Постанова

від 14.02.2023 по справі 420/9344/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/9344/21Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар Цибульська Ю.М.

за участі: представника апелянта Лозовецької Л.О.

представник позивача Вяткіна Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Департамента морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної адміністрації на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 по справі № 420/9344/21 за позовом Приватного підприємства "Ладатур" до Департамента економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 5 квітня 2021 року № 17/0-2021 Про розірвання договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17;

- зобов`язати відповідача продовжити виконання договору Про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17.

Одеський окружний адміністративний суду рішенням від 25.11.2021 адміністративний позов Приватного підприємства Ладатур до Департаменту економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнав протиправним та скасував наказ Управління транспортно-комунікаційної інфраструктури Одеської обласної державної адміністрації від 05.04.2021 № 17/0-2021 Про розірвання договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17.

Зобов`язав Департамент економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної державної адміністрації продовжити виконання договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.05.2022 рішення Одеського окружного адміністративного суду залишив без змін.

22.06.2022 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/9344/21 про зобов`язання Департаменту економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної державної адміністрації продовжити виконання договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І. постановою від 01.07.2022 відкрито виконавче провадження № 69317734 за виконавчим листом № 420/9344/21.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.08.2022 у справі № 420/9344/21 замінив боржника у виконавчому провадженні № 69317734, відкритому 01.07.2022 за виконавчим листом № 420/9344/21, виданим Одеським окружним адміністративним судом 22.06.2022, з Департамента економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: проспект Шевченка, 4, м. Одеса, 65032; ідентифікаційний код юридичної особи: 39917856) на Департамент морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: проспект Шевченка, 4, м. Одеса, 65032; ідентифікаційний код юридичної особи: 44629187).

11.10.2022 до Одеського окружного адміністративного суду від старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) В. Косюти до суду першої інстанції надійшла заява про роз`яснення рішення суду першої інстанції від 25.11.2021 по справі № 420/9344/21, в якій останній, керуючись ст. ст. 18, 31 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 254 КАС України, просив надати роз`яснення з приводу орієнтованого терміну дії, на який необхідно продовжити виконання договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.11.2022 у задоволенні заяви старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) В. Косюти про роз`яснення рішення суду - відмовив.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту прийнятого Одеським окружним адміністративним судом рішення від 25.11.2021 у справі № 420/9344/21, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022, вбачається, що предметом оскарження, відповідно спору (дослідження/встановлення/тощо) була протиправність/правомірність наказу Управління транспортно-комунікаційної інфраструктури Одеської обласної державної адміністрації від 05.04.2021 № 17/0-2021 «Про розірвання договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17», який зазначеним рішенням суду визнаний протиправним та скасований.

При цьому, як зазначив суд першої інстанції, на дату прийняття рішення суду про задоволення позовних вимог позивача повністю, в тому числі похідної вимоги, а саме про зобов`язання Департаменту економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної державної адміністрації продовжити виконання договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17», зокрема, термін дії вказаного договору не закінчився. Отже, на думку суду першої інстанції, роз`яснення рішення суду з підстав-обставин, зазначених у поданій до суду заяві (закінчення терміну дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17) в даному випадку буде змінювати зміст цього рішення суду.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо змісту рішення у справі, на підставі положень ст. 254 КАС України, які регулюють порушене у заяві питання, та їх аналізу, суд першої інстанції виснував, що наведені у поданій до суду заяві обставини-підстави для роз`яснення рішення суду (закінчення терміну дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17) не свідчать про його незрозумілість та про неясність резолютивної частини рішення, відповідно підстав для роз`яснення судового рішення в порядку ст. 254 КАС України в даному випадку, на переконання суду першої інстанції, немає.

14.12.2022 представником Департаменту морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної (військової) адміністрації до суду подана заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій заявник просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 № 420/9344/21.

