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Тобто визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць в якому мав місце факт постачання газу. Саме кінець місяця поставки є початком обрахунок наступного (місячного) строку впродовж якого повинен бути здійснений платіж.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Кількість отриманого газу доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу на підставі якого складені акти приймання-передачі послуг розподілу газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційні платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом.

Позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі.

Таким чином у відповідача виник борг за спожитий природній газ за спірний період на загальну суму 538 459,68 грн.

Позивач звертався до відповідача із вимогою №119/4.3-7175-2022 від 07.06.2022, в якій просив сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) в сумі 538 459,68 грн до 20.06.2022 на поточний рахунок ТзОВ ГК Нафтогаз України.

Факт надсилання вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи списком згрупованих відправлень Рекомендований лист, а саме: № 06.06.2022 Потєєв+7 (штрихкодовий ідентифікатор №0505078170195), фіскальним чеком №0072498 0060556 від 07.06.2022 та описом вкладення у цінний лист від 07.06.2022 (штрихкодовий ідентифікатор №0505078170195).

У зв`язку із порушенням строків оплати вартості спожитого відповідачем природного газу, позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 8 191,36 грн, інфляційні втрати в сумі 91 081,31 грн та пеню в сумі 77 628,69 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 715 361,04 грн заборгованості, з яких 538 459,68 грн основний борг за спожитий природний газ за період з 02.11.2021 по 12.12.2021 (включно), 8 191,36 грн три проценти річних, 91 081,31 грн інфляційні втрати, 77 628,69 грн пеня.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами пункту 3 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493 (надалі по тексту- Кодекс ГТС) передбачено, що дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496, та за умовами включення споживачів до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником останньої надії та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС , постачальник який має намір постачати природний газ споживачу, який включений до Реєстру споживачів постачальника останньої надії, має право за одну добу до кінцевого терміну подання номінації на газову добу (D), визначеного цим Кодексом, включити такого споживача до власного Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі, вказавши період постачання природного газу такому споживачу.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов`язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу.

У матеріалах справи наявні докази, що відповідач був включений до реєстру споживачів постачальника "останньої надії", а газ, спожитий ним у період з листопада 2021 по 12 грудня 2021, був віднесений до портфеля цього постачальника. Ці докази включають лист оператора ГТС з інформацією про остаточну алокацію відборів споживача з ЕІС-кодом, інформацію щодо реєстрації споживачів у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10) та відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС про споживача з ЕІС-кодом (у вигляді знімків екрану з особистого кабінету Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Згідно інформації наданої ТзОВ Оператор ГТС України у листі №ТОВВИХ-22-6785 від 27.06.2022, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F був закріплений за постачальником останньої надії ТзОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56X930000008780В) у періоди з 02.11.2021 по 31.12.2021, з 02.01.2022 по 28.02.2022 та з 02.03.2022 по 31.03.2022 (з різними періодами постачання по окремим точкам обліку). Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F у вказані періоди та внесений в алокацію постачальника останньої надії ТзОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56X930000008780В), становить: з 02.11.2021 по 31.12.2021 16 070,20 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 10 093,40 м3; з 02.01.2022 по 31.01.2022 - 0,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 0,00 м3; з 02.03.2022 по 31.03.2022 - 0,00 м3.

Відповідно до довідки про об`єми поставленого ТзОВ ГК Нафтогаз України природного газу споживачу з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F зазначено періоди реєстрації в Реєстрі ПОН, зокрема, дати початку та дати завершення щодо всіх ЕІС-кодів точок обліку споживача.

Згідно з абзацами 8-10 пункту 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупиненого чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії визначається в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі.

Максимальний строк, на який споживача або оператора газорозподільної системи реєструють у Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, визначається Правилами постачання природного газу.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 оператор газорозподільної системи АТ Львівгаз вніс до інформаційної платформи Оператора ГТС дані про те, що споживача з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F віднесено до категорії бюджетні установи.

Таким чином відповідач, як споживач з категорією бюджетна установа автоматично зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії ТзОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В) на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Отже, споживач з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F, тобто відповідач, закріплений в Реєстрі постачальника останньої надії ТзОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В) з 02.11.2021 по 31.12.2021, з 02.01.2022 по 28.02.2022 та з 02.03.2022 по 31.03.2022 (з різними періодами постачання по окремим точкам обліку).

Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F (відповідачем) в зазначений період віднесено в алокацію постачальника останньої надії ТзОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В) та становлять: з 02.11.2021 по 31.12.2021 16 070,20 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 10 093,40 м3; з 02.01.2022 по 31.01.2022 - 0,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 0,00 м3; з 02.03.2022 по 31.03.2022 - 0,00 м3.

Згідно інформації наданої ТзОВ Оператор ГТС України, постачальник ТзОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (ЕІС код 56Х930000010610Х) 13.12.2021 включив споживача з ЕІС-кодом 556XS0000YGU1C00F, тобто відповідача, до свого Реєстру споживачів.

Таким чином, відповідач з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F з 13.12.2021 закріплений в інформаційній платформі товариства в Реєстрі споживачів за постачальником ТзОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (ЕІС-код 56Х930000010610Х).

Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000YGU1C00F в період з 13.12.2021 по 31.12.2021 віднесено в алокацію постачальника ТзОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (ЕІС-код 56Х930000010610Х) та становлять 17 595,93 м3.

Відповідно до п.2 глави 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496 (у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції, надалі - Правила), дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Інформаційна платформа - це електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи; новий постачальник - постачальник природного газу, з яким споживач, що має діючого постачальника, уклав договір постачання природного газу та який буде здійснювати постачання природного газу у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником; підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору (п.5 глави 1 розділу І Правил).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Правил підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Згідно п.9 розділу ІІ Правил постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу; за умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу постачальник, крім постачальника останньої надії, зобов`язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Правил за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем; на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника; споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу; у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку; до прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Згідно із п.6 розділу ІV Правил фактичне постачання природного газу новим постачальником може починатись виключно з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів нового постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

З урахуванням інформації, поданої ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України" у листі №ТОВВИХ-22-6785 від 27.06.2022 про періоди поставки газу відповідачу та постачальників, які це здійснювали, заперечення відповідача про те, що у спірному періоді, за який позивач просить стягнути борг, він уклав договір з третьою особою від 02.12.2021 року, є необґрунтованим. Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 538 459,68 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Кількість отриманого газу доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу на підставі якого складені акти приймання-передачі послуг розподілу газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційні платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом.

Позивачем виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі.

Згідно із матеріалами справи позивач просив стягнути пеню на загальну суму 77 628,69 грн, три проценти річних на загальну суму 8 191,36 грн, інфляційні втрати на загальну суму 91 081,31 грн.

Судом першої інстанції перевірено та судом апеляційної інстанції підтверджується, що позивачем пеня в сумі 77 628,69 грн, три проценти річних в сумі 8 191,36 грн та інфляційні втрати в сумі 91 081,31 грн розраховано арифметично правильно.

Щодо тверджень позивача про відсутність підстав для зменшення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з вимогами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки також в залежність і від співвідношення її розміру і збитків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, те, що відповідач є 100% державним підприємством, враховуючи майновий стан підприємства відповідача, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 50% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та у справах №№ 924/1089/17, 903/827/17, 925/1587/17.

Після оцінки доказів, урахування ступеня виконання основного зобов`язання та наявності обставин, що свідчать про відсутність умислу відповідача щодо порушення зобов`язання, колегія суддів дійшла до висновку що позивачем необґрунтовано понесення прямих збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням зобов`язання за договором. Також, в матеріалах справи відсутні докази щодо погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності або завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача.

Ураховуючи той факт, що стягнення пені та нарахувань не є основним доходом АТ НАК Нафтогаз України і не може безпосередньо впливати на його господарську діяльність, а пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо зменшення її розміру на 50% від заявленого.

Щодо несвоєчасної реєстрації відповідача у Реєстрі споживачів постачальника ТзОВ Газопостачальна Компанія Нафтогаз Трейдинг.

Між ТзОВ ГК Нафтогаз Трейдинг (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір постачання природного газу від 02.12.2021 № 12-1450/21-БО-Т. Згідно з умовами договору, він набуває чинності з дати його укладання, проте відповідно до пункту 3.2 договору постачання здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації споживачів тільки окремо по кожному об`єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням їх ЕІС-коду та відповідного ЕІС-коду вузла обліку газу. Відповідач підтверджує наявність таких реєстрацій відносно кожного об`єкту в своєму відзиві на позов. Однак, відповідачем не надано інформації щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору. Доказів надання таких відомостей разом з договором судам першої та апеляційної інстацій також не надано.

Згідно пункту 3 розділу ІІІ Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідач 10.12.2021 надав третій особі інформацію про ЄІС-коди точок комерційного обліку. 10.12.2021 третя особа подала запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Ці запити було підтверджено 10.12.2021 та зареєстровано споживача в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 13.12.2021.

Загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об`єктами споживача у грудні 2021 року з ресурсу третьої особи, а саме з 13.12.2021 по 31.12.2021 складає 17 595,93 куб. м, про що складено акт приймання-передачі, який направлено споживачу для підписання.

Враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС, в період з 01.11.2021 по 12.12.2022 саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу, як постачальник останньої надії. У зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу у період з 01.11.2021 по 12.12.2022 третьою особою.

Укладення з ТзОВ ГК Нафтогаз Трейдинг договору від 02.12.2021 №12-1450/21-БО-Т на постачання газу з 02.12.2021 року не підтверджує постачання газу в грудні 2021 року з ресурсів ТзОВ ГК Нафтогаз Трейдинг. Відповідачем не надано належним чином оформленого Акта приймання-передачі газу в грудні 2021 року на виконання договору від 02.12.2021 №12-1450/21-БО-Т у спірний період, що у свою чергу спростовується наданою позивачем інформацією з інформаційної платформи Оператора ГТС на підтвердження факту споживання обсягів газу з 02.11.2021 до 31.12.2021 саме з ресурсу позивача на виконання функції постачальника останньої надії (ПОН) в порядку п. 2 постанови КМУ № 1102.

Отже, доводи відповідача щодо несвоєчасної реєстрація відповідача у Реєстрі споживачів постачальника ТзОВ Газопостачальна Компанія Нафтогаз Трейдинг є необґрунтованими.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржниками не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 86,129,236,254,269,270,275,276,281,282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України та Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2023 у справі №914/2492/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддяМарко Р.І.

СуддяСкрипчук О.С.

СуддяЖелік М.Б.