Рішення

від 23.01.2023 по справі 376/2140/19

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2140/19

Провадження № 2/376/17/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2023 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді - Коваленка О.М.,

при секретарі: Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сквирської міської ради Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , яке видано Виконавчим комітетом Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області, за актовим записом № 4. Ховали громадянина ОСОБА_3 позивач та його сім`я.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, яке складається з:

-Земельної ділянки площею 3,7312 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області, право власності на земельну ділянку посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку від 20.07.2005 року Серія ЯА № 378 444, кадастровий номер 322 408 0300:04:015:0002.

Позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 та прийняв спадщину після його смерті шляхом подачі заяви до нотаріальної контори протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця.

Посилаючись на вищезазначене позивач просить суд:

Визнати за ним ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,7312 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області, право власності на земельну ділянку посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку від 20.07.2005 року Серія ЯА № 378 444, кадастровий номер 322 408 0300:04:015:0002 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, до канцелярії суду надійшла заява його представника ОСОБА_4 в якій він просить суд ухвалити рішення в його відсутності, позов підтримує в повному обсязі (а.с.113,116,135,142).

Представник відповідача Сквирської міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Сквирської міської ради (а.с.133), також подали відзив на позовну заяву де вказали, що позовні вимоги не визнають, оскільки в позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що у померлого ОСОБА_3 інших спадкоємців не має, однак відповідно до рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2018 року встановлено факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є двоюрідним братом ОСОБА_2 , також в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Так, Тхорівською сільською радою 14.01.2018 року було видано довідку №23 про те, що ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_3 без реєстрації в АДРЕСА_1 , однак Тхорівська сільська рада видала довідку від 14.02.2020 року №38 про те, довідка №509 від 22.10.2019 року видана Тхоівською сільською радою ОСОБА_1 , щодо проживання ОСОБА_3 з 2006 року однією сім`єю є помилковою.

Також, представник відповідача вказує, що позивач не відноситься до жодної черги спадкоємців за законом так як ним не подано до суду доказів, які б свідчили про те, що позивач проживав з гр.. ОСОБА_3 протягом п`яти років до часу відкриття спадщини однією сім`єю, що гр. ОСОБА_3 був непрацездатною особою, перебував та отримував не менше п`яти років від позивача матеріальну допомогу, що була для нього єдиним або основним джерелом засобів до існування, документи на підтвердження понесених витрат по похованню з відповідних ритуальних служб.

Тому, на підставі вищевикладеного просять відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви в повному обсязі (а.с.125-130).

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась 27.08.2020 року в письмовій заяві вказала, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнає (а.с.96).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст.211,247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , яке видано Виконавчим комітетом Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області, за актовим записом № 4 (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, яке складається з:

-Земельної ділянки площею 3,7312 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області, право власності на земельну ділянку посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку від 20.07.2005 року Серія ЯА № 378 444, кадастровий номер 322 408 0300:04:015:0002 (а.с.12).

Відповідно до рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2018 року встановлено факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є двоюрідним братом ОСОБА_2 (а.с. 44).

Також, 11.10.2019 року до Сквирського районного суду Київської області надійшла копія спадкової справи №57/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , в якій міститься заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який є її двоюрідним братом (а.с. 28).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідачка ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 1266 ЦК України є спадкоємцем за правом представлення після смерті брата, факт того, що ОСОБА_2 є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується копією рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2018 року та прийняла спадщину після його смерті шляхом подачі заяви до нотаріальної контори, що підтверджується копією цієї заяви, оригінал якої зберігається в Спадковій справі №57/2018.

Згідно з вимогами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не

припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Судом також встановлено, що Тхорівською сільською радою сквирського району Київської області 18.01.2019 року було видано довідку № 27 про те, що ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_3 без реєстрації в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 перебував на повному утриманні ОСОБА_1 (а.с.12).

22.10.2019 року Тхорівська сільська рада видала довідку № 509 (а.с.33), яка аналогічна довідці №27 від 18.01.2019 року.

Однак, Тхорівська сільська рада видала довідку від 14.02.2020 року №38 про те, що довідка № 509 від 22.10.2019 року видана Тхорівською сільською радою ОСОБА_1 , щодо проживання ОСОБА_3 з 2006 року однією сім`єю є помилковою (а.с.81).

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено наступне, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного Кодексу про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною 2 статті 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 ЦК України) та зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом.

Одержання права на спадкування наступною чергою стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом в межах певної черги, впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, стосується першої-п`ятої черги.

Згідно з вимогами ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, з огляду на все вищевказане, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем будь - якої черги після смерті ОСОБА_3 , а отже і не має права на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його двоюрідна сестра відповідач по справі - ОСОБА_2 , та яка прийняла спадкове майно за законом, отже керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 41,129 Конституції України, ст. ст. 2,4,12,13, 76,81,211,247, 258,259,263 - 265,351,352,354 ЦПК України, ст. ст. 1216,1217,1218,1266,1268,1269,1297 ЦК України, п. п. 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд,

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сквирської міської ради Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування - відмовити в повному обсязі.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: О.М. Коваленко