В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що Одеський окружний адміністративний суд у рішенні від 25.11.2021 визнав протиправним та скасував наказ Управління транспортно-комунікаційної інфраструктури Одеської обласної державної адміністрації від 05.04.2021 № 14/О-2021 «Про розірвання договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17», а також зобов`язав відповідача продовжити виконання зазначеного договору

Відповідно до пункту 5.1 договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17 термін його дії складає 5 років від дати укладання. Таким чином, строк дії вказаного договору закінчився 04.08.2022.

При цьому, заявник зазначає, що чинним законодавством України у сфері організації перевезень пасажирів не передбачено можливості продовження виконання договірних зобов`язань за договором організації перевезень на автобусному маршруті загального користування після його закінчення на підставі рішення суду.

Таким чином, на думку заявника, виконання Департаментом виконавчого листа № 420/9344/21, виданого 22.06.2022 в частині продовження виконання договору про організацію перевезень від 04.08.2017 № 62/17 є неможливим у зв`язку із закінченням терміну дії договору.

22.12.2022 від представника позивача до суду першої інстанції надійшли заперечення щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якому останній просив суд першої інстанції відмовити у задоволенні заяви.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 26.12.2022 у задоволенні заяви Департаменту морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної (військової) адміністрації про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовив.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 26.12.2022 суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п. 14-1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1184) (далі Правила № 176), договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Продовження строку дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.

Правила № 176 доповнено пунктом 14-1 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 р. № 512 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 і від 3 грудня 2008 р. № 1081», яка набрала чинності 06.05.2022.

Також, згідно з п. 4-1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. № 1081 (далі Порядок № 1081), договір або дозвіл, строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Продовження строку дії договору можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.

Порядок № 1081 доповнено пунктом 4-1 також згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 р. № 512 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 і від 3 грудня 2008 р. № 1081», яка набрала чинності 06.05.2022.

Як зазначив суд першої інстанції, заявником (боржником), по суті, визнається, та таке визнання відповідає доданим до заяви документам, наявним в матеріалах справи, що строк дії договору зі стягувачем, щодо якого у справі прийнято рішення та виданий виконавчий лист, закінчився у період дії воєнного стану в Україні та після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 р. № 512 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 і від 3 грудня 2008 р. № 1081», якою Правила № 176 доповнено пунктом 14-1 та Порядок № 1081 доповнено пунктом 4-1 вищенаведеного змісту.

При цьому, при розгляді та вирішенні заяви Департаменту морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної адміністрації про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконання, від 14.12.2022, судом першої інстанції також враховано що на момент розгляду заяви на території України діяв правовий режим воєнного стану.

Щодо застосування вищенаведених положень п. 14-1 Правил № 176 та п. 4-1 Порядку № 1081 суд першої інстанції виснував, що абз. 1 п. 14-1 Правил № 176 та абз. 1 п. 4-1 Порядку № 1081 регулюють питання обов`язкового та безальтернативного продовження дії договору, зокрема, про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування в силу законодавства, а не на підставі рішення суду, як помилково зазначено заявником у поданій до суду заяві.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що абз. 2 п. 14-1 Правил № 176 та абз. 2 п. 4-1 Порядку № 1081 регулюють питання можливого за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору продовження строку дії договору, зокрема, про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції представник Департамента морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить її скасувати, ухвалити нову постанову, якою заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконання задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що виконавчий лист № 420/9344/21 від 22.06.2022 в частині продовження виконання договору про організацію перевезень від 04.08.2017 № 62/17 не може бути виконано, оскільки строк дії договору закінчився 04.08.2022;

- суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що зазначений договір про організацію перевезень може бути продовжено відповідно до Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 р. № 512 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 від 3 грудня 2008 p. № 1081», оскільки основними умовами такого продовження є згода сторін договору, а також наявність підтвердження від перевізника його спроможності виконувати свої обов`язки за договором. При цьому ПП «Ладатур» до закінчення строку дії договору не звертався до апелянта з підтвердження спроможності виконання своїх обов`язків за договором відповідно до Порядку та Правил у зв`язку з дією на території України правового режиму воєнного стану.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III), Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 (далі Порядок № 1081), Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Відповідно частин 1, 3 статті 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Забезпечення організації пасажирських перевезень покладається, зокрема: на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації. (ст. 7 Закону № 2344-III).

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону № 2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до положень ст. 31 Закону № 2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.

Форму дозволу, порядок його видачі та анулювання визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

У договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін.

Частинами 1, 6 статті 42 Закону № 2344-III передбачено, що договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 43 Закону № 2344-III встановлено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Відповідно до ч. ч. 5-8 ст. 44 Закону № 2344-III договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п`яти років.

Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) у разі відсутності в нього автобусів, що відповідають умовам конкурсу, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на один рік.

Дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пасажирському перевізнику на обслуговування автобусних маршрутів надається на термін до п`яти років.

Автомобільний перевізник - переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення.

Згідно з п. 1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. № 1081 (далі - Порядок № 1081), цей Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області, на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади (далі - конкурс).

Відповідно до абзаців 6-8 п. 53 Порядку № 1081 у договорі або дозволі визначаються умови перевезень на маршруті (маршрутах) відповідно до визначеного об`єкта конкурсу.

Якщо перевізник-претендент брав участь у конкурсі і визнаний переможцем у кількох конкурсах, договір укладається (дозвіл видається) окремо на кожний об`єкт конкурсу. Строк дії договору або дозволу, який укладається (видається) за результатами конкурсу, становить від трьох до п`яти років.

Строк дії договору продовжується один раз на три роки за рішенням організатора перевезень за наявності заяви автомобільного перевізника - переможця попереднього конкурсу, яку він подає за формою згідно з додатком 7, в якій, зокрема, зазначається інформація про підтверджене інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались автомобільним перевізником на об`єкті конкурсу, а також за відсутності у зазначеного автомобільного перевізника, що здійснював перевезення за цим маршрутом протягом попереднього періоду, порушень умов укладеного попереднього договору, строк дії якого становить від трьох до п`яти років.

Як встановлено з матеріалів справи, між Одеською обласною державою адміністрацією, як організатором, в особі начальника управління транспортно-комунікаційної інфраструктури, та ПП «Ладатур», як перевізником, в особі директора, укладено договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17 (т. 2 а.с. 170-183).

Предметом договору є надання організатором перевізнику права на перевезення пасажирів та багажу на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування: 591/592 Одеса АС АВ Привоз-Михайлопіль (ч/з Іванівку); 619/620 Одеса АС АВ Привоз-Конопляне; 750/751 Конопляне-Одеса АС АВ Привоз; 897/898 Одеса АС АВ Привоз-Миколаївка АС (ч/з Доброслав); 512/511 Одеса АС АВ Привоз-Михайлопіль, на умовах, визначених рішенням конкурсного комітету та цим договором.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору термін дії договору становить 5 років від дати укладення.

22.06.2022 Одеським окружним адміністративним судом, на виконання рішення від 25.11.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022, видано виконавчий лист № 420/9344/21 про зобов`язання Департаменту економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Департамента морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної адміністрації, продовжити виконання договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17.

Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17 є адміністративним договором.

Відповідно до ч. 6 ч. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеній, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105) суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

Враховуючи те, що адміністративно-правовими нормами окремо не врегульовані загальні положення щодо адміністративних договорів, зокрема, щодо строків та порядку припинення зобов`язання за ними, колегія суддів вважає за необхідне застосувати у спірних правовідносинах за аналогією права положення ЦК України.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV визначає, зокрема, загальні положення щодо договорів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Положення ч. 4 ст. 631 ЦК України визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на наведене, закінчення строку дії договору припиняє підстави для виконання сторонами їх зобов`язань передбачені договором, однак не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Колегію суддів встановлено, що строк дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17 сплив 04.08.2022. Відомості про його продовження відсутні.

Таким чином, зобов`язання Департамента морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної адміністрації, як правонаступника Департамента економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної державної адміністрації, та ПП «Ладатур» за договором про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17 припинилися 04.08.2022 у зв`язку з закінченням строку дії даного договору.

Водночас, будь-які зобов`язання, які могли б бути виконані поза межами строку дії вказаного договору, відсутні.

Відповідно до положень ч. ч. 1-2 ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, виконавчий лист від 22.06.2022 № 420/9344/21 є таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що заява Департаменту морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної (військової) адміністрації про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, вхід. № 38165/22 від 14.12.2022, є необґрунтованою та законодавчо безпідставною, відповідно такою, що не підлягає задоволенню.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що позивач у випадку порушення його права невиконанням договору у період оскарження у суді наказу від 05.04.2021 № 14/О-2021 «Про розірвання договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17», не позбавлений права звернутись у порядку, встановленим чинним законодавством з позовом про відшкодування завданих збитків.

Крім того, при вирішенні спірного питання, застосовуючи положення п. 14-1 Правил № 176 та п. 4-1 Порядку № 1081 суд першої інстанції виснував, що абз. 1 п. 14-1 Правил № 176 та абз. 1 п. 4-1 Порядку № 1081 регулюють питання обов`язкового та безальтернативного продовження дії договору, зокрема, про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування в силу законодавства, а не на підставі рішення суду, як помилково зазначено заявником у поданій до суду заяві.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що абз. 2 п. 14-1 Правил № 176 та абз. 2 п. 4-1 Порядку № 1081 регулюють питання можливого за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору продовження строку дії договору, зокрема, про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що положення абз. 2 п. 14-1 Правил № 176 та абз. 2 п. 4-1 Порядку № 1081 не застосовуються, оскільки поширюються на інші правовідносини, відмінні від тих, що регулюються абз. 1 п. 14-1 Правил № 176 та абз. 1 п. 4-1 Порядку № 1081. Проте критерії, за допомогою яких такі правовідносини можна відрізнити від тих, що є предметом процесуального спору, суд першої інстанції не навів.

Апелянт не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки на його думку основними умовами продовження строку дії договору є згода сторін договору, а також наявність підтвердження від перевізника його спроможності виконувати свої обов`язки за договором.

Отже, в даному випадку спірним питанням є тлумачення положень абз. абз. 1-2 п. 14-1 Правил № 176 та абз. абз. 1-2 п. 4-1 Порядку № 1081.

Тлумачення норми закону може здійснюватися за допомогою різних способів, зокрема, системного (див. абз. 3 окремої думки судді Верховного Суду Кібенко О.Р. від 14.09.2022 у справі № 909/298/21).

Відповідно до системного способу тлумачення змісту самої норми здійснюється у сукупності (системному зв`язку) з іншими нормами права, які знаходяться як в тому самому законі, де міститься сама норма, так і в інших законах, врахування місця розташування норми у нормативному акті (його певному розділі, главі).

Згідно з п. 14-1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1184) (далі Правила № 176), договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Продовження строку дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.

Аналогічні за змістом положення викладені у п. 4-1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. № 1081 (далі Порядок № 1081).

Правила № 176 та Порядок № 1081 доповнені пунктами 14-1 і 4-1 відповідно згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 р. № 512 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 і від 3 грудня 2008 р. № 1081», яка набрала чинності 06.05.2022, тобто до закінчення строку дії договору від 04.08.2017.

Колегія суддів зазначає, що правова норма не лише визначає правило поведінки, але й містить посилання на те, за яких обставин необхідно ним керуватися, а також визначає заходи відповідальності за його порушення. Тому структура правової норми складається з трьох елементів гіпотези, диспозиції та санкції.

Гіпотеза вказує на умови дії правової норми. Диспозиція вказує на зміст самого правила поведінки, тобто на юридичні права та обов`язки, що виникають у суб`єктів.

З системного аналізу абз. 1 п. 14-1 Правил № 176 та абз. 1 п. 4-1 Порядку № 1081 та абз. 2 п. 14-1 Правил № 176 та абз. 2 п. 4-1 Порядку № 1081 вбачається, що зазначені положення є диспозицією та гіпотезою однієї правової норми.

Таким чином, положення абзаців 1-2 п. 14-1 Правил № 176 та абзаців 1-2 п. 4-1 Порядку № 1081 визначають право учасників правовідносин на продовження строку дії договору у період дії правового режиму воєнного стану та умови, за виконання яких можливе таке продовження. Невиконання таких умов унеможливлює продовження строку дії договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з наведеним вище тлумаченням суду першої інстанції положень абзаців 1-2 п. 14-1 Правил № 176 та абзаців 1-2 п. 4-1 Порядку № 1081.

Водночас, наведеними висновками суд першої інстанції надав оцінку питання строку дії договору.

Щодо вказаних висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до абз. 2 п. 14-1 Правил № 176 та абз. 2 п. 4-1 Порядку № 1081 продовження строку дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі теиторії області, можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.

Вказані положення встановлюють умови, виконання яких необхідне для продовження дії договору, а саме: згода сторін договору та підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.

При цьому, колегією суддів встановлено, що ані доказів на підтвердження волевиявлення сторін щодо продовження строку дії договору відповідно до положень п. 14 -1 Правил № 176, п. 4-1 Порядку № 1081, ані доказів на підтвердження звернення позивача до Департамента морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної адміністрації матеріали справи не містять, а відповідні обставини судом першої інстанції не встановлювались.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо продовження строку дії договору між сторонами в силу положень закону, на думку колегії суддів, є передчасними.

Окрім того, такі висновки суду першої інстанції суперечать висновкам, викладених в ухвалі суду першої інстанції від 04.11.2022.

Так, в ухвалі від 04.11.2022 про відмову у роз`яснені рішення суду, суд першої інстанції виснував, що роз`яснення рішення суду з підстав-обставин, зазначених у поданій до суду заяві (закінчення терміну дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 04.08.2017 № 62/17) буде змінювати зміст цього рішення суду.

Таким чином, надання оцінки судом першої інстанції питанню продовження строку дії договору між сторонами в силу положень закону, в рамках розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, на думку колегії суддів свідчить про непослідовність суду першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Також, апеляційний суд зазначає, що спірні питання щодо продовження строку договору не є предметом спору у в даній адміністративній справі, а відтак, суд не наділений компетенцією щодо вирішення питання про продовження цього договору, оскільки вирішуючи вказане питання, суд фактично перебирає на себе повноваження суб`єкта владних повноважень до компетенції якого відноситься його вирішення у порядку, визначеному законодавством та право прийняти одне з кількох юридично допустимих рішень. Вказане, в свою чергу, суперечить принципу поділу влади.

Близьких за змістом висновків дійшов Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі № 810/4293/16.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях представник позивача, зазначає, що погоджується з позицією суду першої інстанції про поширення на спірні правовідносини положень абз. 1 п. 14-1 Правил № 176 та абз. 1 п 4-1 Порядку № 1081 як таких, що регулюють питання обов`язкового та безальтернативного продовження дії договору, зокрема, про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування в силу законодавства, а не на підставі рішення суду (т. 3 а.с. 1-6, 48-53).

При цьому вказує, що продовження виконання договору має бути ініційоване саме Департаментом морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної адміністрації.

Водночас, представник позивача зазначає, що ПП «Ладатур», в свою чергу, в рамках чинного законодавства, готові виконати умови, пропозиції, вимоги, висунуті Департаментом морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної адміністрації для виконання рішення суду.

Колегія суддів критично оцінює наведені твердження, оскільки останні, на думку колегії суддів, свідчать про непослідовність позиції представника позивача щодо спірного питання у даній справі.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а позивач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою слід задовольнити заяву Департамента морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної адміністрації про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департамента морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної адміністрації на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 по справі № 420/9344/21 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 по справі № 420/9344/21 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою заяву Департамента морегосподарського комплексу, транспортної інфраструктури та зв`язку Одеської обласної державної адміністрації від 14.12.2022 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 № 420/9344/21.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 16.02.2023.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.