Ухвала

від 17.02.2023 по справі 991/1396/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/1396/23

Провадження 2-а/991/6/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 лютого 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого Кравчука О.О., суддів Білоус І.О., Крука Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом Міністерства юстиції України (місто Київ, вулиця Городецького, 13, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції»,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2023 до Вищого антикорупційного суду звернулось Міністерство юстиції України (далі - позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», та стягнення активів у дохід держави.

Ухвалою суду від 17.02.2023 відкрито провадження у справі за згаданим позовом та залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Одночасно із позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

1) Заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо:

- двокімнатної квартири загальною площею 40.4 кв.м, з яких житлова площа складає 26.6 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване на ОСОБА_2 ;

- трикімнатної квартири загальною площею 72.9 кв.м, з яких житлова площа складає 43.4 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване на ОСОБА_2 ;

- трикімнатної квартири загальною площею 97.9 кв.м, з яких житлова площа складає 58.8 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстроване на ОСОБА_2 .

2) Заборонити органам державної реєстрації прав на транспортні засоби, органам та особам що виконують функції державного реєстратора прав на транспортні засоби вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо:

- транспортного засобу Chrysler Jeep Wrangler 2, номер та серія знака НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію від 13 листопада 2010 року № НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 ;

- транспортного засобу INFINITI FX35, номер та серія знака НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію від 18 жовтня 2008 року № НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_3 .

Обґрунтування заяви про забезпечення позову

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач є російським політичним діячем, колишнім депутатом державної думи федеральних зборів рф, членом політичної партії «єдина росія». Як депутат державної думи працював над подальшою інтеграцією так званої «республіки крим» до російської федерації і тим самим активно підтримував дії та впроваджував політику, яка підриває або загрожує територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України. Також ОСОБА_1 голосував за постанову № 58243-8 «Про звернення державної думи федеральних зборів російської федерації до президента російської федерації в.в. путіна про необхідність визнання донецької народної республіки та луганської народної республіки» і тому підтримував та впроваджував дії та політику, які підривають територіальну цілісність, суверенітет та незалежність України та ще більше дестабілізують Україну.

Крім того, ОСОБА_1 в період з 22 лютого 2022 року по дату подання позовної заяви до суду на власній сторінці у соціальній мережі «Вконтакте» (https://vk.com) було поширено більше 20 публікацій (в т.ч. 09.06.2022, 22.07.2022, 22.08.2022), направлених на:

1) підтримку формальної анексії тимчасово непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей України;

2) підтримку воєнного вторгнення рф на територію України;

3) підтримку проведення нелегітимних референдумів на території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей;

4) підтримку збройних сил рф, президента рф путіна та взятого щодо України фашистського політичного курсу рф загалом.

Вказані публікації свідчать про продовжувану, свідому підтримку відповідачем політики рф, а також про виконання ним з власної волі дій, пов`язаних із не тільки пропагуванням цієї політики шляхом розповсюдження її публікаціями у соціальних мережах, але й безпосередньою матеріальною підтримкою збройних сил рф.

Разом з цим, відповідачу та іншим особам, через яких відповідач може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, належать активи, які за наслідками розгляду позову можуть бути стягнуті в дохід держави.

Враховуючи те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення майна, позивач просить задовольнити його заяву про забезпечення позову.

Щодо порядку вирішення заяви про забезпечення позову

Процесуальні питання та процедуру вирішення заяв про забезпечення адміністративного позову врегульовано главою 10 розділу I «Загальні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Так, частиною 1 статті 154 КАС України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Заява про забезпечення позову подана Міністерством юстиції України як позивачем в адміністративній справі. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем в адміністративному судочинстві є, в тому числі, суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною восьмою ст. 5 Закону України «Про санкції» встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, вживає заходів щодо виявлення та розшуку активів фізичних та юридичних осіб, зазначених у відповідних рішеннях Ради національної безпеки і оборони України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, має право залучати до виявлення та розшуку таких активів інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ці органи забезпечують сприяння центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, у виявленні та розшуку відповідних активів у межах прав та можливостей, наданих їм законодавством, яке регулює статус та організацію їхньої діяльності.

Таким центральним органом виконавчої влади, у відповідності до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 за № 228, є Міністерство юстиції України, яке, згідно із підпунктом 543 пункту 4 згаданого Положення, уповноважене звертатися до суду з позовами та брати участь у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».

Відтак, у цій адміністративній справі позивач є суб`єктом владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до суду, тому заява про забезпечення позову надійшла від належного суб`єкта та підлягає подальшому розгляду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмовим провадженням є вирішення окремого процесуального питання в суді першої інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви Міністерства юстиції України про забезпечення позову здійснюється судом за правилами письмового провадження.

Мотиви суду

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Стаття 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає види забезпечення позову. Так, згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема:

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до правової позиції, висловленої в п. 32 Постанови Верховного Суду від 26.10.2022 по справі №640/30483/21, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: 1) розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому строк проведення загальної мобілізації та воєнного стану в Україні продовжено до 20.05.2023 включно.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 07 вересня 2022 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (введене в дію Указом Президента України від 07 вересня 2022 року № 637/2022) стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , російський ідентифікаційний номер особи: НОМЕР_7 , РНОКПП: НОМЕР_8 , депутата державної думи федеральних зборів рф, члена політичної партії «єдина росія», застосовано санкцію у вигляді безстрокового блокування активів.

Позичав у позовній заяві стверджує, що ОСОБА_1 як депутат державної думи рф, працював над подальшою інтеграцією так званої «республіки крим» до російської федерації, і тим самим активно підтримував дії та впроваджував політику, яка підриває або загрожує територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України. Також ОСОБА_1 голосував за постанову № 58243-8 «Про звернення державної думи федеральних зборів російської федерації до президента російської федерації в.в. путіна про необхідність визнання донецької народної республіки та луганської народної республіки» і тому підтримував та впроваджував дії та політику, які підривають територіальну цілісність, суверенітет та незалежність України та ще більше дестабілізують Україну. Окрім того, відповідач, як депутат державної думи рф своїм голосом було підтримано наступні нормативно правової акти рф: 1) проект постанови № 58243-8 «Про звернення державної думи федеральних зборів російської федерації до президента російської федерації в.в. путіна щодо необхідності визнання донецької народної республіки та луганської народної республіки»; 2) проект закону № 75577-8 «Про ратифікацію договору про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між російською федерацією та луганською народною республікою»; 3) проект закону № 75578-8 «Про ратифікацію договору про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між російською федерацією та донецькою народною республікою»

Таким чином, на думку позивача, схваленням цих нормативно-правових актів, відповідач юридично та фактично підтримав політику президента рф путіна в. в. направлену на анексію українських земель, зміну їх адміністрацій на такі, що призначаються урядом російської федерації та, відповідно, продовження воєнних дій на території України. Таким чином, відповідач причетний до процедури підготовки спроб анексії рф українських територій та усіх наслідків, що з цього випливають.

Крім того, ОСОБА_1 в період з 22 лютого 2022 року по дату подання позовної заяви до суду на власній сторінці у соціальній мережі «Вконтакте» (https://vk.com) було поширено більше 20 публікацій (в т.ч. 09.06.2022, 22.07.2022, 22.08.2022), направлених на:

1) підтримку формальної анексії тимчасово непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей України;

2) підтримку воєнного вторгнення рф на територію України;

3) підтримку проведення нелегітимних референдумів на території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей;

4) підтримку збройних сил рф, президента рф путіна та взятого щодо України фашистського політичного курсу рф загалом.

Вказані публікації, на думку позивача свідчать про продовжувану, свідому підтримку відповідачем політики рф, а також про виконання нею з власної волі дій, пов`язаних із не тільки пропагуванням цієї політики шляхом розповсюдження її публікаціями у соціальних мережах, але й безпосередньою матеріальною підтримкою збройних сил рф.

З огляду на наведені у позовній заяві доводи та додані до неї докази, суд дійшов висновку про виникнення між сторонами публічно-правового спору, що є однією з передумов для застосування заходів забезпечення позову.

Суд наголошує на тому, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має виходити із принципу співмірності застосування будь-яких запобіжних заходів. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;йімовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Суд вважає, що вказаний підхід очевидно може бути застосований і при вирішенні питання забезпечення позову у справах про застосування санкції передбаченої п. 11 ст. 1 ч. 4 Закону України «Про санкції», оскільки у випадку задоволення позовної заяви і не вжиття заходів по забезпеченню позову протягом розгляду справи в суді, іншим чином реалізувати ухвалене рішення у випадку втрати активів не буде можливим, оскільки відповідачем виступає нерезидент, який перебуває, отримує головні доходи та володіє майном на території країни-агресора, а також на території, окупованій цією країною. Вказане виключить досягнення мети позивача у конкретній адміністративній справі - застосування санкції до відповідної особи.

Так, підставами застосування санкцій у виді блокування активів фізичних та юридичних осіб є дії фізичної та юридичної особи, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження прав власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їх прав і свобод, які виникли з моменту набуття чинності Законом України «Про санкції» у 2014 році. Норма у цій частині діяла з 12.09.2014, що свідчить, про те, що відповідач мав бути обізнаним, що у разі вчинення вищезазначених дій відносно нього можуть бути запровадженні санкції з боку держави України, у тому числі й блокування активів.

Позивачем обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, та органам державної реєстрації прав на транспортні засоби, органам та особам, що виконують функції державного реєстратора прав на транспортні засоби вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше).

Вимогою адміністративного позову є вимога про стягнення у дохід держави активів відповідача та пов`язаних із ним осіб. Тобто, логічно презюмувати, що невжиття таких заходів (заборони вчинення реєстраційних дій по відношенню до майна відповідача та майна (активів), щодо яких відповідач може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними через пов`язаних осіб) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач, будучи обізнаним про адміністративний позов про застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів, які належать йому чи пов`язаним особам, може вчинити дії з відчуження такого нерухомого майна, з метою унеможливлення стягнення цього активу. У випадку ж відчуження нерухомого майна до прийняття кінцевого рішення у справі, це може спричинити значні складнощі для повернення існуючого становища.

З урахуванням цього, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення остаточного рішення у справі. При цьому, суд вважає, що вказані у заяві заходи забезпечення позову є розумними та адекватними, а також такими, що забезпечать збалансованість інтересів сторін, у зв`язку з чим суд доходить висновку про достатність вказаних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд звертає увагу, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Вжиття заходів забезпечення позову в такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту в разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

Судом також прийнято до уваги співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить позивач (забезпечення можливості стягнення активів в дохід держави для відшкодування збитків, завданих військовою агресією російської федерації та для інших потреб) із наслідками вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки законом визначено стислий строк розгляду цієї справи, незалежно від результатів вирішення цієї адміністративної справи по суті, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не в змозі завдати істотної шкоди існуючим правам відповідача чи третіх осіб.

З огляду на викладене, дослідивши зміст заяви позивача та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника та як наслідок, про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 156 КАС України ухвала з питань забезпечення адміністративного позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 статті 156 КАС України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 156 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Міністерства юстиції України про забезпечення позову у справі за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції» - задовольнити.

2. Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо:

- двокімнатної квартири загальною площею 40.4 кв.м, з яких житлова площа складає 26.6 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 ;

- трикімнатної квартири загальною площею 72.9 кв.м, з яких житлова площа складає 43.4 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 ;

- трикімнатної квартири загальною площею 97.9 кв.м, з яких житлова площа складає 58.8 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 .

3. Заборонити органам державної реєстрації прав на транспортні засоби, органам та особам що виконують функції державного реєстратора прав на транспортні засоби вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо:

- транспортного засобу Chrysler Jeep Wrangler 2, номер та серія знака НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію від 13 листопада 2010 року № НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 ;

- транспортного засобу INFINITI FX35, номер та серія знака НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію від 18 жовтня 2008 року № НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та з цього дня підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Окрім того, у відповідності до статті 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Головуючий суддя: Кравчук О.О.

Судді Білоус І.О.

Крук Є.В.