Рішення

від 13.02.2023 по справі 640/21456/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/21456/18

н/п 2/953/283/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Губської Я.В., при секретарі Мордухович К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа- Харківська міська рада (м.Харків м-н Конституції 7) про визнанняправа власностів порядкуспадкування,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Харкова з позовною заявою, яка в процесі розгляду справи було уточнена, в якій просила суд: визнати за нею право власності на житловий будинок літ. «А-1» АДРЕСА_1 загальною площею 78,8 кв.м. та житловою площею 43,5 кв.м., житлову прибудову літ. «А1-1» з господарськими будівлями та спорудам, тамбур літ. «а», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», навіс літ. «Г», паркан №1, ворота з хвірткою №2, зливну яму №3 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову представник позивача посилалась на те, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в сім?ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ). В свідоцтві про народження була зроблена помилка, а саме в прізвищі батьків замість « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_7 » вказали « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_8 ». Таким чином і прізвище ОСОБА_4 вказали з помилкою « ОСОБА_8 ». Також ім?я матері зазначили ОСОБА_9 замість ОСОБА_10 . У зв?язку з чим ОСОБА_11 не могла звернутися до нотаріуса для подачі заяви про прийняття спадщини. В зв?язку з вказаними помилками, ОСОБА_12 , звернулась до суду, щоб встановити факт родинних відносин між ОСОБА_13 та батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_14 . Крім того вказала, що 07.06.2018 року Київським районним судом по цивільній справі № 640/3143/18 було винесене рішення ,яким було задоволено заяву ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин. Суд встановив факт родинних відносин між фізичними особами , а саме: що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є батьками ОСОБА_15 , а вона їх донькою та, що ОСОБА_16 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_7 є братом ОСОБА_15 . Зазначила, що ОСОБА_12 мешкає та зареєстрована постійно з 30.08.1961 року за адресою: АДРЕСА_3 , раніше - Хутор землянок 52), ( згідно запису в домовій книзі). ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько ОСОБА_17 , ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 ). Після його смерті залишилась спадщина до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 . Цей житловий будинок загальною площею 78,8 м2, житлова площа 43,5м2. Також, ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати ОСОБА_17 , ОСОБА_14 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 ) , яка після смерті батька фактично прийняла спадщину, тому що мешкала та була зареєстрована разом з батьком на момент його смерті. Але мати ОСОБА_17 не зверталась до нотаріальної контори, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_8 помер рідний брат ОСОБА_17 , ОСОБА_16 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_6 ). ОСОБА_18 залишалась єдиною спадкоємицею після смерті рідних. На час смерті батька і матері ОСОБА_11 мешкала разом з ними та фактично прийняла спадщину. ОСОБА_11 , вирішила звернутися до нотаріуса щоб отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом. Від спадщини ОСОБА_11 не відмовлялась протягом строку встановленого законом. Вказане спадкове майно, ОСОБА_11 , як спадкоємиця, що на час відкриття спадщини проживала постійно зі спадкодавцем згідно статті 1268 Цивільного кодексу України, прийняла. Звернувшись до нотаріуса, ОСОБА_11 отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріус роз?яснила ОСОБА_19 , що у зв?язку з тим, що батько не отримав при житті право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , вона не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно. Нотаріус порадила ОСОБА_19 звернутися до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування. Окрім того, з`ясувалося, що батько побудував будинок і постійно там мешкав ( копії будинкових книжок додала), але ніякі документи не отримував про право власності на будинок. Єдиний документ, який позивач має це технічний паспорт з БТІ. Згідно довідок зі Спадкового реєстру крім ОСОБА_20 до нотаріуса інших спадкоємців не зверталось та спадкових справ не заводилось. Вказала, що за Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Представник вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . На час смерті ОСОБА_11 так і не отримала право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 78,8м2 та житловою площею 43,5 м2. Після її смерті була відкрита спадкова справа її донькою ОСОБА_1 , про що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко НЮЮ. було видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за N° 63558873 від 15.02.2021 року. Також приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю. була видана довідка , де зазначено перелік документів для отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно. Одним з пунктів є надання документа про права власності на спадкове майно. Відповідно до закону ще одним спадкоємцем є син ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який не звертався до нотаріуса з приводу прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 не претендує на спадкове майно після смерті матері, ОСОБА_23 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи викладене, просила суд замінити ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 на правонаступника ОСОБА_1 , визнати права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 78,8м2 та житловою площею 43,5м2 за ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_23 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням судді Київського районного суду м.Харкова Зуб Г.А. від 18.03.2019, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від03.09.2019 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду України від 13.01.2021 касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Катріч Марією Миколаївною, задоволено. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

03.02.2021 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа надійшла в провадження судді Божко В.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Божко В.В. від 14.04.2021 зупинено провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування на підставі п.1 ч.1 ст. 251 ЦПК України у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 до залучення по справі правонаступника.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Божко В.В. від 19.07.2021 відновлено провадження у справі.

22.09.2021 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями з підстав звільнення судді ОСОБА_24 у відставку, зазначена цивільна справа надійшла в провадження судді Губської Я.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В. від 19.10.2021 прийнято до провадження зазначену цивільну справу.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В. від 24.01.2022 прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, залучено до участі у справі в якості третьої особи Харківську міську раду.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В. від 21.09.2022 закрито підготовче провадження по справі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Катріч М.М. в судове засідання не з`явились, представник позивача надала заяву про слухання справи за їх відсутністю, вимоги заяви просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає, від спадщини відмовився на її користь.

Представник третьої особи Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, повідомлений про час та місце слухання справи належним чином. Через канцелярію суду 19.10.2022 надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням воєнного стану та ознайомлення з матеріалами справи. Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень суду надано не було.

Відповідно дост. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

24.02.2022 року відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану",Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, строк якого, в подальшому Законами України неодноразово було продовжено.

Відповідно достатті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваженняПрезидента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а такожсудів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Згідно статті122цьогозаконув умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно напідставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України.Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України,в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися права і свободи людини та громадянина, передбачені статтями3034,38,39,4144,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні». Верховенство права діє і щодо тих прав і свобод, які обмежуються в умовах воєнного стану, з урахуванням цих обмежень.

Рада суддів України, заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнних дій з боку РФ, відповідно достатті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з`їздом суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), ухвалила рішення від 24 лютого 2022 року № 9, за яким звернула увагу всіх суддів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

Отже, згідно зКонституцією Україниможе мати місце лише обмеження прав і свобод, а не їх повне скасування.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України).

Відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи передбачені чиннимЦПК УкраїнитаКонституцією Українигарантії, що забезпечують постійність і дієвість верховенства права навіть за умов запровадження воєнного стану в Україні, особливість предмета спору, складність справи, значення розгляду справи для сторін по справі, дотримуючись принципу пропорційності та балансу, враховуючи розумні строки розгляду, суд вважає, що в умовах воєнного стану конституційне право позивача ОСОБА_1 на судовий захист не може бути обмеженим, а тому необхідно вирішити спір по суті з ухваленням судового рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що дівоче прізвище первісного позивача ОСОБА_8 , та після укладення шлюбу було змінено на « ОСОБА_25 ».

Батьками ОСОБА_3 в її свідоцтві про народженні зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , хоча в свідоцтві про народження ОСОБА_7 (дівоче прізвище ОСОБА_26 ) зазначено ім`я матері позивача « ОСОБА_10 », а прізвище батька позивача « ОСОБА_7 ».

В наданій до суду копії свідоцтва про шлюб прізвище батьків позивача зазначено як « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_7 ».

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 червня 2018 рокувстановлено фактродинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , є батьками ОСОБА_13 , а вона їх дочкою. Встановлено факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_16 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , є братом ОСОБА_13 .

З ІНФОРМАЦІЯ_14 батько позивача ОСОБА_5 , її мати ОСОБА_14 та брат ОСОБА_5 булизареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_4 , раніше Хутор землянок, 52).

З 04 травня 1981 року ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок на АДРЕСА_1 побудований у 1948 році, а житлова прибудова літ. «А-1», тамбур літ. «а» та сарай літ. «Б» у 1992 році.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_16 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .

Спадкові справи після смерті батьків первісного позивача та її брата не заводились.

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24 жовтня 2018 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що вона не подала документ, який підтверджує право власності спадкоємців на спадкове майно спірний житловий будинок, не надала належним чином засвідчену копію рішення суду, не внесла плату за вчинення нотаріальної дії, та не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з вчиненням нотаріальної дії.

Рішенням судді Київського районного суду м.Харкова Зуб Г.А. від 18.03.2019, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від03.09.2019 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду України від 13.01.2021 касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Катріч Марією Миколаївною, задоволено. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_9 .

Відповідно до наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_27 ) є дітьми ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 вбачається, що ОСОБА_28 народилась ІНФОРМАЦІЯ_15 . Батьками зазначені ОСОБА_29 та ОСОБА_30 .

Також, відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_11 вбачається, що 10.09.1986 р. ОСОБА_31 та ОСОБА_32 уклали шлюб, про що зроблено актовий запис №3160. Після укладення шлюбу ОСОБА_33 змінила прізвище на ОСОБА_34 .

Відповідно до довідки щодо оформлення спадщини від 15.02.2021, виданої ПН ХМНО ОСОБА_35 вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.02.2021 про прийняття спадщини, заведено спадкову справу №27-2021 до майна матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_16 . Роз`яснено, що для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно подати ряд документів. Також повідомлено, що 15.02.2021 син спадкодавця ОСОБА_2 подав заяву про відмову від спадщини за законом на користь ОСОБА_1 . Інших заяв спадкоємців на сьогоднішній день не надходило, відомості про заповіт, складений спадкодавцем у Спадковому реєстрі відсутній.

Крім того, відповідно до листа приватного нотаріуса ХМНО Гончаренко Н.Ю. від 13.02.2023 вбачається, що на усний запит ОСОБА_36 представника спадкоємця ОСОБА_1 , щодо складу спадкоємців до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_16 за матеріалами відкритої спадкової справі №27-2021, повідомлено, що на сьогоднішній день інших заяв від спадкоємців не надходило, окрім заяви від 15.02.23021 від сина спадкодавця ОСОБА_2 , який відмовився від спадщина на користь доньки спадкодавця ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частин четвертої та п`ятої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року відносини спадкування регулюються нормамиЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.

Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Таким чином, за змістом указаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року, а у разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

У даній справі, встановлено, що батько первісного позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , мати ІНФОРМАЦІЯ_13 , а ІНФОРМАЦІЯ_7 помер брат ОСОБА_3 , отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 527 ЦК Української РСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

За змістом статей 548, 549 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або із застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до наданих матеріалів встановлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , матері ОСОБА_14 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , брата ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 та прийняла спадщину, фактично вступивши у володіння спадковим майном.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містахі селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з наступними змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі№ 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містахі селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до записів у по господарських книгах, батько ОСОБА_3 був будинковолодільцем спірного будинку, а тому суд погоджується з доводами позивача про те, що батько ОСОБА_3 ОСОБА_5 є належним власником житлового будинку літ. «А-1» АДРЕСА_1 загальною площею 78,8 кв.м. та житловою площею 43,5 кв.м., житлову прибудову літ. «А1-1» з господарськими будівлями та спорудам, тамбур літ. «а», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», навіс літ. «Г», паркан №1, ворота з хвірткою №2, зливну яму №3, за вимогами законодавства, чинними на момент будівлі даного будинку.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівельі споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року) не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Відповідно до ч. 1.ст. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1ст. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1ст. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідност. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261 - 1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом).

Відповідно до положеньст.1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності достатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

За ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно зіст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_16 . Єдиним спадкоємцем ОСОБА_17 є її дочка ОСОБА_1 , яка у передбачений законом строк подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті матері та виконала всі дії, передбачені для прийняття спадщини.

Також, за матеріалами відкритої спадкової справі №27-2021 станом на 13.02.2023 інших заяв про прийняття спадщини, крім заяви ОСОБА_1 від спадкоємців не надходило. В спадковій справі міститься заява 15.02.2021 від сина спадкодавця ОСОБА_2 , який відмовився від спадщина на користь доньки спадкодавця ОСОБА_1 (позивача по справі).

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, оцінивши всі докази в сукупності та надавши їм правову оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони позивача щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.12,13,81,141,206,258 - 259,263 - 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа- Харківська міська рада (м.Харків м-н Конституції 7) про визнанняправа власностів порядкуспадкування- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( паспорт НОМЕР_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок літ. «А-1» АДРЕСА_1 загальною площею 78,8 кв.м. та житловою площею 43,5 кв.м., житлову прибудову літ. «А1-1» з господарськими будівлями та спорудам, тамбур літ. «а», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», навіс літ. «Г», паркан №1, ворота з хвірткою №2, зливну яму №3 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Нарішення суду першої інстанції протягом30днівз дняйогопроголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.В. Губська