Рішення

від 15.02.2023 по справі 280/6920/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року Справа № 280/6920/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач 1), в якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №15871/03-16 від 02.09.2022 р. відповідача;

2) зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового страхового стажу за списком №2 період роботи обрубувачем на Запорізькому заводі високовольтної апаратури з 01.03.2010 р. по 31.05.2017 р., та призначити пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до чинного законодавства з дня первинного звернення, з 20.07.2022 р.;

3) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати у справі при їх наявності згідно наданих платіжних документів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач отримав відмову з огляду на відсутність достатнього пільгового стажу, визначеного статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відповідачем не включено до пільгового стажу період з 01.03.2010 по 31.05.2017, оскільки в уточнюючій довідці відсутні підписи керівника та головного бухгалтера. Дії відповідача щодо не зарахування вказаного періоду роботи обрубувачем на Запорізькому заводі високовольтної апаратури вважає протиправними та такими, що порушують його конституційне право на соціальне забезпечення. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.12.2022 позивача звільнено від сплати судового збору на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою суду від 12.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того, зазначеною ухвалою витребувано від відповідача заяви ОСОБА_1 від 20.07.2022 та від 26.08.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з доданими до них документами.

09.01.2023 до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1216), в якому представник відповідача 1 заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість та безпідставність. Так, він зазначає, що позивач з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, надалі за принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, тому, на думку представника, вимога позивача про призначення та виплату пенсії саме відповідачем 1 є необґрунтованою. Зауважує, що періоди роботи, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу, визначає підприємство або його правонаступник із урахуванням усіх вимог законодавства щодо визначення права на пенсію за віком. Щодо спірного періоду роботи позивача, а саме з 01.03.2010 по 31.05.2017, представник відповідача 1 підкреслює, що в уточнюючій довідці відсутні підписи керівника та головного бухгалтера, що не відповідає додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу Постанови КМУ від 12.08.1993 №637 (довідка повинна бути завірена підписами керівника, начальника відділу кадрів та головним бухгалтером). З огляду на викладене, представник відповідача 1 вважає правомірним рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.01.2023 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2); постановлено розгляд адміністративної справи розпочати спочатку.

30.01.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№4516), в якому представник відповідача 2 зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчинено жодних протиправних дій чи бездіяльності щодо непризначення пенсії. Представник відповідача 2 погоджується з доводами щодо незарахування періоду з 01.03.2010 по 31.05.2017 до пільгового стажу, а також зауважує, що навіть при зарахуванні спірного періоду, пільговий стаж буде недостатній для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відтак, на думку представника, право на пенсійну виплату позивач матиме при досягненні віку 60 років або при набутті необхідного пільгового стажу. Крім того, представник відповідача 2 акцентує увагу на виключному повноваженні пенсійного органу виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам. Враховуючи зазначене, представник відповідача 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.02.2023 Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області поновлено пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву у даній справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

26.08.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, що підтверджується розпискою-повідомленням (а.с.32-33).

Відповідно до вказаної розписки-повідомлення від 26.08.2022 позивач до заяви долучив, зокрема, трудову книжку НОМЕР_3 та довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №2/09-90 від 04.12.2017. За вказаною довідкою ОСОБА_1 працював повний робочий день на Запорізькому заводі високовольтної апаратури в зварювально-збиральному виробництві з 01.03.2010 по 31.05.2017 за професією обрубувач, зайнятим обробленням литва та зварних виробів абразивними кругами та пневматичним інструментом, що передбачено Списком №2. Довідка засвідчена печаткою та підписана начальником управління персоналом та начальником відділу підготовки та комплектування персоналу (а.с.11).

В матеріалах пенсійної справи також міститься довідка про фактично відпрацьований час обрубувачем ОСОБА_1 в несприятливих умовах праці при 5-ти денному робочому тижні за період неритмічної роботи КТ «ЗЗВА» з 01.03.2010 по 31.05.2017 (а.с.12).

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №083950014320 від 02.09.2022. При цьому, відповідно до змісту рішення за доданими документами до пільгового стажу не зараховано період з 01.03.2010 по 31.05.2017, оскільки в уточнюючій довідці №2/09-90 від 04.12.2017 відсутні підписи керівника та головного бухгалтера, що не відповідає додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу Постанови КМУ від 12.08.1993 №637 (довідка повинна бути завірена підписами керівника, начальника відділу кадрів та головним бухгалтером) (а.с.8).

Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з 01.03.2010 по 31.05.2017 працював обрубувачем на Запорізькому заводі високовольтної апаратури (а.с.42).

Крім того, відповідно до наданої відповідачем 1 довідки, що містить Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК -5) від 26.08.2022, у період з 01.03.2010 по 31.05.2017 за позивача роботодавець (код страхувальника 05755559) сплачував єдиний внесок (а.с.45).

У відповідності до інформації з ЄДР станом на 22.11.2021 відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури» (ВАТ «ЗЗВА»), код ЄДРПОУ 05755559, є припиненим з 29.12.2018 (а.с.13).

При цьому, позивачем направлено заяву на адресу Архівного управління Запорізької міської ради з проханням, зокрема, надати відомості про стаж та нарахування заробітної плати на ОСОБА_1 , проте архівною довідкою від 30.09.2022 №04-25/К-1725 повідомлено про неможливість надання такої інформації у зв`язку з тим, що документи Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури» на зберігання до управління не надходили (а.с.14).

Не погодившись з діями відповідача щодо неврахування при розрахунку пенсії до пільгового стажу період роботи з 01.03.2010 по 31.05.2017, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

За частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Стаття 114 Закону № 1058-IV врегульовує питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок

Аналогічні норми права щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах містяться і в статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII).

За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).

Згідно з пунктом 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що за результатом розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії керівником органу, що призначає пенсію приймається відповідне рішення.

Як встановлено судом, звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову з огляду на відсутність достатнього пільгового стажу.

При цьому, до пільгового стажу позивача за Списком №2 відповідачем не зараховано період роботи з 01.03.2010 по 31.05.2017 з посиланням на те, що уточнююча довідка №2/09-90 від 04.12.2017 не відповідає додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу Постанови КМУ від 12.08.1993 №637, оскільки в ній відсутні підписи керівника підприємства та головного бухгалтера.

Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.7 Порядку 22-1)

Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383)

Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

За пунктом 10 такого Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, при цьому, у разі відсутності відомостей у ній, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

Як слідує з трудової книжки позивача, копія якої міститься в матеріалах справи, з 01.03.2010 по 31.05.2017 він працював обрубувачем у Відкритому акціонерному товаристві «Запорізький завод високовольтної апаратури». Водночас відповідно до наданої довідки №2/09-90 від 04.12.2017 ОСОБА_1 працював повний робочий день на Запорізькому заводі високовольтної апаратури в зварювально-збиральному виробництві з 01.03.2010 по 31.05.2017 за професією обрубувач, зайнятим обробленням литва та зварних виробів абразивними кругами та пневматичним інструментом, що передбачено Списком №2. Вказана довідка засвідчена печаткою та підписана начальником управління персоналом та начальником відділу підготовки та комплектування персоналу.

Отже, факт працевлаштування позивача на Запорізькому заводі високовольтної апаратури за вищевказаною посадою підтверджено відповідними записами трудовій книжці, що є чіткими та не мають виправлень чи невідповідностей, а також вищевказаною довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначені пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.12.2017 №2/09-90.

Щодо доводів відповідачів про неможливість врахування вищевказаної довідки через те, що вона підписана начальником управління персоналом та начальником відділу підготовки та комплектування персоналу суд зазначає наступне.

Так, дійсно, додатком №5 до пункту 20 Порядку №637 визначено зразок довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з яким підписантами такої довідки є керівник підприємства, головний бухгалтер, начальник відділу кадрів.

Водночас підписання наданої позивачем довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначені пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.12.2017 №2/09-90 начальником управління персоналом та начальником відділу підготовки та комплектування персоналу жодним чином не може свідчити про недостовірність викладених в ній обставин та інформації. Відтак, вказані відповідачами обставини не дають підстав для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи, зазначеного у зазначеній довідці командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури», до пільгового стажу позивача за Списком №2. При цьому, у зазначеній довідці вказано, що позивач працював на вказаній посаді повний робочий день.

Суд наголошує, що відомості щодо періодів роботи позивача, зазначені у трудовій книжці, відповідачами під сумнів не ставляться. Також не спростовано й факт зайнятості позивача на посаді, що передбачена Списком №2, розділ IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, а лише вказано на певні недоліки в заповненні уточнюючої довідки, що не має вплив на визначення періодів роботи позивача на такій посаді, та інших відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 (відомостей щодо професії або посади; характеру виконуваної роботи; розділу, підрозділу, пункту, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинних документів за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі щодо атестації робочого місця).

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач 2 не врахував, що не всі недоліки у складанні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначені пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів (підписів) у таких документах.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що надана уточнююча довідка містить неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивачки до її пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській області від 02.09.2022 №083950014320 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 винесене не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Так, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Крім того, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Водночас Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство та зазначається в довідці. Повноваження щодо призначення пільгової пенсії особі відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати період, який слід враховувати при обчисленні пенсії позивачу.

Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов`язати відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, із зарахуванням до пільгового трудового стажу за Списком №2 періоду роботи з 01.03.2010 по 31.05.2017, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Оскільки відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській області від 02.09.2022 №083950014320 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, місцезнаходження: 10003, м.Житомир, вул.Ольжича, буд.7; код ЄДРПОУ 13559341.

Відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.02.2023.

Суддя К.В.Мінаєва