Постанова

від 15.02.2023 по справі 640/21257/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21257/19 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішення у частині та вимоги про сплату боргу у частині, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА" звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування: рішення від 06.09.2019 № 0008805214 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині нарахування штрафної санкції в сумі 169861,20 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2019 № 0008795214 у частині сплати недоїмки в сумі 339722,33 грн.

Підставою позову є неправомірність оспорюваних рішень. Позивач зазначає, що об`єктивно не міг застосувати понижуючий коефіцієнт при нарахуванні єдиного внеску у березні 2015р., оскільки чинним на той час законодавством не передбачалось зазначення у звіті такої інформації. У подальшому, позивач скористався своїм правом і виправив суму єдиного внеску у звіті за квітень 2015р., що не суперечить законодавству. Вважає безпідставним застосування штрафних санкцій, оскільки сплатив суму єдиного внеску відповідно до звіту за березень 2015р., а виправлення у звіті за квітень 2015р., не можуть вважатись самостійним донарахуванням єдиного внеску.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА" повністю.

Визнано протиправним і скасовано рішення Офісу великих платників податків ДПС від 06.09.2019 № 0008805214 у частині нарахування штрафної санкції в сумі 169861,20 грн.

Визнано протиправною і скасовано вимогу Офісу великих платників податків ДПС про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2019 № 0008795214 у частині сплати недоїмки в сумі 339722,33 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Офіс великих платників податків Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 15.02.2023.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.03.2019, результати якої оформив актом від 13.08.2019 № 136/28-10-48-14/33273907.

Так, перевіркою встановлено, що у звіті з єдиного внеску за березень 2015р., позивач не застосовував понижуючий коефіцієнт, помилок при нарахуванні єдиного внеску перевіркою не встановлено. Натомість, у звіті за квітень 2015р. позивач вніс виправлення та зменшив суму єдиного внеску за попередній період на 339722,33 грн. з метою застосування понижуючого коефіцієнта.

Відповідач дійшов висновку про заниження позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 345079,52 грн., у т.ч. за березень 2015р. на суму 339722,33 грн.

За наслідками перевірки відповідач прийняв рішення від 06.09.2019 № 0008805214, яким нарахував позивачу 172539,76 грн. штрафних санкцій, у т.ч. 169861,20 грн. за заниження єдиного внеску на суму 339722,33 грн. за квітень 2015р.

Також, відповідач виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2019 № 0008795214, якою визначено позивачу до сплати 345079,52 грн. єдиного внеску, у т.ч. 339722,33 грн. за квітень 2015р.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не зазначив правових підстав для обмеження права платника єдиного внеску щодо врахування понижуючого коефіцієнта у наступних звітних періодах, якщо такий не був врахований ним, а також заборону платнику єдиного внеску для внесення виправлень до звітності за минулі звітні періоди з метою врахування такого коефіцієнта.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк за результатами проведення перевірки було встановлено нарахування і сплату єдиного внеску в заниженому розмірі, при цьому, законодавством не передбачено перерахунок єдиного внеску за минулий період з метою застосування понижуючого коефіцієнта.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і стосуються правомірності оскаржуваних рішень у частині визначення недоїмки за квітень 2015р. і нарахування штрафних санкцій за цей період.

Так, порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Законом України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 № 393), (далі - Інструкція № 449).

13.03.2015 набрав чинності Закон України від 02.03.2015 № 219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці". Цим Законом доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ пунктом 9-5, яким визначено, що по 31.12.2015 при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п`ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови: а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу; б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік; в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Тож, з наведеного слідує, що можливість застосування понижуючого коефіцієнта обумовлена виконанням позивачем виключно наведених вище вимог, тому, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, то коефіцієнт не застосовується тільки до суми різниці між мінімальною заробітною платою і фактично нарахованою заробітною платою (оскільки така різниця не може вважатися заробітною платою). Обмежень для застосування понижуючого коефіцієнту для інших сум нарахованої заробітної плати не передбачено.

Колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що саме право позивача на застосування понижуючого коефіцієнта за березень 2015р. відповідачем не оспорюється, проте, відповідач вважає, що позивач не мав права вносити виправлення у звітності з єдиного внеску за попередній період з урахуванням застосування понижуючого коефіцієнта.

Варто врахувати, що за практикою Європейського суду з прав людини, держава має забезпечити належне адміністрування встановлених нею ж процедур та діяти у якнайпослідовніших спосіб, однак, чинним до травня 2015р. законодавством не було передбачено можливості зазначити у звіті інформацію про застосування платником єдиного внеску понижуючого коефіцієнту та його розмір, та лише з набранням чинності наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.04.2015, "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", дійсно, стало можливим зазначати у звіті про застосування платником понижуючого коефіцієнту. Процедура виправлення помилок передбачена розділом V цього Порядку, та рядками 6 та 7 у таблиці 1 Звіту з ЄСВ, що і було зроблено позивачем при поданні звіту за травень 2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом ні під час розгляду спору в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду, так і не було наведено жодної норми законодавства, яка б забороняла платникам єдиного внеску, у разі незастосування у попередніх періодах при обчисленні розміру єдиного внеску понижуючого коефіцієнту, коригувати такі показники у наступних періодах. Відповідач не зазначив правових підстав для обмеження права платника єдиного внеску щодо врахування понижуючого коефіцієнта у наступних звітних періодах, якщо такий не був врахований ним, а також заборону платнику єдиного внеску для внесення виправлень до звітності за минулі звітні періоди з метою врахування такого коефіцієнта, з огляду на що, суд першої інстанції правильно та обґрунтовано виснував, що висновки перевірки щодо неправомірності внесення позивачем виправлень і заниження ним сум єдиного внеску на 339722,33 грн., є помилковими, а відтак, оскаржувані рішення в частині винесені безпідставно, та підлягають скасуванню.

Позовні вимоги підлягають задоволенню.

У цілому, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко