Ухвала

від 13.02.2023 по справі 334/9137/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 334/9137/21

провадження № 61-1341ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуйкова 36» на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 14 вересня 2022 року, додаткове рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 19 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуйкова 36» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСББ «Чуйкова 36» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинкуза період з 01 січня 2019 року по 01 червня 2021 року у розмірі основного боргу - 12 504,42 грн, інфляційних втрати - 75,02 грн, 3% річних - 1 027,76 грн. Всього просила стягнути на свою користь 13 607,20 грн.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 14 вересня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Чуйкова 36» заборгованість зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку в сумі 5 894,26 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 983,30 грн.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 19 вересня 2022 року заяву ОСББ «Чуйкова 36» про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Чуйкова 36» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 299,51 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

26 січня 2023 року ОСББ «Чуйкова 36» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог та заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких мотивів.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У пункті 1 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Справа № 334/9137/21 є малозначною в силу закону, оскільки ціна позову в ній становить 13 607,20 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з врахуванням встановленого з 01 січня 2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» цього показника на рівні 2 684,00 грн складає 268 400,00 грн (100 х 2 684,00 грн).

Представник ОСББ «Чуйкова 36» вказує, що зазначена справа є малозначною, однак касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, зазначає підставою касаційного оскарження, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, посилаючись на неоднакову практику судових рішень.

Таке обґрунтування наявності виключних випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі не можна вважати належним, оскільки воно не містить пояснення, чому і якого саме питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, стосується касаційна скарга. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права із зазначенням підстав касаційного оскарження є виконанням вимог щодо оформлення касаційної скарги відповідно до статей 389, 392 ЦПК України і не вказує на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуйкова 36» на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 14 вересня 2022 року, додаткове рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 19 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чуйкова 36» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар