Постанова

від 15.02.2023 по справі 212/2904/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2086/23 Справа № 212/2904/22 Суддя у 1-й інстанції - Овсяніков В.С. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/2904/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Хейло Я.В.,

суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.,

секретар судового засідання: Тимофєєва В.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупозивача ОСОБА_1 нарішення Жовтневогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 22листопада 2022року уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Приватногоакціонерного товариства«Центральний гірничо-збагачувальнийкомбінат»про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, яке постановлено суддею Овсянніковим В.С. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 листопада 2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні2022року ОСОБА_1 звернулась досуду ізпозовом доПриватного акціонерноготовариства «Центральнийгірничо-збагачувальнийкомбінат»про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві.

Позов мотивовано тим, що з батьком позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 11.02.1995 року, під час виконання ним трудових обов`язків машиніста тепловозу Петровського рудоуправління ЗДЦ -3, кар`єру № 3, Криворізького державного Центрального гірничо-збагачувального комбінату», правонаступником якого є відповідач, стався нещасний випадок. Смерть ОСОБА_2 наступила від розтрощення черепу.

Актом форми Н-1 «Про нещасний випадок» № з від 21 лютого 1995 року визначено, що причинами нещасного випадку є порушення правил безпеки при експлуатації транспортних засобів не закріплення рухомого складу ручними гальмівними черевиками та ручними гальмами локомотива при зупинці поїзда на узвозі.

Внаслідок смерті батька позивачу завдано моральної шкоди, вона втратила рідну їй людину, зазнала великі душевні страждання, залишилась без підтримки батька, що спричиняє їй моральні страждання та хвилювання і на теперішній час.

Розмір моральної шкоди позивачка оцінює у 450 000,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача на її користь, без утримання податків та зборів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто зПриватного акціонерноготовариства «Центральнийгірничо-збагачувальнийкомбінат»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто зПриватного акціонерноготовариства «Центральнийгірничо-збагачувальнийкомбінат»на користь держави судовий збір в розмірі 2 000 гривень.

В задоволенніклопотання представникавідповідача Приватногоакціонерного товариства«Центральний гірничо-збагачувальнийкомбінат»Громко Н.В. про відстрочення виконання судового рішення - відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на її користь з відповідача, просить збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись напорушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа,ставить питанняпро змінурішення судув частинірозміру моральноїшкоди,стягнутої наїї користь,просить збільшитиїї розмірдо заявленогоу позові,оскільки вінзначно заниженийта невідповідає глибиніморальних стражданьпозивачки тапринципу розумності,виваженості ісправедливості.Позивач втратила батька,коли їйбуло лише18років,поряд зним вонавідчувала себезахищеною,впевненою.Зазначає, що вона залишилася без батьківської турботи, поради, любові, батьківського тепла та підтримки. Втрата близької людини є втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 усудове засідання не з`явилась, про час та дату розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» усудове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином,про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про перенесення розгляду справи, у зв`язку з тим, що вона зайнята у іншому судовому процесі в цей день задоволенню не підлягає, оскільки відповідач є юридичною особою та має можливість забезпечити участь у судовому засіданні явку іншого представника.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. (а.с. 13)

27.04.1996 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 , після укладення шлюбу прізвище ОСОБА_6 змінено на « ОСОБА_7 » (а.с. 18).

11.02.1995 року з ОСОБА_2 , під час виконання ним трудових обов`язків машиніста тепловозу Петровського рудоуправління ЗДЦ -3, кар`єру № 3, Криворізького державного Центрального гірничо-збагачувального комбінату», правонаступником якого є відповідач, стався нещасний випадок. Смерть ОСОБА_2 наступила від розтрощення черепу (а.с. 8-11,12).

Актом форми Н-1 «Про нещасний випадок» № 3 від 21 лютого 1995 року визначено, що причинами нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 є порушення правил безпеки при експлуатації транспортних засобів не закріплення рухомого складу ручними гальмівними черевиками та ручними гальмами локомотива при зупинці поїзда на узвозі.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Петрівською селищною радою народних депутатів Кіровоградської області ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 12, ОСОБА_2 помер у віці 53 років (а.с.12).

Позиція апеляційного суду

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року змінити.

Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частини 1статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1статті 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третійстатті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставамидля скасуваннясудового рішенняповністю абочастково таухвалення новогорішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків,викладених у рішення суду першої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та покладаючиобов`язок звідшкодування моральноїшкоди навідповідача,суд першоїінстанції виходивіз того,що оскільки ОСОБА_2 , працював машиністом тепловозу Петровського рудоуправління ЗДЦ -3, кар`єру № 3, Криворізького державного Центрального гірничо-збагачувального комбінату», правонаступником якого є відповідач, і смерть його настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався того ж дня під час виконання ним трудових обов`язків, тому його доньці має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, з наступних підстав.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з частиною першоюстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вонапочинається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності,тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія законута іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли ізакінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно достатті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, яківиникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події,які сталипідставою навідшкодування моральноїшкоди ОСОБА_1 малимісце до01січня 2004року,тобто донабрання чинностіЦК України,тому зогляду навищезазначені вимогив указанійсправі повиннізастосовуватись положенняактів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.

Згідно зістаттею 440-1 ЦК Української РСР,в редакції1963року,моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральнашкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, є загальноюнормою,такою,що регулюєделіктні правовідносини.Оскількиморальна шкода,завдана позивачціу зв`язкузі смертюїї чоловікав результатінещасного випадкуна виробництві,не відшкодовуєтьсяні напідставі ЗаконуУкраїни «Прозагальнообов`язкове державнесоціальне страхуваннявід нещасноговипадку навиробництві тапрофесійного захворювання,які спричиниливтрату працездатності»,ні напідставі ЗаконуУкраїни«Про загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування»,ні Правиламивідшкодування власникомпідприємства,установи,організації абоуповноваженим ниморганом шкоди,заподіяної працівниковіушкодженням здоров`я,пов`язаниміз виконаннямним трудовихобов`язків,затвердженими постановоюКабінету МіністрівУкраїни від23червня 1993року №427,така моральнашкода занаявності дляцього підставповинна виплачуватисьособою,яка їїзаподіяла,на підставістатті 440-1чинного начас виникненняспірних правовідносинЦК Української РСР, в редакції 1963 року.

Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), якихзазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори провідшкодування заподіяноїфізичній чиюридичній особіморальної (немайнової)шкоди розглядаються,зокрема:коли правона їївідшкодування безпосередньопередбачено нормамиКонституції Україниабо випливаєз їїположень,у випадках,передбаченихстаттями7,440-1ЦК УкраїнськоїРСР,в редакції1963року,та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Суд першоїінстанції,ухвалюючи рішення,виходив зтого,що смерть ОСОБА_2 сталася підчас виконанняним трудовихобов`язків,внаслідок нещасноговипадку,у зв`язкуіз чимобґрунтовано поклавобов`язок відшкодуватипозивачу шкоду,завдану смертю ОСОБА_2 на приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», як правонаступника Криворізького державного Центрального гірничо-збагачувального комбінату».

Оскільки нещасний випадок, внаслідок якого загинув батько позивача, стався 11.02.1995 року під час виконання ним трудових обов`язків, тобто до набрання чинності ЦК України, що надало позивачу право на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку що до правовідносин сторін мають застосовуватись положення статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі 210/2271/19.

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивач, у зв`язку із втратою батька, переживає душевні та психологічні страждання, позбавлена можливості отримувати від нього піклування та матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Таким чином, колегія суддів, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме характер і тривалість моральних страждань доньки загиблого, яка втратила батька, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених нею моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 350000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі урахував тяжкість та глибину страждань доньки загиблого у зв`язку із смертю рідної людини її батька, безповоротність такої втрати, що спричинило їй тяжкі моральні страждання, у зв`язку з чим вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 200000,00 грн. до 350000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пунктів 3та 4частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, враховуючи обставини в даній справі, та приймаючи до уваги тяжкість та глибину страждань доньки загиблого у зв`язку із смертю рідної людини її батька, безповоротність такої втрати, що спричинило їй тяжкі моральні страждання, у зв`язку з чим вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 200000,00 грн. до 350 000,00 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змістуположень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави та збільшує цей розмір з 2000, 00 грн. до 3500,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

Крім того, з відповідача на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 5250,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (3500,00 грн. х 150%).

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, ст.374, п. 2 ч. 1 ст.376, ст. ст.381,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача ОСОБА_1 змінити, збільшивши цей розмір з 200 000,00 гривень до 350 000 (триста п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року в частині розміру судовогозбору,стягнутого звідповідача Приватногоакціонерного товариства«Центральний гірничо-збагачувальнийкомбінат»на користь держави змінити, збільшивши цей розмір з 2000 гривень 00 копійок до 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем, на користь держави, судовий збір у розмірі 5250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 15 лютого 2023 року.

Головуючий:

Судді: