Постанова

від 16.02.2023 по справі 420/2591/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/2591/22Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛМА ТРЕЙД ІН» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ТОВ «АЛМА ТРЕЙД ІН» (далі позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби (далі відповідач, Митниця), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, про коригування митної вартості товарів №UA500130/2022/000025/2 від 26.01.2022 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що митну вартість товару, що вказана у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої декларації подані документи, якими підтверджуються заявлені відомості про митну вартість товару за ціною договору та є достатніми для визначення митної вартості. Позивач вказує, що відповідачем не наведено конкретних та чітких доводів (аргументів) з приводу того, що заявлені відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, а вибраний метод визначення митної вартості є неправильним. Позивач стверджує про необґрунтованість зауважень митного органу, внаслідок яких прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості імпортованого товару. В оскаржуваному рішенні зазначається, що відповідачем виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. В основу прийнятого рішення відповідачем поставлено фактично лише те, що в нього наявна інформація про митне оформлення подібних товарів за більшою вартістю, що не може бути єдиною підставою для прийняття відповідного рішення. Крім того, щодо застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості товарів позивач зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 року позовні вимоги задоволено повністю.

Справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 01.10.2021 року між ТОВ «АЛМА ТРЕЙД ІН» (Покупець) та компанією QINGDAO АОВОТЕ TRADING CO., LTD (Китай) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Договір №0110/21 АL.

За цим Контрактом Продавець продає, а Покупець купує шини/Диски згідно номенклатурі, в кількості і по цінам, вказаним в інвойсі, що є невід`ємною частиною Контракту (п.1.1). Ціна на товар встановлена в доларах США за одиницю товару і вказана в інвойсі (п.2.1). Умови поставки товару визначаються в інвойсі, згідно «Інкотермс-2010» (п.3.1). Термін внесення авансу обмовляється Сторонами заздалегідь і вказується в інвойсі (п.3.3). Датою відвантаження за цим контрактом приймається дата штампа основного перевізника, зазначена в накладній про прийняття товару до перевезення (п.3.4). Продавцю надається право зменшувати/збільшувати кількість товарів, що поставляються на 5%. У разі зменшення товару, що підлягає відправці, Продавець зобов`язаний скорегувати інвойс (п.3.5). Товар поставляється без упаковки або з упаковкою, зазначеною в Інвойсі (п.5.1). Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем на умовах погоджених в інвойсу (п.9.1). Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку Покупця на користь Продавця (п.9.2).

До вказаного зовнішньоекономічного контракту сторонами укладено Додаткову угоду від 09.11.2021 року; Додаткову угоду від 19.11.2021 року; Додаткову угоду від 25.12.2021 року; Додаткову угоду №1 від 17.01.2022 року.

На виконання умов зазначеного контракту підприємство-нерезидент відправник компанія QINGDAO АОВОТЕ TRADING CO., LTD (Китай) поставила позивачу партію товару:

Шини пневматичні гумові нові, для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121: - розмір 9.00R20, тип протектора SТ901, індекс навантаження 144/142, індекс швидкості К - 240 компл.; - розмір 10.00R20, тип протектора SТ901, індекс навантаження 149/146, індекс швидкості L - 40 компл.; - розмір 10.00R20, тип протектора SТ928, індекс навантаження 149/146, індекс швидкості L - 20 компл..

З метою митного оформлення постановленого товару, декларантом позивача подано до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA500130/2022/002609 від 25.01.2022 року, згідно якої митна вартість товару була визначена за ціною договору.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав до митного органу, окрім митної декларації:

- пакувальний лист б/н від 24.11.2021 року;

- рахунок-проформа (Proforma invoice) №ABT211104-S357TT від 04.11.2021 року;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №ABT211104-S357TT від 24.11.2021 року;

- коносамент (Bill of lading) №214626708А від 26.11.2021 року;

- навантажувальний документ №587 від 20.01.2022 року;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №21С3702М8713/00037 від 16.12.2021 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару, №19 від 05.11.2021 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару, №20 від 10.11.2021 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №АВТ211104 від 04.11.2021;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, №07/01/122 від 19.01.2022 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткові угоди від 09.11.2021 року, 19.11.2021 року, 25.12.2021 року, 17.01.2022 року;

- зовнішньоекономічний Договір №0110/21 АL від 01.10.2021 року;

- договір про надання послуг митного брокера від 01.06.2021 року;

- лист отримувача №21/01-1 від 21.01.2022 року;

- копія митної декларації країни відправлення №435020210000094188 від 20.11.2021 року;

- копія митної декларації країни відправлення №435020210000094216 від 20.11.2021 року.

Під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом.

Підставою сумнівів правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом зазначено те, що у поданих документах містяться розбіжності та не містяться усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зокрема, наведено наступні розбіжності:

1) у рахунку-фактурі (інвойсу) від 24.11.2021 року №ABT211104-S357TT відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.10.2021 року №0110/21 AL;

2) відповідно п.3.3 зовнішньоекономічного Договору поставки від 01.10.2021 року №0110/21 AL «Термін внесення авансу обмовляється Сторонами заздалегідь і вказується в інвойсі», про те строки оплати про те що, оплата товару здійснюється 30% передоплата, решта 70% буде сплачено до моменту надходження товару до порту призначення зазначена в рахунку-проформі від 04.11.2021 року №ABT211104, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) до митного оформлення надані банківські платіжні документи від 05.11.2021 року №19 та від 10.11.2021 року №20, в яких відсутні посилання на інвойс від 24.11.2021 року №ABT211104-S357TT та банківські платіжні документи видані раніше 05.11.2021 року та 10.11.2021 року, ніж інвойс, який виданий пізніше 24.11.2021 року, тобто факт підтвердження оплати наданими банківськими платіжними документами конкретно цієї партії товару підтвердити неможливо;

4) у висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, №07/01/122 від 19.01.2022 року, зазначено дату коносаменту 27.11.2022 року, а не 26.11.2021 року.

5) в копіях митних декларацій країни відправлення №№435020210000094188 та 435020210000094216 від 20.11.2021 року міститься інформація щодо коду товару на рівні восьми знаків, який не відповідає задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД. Вищевказане унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою.

6) також в наданих експортних деклараціях №435020210000094188 та №435020210000094216 від 20.11.2021 року наявні розбіжності в числових значеннях. При множенні вартості шини 1,9304 на вагу 2300 отримуємо числове значення 4439,92, проте в декларації №435020210000094188 зазначено 4440,00; при множенні вартості шини 1,9833 на вагу 1200 отримуємо числове значення 2379,96, проте в декларації №435020210000094216 зазначено 2390,00, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

З огляду на вищевказані розбіжності, відсутність усіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товару, декларанту, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, було запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткові документи, а саме:

1) банківські платіжні документи, які стосуються товару;

2) виписку з бухгалтерської документації;

3) каталоги, специфікації фірми - виробника товару;

4) розрахунок ціни товару (калькуляція);

5) рахунки про сплату послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

6) копію митної декларації країни відправлення.

Також декларанту було запропоновано надати за власним бажанням додаткові, наявні у нього, інші документи, для підтвердження митної вартості товарів.

У відповідь на повідомлення митниці листом від 26.01.2022 року вих.№2601/22 декларантом з приводу зауважень до поданих для митного оформлення товаросупровідних документів, надані письмові пояснення до кожного пункту зауважень.

Декларант зазначив, що до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, необхідних для митного оформлення за першим (основним) методом визначення митної вартості. Повідомив, що додаткових документів декларант надавати не буде та наполягав на митному оформленні.

26.01.2022 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2022/000025/2, відповідно до якого підставами прийняття вказаного рішення зазначено вищенаведені обставини стосовно розбіжностей у поданих документах та відсутністю усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо послідовності обрання методу визначення митної вартості товарів, в рішенні зазначено, що митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим і становить: 3,01 дол. США/кг (МД №UA500020/2021/6396 від 25.02.2021 року, МД №UA500020/2021/220787 від 25.11.2021 року), ніж заявлено декларантом - 2,00625 дол. США/кг.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч.3 ст.53 МК України).

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч.1 ст.57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч.2-3 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч.4 ст.57 МК України).

Отже, орган доходів і зборів здійснює контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

З наведених норм вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме у разі коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності;

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- або наявні ознаки підробки.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач запропонував позивачу надати такі додаткові документи: банківські платіжні документи, які стосуються товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації фірми - виробника товару; розрахунок ціни товару (калькуляція); рахунки про сплату послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); копію митної декларації країни відправлення.

Також листом від 26.01.2022 року вих. №2601/22 gts у відповідь на повідомлення митного органу щодо зауважень та надання додаткових документів, декларантом надані письмові пояснення до кожного пункту зауважень.

Однак, на думку позивача, відповідач не врахував вказані пояснення, оскільки встановив у поданих документах розбіжності.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З оскаржуваного рішення №UA500130/2022/000025/2 від 26.01.2022 року вбачається, що підставами прийняття вказаного рішення зазначено розбіжності у поданих документах та ненадання декларантом витребуваних додатково документів.

Отже, враховуючи вище наведені норми права, обставини справи, наявні в матеріалах справи документи та поданні позивачем пояснення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, щодо зауваження митного органу стосовно відсутності у рахунку-фактурі (інвойсі) від 24.11.2021 року №ABT211104-S357TT посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.10.2021 року №0110/21 AL.

З Інвойсу (Commercial invoice) №ABT211104-S357TT від 24.11.2021 року вбачається, що Інвойсі міститься інформація про Продавця - QINGDAO АОВОТЕ TRADING CO., LTD та Покупця ТОВ «АЛМА ТРЕЙД ІН», найменування та асортимент товару, вартість товару та загальну вартість рахунку, умови поставки: CFR PIVDENNYI.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості контролюючий орган має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Узагальнене визначення інвойсу - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.

Згідно загальносвітової практики, інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати.

Також, в інвойсі можуть зазначатись, але не обов`язково: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок, тощо.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції вірно зазначив, що наданий до митного оформлення Інвойс (Commercial invoice) №ABT211104-S357TT від 24.11.2021 року дозволяє ідентифікувати поставку товару та містить відомості про вартість товару, отже сама по собі відсутність у ньому посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.10.2021 року №0110/21 AL, не свідчить про неможливість його використання у якості документу який підтверджує митну вартість товарів.

Щодо зауваження митного органу стосовно порядку оплати за товар, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного Договору поставки від 01.10.2021 року №0110/21 AL, термін внесення авансу обмовляється Сторонами заздалегідь і вказується в інвойсі (п.3.3). Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем на умовах погоджених в інвойсі (п.9.1).

Для здійснення поставки за Договором №0110/21 АL від 01.10.2021 року складені: рахунок-проформа (Proforma invoice) №ABT211104-S357TT від 04.11.2021 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №ABT211104-S357TT від 24.11.2021 року.

Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару.

Натомість, комерційний інвойс вже формується із остаточними змінами та узгодженими даними та використовується для митної оформлення товарів.

До митного оформлення було надано проформу-інвойс №ABT211104-S357TT від 04.11.2021 року, яка містить посилання на Договір поставки від 01.10.2021 року №0110/21 AL та умови оплати в наступному порядку: 30% - передоплата, 70% - до прибуття судна до порту завантаження. Загальна вартість в розмірі 32100,00 доларів США.

Інвойс (Commercial invoice) №ABT211104-S357TT від 24.11.2021 року визначає загальну вартість товару 32100,00 доларів США, однак не містить умов оплати.

Також до митного оформлення надано банківські платіжні документи від 05.11.2021 року №19 (графа 70 «Призначення платежу»: передплата за контрактом №0110/21 від 01.10.2021 року, інвойс №ABT211104-S357TT від 04.11.2021 року; графа 52 друга табличка зверху: сума 9630,00 доларів США) та від 10.11.2021 року №20 (графа 70 «Призначення платежу» передплата за контрактом №0110/21 від 01.10.2021 року, інвойс №ABT211104-S357TT від 04.11.2021 року; графа 52 друга табличка зверху: сума 22470,00 доларів США), які містять в собі відомості щодо сплати вартості товару у розмірі 32100,00 (9630 + 22470) доларів США в розрізі окремих платежів 30% та 70% вартості відповідно.

Отже, враховуючи, що умови оплати (30% - передоплата, 70% - до прибуття судна до порту завантаження) підтверджені поданими до митного оформлення документами, тобто, контрактом №0110/21 АL від 01.10.2021 року, інвойсом-проформою (Proforma invoice) №ABT211104-S357TT від 04.11.2021 року та платіжними документами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зауваження митного органу про те, що не зазначення в інвойсі №ABT211104-S357TT від 24.11.2021 року вказаних умов, свідчить про непідтвердження умов оплати за поставку товару.

Подані до митного оформлення документи дають змогу встановити умови оплати.

На підставі наведеного, колегія суддів, як і суд першої інстанції, відхиляє зауваження митного органу стосовно того, що банківські платіжні документи від 05.11.2021 року №19 та від 10.11.2021 року №20 не містять посилання на інвойс (Commercial invoice) №ABT211104-S357TT від 24.11.2021 року та видані раніше ніж інвойс від 24.11.2021 року, у зв`язку з чим факт підтвердження оплати наданими банківськими платіжними документами конкретно цієї партії товару підтвердити неможливо.

Як вже було зазначено вказані банківські платіжні документи містять в собі посилання на проформу-інвойс (Proforma invoice) №ABT211104-S357TT від 04.11.2021 року.

Рахунок-проформа (Proforma invoice) №ABT211104-S357TT від 04.11.2021 року виданий до моменту поставки, а Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №ABT211104-S357TT від 24.11.2021 року виданий пізніше, що не суперечить умовам платежів.

При цьому, Рахунок-проформа (Proforma invoice) №ABT211104-S357TT від 04.11.2021 року та Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №ABT211104-S357TT від 24.11.2021 року містять найменування та реквізити продавця та покупця, номенклатуру, кількість та ціну товарів, а також загальну вартість рахунку, які не відрізняються, що дозволяє підтвердити оплату наданими банківськими платіжними документами конкретно цієї партії товару.

Щодо наступного зауваження митного органу стосовно того, що у висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, №07/01/122 від 19.01.2022 року, зазначено дату коносаменту 27.11.2022 року, а не 26.11.2021 року.

В матеріалах справи наявний Висновок про вартість майна №07/01/122 від 19.01.2022 року, підготовлений експертом-оцінювачем Заєць А.Ю..

У розділі 2 «Використані нормативно-правові та інформаційні матеріали (у т.ч. товаросупровідні матеріали)» вказано про використання транспортної накладної (Bill of lading) №214626708А від 27.11.2021 року (п.2.9).

У матеріалах справи наявний та до митного оформлення надавався Коносамент (Bill of lading) №214626708А від 26.11.2021 року.

Коносамент має штамп про дату навантаження на борт судна 27.11.2021 року.

Тобто, така відмінність носить технічний характер та не вливає на суть складеного та наданого до митного оформлення документу. Висновок містить в собі відомості про оцінку саме того товару, що наданий до митного оформлення (Шини автомобільні (вантажні).

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у вказаній технічній описці не вбачається впливу на визначення митної вартості товару.

Щодо зауваження митного органу стосовно того, що у копіях митних декларацій країни відправлення №435020210000094188 та №435020210000094216 від 20.11.2021 року міститься інформація щодо коду товару на рівні восьми знаків, який не відповідає задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою, колегія суддів зазначає наступне.

Декларантом визначено код імпортованих товарів 4011 20 90 00.

В митних деклараціях країни походження міститься код 4011 20 00 90, якого не має в Законі України «Про митний тариф України».

Декларант пояснив, що це технічна помилка, яку було допущену особою, яка оформлювала експортну декларацію.

Митна декларація країни відправлення є додатковим документом, що надається на додаткову вимогу митного органу за наявності у декларанта. При цьому, митна декларація країни відправлення товару не є тим документом, який впливає на визначення митної вартості товару.

А тому суд першої інстанції вірно зазначив, що наведені обставини не мають впливу на визначення митної вартості товару.

Щодо зауваження митного органу стосовно того, що у наданих експортних деклараціях №435020210000094188 та №435020210000094216 від 20.11.2021 року наявні розбіжності в числових значеннях. При множенні вартості шини 1,9304 на вагу 2300 отримуємо числове значення 4439,92, а в декларації №435020210000094188 зазначено 4440,00; при множенні вартості шини 1,9833 на вагу 1200 отримуємо числове значення 2379,96, а в декларації №435020210000094216 зазначено 2390,00, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, колегія суддів зазначає наступне.

З пояснень декларанта вбачається, що відповідно до декларації №435020210000094188 різниця між розрахунками, які вказані у листі та зазначеними у декларації складає 0,08 центів (4440,00 - 4439,92) при цьому за загальними принципами математики при округленні до цілого числа цифри 4439,92 виходить 4440,00. Відповідно до декларації №435020210000094216 (у повідомленні митниці зазначено не вірно суми визначену в декларації, а саме вірним є не 2390,00, а 2380,00) різниця складає 0,04 цента (2380,00 - 2379,96) при цьому за загальними принципами математики при округленні до цілого числа цифри 2379,96 виходить 2380,00.

Враховуючи все наведене, колегія суддів вважає, що наведені вище зауваження відповідача щодо розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення не спростовують визначення митної вартості за першим методом - ціною контракту.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що висловлені митним органом зауваження та розбіжності мають логічне пояснення, товаросупровідні документи узгоджуються між собою та містять відомості про партію товару, що поставляється та заявлена до митного оформлення за ціною договору.

Щодо витребуваних митним органом додаткових документів, колегія суддів зазначає, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Крім цього, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.

Разом з цим, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару, чи відомостей щодо ціни такого товару, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Також колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Спрацювання системи управління ризиками не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості товару, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

У своїх сталих правових позиціях Верховний Суд з приводу спірних правовідносин наголошує, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Однак, таких доказів не міститься в матеріалах даної справи.

Проте саме на підставі наявної інформації баз даних ЄАІС митним органом встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме: 3,01 дол. США/кг (МД №UA500020/2021/6396 від 25.02.2021 року, МД №UA500020/2021/220787 від 25.11.2021 року), ніж заявлено декларантом - 2,00625 дол. США/кг.

Колегія суддів вважає та погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надані. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Враховуючи наведене, та те, що документи, які були подані позивачем для митного оформлення товару, та подані пізніше пояснення є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 року відстрочено Одеській митниці сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення рішення по справі, а тому враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про не задоволення апеляційної скарги, судовий збір у розмірі 3721,50 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 44005631) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 50 коп..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.