Рішення

від 13.02.2023 по справі 342/154/22

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/154/22

Провадження № 2/342/36/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Андріюк І.Г.,

з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення за прогул

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду та просив ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ №02-к від 15.02.2022 року про звільнення за прогул, поновити його з 16.02.2022 року на роботі на посаді водія автотранспортного засобу (сміттєвоза) у КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради Івано-Франківської області.

Вважає звільнення незаконним та в обґрунтування позовних вимог вказує, що працював водієм сміттєвоза у відповідача. 04.02.2022 року виникла потреба взяти відпустку за сімейними обставинами, передбачену ст.26 Закону України «Про відпустки». Оскільки керівника відповідача не було на робочому місці, заяву про надання відпустки з 04.02.2022 по 15.02.2022 року подав через майстра благоустрою ОСОБА_5 , та про її подання проінформував юрисконсульта ОСОБА_3 .

З 04.02.2022 року на роботу не виходив, оскільки правомірно перебував у відпустці без збереження заробітної плати, однак після виходу з відпустки отримав наказ №02-к від 15.02.2022 року про звільнення за прогул 04.02, 07.02-11.02, 14.02-15.02.2022 року.

Зазначає, що прогул не вчиняв, у нього не відбирали жодних пояснень щодо цього та йому невідомо про звернення відповідача за згодою про його звільнення до профспілкового органу.

Оскільки у трудових спорах тяжкість доказування завжди покладається на роботодавця, а не на працівника, вважає, що саме відповідач зобов`язаний спростувати його доводи.

Ухвалою від 25.02.2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

16.03.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача - КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради.

Представник відповідача зазначив про невизнання позову. Згідно графіку надання відпусток працівникам КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради на 2022 рік, відпустка ОСОБА_1 запланована на вересень 2022 року. 03.02.2022 року ОСОБА_1 написав заяву про надання йому відпустки за відпрацьований період тривалістю 14 календарних днів з 04.02.2022 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, яку залишив юрисконсульту через відсутність начальника у своєму кабінеті. Причини необхідності надання відпустки за межами затвердженого графіку відпусток не повідомив. Заява ОСОБА_1 , всупереч ст.11 Закону України «Про відпустки», не була погоджена ні з начальником підприємства, ні з головним інженером, хоча відповідно до п.3 розділу 1 Посадової інструкції він підпорядковується начальнику підприємства, головному інженеру та майстрам згідно структури комунального підприємства. Юрисконсульт зареєструвала заяву про надання відпустки та роз`яснила про особисте погодження надання відпустки з начальником підприємства, та що тільки після накладення останнім відповідної резолюції, буде підготовлено наказ про надання відпустки, з яким має ознайомитись під розписку. Начальник комунального підприємства заяву на відпустку позивача не погодив через відсутність працівника на заміну.

Оскільки наказ про надання відпустки позивачу не готувався, та заява на відпустку не була погоджена керівником, то і відпустка позивачу не була надана.

Крім цього, позивач у заяві вказав про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення, тому представник відповідача вважає, що позивач вводить суд в оману, вказуючи, що йому знадобилась відпустка без збереження заробітної плати за сімейними обставинами згідно ст.26 Закону України «Про відпустки».

Крім цього, 03.02.2022 року майстер з благоустрою комунального підприємства у телефонному режимі повідомив позивачу те, що керівник підприємства не погодив позивачу заяву на відпустку.

04.02.2022 року позивач не вийшов на роботу, про що було складено акт про відсутність працівника на роботі з 08.00 год до 12.00 год та з 13.00 год до 17.15 год без поважної причини, підписаний комісією у складі п`яти осіб, присутніх на той час на підприємстві. До складання акту про відсутність позивача на робочому місці керівником комунального підприємства були залучені ті працівники, які в той час були на підприємстві, та могли засвідчити факт відсутності працівника. Сам сміттєвоз 04.02.2022 року використовувався вже іншим працівником підприємства, на якого терміново поклали обов`язки водія сміттєвоза. 07.02.2022 року з 08.00 до 12.00 год та з 13.00 год до 17.15 год та 08.02.2022 року з 08.00 год до 12.00 год та з 13.00 год до 17.15 год позивач також був відсутнім на роботі без поважної причини, про що складено відповідні акти.

04.02.2022 року повторно, в телефонному режимі майстер з благоустрою комунального підприємства повідомив позивачу те, що керівник підприємства не погодив йому заяву на відпустку та він повинен бути на роботі.

08.02.2022 року ОСОБА_1 надіслано рекомендованого листа з проханням з`явитися до комунального підприємства та дати письмові пояснення про відсутність на роботі 04.02.2022 року та 07.02.2022 року. Однак позивач у вказаний день не з`явився, про причини неявки на роботу не повідомив. Більше того, продовжував свідомо не приходити на роботу 08.02.2022-11.02.2022 року, про що також складені акти про відсутність працівника на роботі.

09.02.2022 року позивач з`явився до комунального підприємства у адмінприміщення, кабінет бухгалтерії, де йому було повідомлено та пред`явлено до ознайомлення акти про відсутність на роботі 04.02.2022, 07.02.2022-08.02.2022 року. Крім цього, запропоновано надати пояснення про причини відсутності на роботі. Позивач з актами ознайомився, проте підпис поставити відмовився, як і надати будь-які пояснення, про що складено акт про відмову від ознайомлення. Також 09.02.2022 року складено акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі.

10.02.2022-11.02.2022 позивач також не з`явився на роботі та жодних пояснень знову не надав, тому начальник комунального підприємства прийняв рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи за прогул відповідно до п.4 ст.40 КзПП України.

14.02.2022 року о 09.45 год позивач з`явився у кабінет бухгалтерії комунального підприємства, де йому повторно запропоновано ознайомитись з актами про відсутність на роботі, з якими позивач ознайомився, проставивши свій підпис. Про ознайомлення з актом від 11.02.2022 року підпис не поставив. Також не надав письмові пояснення, про що складено акт від 14.02.2022 року.

Керівником комунального підприємства прийнято рішення застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, підготовлено наказ від 11.02.2022 року №2 та ознайомлено з ним у присутності працівників, але підпис позивач відмовився поставити на ньому, також не погодився надати пояснення, про що складено акт.

Оскільки на комунальному підприємстві профспілкова організація не створена, ОСОБА_1 було звільнено без згоди профспілкової організації, що відповідає вимогам ст.43-1 КзПП України, за письмовим погодженням з представником трудового колективу ОСОБА_5 від 14.02.2022 року.

Того ж дня, 15.02.2022 року позивачу проведено повний розрахунок у зв`язку із звільненням, трудову книжку не видано на руки, оскільки позивач був відсутній на роботі без повідомлення керівника підприємства про поважні на те причини, про що складено також акт про відсутність на роботі. Позивачу були надіслані рекомендовані листи від 15.02.2022 року про необхідність з`явитися до комунального підприємства для отримання трудової книжки та надіслано наказ від 11.02.2022 року №2-к та наказ від 15.02.2022 року №02-к, які були повернуті через письмову відмову одержувача їх отримати.

05.04.2022 року представник ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, зазначивши, що на заяві про надання відпустки ОСОБА_1 є надпис від 03.02.2022 майстра ОСОБА_5 про незаперечення позивачу у відпустці, що очевидно давало підставу позивачу на певну визначеність у тому, що він з 04.02.2022 року перебуватиме у відпустці. Таким чином, немає підстав стверджувати, що позивач вчинив прогул. Саме по собі недописування позивачем у заяві «або відпустку на 14 календарних днів за власний рахунок за сімейними обставинами» не робить цю заяву незаконною. Також юрисконсульт відповідача не роз`яснювала позивачу того, що він повинен особисто погодити надання відпустки з начальником підприємства, і лише після накладення останнім відповідної резолюції буде підготовлено наказ про надання йому відпустки, з яким він має ознайомитись під розписку. Навпаки, юрисконсульт пояснила, що позивач вправі скористатись плановою відпусткою, з якої був відкликаний, бо спочатку позивач просив надати відпустку за власний рахунок, виходячи з кількості відпрацьованого часу, а не планову відпустку з її перенесенням на більш ранній час. Термін планової відпустки відповідача завершився ще у вересні 2021 року. У відзиві представник ОСОБА_1 звернув увагу, що планова відпустка як така протягом 14 календарних днів не передбачена, оскільки надається повністю та її термін є більшим, аніж два тижні, що свідчить про те, що позивач просив забезпечити йому мінімальну гарантію - надати в повному обсязі відпустку за відпрацьований час.

Вважає, що розцінювання відповідачем заяви на відпустку як планової, на обставини справи не впливає, оскільки позивач попередив керівництво про свій вихід у відпустку. Також позивач 03.02.2022 року належним чином передав свої робоче місце - водія сміттєвоза, тобто прогулу не вчинив, а навпаки, вчинив всі дії для відпустки. Твердження відповідача щодо повідомлення позивача про ненадання відпустки у телефонному режимі є недостовірним, оскільки даних щодо встановлення телефонного зв`язку саме з позивачем не надано.

Начальник КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради 17.05.2022 року подав заперечення, просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. Зазначив, що наведені позивачем за текстом позовної заяви та відповіді на відзив аргументи щодо підставності заявленого позову є такими, що не заслуговують на увагу, наполягає на тому, що позивачем неодноразово умисно допущено суттєве порушення внутрішньої трудової дисципліни підприємства (прогул), наслідком чого стало видання наказу про звільнення від 15.02.2022 року. Також зазначив, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 , за його заявою, було надано відпустку тривалістю 14 календарних днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, та позивач повністю відбув у 2021 році отриману відпустку. Згідно затвердженого начальником підприємства графіку відпусток працівників КП «Городенка-Житлосервіс» на 2022 рік, погодженим з представником трудового колективу ОСОБА_5, працівник ОСОБА_1 повинен був відбути у чергову оплачувану відпустку у вересні 2022 року, про що був ознайомлений, що стверджується його підписом. Дійсно, 03.02.2022 позивач написав заяву на відпуску та подав її юрисконсульту ОСОБА_3 , яка роз`яснила позивачу щодо погодження заяви представником трудового колективу та керівником підприємства, після чого, за умови погодження відпустки, буде підготовлений наказ про надання відпустки, з яким позивач має ознайомитись під розписку. ОСОБА_1 після написання заяви залишив ключі від закріпленого за ним транспортного засобу та залишив приміщення адмінбудинку. Представник трудового колективу ОСОБА_5 з власної ініціативи висловив своє незаперечення щодо надання ОСОБА_1 відпустки шляхом вчинення відповідного напису на заяві останнього. Однак, при обстеженні закріпленого за позивачем сміттєвоза було виявлено, що він знаходиться у неналежному технічному та санітарному стані, про що складено відповідний акт.

У кінці робочого дня 03.02.2022 керівник КП «Городенка-Житлосервіс» розглянув заяву ОСОБА_1 про надання відпустки, та з підстав відсутності іншого кваліфікованого працівника, який міг би терміново його замінити, а також через неналежний санітарний стан сміттєвоза, відмовив у наданні відпустки, про що ввечері того дня позивача повідомлено представником трудового колективу ОСОБА_6 . Всупереч цьому, позивач на роботу не з`явився 04.02.2022, 07.02.2022.

09.02.2022 ОСОБА_1 з`явився у приміщення адмінбудинку КП «Городенка-Житлосервіс», де йому надано на ознайомлення акти про відсутність на роботі 04.02.2022, 07.-08.02.2022 та запропоновано надати письмові пояснення, на що позивач відмовився та покинув приміщення. Про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці також було складено акти 09.02.2022-11.02.2022.

11.02.2022 начальник КП «Городенка-Житлосервіс» звернувся до представника трудового колективу ОСОБА_5 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України (прогул) та 14.02.2022 останній надав свою письмову згоду.

Також 14.02.2022 ОСОБА_1 був відсутній на роботі, та пізніше ознайомився із актами про відсутність на роботі 04.02.2022, 07.02.2022-10.02.2022 року, відмовившись із ознайомлення з актом від 11.02.2022, про що складено відповідний акт.

Про відсутність позивача на роботі 15.02.2022 також складено акт та видано начальником підприємства наказ про його звільнення за п.4 ст.40 КЗпПП України.

Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці (прогул) спричинило для підприємства ще і майнову шкоду, яка полягала у необхідності у терміновому порядку змінювати умови праці інших працівників з виплатою їм відповідної грошової компенсації.

У запереченні зазначено, що позивач у заяві просив про надання йому саме частини щорічної оплачуваної відпустки, а не відпустки за сімейними обставинами, проте передбачені законодавством обставини, які б надавали право на відпустку у бажаний для позивача період, відсутні. Отже, відсутність ОСОБА_1 з 04.02.2022 по 15.02.2022 на роботі слід вважати прогулом та застосування до нього дисциплінарного заходу у вигляді звільнення є правомірним.

30.05.2022 представник ОСОБА_1 подав заяву про доповнення первісних підстав позову новими обставинами при збереженні в позові первісних обставин у зв`язку з тим, що у первісній позовній заяві, яка оформлялась із усних пояснень позивача, не здійснено послідового викладу усіх обставин. Зазначив, що первісний позов доповнює наступними обставинами: ОСОБА_1 об`єктивно не розуміє та не розбирається, що таке щорічна відпустка, по-іншому, основна відпустка чи оплачувана відпустка за відпрацьований робочий рік; відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку, по-іншому відпустка за ст.25 (Закон України «Про відпустки»); відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін, по-іншому, відпустка за сімейними обставинами. Обґрунтував заяву тим, що вимога ОСОБА_1 у лютому 2022 надати йому невідбуту частину щорічної відпустки, яка є оплачуваною відпусткою за відпрацьований 2021 року робочий рік, підлягала задоволенню, бо невикористану частину цієї щорічної відпустки за відпрацьований ОСОБА_1 2021 рік мало бути надано позивачу до кінця робочого року. Подання заяви ОСОБА_1 та передача свого робочого місця уповноваженим на його прийняття працівникам відповідача, передбачало визначеність у розумінні ОСОБА_1 про те, що у нього є відпустка. Визначення позивачем відпустки «за сімейними обставинами», розуміється ним так, оскільки позивач повинен був відвезти хвору дружину до лікарні на обстеження у м.Івано-Франківськ. На лютий 2022 року у ОСОБА_1 була підстава на відпустку за п.6 ст.25 Закону України «Про відпустки», оскільки досяг пенсійного віку, тому має право на відпустку без збереження заробітної плати до 30 календарних днів щорічно. ОСОБА_1 помилково вважав, що має право на відпуску за сімейними обставинами. В той же час 03.02.2022 у адміністрації відповідача ОСОБА_1 нагадали, що у нього є невідбута у повному обсязі щорічна відпустка, тобто оплачувана відпустка за відпрацьований 2021 рік, тому і подав відповідну заяву про надання невідбутої частини відпустки за 2021 рік.

Ухвалою суду від 09.06.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.07.2022 ухвалу скасовано та справу направлено для продовження розгляду.

Судові засідання у дані справі неодноразово відкладалися з різних причин: для надання часу для подання відповіді на відзив, через неявку сторін, за клопотанням сторони про відкладення розгляду справи на іншу дату, за клопотанням про виклик свідків, через відключення електропостачання у приміщенні суду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали. Позивач зазначив, що взяв невідбуту частину відпустки за попередній 2021 рік, оскільки так радила юрисконсульт. Підкреслив, що вважав достатнім подати заяву на відпустку для її отримання, адже заява була зареєстрованою, та йому повідомили, коли виходити на роботу. Заперечив щодо обізнаності із графіком відпусток на підприємстві. Також пояснив, що того дня, коли писав заяву на відпустку, його автомобіль перевірили щодо технічних несправностей та таких не виявили. Також вказав, що тільки за кілька днів йому зателефонували і повідомили, що заява на відпустку не підписана, та йому потрібно з`явитись на роботі, чого зробити не міг через хворобу дружини, з причин чого він брав відпустку. Вважав, що законно перебуває у відпустці.

Представник позивача пояснив, що відпустку, заяву про яку написав позивач, є за відпрацьований ним період 2021 року, тому дату відпустки погоджувати потреби не мав. Різниця у кількості днів відпустки не має суттєвого значення, оскільки позивачу відмовлено у її наданні з інших підстав. Також зазначив, що відпустка є соціальною гарантією держави, поважність необхідності у відпустці є доведеною, згоди роботодавця на отримання такої відпустки непотрібно, що підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №487/8206/18/. Зазначив, що ОСОБА_1 не самовільно пішов у відпустку, а через догляд за дружиною.

Представник відповідача заперечив щодо позову, зазначивши, що позивачем було допущено неодиничний прогул. Відсутність позивача на роботі з 04.02 по 15.02 є встановленою, причини, вказані позивачем щодо необхідності догляду за дружиною у вказаний період, є неповажними, а позиція Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається представник позивача, стосується інших обставин.

Вислухавши учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд зважає на таке.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, на працівника покладається обов`язок виконувати визначену колективним договором роботу, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку і цьому обов`язку кореспондується право роботодавця забезпечити належні умови праці та оплатити її.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.01.2021 року прийнятий на посаду водія водія автотранспортних засобів (сміттєвоз) комунального підприємства «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради в порядку переводу з посади водія самохідних механізмів (сміттєвоз) служби благоустрою міської ради за його згодою, що стверджується наказом №25-к від 13.01.2021.

03.02.2022 ОСОБА_1 на ім`я начальника КП «Городенка-Житлосервіс» ОСОБА_7 подав заяву про надання відпустки за відпрацьований період на 14 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення з 04.02.2022. На заяві є резолюція майстра з благоустрою ОСОБА_8 «не заперечую» від 03.02.2022 та зверху на заяві резолюція «не погоджую» із підписом від 03.02.2022.

Згідно актів від 04.02., 07.02- 11.02., 14.02.-15.02.2022 ОСОБА_1 був відсутній на роботі, про що комісією складено акти про відсутність працівника на роботі.

Згідно табеля виходу на роботу працівників відповідача у графі "" ОСОБА_1 з 04.02. по 15.02.2022 - "н/з".

На актах від 04.02., 07.02.-10.02 є зауваження ОСОБА_9 «не згідний», «техогляд проводив ветфельдшер і тракторист. Що вони розуміють у техніці», «не згідний з брехнею» без зазначення дати ознайомлення з актом; «головний інженер Кузьма сказав віддати ключі і техпаспорт ОСОБА_10 , я віддав» із зазначенням дати ознайомлення 14.02.2022.

Так, у акті від 04.02.2022 (а.с.45, т.1) за підписом головного інженера ОСОБА_20, юрисконсульта ОСОБА_3 , майстра з благоустрою (представник трудового колективу) ОСОБА_5, спеціаліста по роботі з абонентами ОСОБА_11 , інженера з охорони праці ОСОБА_19 зазначено, що 03.02.2022 ОСОБА_1 написав заяву про надання йому невикористаної частини щорічної основної відпустки з 04.02.2022 року. Однак начальник комунального підприємства ОСОБА_7 заяву на відпустку не погодив, так як було встановлено, що водієм порушені його посадові обов`язки і транспортний засіб (сміттєвоз) знаходиться у неналежному технічному стані, про що водій був попереджений і про що було складено відповідний акт обстеження автотранспортного засобу та доповідна записка на ім`я начальника комунального підприємства. Так як ОСОБА_1 не з`явився 04.02.2022 на роботу для ознайомлення з відсутністю наказу про надання йому відпустки, він був повідомлений про даний факт 03.02.2022 після обіду та 04.02.2022 зранку у телефонному режимі майстром з благоустрою ОСОБА_5 .

Також 09.02.2022 комісією складено акт про відмову від ознайомлення з актами про відсутність на роботі без поважної причини, де зазначено, що 09.02.2022 о 10.25 год ОСОБА_1 у присутності осіб, які склали акт, було запропоновано ознайомитись з актами про відсутність його на роботі 04.02, 07.02-08.02 та запропоновано надати письмові пояснення з зазначенням поважних причин відсутності на роботі.

Крім цього, 14.02.2022 комісією складено акт про відмову від надання письмових пояснень, згідно якого цього дня о 09.45 ОСОБА_1 , у присутності осіб, які склали акт, було запропоновано ознайомитись з актами про відсутність його на роботі без поважної причини 04.02, 07.02-11.02.2022.

Підставою звернення ОСОБА_1 до суду за захистом його трудових прав став наказ про його звільнення з посади водія автотранспортного засобу (сміттєвоза) КП «Городенка-Житлосервіс» за прогул без поважної причини, який вважає незаконним.

Відповідно до наказу № 02-к від 15 лютого 2022 року до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули без поважної причини порушення трудової дисципліни: нез`явлення на роботу без поважної причини 04.02.2022, 07.-11.02.2022, 14.-15.02.2022, про що складено відповідні акти про відсутність на роботі, з врахуванням того, що до ОСОБА_1 вже було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани за невиконання своїх посадових (трудових) обов`язків (наказ від 08.02.2022 №1-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », враховуючи згоду представника трудового колективу. Проведено повний розрахунок у зв`язку із звільненням за невикористану ОСОБА_1 основну щорічну відпустку тривалістю 10 календарних днів та додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за робочий період з 13.01.2021 року по 12.01.2022 та основну щорічну відпустку тривалістю два календарних дні та додаткову відпустку тривалістю 1 календарний день за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за робочий період з 13.01.2022 по 15.02.2022 року.

Як підставу видання наказу зазначено: наказ від 11.02.2022 №2-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; згода представника трудового колективу КП «Городенка-Житлосервіс» від 14.02.202; акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення причини відсутності на роботі від 14.02.2022.

15.02.2022 за підписом начальника КП «Городенка-Житлосервіс» ОСОБА_1 надіслано лист про прийняття наказу №02-к про його звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП за прогули без поважної причини та необхідність з`явитися до відділу бухгалтерії для отримання трудової книжки. До матеріалів справи додані квитанції АТ «Укрпошта» від 15.02.2022 та рекомендоване повідомлення із відміткою «за письмовою відмовою одержувача» (а.с. 76, т.1).

Доцільно зауважити, що позивач не оспорює факт відсутності його на роботі у вказані відповідачем дні: 04.02.-15.02.2022, оскільки подав 03.02.2022 заяву про відпустку на ім`я начальника КП «Городенка-Житлосервіс», погоджену майстром з благоустрою (представник трудового колективу) ОСОБА_5, та з 04.02.2022 не виходив на роботу, оскільки був переконаним, що перебуває у відпустці, на яку має законне право.

У статті 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Особливе місце в системі конституційних прав людини й громадянина посідають соціальні права і свободи, які надають людині можливість задовольняти свої соціальні потреби та інтереси.

Соціальні права та свободи людини і громадянина - це міра можливої поведінки або діяльності людини в соціальній сфері, що передбачає задоволення законних інтересів і потреб у сфері трудової діяльності, соціального захисту та охорони здоров`я.

Одними з основних серед соціальних прав та свобод людини є право на працю, право на відпочинок, а також право на відпустки.

Відповідно до положень статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно із частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказав, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у межах трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 165).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського суду з прав людини слід зробити висновок, що обмеження наданих особі соціальних гарантій у сфері трудової діяльності та, як наслідок, звільнення без дотримання вимог закону охоплюється поняттям «приватне життя», захист якого гарантується державою згідно з відповідними конвенційними зобов`язаннями.

Такий висновок зроби Верховний Суд у справі 487/8206/18 від 08.06.2021 року.

Право на відпочинок усім працівникам гарантовано статтею 45 Конституції України, КЗпП України, Законом України «Про відпустки» та іншими нормативно-правовими актами України.

Так, згідно зі статтею 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням працівнику відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади) та заробітної плати, якщо таке передбачене законодавством.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлено основні види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати.

Відповідно до частини десятої статті 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Згідно п.5.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради графік надання щорічних відпусток затверджується адміністрацією КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради за погодженням із представником трудового колективу, виходячи з необхідності забезпечення нормальної роботи підприємства, окремих підрозділів і сприятливих умов для відпочинку працівників. Графік відпусток складається на кожний календарний рік не пізніше 5 січня поточного року і доводиться до відома всіх працівників.

За даними графіку відпусток працівників КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради на 2022 рік період відпустки ОСОБА_1 - вересень, що підтверджено його підписом.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 за 2021 рік позивач мав 10 днів невикористаної відпустки, оскільки згідно наказу №16-в від 02.09.2021 відбув частину щорічної основної відпустки тривалістю 14 календарних днів з 13.01.2021 по 12.01.2022 року (а.с.140, т.1).

Так, у судових засіданнях 19.05.2022, 09.06.2022 та 18.10.2022 допитана свідок ОСОБА_3 , яка працює діловодом у відповідача, та пояснила, що 03.02.2022 року ОСОБА_1 писав заяву про відпустку на 14 календарних днів у кабінеті майстра з благоустрою ОСОБА_5 та останній її погодив. ОСОБА_1 знав, що заяву про відпустку треба було погоджувати з керівником. Згідно графіку відпусток ОСОБА_1 повинен іти у відпустку у вересні 2022 року. За 2021 рік позивач мав 10 днів невикористаної відпустки. Заяву ОСОБА_1 залишив їй на столі. Вона зареєструвала вказану заяву та повідомила ОСОБА_1 , що він може іти у відпустку тільки після погодження з начальником підприємства та ознайомлення з наказом. Також пояснила, що на їхньому підприємстві склалася наступна практика надання відпустки: особа звертається до начальника із письмовою заявою, спочатку таку заяву погоджує представник трудового колективу, заява реєструється та погоджується керівником підприємства, проте жодним локальним актом це не передбачено. Причини відпустки ОСОБА_1 не знала. Зазначила, що сміттєвоз, яким керував ОСОБА_1 був обстежений 03.02.2022 після обіду та зафіксовано витік палива, про що знав начальник підприємства. 04.02, 07.02.2022-09.02.2022 позивач був відсутній на роботі, про що складено відповідні акти. Знає, що майстер з благоустрою ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_1 03.02. і 04.02.2022, та що ОСОБА_1 був повідомлений про непогодження заяви на відпустку.

У судовому засіданні 19.05.2022 допитано свідка ОСОБА_5 . Останній пояснив, що є майстром з благоустрою на КП «Городенка-Житлосервіс». 03.02.2022 погодив ОСОБА_1 заяву про відпустку, проте пізніше, коли дізнався, що начальник КП «Городенка-Житлосервіс» йому заяву не погодив, цього ж дня зателефонував ОСОБА_1 та повідомив про непогодження його заяви на відпустку. Також 04.02.2022 телефонував ОСОБА_1 . Свідками розмови були ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

У судовому засіданні 18.10.2022 допитано свідка ОСОБА_14 , яка є головним бухгалтером КП «Городенкажитлосервіс» ОСОБА_14 пояснила, що на початку лютого у кабінеті діловода ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_1 іде у відпустку, проте вона відпускні не нараховувала, так як не було наказу. На запитання представника відповідача ОСОБА_4 про те, чи був наказ на доплату іншому працівникові, який приступив до виконання обов`язків ОСОБА_1 через його відсутність на робочому місці, зазначила, що не пам`ятає. Повідомила, що у 2021 році ОСОБА_1 мав 10 днів відпустки та йому виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення. Також вказала, що табель обліку робочого часу веде кадровик, а не вона.

Враховуючи пояснення сторони позивача, беручи до уваги, що у наказі про звільнення, який оскаржує позивач, зазначено про невикористання ОСОБА_1 основної щорічної відпустки тривалістю 10 календарних днів за робочий період з 13.01.2021 по 12.01.2022, суд робить висновок, що ОСОБА_1 , маючи невикористану частину основної відпустки за 2021 рік, написав заяву про надання йому саме такої.

Суд вважає доцільним зауважити, що невідповідність у кількості днів відпустки, у яку відбув ОСОБА_1 з 04.02.2022, не має принципового значення, адже з цих підстав у наданні відпустки позивачу не відмовляли.

Крім цього, як вбачається із оспорюваного наказу, у ОСОБА_1 ще була додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за робочий період з 13.01.2021 року по 12.01.2022, основна щорічна відпустка тривалістю два календарних дні та додаткова відпустка тривалістю 1 календарний день за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за робочий період з 13.01.2022 по 15.02.2022 року

Очевидно, що при написанні заяви на відпустку, саме діловод (кадровик), маючи доступ до графіку відпусток та особових справ працівників, надає допомогу у написанні таких заяв.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що саме діловод ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_1 , що він має невикористану відпустку за 2021 рік.

Разом з тим, згідно трудового законодавства України питання про надання щорічної основної відпустки працівникові належить до повноважень роботодавця і є його правом, а не обов`язком, тому доводи представника позивача у цій частині є необгрунтованими, однак відмова працівникові у реалізації ним відповідного права на отримання частини щорічної основної відпустки повинна бути належним чином обґрунтована з боку роботодавця.

Судом встановлено, що причиною непогодження відпустки ОСОБА_1 став неналежний технічний стан сміттєвоза, на якому він працював.

Посадовою інструкцією водія автотранспортних засобів (сміттєвоза) комунального підприємства «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради ОСОБА_1 водій автотранспортних засобів (сміттєвоз) підпорядковується начальнику комунального підприємства та безпосередньо підпорядковується головному інженеру та майстрам. Серед завдань та обов`язків зазначено, що водій забезпечує належний технічний стан автотранспортного засобу (сміттєвоз), утримує його в постійній готовності до поїздок; перевіряє технічний стан автотранспортного засобу (сміттєвоз) перед виїздом та після закінчення робочого дня; усувати технічні несправності, які виникають під час роботи автотранспортного засобу (сміттєвоза) і не потребують розбирання механізмів. Водій несе відповідальність у межах законодавства України за несвоєчасне та неякісне виконання покладених на нього завдань та обов`язків, невиконання розпоряджень начальника (керівництва) комунального підприємства, неналежний технічний стан закріпленого за ним автотранспортного засобу (сміттєвоза), порушення правил його експлуатації.

Суд звертає увагу на те, що протягом розгляду справи стороною відповідача не було надано суду доказів на підтвердження неналежного технічного та санітарного стану сміттєвоза, закріпленого за ОСОБА_1 : не надано акту обстеження автотранспортного засобу 03.02.2022, на який посилались свідки у своїх показаннях, та про що зазначено у матеріалах справи; попередження, оголошеного ОСОБА_1 з цих підстав та доповідної записки, як про це зазначено у акті від 04.02.2022 (а.с.45, т.1). Натомість, у матеріалах справи (а.с.52, т.1) знаходиться лист за підписом начальника КП «Городенка-Житлосервіс» від 08.02.2022, адресований ОСОБА_1 , про непогодження його заяви на відпустку з 04.02.2022, оскільки автотранспортний засіб (сміттєвоз) закріплений за ним, знаходиться у неналежному технічному та санітарному стані. До усунення виявлений порушень заява погоджена не буде. У цьому ж листі вказано про нез`явлення ОСОБА_1 04.02.2022 та 07.02.2022 на роботу без відомих начальнику комунального підприємства поважних причин, що тягне за собою застосування до нього дисциплінарного стягнення. Також у матеріалах справи відсутній наказ про створення комісії для обстеження сміттєвоза, який проведено 03.02.2022.

Суд звертає увагу, що доказів ознайомлення ОСОБА_1 із листом від 08.02.2022 у матеріалах справи не має. На а.с.74, т.1 є квитанція АТ «Укрпошти» про надіслання рекомендованого листа ОСОБА_1 , проте доказів, що саме цей лист був відправлений ОСОБА_1 08.02.2022, у судового засіданні не здобуто.

Крім цього, суд зауважує, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 04.02.2022 та тільки 08.02.2022 йому надіслано лист про неналежний стан сміттєвоза та непогодження його заяви на відпустку. Посилання представника відповідача на телефонні дзвінки ОСОБА_1 03.02. та 04.02.2022 про непогодження відпустки не підтверджуються належними доказами, якими можуть бути дані мобільного оператора, а ґрунтуються виключно на письмовій заяві ОСОБА_5 , що є у матеріалах справи, та свідків, які є зацікавленими особами у даній справі.

Про причини та наслідки обстеження сміттєвоза та його технічний стан у судовому засіданні, за клопотанням сторони позивача, допитано свідків.

Зокрема, у судовому засіданні 07.11.2022 допитано свідка ОСОБА_15 , який працює з 06.01.2021 року головним інженером КП «Городенкажитлосервіс». Останній пояснив, що 03.02.2022 о 09.55 год було проведено огляд сміттєвоза, на якому працював ОСОБА_1 , через скарги останнього щодо несправності автомобіля, за участю ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , який має технічну освіту. Несправність автомобіля, встановлену під час технічного огляду, пояснив неправильним встановленням ОСОБА_1 фільтра. Знає, що було видано наказ про створення комісії за зверненням ОСОБА_1 . Від пояснень під час огляду автомобіля ОСОБА_1 усно відмовився. Акт про обстеження сміттєвоза було складено. Також зазначив, що підписував акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 . Останній не з' являвся на робочому місці протягом п`яти днів. ОСОБА_1 ключі від сміттєвоза нікому не передавав, а залишив на столі, про що свідок дізнався наступного дня.

У судовому засіданні 05.01.2023 допитано свідка ОСОБА_17 , який працює у КП «Городенкажитлосервіс» трактористом-екскаваторщиком та був присутнім при обстеженні автомобіля, на якому працював ОСОБА_1 . Причини огляду йому невідомі. Під час огляду було з`ясовано, що автомобіль у неналежному стані: тріснута рама, непрацюючі стопи. ОСОБА_1 було надано тиждень на виправлення недоліків. Щодо складення акту за результатами огляду, свідку не відомо. Також невідомо, чи сміттєвоз після огляду забрали. З наказом про включення його до комісії по огляду сміттєвоза не ознайомлений.

У судовому засіданні 18.10.2022 свідок ОСОБА_16 пояснив, що 09.02. та 14.02.2022 підписував акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 . Також зазначив, що був присутнім при огляді автомобіля, на якому здійснював вивіз сміття ОСОБА_1 , та не може пояснити, з яких причин відбувався огляд автомобіля та яким був його технічний стан.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що належним доказом на підтвердження технічної несправності автомобіля, на якому працював ОСОБА_1 , повинен бути наказ про створення відповідної комісії, акт із результатами технічного огляду автомобіля, а враховуючи відсутність таких документів на час розгляду справи, та беручи до уваги, що показання свідків, які є працівниками відповідача, не є об`єктивними, показання останніх не можуть слугувати належним доказом технічної несправності сміттєвоза, на якому працював ОСОБА_1 .

Отже, судом констатовано відсутність належних та допустимих доказів, що підтверджують технічну несправність сміттєвоза, що стало причиною непогодження відпустки з 04.02.2022 ОСОБА_1 начальником КП «Городенка-Житлосервіс» ОСОБА_7 Інших причин непогодження відпустки ОСОБА_1 у судовому засіданні не встановлено та представником відповідача не зазначено, а отже відмова у наданні відпустки була необґрунтованою.

Суд також враховує той факт, що у 2021 році позивач вже брав частину щорічної основної відпустки з виплатою допомоги на оздоровлення, подававши заяву на ім`я начальника КП «Городенка-Житлосервіс» із резолюцією майстра з благоустрою - представника трудового колективу ОСОБА_5, тобто позивач, подаючи заяву про відпустку, мав певну визначеність у тому, що його заява буде погодженою, враховуючи підстави відпустки - догляд за хворою дружиною, яка перенесла ішемічний інсульт згідно довідки КП «Городенківський некомерційний центр первинної медичної допомоги Городенківської міської ради».

Згідно ст. 12 Закону України «Про відпустки» невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Законодавством України передбачено, що відпустка надається власником або повноваженим ним органом, а отриманню відпустки передує звернення із відповідною заявою, чого позивач дотримався.

Оскільки період, за який позивач мав частину щорічної основної відпустки тривалістю 10 календарних днів тривав з 13.01.2021 по 12.01.2022 року, то він мав право на частину щорічної відпустки до кінця робочого року - 12.01.2022.

Крім того, сторона позивача у судовому засідання наполягала на тому, що керівництву відповідача було відомо причини його відпустки: дружина перебувала на стаціонарному лікуванні та потребувала консультації спеціаліста у Івано-Франківську, а він повинен був її туди доставити. Крім цього, як пояснив позивач у судових засіданнях, таких консультацій та обстежень було декілька.

Згідно довідки, наявної у матеріалах справи, виданої КП «Городенківський некомерційний центр первинної медичної допомоги Городенківської міської ради» від 19.10.2022 №33, виданій ОСОБА_18 , що вона знаходилась на лікуванні з 26.01.2022 та 02.02.2022 скерована на консультацію до невропатолога ОКЛ (а.с.219, т.1).

Суд вважає, що факт перебування дружини на стаціонарному лікуванні та потреба її консультування лікарем у іншому населеному пункті, якраз і була тією поважною причиною для отримання позивачем відпустки. ОСОБА_1 вчинив всі дії, які передують вибуттю у відпустку: написав заяву про відпустку, залишив ключі від автомобіля, на якому працював, на робочому місці, отримав погодження безпосереднього керівника, а об`єктивних даних щодо непогодження такої заяви у день її написання керівником підприємства, та ознайомлення з таким рішенням позивача, у матеріалах справи не має та відповідачем такого не доведено.

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Згідно п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно п. 22 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - Постанови), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Пунктом 24 Постанови прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2022 року в справі № 361/8080/18, від 9 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 зробив висновок про те, що визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ЦПК України. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника».

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника (постанова КЦС ВС від 05.12.2018 р. у справі № 754/16137/15-ц).

Згідно з вимогами статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненного проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 зроблено висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Тобто, до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов`язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі №369/9301/18, провадження №61-1св20.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

За змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця (постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц).

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції.

При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Згідно листа начальника КП «Городенка-Житлосервіс» ОСОБА_7 (а.с. 59, т.1), останній звернувся 11.02.2022 до представника трудового колективу КП «Городенка-Житлосервіс» ОСОБА_5 про надання згоди на звільнення водія сміттєвоза за п.4 ст.40 КЗпП за прогул без поважних причин. Рішення аргументовано тим, що водій сміттєвоза ОСОБА_1 був відсутній на роботі 04.02., 07.02.-09.02.2022 без поважної причини, про що складено відповідні акти. Водію надіслані рекомендовані листи із проханням зявитися на роботу 11.02.2022 та надати письмові пояснення про відсутність на роботі, однак ОСОБА_1 не зявився та таких пояснень не надав. У цьому листі вказано, що 08.02.2022 року до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді оголошення йому догани за невиконання своїх посадових (трудових) обов`язків (наказ від 08.02.2022 №1-к), тому вважав наступне дисциплінарне стягнення, яке слід застосувати, є звільнення за прогул.

14.02.2022 представник трудового колективу КП «Городенка-Житлосервіс» надав згоду на звільнення ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що до ОСОБА_1 уже застосовувалося дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно наказу від 08.02.2022 №1-к(а.с.57, т.1), проте такий у матеріалах справи відсутній та мотиви його застосування у судовому засіданні не встановлено, оскільки представник відповідача у судовому засіданні з приводу невиконання яких саме посадових (трудових) обов`язків ОСОБА_1 йому оголошено догану від 08.02.2022, пояснити не зміг.

Вказане дисциплінарне стягнення, як з`ясовано судом, до відома ОСОБА_1 не доведено, як і не доведено наказ про застосування дисциплінарного стягнення - звільнення за порушення трудової дисципліни (не з`явлення на роботу без поважної причини 04.02, 07.02-11.02.2022) від 11.02.2022 №2-к, тобто роботодавець не дотримався процедури застосування дисциплінарного стягнення до працівника.

Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущенного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, тобто важливо, щоб накази роботодавця були обґрунтованими та видавалися у чіткій відповідності з чинним законодавством. Тобто, у наказі про накладання дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому саме полягає порушення трудової дисципліни, тобто вказано на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Суд при розгляді даного спору виходить із того, що всі трудові відносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором. Працівник є слабшою ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що звільнення позивача за п. 4 ч.1ст.40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки 03.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до відповідача надати невикористану частину щорічної основної відпустки з 04.02.2022, та надання такої узгодив зі своїм безпосереднім керівником - майстром з благоустрою, який поставив свою резолюцію на заяві.

Відсутність позивача на роботі з 04.02.2022 по 15.02.2022 не була самовільним використанням відпустки, а обумовлена поважними причинами - доглядом за хворою дружиною, яка перебувала на стаціонарному лікуванні, та потребувала консультації у спеціаліста обласної клінічної лікарні, куди її відвозив ОСОБА_1 . Відповідач, накладаючи дисциплінарне стягнення, не встановив обставин відсутності ОСОБА_1 на роботі та не врахував поважності причин такої відсутності.

Як вказав Верховний суд у Постанові від 01.08.2019 року у справі 537/4725/16-ц, дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку, про що також вказано в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17.

Таким чином, при притягненні до дисциплінарної відповідальності працівника слід встановлювати чи мав місце факт порушення трудової дисципліни, в якій формі вини проявилось порушення трудової дисципліни, причини, що спонукали працівника вчинити дисциплінарний проступок, обставини, за яких його вчинено.

Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Судом не здобуто доказів у судовому засіданні, що ОСОБА_1 вчинив умисне порушення трудової дисципліни, отже у його діянні відсутній склад дисциплінарного проступку - вина.

При вирішенні справи суд врахував правові висновки щодо поважності причин відсутності працівника на робочому місці, які викладені у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 185/4195/19.

Враховуючи наведене, вимоги позовної заяви є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Способом захисту порушених цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Позивач підлягає поновленню на посаді водія сміттєвоза з 16 лютого 2022 року, оскільки 15.02.2022 є днем звільнення ОСОБА_1 , тобто останнім робочим днем.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Суд враховує зазначене у позовній заяві прохання залишити за ОСОБА_1 право на подальше звернення до суду про стягнення з КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради Івано-Франківської області про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, тому не вирішує питання стягнення середнього заробітку.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі ст.ст. 21,40, 147 Кодексу законів про працю України, керуючись 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення за прогул задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради Івано-Франківської області № 02-к від 15 лютого 2022 року про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді водія автотранспортного засобу (сміттєвоза) у КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради Івано-Франківської областіз 16 лютого 2022 року.

Стягнути з КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської радиІвано-Франківської області на користь держави 992,40 гривень судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- представник позивача - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач - КП «Городенка-Житлосервіс» Городенківської міської ради, юридична адреса: вул. Т.Шевченка, 77, м.Городенка, Коломийський район,Івано-Франківська область, 78103, код ЄДРПОУ 36418769; фактична адреса: вул.І.Богуна, 1Б, Городенка, Коломийський район,Івано-Франківська область, 78103;

- представник відповідача - Котик Ярослава Ярославівна, місце проживання: АДРЕСА_3 .

представник відповідача - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складено 16.02.2023 року.

Суддя: Андріюк І.Г.