Постанова

від 25.01.2023 по справі 160/12804/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2023 року м. Дніпросправа № 160/12804/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання Рівна В.В.

за участю представника позивача Устинової А.В.

представника відповідача Волошиної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року (головуючий суддя Врона О.В.)

в адміністративній справі №160/12804/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд" до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотрейд", звернувся 28.07.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 29.04.2021р. № 0058490702 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 95 045 945 грн , у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 76 036 756 грн., штрафні санкції - 19 009 189 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 29.04.2021р. №0058510702 щодо суми завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68 867 199 грн.

В обґрунтування позову вказано, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки кредиторська заборгованість перед ТОВ «Адор ЛТД» в сумі 701568673,78 грн. з метою відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Биотрейд» класифікується як прострочена заборгованість до терміну закінчення строку позовної давності за кредитними договорами, тому є поточними зобов`язаннями. Прострочена заборгованість не може розглядатися як довгострокова, оскільки період повернення коштів кредитору вже настав. Той факт, що заборгованість за зобов`язанням фактично не повернена на дату балансу (до терміну закінчення позовної давності за кредитними договорами), не надає їй статусу довгострокових зобов`язань, оскільки в будь-який момент кредитор має право вимагати повернення усієї суми такої заборгованості. Така заборгованість відображається у балансі Товариства в періоді, що перевірявся як поточні зобов`язання. Крім того, на дані зобов`язання не поширюються вимоги Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року за №20 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за N 85/4306 зі змінами, внесеними наказом МФУ №379 від 16.09.2019р., (П(С)БО 11) щодо дисконтування їх на дату балансу, і вони мають відображатися на дату балансу за сумою погашення. Крім того, а ні П(С)БО 11 «Зобов`язання», а ні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 року №559 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 року за №1050/6241 (П(С)БО 13) не визначають методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, щодо визначення дисконтованої вартості, щодо якої ставки дисконтування орієнтуватися, як здійснювати подальший облік заборгованостей, визнаних за теперішньою (дисконтованою) вартістю, а позивач, про що власне зазначено в акті перевірки, для цілей ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, використовує саме національні П(С)БО і не застосовує Міжнародні Стандарти фінансової звітності і бухгалтерського обліку, тому не зрозуміло чому ГУ ДПС у Дніпропетровській області при розрахунку дисконту застосовує формулу, що не визначена жодним національним стандартом бухгалтерського обліку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 29.04.2021р. №0058490702 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 95 045 945 грн. та №0058510702 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 68 867 199 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кредиторська заборгованість ТОВ «Биотрейд» перед ТОВ «Адор ЛТД» у розмірі 701 568 673, 78 грн. правомірно обліковується ТОВ «Биотрейд» в бухгалтерському обліку на рах. 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті» станом на 31.12.2016р., 31.12.2017р., 31.12.2018р., 31.12.2019р., як прострочена кредиторська заборгованість, тому є поточними зобов`язаннями. На дані зобов`язання не поширюються вимоги Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року за №20 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за N85/4306, з урахуванням змін, внесених наказом МФУ №379 від 16.09.2019р. щодо дисконтування їх на дату балансу, і вони мають відображатися на дату балансу за сумою погашення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за своїм визначенням всі різновиди кредиторської заборгованості є безкоштовним кредитом і зараховуються до категорії грошових і матеріальних засобів, залучених в оборот структури. Наказом Міністерства фінансів України від 16.09.2019 №379, запроваджено дисконтування як процентної, так і безпроцентної дебіторської та кредиторської заборгованостей. З урахуванням змін, внесених вказаним наказом до П(С)БЩ 10 та П(С)БЩ 11 вся довгострокова дебіторська заборгованість ( а не лише та, на яку нараховують проценти) та всі довгострокові зобов`язання (а не лише ті, на які нараховують відсотки) мають бути відображені в балансі за їхньою теперішньою (дисконтованою ) вартістю. У бухгалтерському обліку ТОВ «БІОТРЕЙД» кредиторська заборгованість у розмірі 701568673,78 грн. перед ТОВ «АДОР ЛТД» обліковується по рахунку 685 починаючи з 01.01.2017 по 31.12.2019. Зазначив, що на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою. Перехідні довгострокові борги дисконтуються не за увесь строк боргу ( з урахуванням минулих років), а тільки за той строк, який на дату балансу залишився до погашення, тобто не з 4 кварталу 2016, а з 4 кварталу 2019. Розрахунок проводився з урахуванням того, що наказом Міністерства фінансів України від 16.09.2019 №379 запроваджено дисконтування як процентної та і безпроцентної дебіторської та кредиторської заборгованостей. Розрахунок проведено з урахуванням того, що підприємством у ході розгляду заперечень надані кредитні договори з ПАТ КБ «Приватбанк», які не було надано в ході проведення перевірки. Додаткові угоди до договорів у зв`язку зі зміною ліміту та термінів повернення кредитів, на які посилається підприємство до заперечень не надано. Відповідно даних бухгалтерського обліку за 2017,2018,2018 роки ніяких операцій з кредиторською заборгованістю ТОВ «АДОР ЛТД» (нарахування відсотків, погашення, списання) не проводилось. При цьому, як і при проведенні перевірки так і у ході розгляду заперечень підприємством не надано будь-яких документів, які стосуються безпосередньо взаємовідносин між ТОВ «АДОР ЛТД» та ТОВ «БІОТРЕЙД» (договори, листування, претензій та ін). Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в момент вчинення правопорушення), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Виходячи з викладеного, ТОВ «БІОТРЕЙД» не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 491293621 грн. (в одиницях податкової звітності) за 2019 рік.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022 року (склад колегії суддів: головуючий суддя: Головко О.В., судді: Круговий О.О., Прокопчук Т.С.) апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 160/12804/21 залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 09.11.2022 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково (а.с. 153-159 т. 3).

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Свою позицію Верховний Суд обґрунтував тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме прийняв постанову без належного повідомлення відповідача, чим порушив право скаржника на справедливий апеляційний перегляд справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями Третього апеляційного адміністративного суду, судова справа №160/12804/21 розподілена на склад колегії суддів: головуючий суддя: Дурасова Ю.В., судді: Лукманова О.М., Божко Л.А.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 року адміністративну справу №160/12804/21 до провадження. Призначено справу №160/12804/21 до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 28.12.2022 року о 10:00 год.

28.12.2022 в судовому засіданні оголошена перерва до 10:30 год. 25.01.2023.

Після перерви в судовому засіданні 25.01.2023 учасники справи свої позиції щодо рішення суду першої інстанції підтримали.

Представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суду пояснив, що договір поруки між Приватбанком та ТОВ «АДОР ЛТД», який сплатив за ТОВ «БІОТРЕЙД» суму заборгованості не дає підстав для донарахування за ТОВ «БІОТРЕЙД» податкових зобов`язань.

Представник відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Біотрейд» (код ЄДРПОУ 30502509) зареєстровано 13.08.1999р., в ЕДР 24.12.2004р. номер запису 12241200000006107, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Амур-Нижньодніпровській ДПІ).

Видами діяльності ТОВ «Біотрейд» за КВЕД є:

46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюговими виробами (основний),

10.32 Виробництво фруктових і овочевих соків,

11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки,

46.34 Оптова торгівля напоями,

47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах,

46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Згідно наказу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 19.02.2020р. №803-П на підставі направлень № 1282, 1283, 1284 від 04.03.2020р., № 526, 536, 544, 560 від 09.02.2021р. Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Біотрейд», код ЄДРПОУ 30502509.

За результатами проведеної перевірки складено акт №964/04/36-07-02/30502509 від 23.03.2021р.

На підставі висновків акту перевірки №964/04/36-07-02/30502509 від 23.03.2021р. контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.04.2021р.:

- №0058490702 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на 95 045 945 грн.;

- №0058510702 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 68 867 199 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, Державною податковою службою України прийняте рішення №15577/6/99-00-06-01-01-06 від 08.07.2021р., яким податкові повідомлення-рішення від 29.04.2021 року №0058490702, №0058510702 залишені без змін, а скарга без задоволення (а.с. 72-76 т. 1).

Позивач вважає протиправними зазначені податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», норми Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року за №20 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за N 85/4306.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Предметом даного спору є правомірність/протиправність податкових повідомлень-рішень (а.с. 40, 42 т. 1)

- №0058490702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на суму 95 045 945 грн.;

- №0058510702, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 68 867 199 грн.

Відповідно до пп.62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України (в редакції станом на час проведення перевірки) податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотрейд», код ЄДРПОУ 30502509.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт №964/04/36-07-02/30502509 від 23.03.2021р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, іншого законодавства- за період з 01.01.207 по 31.12.2019» (а.с. 9-33 т.1).

Зазначеним Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Біотрейд» п.44.1 п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, пп.140.5.11 п. 140.5 ст. 140 ПКУ в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму (а.с. 33 т. 1):

- за 2019 рік всього у сумі 114 035 894грн. (в одиницях податкової звітності) яке пов`язане з допущенням порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.1.1.2 розділу 3 акта перевірки;

Завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток - 68 867 199 грн. (за 2017 рік у сумі 831 269 грн.; за 2018 рік у сумі 831 269 грн.; за 2019 рік - 68 035 930 грн.).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровської області прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.04.2021р.

- №0058490702 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 95 045 945 грн. (податкове зобов`язання - 76 036 756 грн., штрафні санкції - 19 009 189 грн.);

- №0058510702 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68 867 199 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Біотрейд» та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено 5 кредитних договорів.

Так, між ТОВ «Біотрейд» та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір №4Б13475И від 07.08.2013 про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії в межах ліміту в сумі 87 000 000грн. для фінансування поточної діяльності підприємства (а.с.78-90 т. 1).

Пунктом А3 договору №4Б13475И від 07.08.2013 визначено, що термін повернення кредиту 06.08.2014р. (а.с. 78 т. 1)

Водночас, пунктом 5.7 Договору №4Б13475И від 07.08.2013 встановлено (мовою оригіналу):

«Сроки исковой давности по требованиям о взыскании кредита, процентов за пользование кредитом, вознаграждения, неустойки пени, штрафов по настоящему договору устанавливается сторонами продолжительностью 5 лет».

Додатковою угодою від 05.08.2014 до кредитного договору №4Б13475И від 07.08.2013 були викладені умови договору у наведеній в ній редакції (а.с. 84-90 т. 1).

Термін повернення кредиту: 03.08.2015р., згідно п.5.7 Договору №4Б13475И від 07.08.2013 у наведеній редакції встановлено: «Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 (п`ятнадцять) років» (а.с. 89 т. 1).

Також, між ТОВ «Біотрейд» та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір №4Б13524И від 28.08.2013 про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії в межах ліміту в сумі 250 000 000грн. для фінансування поточної діяльності підприємства (а.с.98-103 т. 1).

Згідно пункту А3 договору №4Б13524И від 28.08.2013 термін повернення кредиту 06.08.2014р.

Згідно п.5.7 Договору №4Б13524И від 28.08.2013 встановлено(мовою оригіналу):

«Сроки исковой давности по требованиям о взыскании кредита, процентов за пользование кредитом, вознаграждения, неустойки пени, штрафов по настоящему договору устанавливается сторонами продолжительностью 5 лет».

Додатковою угодою від 05.08.2014 до кредитного договору №4Б13524И від 28.08.2013 викладені умови договору у наведеній в ній редакції (а.с. 104-110 т.1).

Термін повернення кредиту: 03.08.2015р. (а.с. 104 т. 1).

Згідно п.5.7 Договору №4Б13524И від 28.08.2013 у наведеній редакції встановлено: «Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 (п`ятнадцять) років» (а.с. 109 т. 1).

Між ТОВ «Біотрейд» та ПАТ КБ «Приватбанк» також укладено кредитний договір №4Б13525И від 30.08.2013 про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії в межах ліміту в сумі 260 000 000грн. для фінансування поточної діяльності підприємства (а.с. 118-123 т. 1).

Згідно пункту А3 договору №4Б13525И від 30.08.2013 термін повернення кредиту: 07.08.2014р.

Згідно п.5.7 Договору №4Б13525И від 30.08.2013 встановлено (мовою оригіналу): «Сроки исковой давности по требованиям о взыскании кредита, процентов за пользование кредитом, вознаграждения, неустойки пени, штрафов по настоящему договору устанавливается сторонами продолжительностью 5 лет» (а.с. 123 т.1).

Додатковою угодою від 05.08.2014 до кредитного договору №4Б13525И від 30.08.2013 були викладені умови договору у наведеній в ній редакції. Термін повернення кредиту: 05.08.2015р., згідно п.5.7 Договору №4Б13525И від 30.08.2013 у наведеній редакції встановлено: «Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 (п`ятнадцять) років» (а.с. 124-129 т. 1).

Також, між ТОВ «Біотрейд» та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір №4Б13610И від 23.10.2013 про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії в межах ліміту в сумі 100 000 000 грн. для фінансування поточної діяльності підприємства (а.с. 137- 142 т. 1).

Згідно пункту А3 договору №4Б13610И від 23.10.2013 термін повернення кредиту 16.10.2014р.

Пунктом 5.7 Договору №4Б13610И від 23.10.2013 встановлено (мовою оригіналу): «Сроки исковой давности по требованиям о взыскании кредита, процентов за пользование кредитом, вознаграждения, неустойки пени, штрафов по настоящему договору устанавливается сторонами продолжительностью 5 лет» (а.с. 142).

Між ТОВ «Біотрейд» та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір №4Б14069И від 13.02.2014 про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії в межах ліміту в сумі 25 000 000 грн. для фінансування поточної діяльності підприємства (а.с. 151-156 т. 1).

Згідно пункту А3 договору №4Б14069И від 13.02.2014 термін повернення кредиту 12.02.2015р. (а.с. 151 т. 1)

Пунктом 5.7 Договору №4Б14069И від 13.02.2014 встановлено (мовою оригіналу): «Сроки исковой давности по требованиям о взыскании кредита, процентов за пользование кредитом, вознаграждения, неустойки пени, штрафов по настоящему договору устанавливается сторонами продолжительностью 5 лет» (а.ч. 156 т. 1).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Біотрейд» отримано від ПАТ КБ «Приватбанк» Довідку №Е.21.0.0.0/4-695 від 29.11.2016р., яка містить інформацію, що в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Біотрейд» (Боржника) за кредитними договорами: №4Б13475И від 07.08.2013, №4Б13524И від 28.08.2013, №4Б13525И від 30.08.2013, №4Б13610И від 23.10.2013, №4Б14069И від 13.02.2014, між ПАТ КБ «Приватбанк» (Кредитором) та ТОВ «Адор ЛТД» (код за ЄДРПОУ 39662903) (Поручитель) 22.11.2016р. укладено договір поруки №4Б13475И/П. ПАТ КБ «Приватбанк» надсилав 23 листопада 2016 року Поручителю вимогу, якою, у зв`язку з порушенням Боржником своїх зобов`язань, які встановлені кредитними договорами, вимагав виконати порушені зобов`язання, що забезпечено договором поруки. Цією Довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» підтверджує, що 23 листопада 2016 року ТОВ «Адор ЛТД» виконало забезпечені договором поруки порушені зобов`язання Боржника за кредитними договорами на загальну суму 701 568 673,78 грн. щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом за кредитними договорами: №4Б13475И від 07.08.2013, №4Б13524И від 28.08.2013, №4Б13525И від 30.08.2013, №4Б13610И від 23.10.2013, №4Б14069И від 13.02.2014 (в розрізі кожного із кредитних договорів) (а.с. 166 т. 1).

Відповідач зазначає, що оскільки ТОВ «Біотрейд» (Боржник) не виконав зобов`язання за вищезазначеними кредитними договорами, а ТОВ «Адор ЛТД» виконав обов`язки боржника, а саме погасив борг перед Приватбанком на загальну суму 701 568 673,78грн., тому у відповідності до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України став новим кредитором за вказаними кредитними договорами.

Також відповідач зазначає, що згідно листа ТОВ «Біотрейд» пунктом 2 Додаткових угод до кредитних договорів передбачений строк виконання зобов`язань за Кредитним договором 22.11.2016 року (а.с. 181 з/с т. 1).

22.11.2016 року укладено договір поруки між кредитором - ПАТ КБ «Приватбанк» та поручителем ТОВ «Адор ЛТД» в забезпечення виконання зобов`язань боржника - ТОВ «Біотрейд» за кредитними договорами. 23.11.2016 року на виконання умов договору поруки було списано з рахунку ТОВ «Адор ЛТД» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у загальній сумі 701 568 673,78грн., таким чином ТОВ «Адор ЛТД» виконало забезпечені договором поруки зобов`язання ТОВ «Біотрейд» як боржника за кредитними договорами.

Водночас, відповідач зазначає, що Товариством «Адор ЛТД» було подано позовну заяву до відповідача ТОВ «Біотрейд» про стягнення 701 568 673,78грн., однак ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2017 року у справі №904/8525/17 цей позов залишено без розгляду.

Відповідно до даних бух обліку за 2017, 2018, 2019 роки ніяких операцій з кредиторською заборгованістю ТОВ «Адор ЛТД» (нарахування відсотків, погашення, списання) не провадилося. Відсутні також будь-які документи, що стосуються взаємовідносин між ТОВ «Адор ЛТД» та ТОВ «Біотрейд».

З посиланням на порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ відповідач вважає, що позивачем протиправно не визначено та не відображено фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості (в одиницях податкової звітності) в загальному розмірі 491 293 621грн. за 2019 рік.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що об`єктом оподаткування згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Отже, вказана норма передбачає альтернативну можливість застосування платником податку або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

В силу пп 4.1.4. ст. 4 Податкового кодексу України визначена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Підпунктом 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що спірним у правовідносинах між позивачем та відповідачем є визначення поточних чи довгострокових зобов`язань щодо кредитних договорів

Відносно фінансової звітності платника податків ТОВ «Біотрейд» правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу (на рівні національних стандартів бухгалтерського обліку), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 "Доходи". (Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку).

Доходи збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Проценти - плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству.

Дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.5 П(с)БО 15 "Дохід", дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п.7 П(с)БО 15 "Дохід" визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

При здійсненні бухгалтерського обліку заборгованості першочерговим є визначення її статусу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (далі П(С)БО 11).

Згідно з П(С)БО 11, зобов`язання поділяються на довгострокові та поточні.

Згідно з п. 4. П(С)БО 11 зазначене наступне: «Поточні зобов`язання-зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу».

Поточні зобов`язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов`язання. (п.10 П(С)БО 11).

Відповідно до 11 П(С)БО 11 поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що сума погашення це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Довгострокові зобов`язання всі зобов`язання, які не є поточними (п.4 П(С)БО 11).

Довгострокові зобов`язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.

Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання п.9 П(С)БО 11. (з урахуванням змін внесених наказом МФУ №379 від 16.09.2019р.)

Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

До довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення. (п.7 П(С)БО 11).

Таким чином, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення. (за умовами договору).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07.2020р. по справі 640/4003/19.

Фактично положення НП(С)БО 11 обмежуються тільки вказівкою, що довгострокова заборгованість відображається в балансі за її теперішньою (дисконтованою) вартістю. При цьому як визначати цю дисконтовану вартість, на яку ставку дисконтування орієнтуватися, й головне як здійснювати подальший облік заборгованостей, визнаних за теперішньою (дисконтованою) вартістю, у національних стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку не визначено.

Водночас, зміни, внесені наказом МФУ №379 від 16.09.2019р. до П(С)БО 11 «Зобов`язання», відповідно до яких, зокрема, будь-які довгострокові зобов`язання підлягають відображенню в балансі за теперішньою вартістю (раніше дисконтуванню підлягали довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки) набули чинності 29.10.2019р., наказ МФУ №379 від 16.09.2019р. не містить «перехідних положень» щодо наявних на дату введення в дію даного наказу довгострокових зобов`язань, тому підприємства не мають обов`язку для застосуванню його приписів до довгострокових зобов`язань, які виникли до 29.10.2019р.

Слід зазначити, що окрім П(С)БО 11 «Зобов`язання», облік довгострокових зобов`язань також підпадає під регулювання Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові Інструменти», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 року №559 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 року за №1050/6241 (далі - П(С)БО 13), тому як кредиторська заборгованість, яка виникла в ході виконання договору та зобов`язує підприємство сплатити гроші кредиторові, є фінансовим зобов`язанням.

Згідно визначених понять у пункті 4 П(С)БО 13, фінансовий актив - це:

а) грошові кошти та їх еквіваленти;

б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства;

в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах;

г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання контрактне зобов`язання:

а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;

б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб`єкта господарювання та фінансового зобов`язання або інструмента капіталу у іншого суб`єкта господарювання - п.3 П(С)БО13 «Фінансові інструменти».

Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13, фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю.

Пунктом 31 П(С)БО 13 передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Однак, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 не передбачає порядок визначення справедливої або амортизованої вартості та не розглядає й методологію обліку щодо короткострокових та довго строкових фінансових зобов`язань.

Отже, оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відсутні будь-які роз`яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно та як наслідок здійснювати відповідний розрахунок.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 року по справі № 160/11301/19.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку у разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах.

Натомість, Відповідач при розрахунку дисконту застосовує формулу, що не визначена жодним національним стандартом бухгалтерського обліку.

РV = FV/(1 + і)n, де

FV майбутняв артість;

РV теперішня вартість:

і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ);

n кількість періодів до дати погашення

Отже, застосування контролюючим органом міжнародних стандартів фінансової звітності, за умови, коли підприємство здійснює облік за національними стандартами, є неправомірним та не відповідає положенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відсутні будь-які роз`яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а тому ДПС взагалі не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків, який має довгострокове зобов`язання, щодо методики.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 року по справі № 640/13685/19.

При здійсненні бухгалтерського обліку заборгованості першочерговим є визначення її статусу.

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦКУ).

Відповідно до ст. 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука.

Договір поруки є двостороннім, він укладається між кредитором і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов`язанні, забезпеченому порукою. Обов`язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки.

Таке регулювання (можливість укладення договору поруки без згоди боржника) відповідає загальному підходу цивільного законодавства про можливість відступлення кредитором своїх вимог без згоди боржника (стаття 516 ЦК України).

Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов`язків боржника.

Оскільки порука це спосіб забезпечення основного зобов`язання, тому окремо від основного зобов`язання порука існувати не може.

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Тобто обов`язок поручителя погасити заборгованість виникає тільки в разі порушення зобов`язань боржником. Якщо ж боржник своє зобов`язання виконує, то кредитор не може пред`являти поручителю жодних вимог.

Отже, вимога до поручителя може бути пред`явлена кредитором не раніше того терміну, коли боржник повинен був виконати своє зобов`язання.

Відповідно до частини 1 пункту 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, отже відбувається перехід поручителю прав кредитора, що означає заміну останнього, і відповідно не веде до припинення основного зобов`язання.

Зобов`язання, яке є між поручителем, який виконав основне зобов`язання, і боржником, являє собою колишнє основне зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується, що в силу статті 512 ЦК України ТОВ «Адор ЛТД» стало новим Кредитором ТОВ «Біотрейд» за кредитними договорами: №4Б13475И від 07.08.2013, №4Б13524И від 28.08.2013, №4Б13525И від 30.08.2013, №4Б13610И від 23.10.2013, №4Б14069И від 13.02.2014.

При цьому, для боржника погашення поручителем зобов`язань перед кредитором не збільшує його активи і не зменшує зобов`язання. Доходу в бухобліку боржника за цією операцією не виникає (п. 5 П(С)БО 15),

В силу ч. 2 ст. 556 ЦКУ до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Водночас боржнику, у тому числі ТОВ «Біотрейд» в бухобліку необхідно показати заміну кредитора.

Зокрема, в бухобліку ТОВ «Біотрейд» було зменшено заборгованість за кредитними договорами: №4Б13475И від 07.08.2013, №4Б13524И від 28.08.2013, №4Б13525И від 30.08.2013, №4Б13610И від 23.10.2013, №4Б14069И від 13.02.2014. перед первісним кредитором ПАТ КБ «Приватбанк» і одночасно збільшено заборгованість перед поручителем ТОВ «Адор».

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, оскільки строк погашення зобов`язань за кредитними договорами: №4Б13475И від 07.08.2013, №4Б13524И від 28.08.2013, №4Б13525И від 30.08.2013, №4Б13610И від 23.10.2013, №4Б14069И від 13.02.2014. не був більшим, ніж 12 місяців, починаючи з дати балансу, то такі зобов`язання мали бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу, що дає підстави для висновку, що зобов`язання за зазначеними кредитними договорами мали короткостроковий характер, як наслідок, правомірно обліковувалися ТОВ «Біотрейд» як поточні зобов`язання.

Не погашення зобов`язань ТОВ «Біотрейд» за кредитними договорами: №4Б13475И від 07.08.2013, №4Б13524И від 28.08.2013, №4Б13525И від 30.08.2013, №4Б13610И від 23.10.2013, №4Б14069И від 13.02.2014 у встановлений строк - 22.11.2016р., призвело до порушення Боржником (ТОВ «Біотрейд») своїх зобов`язань, які встановлені кредитними договорами, та необхідності визнання таких зобов`язань в розмірі 701 568 673,78 грн. простроченими зобов`язаннями.

Відповідно до ч.1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно зі статтею 514 ЦК України після того, як ТОВ «Адор», як поручитель, виконав перед кредитором (ПАТ «КБ «Приватбанк») забезпечені договором поруки порушені зобов`язання Боржника (ТОВ «Біотрейд») за кредитними договорами №4Б13475И від 07.08.2013, №4Б13524И від 28.08.2013, №4Б13525И від 30.08.2013, №4Б13610И від 23.10.2013, №4Б14069И від 13.02.2014 на загальну суму 701 568 673,78 грн. до ТОВ «Адор ЛТД» перейшли у повному обсязі всі права первісного кредитора (ПАТ «КБ «Приватбанк») у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме: всі права у простроченому зобов`язанні в обсязі 701 568 673,78 грн. і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в т.ч. і стосовно умов, визначених у п.5.7 кредитних договорів: №4Б13475И від 07.08.2013, №4Б13524И від 28.08.2013, №4Б13525И від 30.08.2013, №4Б13610И від 23.10.2013, №4Б14069И від 13.02.2014 відносно строку позовної давності у 15 років за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за кредитними договорами №4Б13475И від 07.08.2013, №4Б13524И від 28.08.2013, №4Б13525И від 30.08.2013, відносно строку позовної давності у 5 років за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за кредитними договорами №4Б13610И від 23.10.2013, №4Б14069И від 13.02.2014.

У зв`язку з тим, що строк погашення заборгованості ТОВ «Біотрейд» за кредитними договорами: №4Б13475И від 07.08.2013, №4Б13524И від 28.08.2013, №4Б13525И від 30.08.2013, №4Б13610И від 23.10.2013, №4Б14069И від 13.02.2014 настав, при цьому, 23.11.2016 року ТОВ «Адор ЛТД» виконало забезпечені договором поруки порушені зобов`язання Боржника (ТОВ «Біотрейд») за кредитними договорами на суму 701 568 673,78 грн., і в силу вимог статей 512, 514 ЦК України відбулася заміна кредитора ПАТ «КБ «Приватбанк» на ТОВ «Адор ЛТД», то така заборгованість з метою відображення в бухгалтерському обліку має класифікуватися як прострочена заборгованість до терміну закінчення позовної давності за кредитними договорами.

Прострочена заборгованість не може розглядатися як довгострокова, оскільки період повернення коштів одержувачу вже настав.

Той факт, що заборгованість ТОВ «Біотрейд» за зобов`язаннями перед ТОВ «Адор ЛТД» в сумі 701 568 673,78 грн. фактично не повернена на дату балансу (до терміну закінчення позовної давності за кредитними договорами), не надає їй статусу довгострокової, оскільки в будь - який момент кредитор, в особі ТОВ «Адор ЛТД» має право вимагати повернення усієї суми такої заборгованості.

Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного суду від 04.12.2019р. по справі №826/16321/18.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, що кредиторська заборгованість ТОВ «Биотрейд» перед ТОВ «Адор ЛТД» у розмірі 701 568 673, 78 грн. правомірно обліковується ТОВ «Биотрейд» в бухгалтерському обліку на рах.6851 «Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті» станом на 31.12.2016р., 31.12.2017р., 31.12.2018р., 31.12.2019р., як прострочена кредиторська заборгованість, тому є поточними зобов`язаннями.

Так, згідно «Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 №372 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2014 за №426/25203 (Порядок №372), кредиторська заборгованість класифікується як прострочена та заборгованість, по якій минув строк позовної давності (пункт 1.2 Порядку №372).

Прострочена кредиторська заборгованість сума кредиторської заборгованості, що виникає на 30-й день після закінчення терміну обов`язкового платежу згідно з укладеними договорами або якщо дата платежу не визначена після отримання підтвердних документів за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.

Кредиторська заборгованість, строк позовної давності якої минув, прострочена кредиторська заборгованість, щодо якої кредитором втрачено право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Оскільки у вищезазначених кредитних договорах (пункт 5.7) встановлено строк позовної давності 5 років (а в додаткових угодах - 15 років), то вказана кредиторська заборгованість не може класифікуватися як така, що строк позовної давності якої минув, отже є простроченою.

При цьому, на дані зобов`язання не поширюються вимоги Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року за №20 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за N 85/4306, з урахуванням змін, внесених наказом МФУ №379 від 16.09.2019р. щодо дисконтування їх на дату балансу, і вони мають відображатися на дату балансу за сумою погашення.

Таким чином, у контролюючого органу були відсутні підстави для формування податкових повідомлень-рішень №0058490702 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 95 045 945 грн. та №0058510702 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68 867 199 грн.

Слід врахувати, що Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного перегляду справи розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2021року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 25.01.2023 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 25.01.2023.

В повному обсязі постанова виготовлена 03.02.2023.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова